Ходити заново: "Уставав на милиці, падав, мене підіймали". Як відновлюються тяжкопоранені

Ампутація – такий невтішний прогноз дали в Краматорську Олександру Маковею, ветерану АТО й нинішньому військовослужбовцю. Під Сєвєродонецьком бійці поверталися з завдання й потрапили під мінометний обстріл.

– Міна розірвалася за два метри від мене. Пробило легені, живіт, обличчя, руки, ноги, – розповідає Олександр. – На лівій нозі перебило кістки.

Що ставить на ноги?

Тоді двоє побратимів нашого співрозмовника загинули, ще одного також поранило.

Олександр був "важким". Через внутрішні кровотечі першочергово треба було рятувати шлунок і легені.

– Лікар сказав, що краще ампутувати ногу й залишитися живим, ніж "гратися" з ногою й померти від кровотечі, – згадує ту неприємну розмову військовий. Але йому пощастило: лікарі й урятували життя, й "погралися" з ногою.

А сьогодні Олександр працює з неврологом реабілітаційного центру в рідному Хмельницькому, вони разом стимулюють нервові закінчення й намагаються повернути чутливість тій самій нозі.

– У мене народилася дитина, і я дуже хотів з нею гуляти, катати у візочку, – такий головний мотив Олександра. Заради цієї, такої звичної для здорової людини справи, він доклав чимало зусиль. І робить це й далі.

– Найважче було взагалі встати, зробити перший крок на милицях. Бо з тих 5 місяців лікування я майже 3 місяці лежав і не міг вставати, – розповідає. – Я не хотів сідати в інвалідне крісло, це моя принципова позиція. Коли вставав на милиці, то падав, мене підіймали... Тиждень часу знадобилося, щоб освоїти милиці, й іще два – щоб вийти на "крос" навколо шпиталю.

Нині Олександр пересувається на одній милиці, на лівій нозі чоловіка ще стоїть АЗФ (апарат зовнішньої фіксації), який чоловік жартома називає "Wi-fi роутер". Попереду ще багато роботи, але Олександр ставиться до ситуації оптимістично, каже, що жарти допомагають триматися.

Олександр Маковей з родиною

Для відновлення потрібні час, мужність і бажання

– Хлопці дуже важкі, є ураження, ускладнення іншими хворобами внутрішніх органів. Також у всіх істотні психологічні проблеми, – каже лікар фізичної та реабілітаційної медицини (ФРМ) Сергій Королик. Він переселенець з Харкова, у центрі працює майже пів року. Уся ніша реабілітації перебуває на ньому.

Робота в реабілітаційному залі – це заняття по кілька годин двічі-тричі в тиждень у поєднанні з самостійним виконанням вправ удома (лікар ФРМ навчає й дає відео). Дехто з місцевих додатково відвідує басейн.

– Вони вже приходять дуже мотивованими. Буває, що просто слабкі фізично, але морально хлопці завжди на дуже високому рівні, – каже Сергій Королик. Та попри мотивацію, пораненим важко психологічно, тому в центрі для роботи з ними є психолог.

Загалом час реабілітації кожної людини різний, залежно від індивідуальних особливостей, регенерації організму, наданих раніше процедур і від того, з чим саме працюють лікарі.

Чималу роль відіграє й те, як налаштований пацієнт.

– У кого є бажання, натхнення й час – ті швидше стають на ноги та йдуть далі у своїх справах, – каже лікар ФРМ.

Програму лікування добирають індивідуально

Військовослужбовці зазвичай звертаються з множинними уламковими й мінно-вибуховими пораненнями, больовими синдромами спини та травмами нервів. Програму відновлення складають індивідуально відповідно до потреб військових. Лікування має комплексний підхід.

– Ми спілкуємося й вивчаємо, як було отримано поранення та який механізм травми, – розповідає медичний директор центру, лікар-невролог Ольга Сорокопуд. – Часто хлопці самостійно пояснюють. Переважно вони дуже добре орієнтуються.

Але наявність документів та історії лікування дає працівникам медзакладу змогу швидше зрозуміти ситуацію та розпочати відновлення. Фахівці роблять різні апаратні процедури (магнітотерапію, транстерапію, електросонтерапію, пресотерапію тощо), керуються європейськими методиками та мануальними техніками.

Хваляться норвезькою підвісною системою RedCord (система, що дає змогу робити кінезітерапію в напівневагомому стані) й називають її своїм козирем.

– Систему RedCord використовують у протоколах реабілітації за кордоном. Це найпотужніший апарат, – зазначає пані Ольга.

Кожен лікар бере на себе певний обсяг роботи. Травматолог надає консультації, виконує лікувальні блокади для зменшення больового синдрому, внутрішньосуглобові ін'єкції.

Лікар-невролог консультує щодо медикаментозної корекції, виконує електронейроміографію – обстеження, що дає змогу визначати провідність у нервах. Так вони діагностують, з чим мають працювати: травмою, розривом, контузією нервів або сплетінням. Лікар-невролог за потреби призначає військовим протитривожні засоби та препарати для лікування депресії.

Оскільки в медзакладі немає денного стаціонару, лише палати тимчасового перебування (впродовж робочого дня), пацієнтами переважно є хмельничани та люди з сусідніх населених пунктів. Щодня центр стабільно відвідують 2-3 військовослужбовців.

Вправи з реабілітації

поранення реабілітація