Монобільшість без більшості. Які фракції допомагають “слугам” у Раді та чи залежить керівна партія від екс-ОПЗЖ?
ТЕКСТИ проаналізували голосування Верховної Ради від 2019 року, щоб зрозуміти, як за цей час змінився парламент, наскільки “слуги” залежать від голосів інших фракцій і чому партія влади може бути головним противником ідеї “забрати” мандати в ексдепутатів ОПЗЖ
Верховна Рада 13 грудня ухвалила законопроєкт про реформування сфери містобудування. У владі кажуть, що це допоможе дати справжній поштовх інвестиціям у відбудову. Водночас громадські активісти та представники місцевої влади побоюються, що це розв'яже руки нечесним забудовникам.
За межами сцени залишилося те, як вдалося проголосувати скандальний проєкт. Його підтримали 228 депутатів із 226 необхідних. А голоси депутатів від колишньої ОПЗЖ стали вирішальними. Депутатська група "Платформа за життя та мир" у Верховній Раді України додала критично потрібні 9 голосів. Екс-ОПЗЖ й раніше допомагали владі, а за їхньої участі за весь час було ухвалено, за нашими підрахунками, 20 законопроєктів у другому читанні й загалом. Але ще ніколи залежність “слуг” від колишніх однопартійців Віктора Медведчука не була такою сильною, як останні кілька місяців.
Коли у 2019 році на хвилі виборів президента й після сумнівного, з правового погляду, розпуску Ради, якій залишалося працювати пів року, українці обрали парламент, “Слуги народу” внаслідок приголомшливого результату змогли сформувати так звану монобільшість.
“Слуги” ні з ким не створювали коаліцію, але мали змогу силами власної фракції в турборежим голосувати необхідні, як самі стверджували, реформаторські законопроєкти. Деякі з них подавав уряд під керівництвом молодого й дещо наївного Олексія Гончарука. Також вони штампували закони, що шкодять демократії (про це — в нашій статті тут).
Навесні 2020 року ситуація стала докорінно іншою. Світ закрився на карантин через COVID-19, уряд Гончарука відправили у відставку, головою Офісу президента замість Андрія Богдана став Андрій Єрмак. Партійна дисципліна “слуг” істотно погіршилася — насамперед з вини частини депутатів з правлячої фракції, які орієнтувалися не тільки на Зеленського, а й, наприклад, на олігарха Ігоря Коломойського. Приміром, у травні того року Рада проголосувала “антиколомойський закон”, щоб убезпечити ПриватБанк від повернення його олігарху (такою була вимога міжнародних партнерів). Усе це відбилося на можливості “слуг” збирати голоси. І якщо раніше вони могли сподіватися на самих себе, то з весни 2020 року — без як мінімум половини голосів “Голосу” чи “ЄС” або ⅔ голосів “синіх” (колишніх регіоналів) — нічого ухвалити не вдалося б.
Як випливає з наших даних, зібраних з сайту Верховної Ради (детальніше див. Методологію), подолати внутрішню кризу “слуги” змогли лише влітку 2021 року. У цей час керівна фракція майже повернулася до показників початку своєї парламентської каденції. Але війна очікувано принесла другий етап кризи для монобільшості. Голосів знову стало критично не вистачати. Частина депутатів утекла з країни, частину позбавили мандатів (через утрату ними громадянства — через зраду чи на основі власних заяв).
в останні місяці "Слуги" стабільно й ритмічно користувалися голосами "За майбутнє" (разом з “Відновлення України”) та екс-ОПЗЖ.
Тож упродовж 2022 року “слуги” у своїй щоденній роботі майже повністю залежали від голосів позафракційних та голосів інших фракцій чи груп. До того ж якщо в перші місяці після початку великої війни потрібні голоси здебільшого додавали традиційно проукраїнські партії, які на нашій графіці зображено помаранчевим, то від літа — дедалі частіше голоси надходять від колишніх прихильників “русского мира”, які на нашій графіці змальовано синім. На графіках видно, як стабільно й ритмічно в останні місяці додали підтримки "За майбутнє" (разом з “Відновлення України”) та екс-ОПЗЖ.
Це може бути однією з причин, чому керівництво “слуг” — Давід Арахамія та Олена Шуляк — категорично відхилили ідею колег, які збирали підписи, щоб позбавити мандатів депутатів ОПЖЗ, яку заборонили після вторгнення. “Це правильна ідея… але нам треба знайти її законодавче втілення”, — підтримав їх спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, коли пояснював, чому в цьому питання не варто “рубати з плеча”.
Тексти вважають, що позбавляти мандату всіх депутатів від екс-ОПЗЖ одим рішенням шкідлива для демократії, а отже і країни ідея. Але є можливість робити це індивідуально, у відповідності до закону. Наприклад активніше розслідувати їхню ймовірну державну зараду, або визначити хто переїхав жити в інші країни. Такий механізм очищення від зрадників у парлменті потрібен. Але хайп навколо антиконституційної ідеї позбавити всю фракцію депутатства затіняє реальні можливості це зробити. Тим часом спільні голосування тривають.
Дані для цього проєкту взято з сайту Верховної Ради (https://www.rada.gov.ua/). Ми відібрали близько 1,2 тис. законопроєктів, які було проголосовано в другому читанні та/чи загалом у Раді поточного скликання (від осені 2019-го до 13 січня 2022 року). З даних викинули “сигнальні” тощо голосування, а також голосування, які не набрали 150 голосів (насамперед щоб виключити “сигнальні” голосування чи очевидно провальні, коли в залі не було достатньої кількості нардепів тощо). На інфографіках представлено щотижневі середні показники голосів “за” за законопроєкти в розрізі фракцій і груп. Для візуального спрощення всі фракції та групи поділено на три типи. Групу “Відновлення України” представлено як спадкоємицю “За україну”, а "Платформу за життя та мир" — як екс-ОПЗЖ.
