10 років штормитиме. Ключові країни переживають драматичні демографічні зміни. Україна теж

Європи, про яку ми мріяли, більше немає. Як демографія змінює світ, і чому Китай занепадатиме, а США розвиватимуться.

Автор: Олексій Соболев, на момент написанння статті директор ДП «Прозорро.Продажі», зараз - заступник міністра економіки. Графіка: Маргарита Гогун.

Світ став іншим. Зараз нічого не ясно, тому треба спиратися на щось, що не змінюється занадто швидко. Демографія — це надійна основа для аналізу того, що відбувається у світі. Чому? Бо її можна прогнозувати на 30–50 років наперед з високою часткою впевненості. До того ж кількість людей і їх розподіл впливає буквально на все в нашому житті.

Чому Китай — найбільша економіка світу? Демографія. Чому у США буде все добре в наступному десятилітті? Демографія. Чому Росія на нас напала? Також демографія. Коливання кількості населення, звісно, не єдина відповідь на всі-всі запитання, але її вплив чималий.

Дивимося на основи

Щоб зрозуміти, як саме впливає демографія, слід глянути на основи. Ось типова демографічна піраміда. Вона показує, скільки людей певного віку мешкає в країні. Піраміду можна розділити на чотири умовні групи: молоді люди (до 25 років), дорослі (25–40), інвестори (40–65) й літні (65+).

Для прикладу візьмемо типову для 1950-х піраміду Італії. Що тут видно?

Молоді люди до 25 років: якщо їх більше, ніж наступних поколінь, то населення країни зростатиме. Молодь створює додатковий попит, а потужностей, щоб його задовольнити, у країні ще немає, тому велика кількість дітей і молоді підвищує інфляцію. Але також це свідчить, що через 10–20 років виросте покоління дорослих, які працюватимуть, зароблятимуть і купуватимуть. Отже, у країні доцільно будувати заводи. Тому щоб задовольнити цей майбутній попит, іноземні інвестори вкладають у різні бізнеси. Зараз так відбувається, наприклад, у Нігерії.

Дорослі й інвестори працюють і самі на себе заробляють, що призводить до зниження інфляції. До того ж саме ці люди сплачують податки, тому численне покоління дорослих людей свідчить про потужну державу та зростання внутрішнього валового продукту (ВВП).

Інвестори. Світова статистика свідчить, що після 40 років дохід людини зростає швидше, ніж її витрати, адже діти поступово починають самостійне життя і їх не треба підтримувати, до того ж досвід і зв’язки сприяють найпродуктивнішому періоду в житті людини.

40-річна людина більше заробляє й починає істотно більше заощаджувати, щоб підтримувати звичний рівень життя й на пенсії (чи працює це загальне правило в Україні, ще доведеться дослідити). Численне покоління інвесторів призводить до здешевлення грошей, бо всі заощаджують, а отже, грошей для інвестицій багато, тобто відсоток за кредитами низький.

Літні люди. Після 65 стається диво. За день до виходу на пенсію людина, мабуть, заробляє найбільше за все своє життя. І раптом вуаля — наступного ранку її дохід перетворюється на нуль. Замість генерувати ВВП й податки, економічна поведінка людини змінюється на споживання податків у вигляді пенсій і витрат на медицину.

Заощадження не зростають, а навпаки, зменшуються в міру того, як людина підтримує свій рівень життя. Також сильно змінюється профіль накопичень. Будь-які ризикові накопичення переводяться в максимально безризикові, бо людині тепер найважливіше просто дожити останні 20–40 років, до того ж так, щоб її важко зароблені та накопичені гроші нікуди не зникли й не згоріли. Це призводить до додаткової інфляції.

Також літні люди дуже люблять ходити на вибори й переважно голосують за тих, хто додасть їм грошей до пенсії, покриє більше медичних витрат і нічого особливо не змінюватиме, бо будь-які зміни можуть призвести до втрати їхніх заощаджень. Після 80 років споживання людини сильно зменшується, тому такі літні люди вже не збільшують інфляцію.

Ну добре, чому це важливо знати? Бо тепер можна глянути, як наш світ змінювався впродовж останніх років, і спрогнозувати, що на нього чекає в майбутньому.

Ситуація з Італією в 1950-х — дуже типова для європейських країн. На першому графіку також зверніть увагу на покоління 30–34 років. Воно менше за інші, бо саме такого віку люди найбільше помирали під час Другої світової війни. Також гляньте на кількість їхніх дітей (покоління 5–9 років). Менше покоління народжує відносно менше покоління й так далі.

Усі переїхали до міст

Що історично відбулося після закінчення Другої світової? Почався другий етап глобалізації й істотно зросла світова торгівля. Якщо в 1800 році 95% американців працювали в сільському господарстві, щоб прогодувати себе, то згодом з кожним роком дедалі більше їжі можна було купити за кордоном. Відповідно, люди почали мігрувати з сіл у міста, де був кращим рівень життя і ще кращою — робота.

Коли люди мігрують у міста, вони починають менше народжувати — хоча б тому, що діти в містах — це дорого. Водночас цей процес повільний, а також завдяки кращій міській медицині та інфраструктурі смертність дітей швидко знижується. Саме так виник бебі-бум — дуже велике чисельно покоління, яке народилося в 1950–1960-х роках. Саме воно зараз виходить на пенсію.

Зниження народжуваності на прикладі Ірану

Гляньмо, як ці ефекти спрацювали в Італії.

У 1995-му вже дорослі бебі-бумери вирішили, що мати по 3–4 дитини в місті — погана ідея, й сім’ї зменшилися до 1–2 дітей. Зрештою молоді батьки почали витрачати на себе ті гроші, які мали б піти на підгузки, каші й додаткові квадратні метри для ненароджених дітей. Згадайте 1990-ті: час тотальної реклами та споживацтва. Стиль життя змінився саме з цієї причини.

У 2020-му покоління бебі-бумерів перебувало у стадії інвесторів. До чого це призвело?

До дешевих грошей! Як ви бачите, інвесторів і заощаджень багато, а їхніх дітей та онуків, які могли б генерувати нові ідеї та потребували капіталу, — мало. Тому гроші дешеві. Згадайте економічні новини 2018–2021 років: гроші в ЄС нічого не варті, за зберігання на депозиті доводиться ще й доплачувати.

Також видно, що менше покоління, народжене в 1990-х, народжує ще менше покоління — і з цього циклу за наступні 30–40 років Італія навряд чи вибереться.

Що далі? Наступні 20 років бебі-бумери йтимуть на пенсію, що економічно може створити справжню революцію.

Дешевих грошей не буде (це відчутно вже сьогодні), великих податків не буде, додаткова інфляція й державні витрати на охорону здоров’я будуть. Водночас з наявною нині демографією щороку зменшуватиметься кількість тих, хто працює.

Тобто там, де торік у вас в Італії був ринок на 1 млн осіб, які заробляли й купували ваші товари, наступного року кількість ваших покупців зменшиться. І це навіть без врахування дій конкурентів.

Тієї Європи, про яку ми мріємо, більше немає

Ось графік, який показує зменшення працездатного населення в Європі. Пік ми пройшли від 2016-го, але максимального темпу таке падіння набере від 2024 року, коли ринок пропозиції праці щороку зменшуватиметься приблизно на 3 млн осіб. Також паралельно спостерігатимемо істотне зростання кількості літніх людей. Це вимиватиме ресурси держави з тих сфер, в які вона вкладала раніше: в охорону здоров’я й соціальне забезпечення.

Ось який вигляд має цей перехід від різних пірамід по всьому світу

Чи всюди так? Насправді ні, деякі країни впоралися зі старінням населення краще, ніж інші. У Європі це Франція.

Видно, що хоча наступні після бумерів покоління менші, але французи вирішили й далі мати сім’ї з більш ніж 1–2 дітьми.

Також, на наше щастя, кращий за інших вигляд мають США. До того ж якщо робітників там не вистачатиме, то поруч завжди є Мексика.

Китай демографічно має, мабуть, найгірший вигляд з-поміж усіх великих країн. Ось такий.

Від 2025 року кількість працездатних китайців зменшуватиметься на 5 млн осіб на рік, а від 2030-го — на 8 млн щорічно!

Для порівняння можна глянути на працездатне населення США, Китаю та Європи.

Така зміна в динаміці й кількості робочої сили — якраз одна з причин, чому в 2020-х почалося вторгнення Росії в Україну й чому все десятиліття буде неспокійним. На тлі драматичних змін, описаних вище, Росія захотіла урвати додатковий кусень пирога — більше населення й домінування над багатою, але мирною Європою, що старіє.

Українська демографія

Що ж Україна? На жаль, новини невтішні. Демографічна ситуація в нас гірша, ніж у Росії (а там вона дуже погана). Якщо ми нічого не змінимо, то, за оцінками ООН, у 2050 році кількість працездатних людей в Україні зменшиться від 26 млн осіб до 16 млн осіб, тобто на 40%!

Дослідження ЄБРР ефекту від воєн свідчить, що рівень життя після війни можна відновити відносно швидко, особливо переможцям, — за 5–8 років. Але людей, які загинули, не народилися чи виїхали, не відновити ніяк.