Важливі точки на фронті. Контроль за залізницею у Вугледарі, повільний наступ під Курахове, бої в Бахмуті
Стратегічний рівень
Зараз, після заяв офіційних осіб, в інформаційному полі шириться багато чуток про можливий широкомасштабний наступ російської армії.
З цих розмов можна зробити висновок, що наступ імовірний з трьох сторін: півночі, сходу та півдня. Проте наразі ударного угруповання на території Білорусі не сформовано, також немає відомостей про скупчення військ (як ударного угруповання) біля кордонів Харківської та Сумської областей. Тому нині найімовірнішим варіантом може бути наступ з території тимчасово окупованих областей.
Варто зауважити, що цей наступ не буде схожим на наступ у лютому-березні 2022 року: швидкий рух і просування колон углиб української території.
Російська армія відчуває певний “голод” у забезпеченні легко- та середньоброньованою технікою. Тому, найімовірніше, наступ відбуватиметься у форматі піхотного тиску із залученням легкої артилерії, мінометів і важкого піхотного озброєння.
Можна припустити кілька напрямків російського наступу.
“Великий наступ” — можливий формат, який Росія здатна застосувати, щоб оточити українські війська на сході та завдати Силам оборони України воєнної поразки. Можливий вектор наступу — Токмак — Оріхів — Павлоград та Сватове — Куп’янськ — Ізюм — Павлоград. Схожі плани російське командування мало й на весні та влітку 2022 року. На користь такого сценарію свідчить концентрація російських військ в районі Токмака — Мелітополя й перекидання військ на Сватівський напрямок. Проте кількість цих військ наразі недостатня, щоб сформувати такі потужні ударні угруповання.
Сценарій найменш імовірний, оскільки передбачає подолання великих відстаней і штатної комплектації легкою та середньоброньованою технікою й танками — нині російська армія не може забезпечити такої комплектації. Проте жоден варіант не варто відкидати.
Другий варіант — це наступ із півдня в районі Вугледара, який також може супроводжувати наступ з півночі в напрямку Сватове — Ізюм (Куп’янськ).
Частково реалізацію цього плану російські війська вже почали: близько тижня триває систематичний штурм Вугледара, а про оперативну та стратегічну вагу цього міста ми поговоримо далі.
Один з найімовірніших варіантів — наступ через Бахмут — Соледар на Слов’янськ — Краматорськ з півдня, який супроводжуватиме наступ з Лисичанська в сторону Слов'янська (Кремінної на Лиман) і наступ через Вугледар на північ (також можливі додаткові напрямки наступу, спрямовані на витіснення Сил оборони України з Авдіївки й Мар’їнки). Такий сценарій передбачає окупацію всієї території Донецької області.
Відповідно до радянської військової практики, якщо на стратегічному рівні лінія фронту перебуває у формі “підкови”, війська мають оточити супротивника й розгромити його.
Проте найімовірніший варіант, що російські війська тиснутимуть саме за третім сценарієм, тобто планомірно намагатимуться витискати Сили оборони України з Донецької області через Бахмут на Краматорськ і контратакуватимуть з півночі зі сторони Сватового або Кремінної. А також підсилюватимуть свій наступ через Вугледар на північ.
За таким сценарієм російські війська намагатимуться знищити найкращі й найбільш підготовлені підрозділи Сил оборони України, щоб змусити Україну до переговорів або капітуляції.
На користь такого сценарію свідчить низка факторів: логістика в російських військах на Донбасі (територіях, окупованих до 2022 року) найдужче розвинена, Росія має більший мобілізаційний ресурс і може “розмінювати” свої підрозділи на українські й до того ж утрачати більшу кількість менш підготовлених і мотивованих вояків.
Коли Україна витримає цей наступ, саме буде сформовано нові бригади для здійснення контрнаступу — озброєні натівською технікою, зокрема танками, середньо- та легкоброньованою технікою та протимінними автомобілями.
Формування такого резерву дасть змогу здійснити успішний контрнаступ і завдати Росії чергової воєнної поразки.
Проте при негативному розвитку подій ці бригади резерву буде відправлено на підсилення оборони й за результатами 3-6 місяців воєнна ситуація стане патовою: у такому разі ЗСУта російська армія не будуть здатними здійснювати наступальні дії та зайдуть у “глуху оборону”.
Україна 3 січня отримала підтвердження щодо постачань GLSDB (Ground-Launched Small Diameter Bomb — бомба малого діаметра наземного запуску).
Ця бомба складається з бойової частини й ракетного двигуна-пришвидшувача, до того ж вона має розкладні крила, що дають змогу нею керувати. Бомба має дальність ураження до 150 км і близько 90 кг бойової частини.
Фактично цю бомбу можуть використовувати як ударний безпілотник — за такою самою тактикою, як Росія використовує свої Шахеди 131/136. Під питанням залишається лише час постачання боєприпасів.
Їх постачання впродовж місяця (за деякими джерелами — в жовтні 2023 року) свідчить, що США вважають, наче війна триватиме мінімум до кінця 2023 року або й упродовж 2024-го. Але їх можуть поставити й раніше — найімовірніше, в разі гострої потреби.
За допомогою цієї керованої бомби навіть із наявних позицій Сили оборони України матимуть змогу завдавати ураження російським військам у Джанкої, Армянську, Красноперекопську. Особливо ці керовані бомби будуть необхідними для деокупації Криму, оскільки дадуть змогу вражати будь-які військові цілі на півострові.
Оперативний рівень
Сватівський напрямок
На Сватівському напрямку триває планомірний наступ Сил борони України — схожі бої ми могли спостерігати восени на Балаклійському (кілька місяців до проведення Балаклійської операції) та на Херсонському напрямках.
Основна мета ЗСУ — перерізати шляхи постачання російських військ у Кремінній і Сватовому. На цьому напрямку найбільшим шляхом постачання є дорога на Сватове через Нижню Дуванку з російської території. Найближча залізнична гілка в цьому районі проходить з Росії на Старобільськ.
Також постачання російських військ можливе з півдня дорогою Сєвєродонецьк — Кремінна. Проте дорога між Кремінною та Сватовим небезпечна для пересування російських військ, у такому разі їм доведеться використовувати менші сільські дороги.
Наші активно діють на околицях Кремінної.
Поразка російських військ на цій ділянці фронту змусить їх відступити до Старобільська, що “оголить” Сєвєродонецьк і Лисичанськ із півночі, а за умови утримання нашими Сіверська, російським військам також доведеться залишити й Кремінну. У разі розвитку таких подій ЗСУ зможуть розгорнути свою діяльність у російському тилу — знявши загрозу з бахмутського напрямку та заклавши міцні основи для деокупації всієї Луганщини.
Бахмутський напрямок
Після відходу з Соледара Сили оборони України з великими труднощами утримують частину Бахмута, з міста скоро доведеться відійти.
Бахмут має не тільки оперативну, а й стратегічну цінність, адже “прикриває” Краматорськ і Слов’янськ із півдня та південного сходу.
Наші відійшли з Кліщіївки, наразі на півдні від Бахмута російські війська намагаються наступати в напрямку Часового Яру та дороги Бахмут — Костянтинівка.
Російські війська фактично намагаються штурмувати Бахмут з трьох напрямків. З південного: Кліщіївка — Часів Яр, північного: Соледар — Красна Гора, та штурмуючи Бахмут “в лоб”.
Ситуація у Бахмуті дійсно складна. Вона відвертає підготовлені підрозділи Сили оборони України, проте й російська армія, за деякими джерелами, зосередила на цьому напрямку до 50 тис. вояків.
Вугледарський напрямок
Упродовж останнього тижня-півтора російська армія посилила тиск на Вугледар із півдня.
Для України Вугледар — це плацдарм для наступу ну Волноваху, а потенційно — й на Маріуполь. До того ж Вугледар — це плацдарм для тиску на Донецьк.
Ми раніше писали (статтю читайте тут), що південна залізниця на території Херсонської та Запорізької областей поєднується тільки з Кримом, а через руйнування кримського мосту рух залізницею ускладнено. Відповідно, єдине місце, де ці залізниці поєднуються, — це перегін Волноваха — Донецьк.
Ця залізниця проходила через лінію розмежування 2014—2022 років і її було частково розібрано. Оскільки російська армія дуже залежна від залізниці, критично важливо витиснути українців з Вугледара, які своєю присутністю не дають змоги використовувати цей перегін.
Зараз російська армія здійснює постачання своїх військ у Херсонській і Запорізькій областях коштом запасів у Криму та через Кримський міст. Також можливе постачання автотранспортом через Маріуполь.
Тому утримання Вугледара — стратегічне завдання для Сил оборони України.
Імовірний російський наступ становить значну загрозу, його не варто недооцінювати. І навіть якщо він відбуватиметься лише на сході, то все одно стане серйозним випробуванням для нашого війська й усієї України.
