Чому українці в Німеччині часто спілкуються російською і як це виправити
Після початку повномасштабного вторгнення Росії українці активно переходять з російської на українську. Це відчутно в інформаційному просторі та на побутовому рівні – у багатьох є знайомі, які торік заговорили українською. Наприклад, третина з 67 тис. опитаних користувачів додатку “Київ Цифровий”, відповіла, що почала спілкуватися українською саме в цей період. Тренд на українізацію не обійшов і здебільшого російськомовні східні області, які найдужче потерпають від війни й терору росіян.
Read this article in English
Багато переселенців зі сходу та півдня України, які опинились у західних областях, також почали частіше спілкуватися українською – із власного бажання та надихнувшись україномовним середовищем. Натомість українців, якіз початком війни виїхали кордон, оминув цей тренд. Дехто навіть припиняє спроби говорити українською, опинившись у російськомовному середовищі в Європі.
Ми поспілкувались з українськими біженцями в Німеччині про їхнє мовне середовище у цій країні та запитали, як надихнути українців спілкуватися рідною мовою.
Варто зауважити, що українські біженці за кордоном часто нарікають, що змушені звертатися, наприклад, до російськомовних лікарів у Німеччині, бо німецької не знають на достатньому рівні, а україномовних знайти неможливо. Але тут ідеться не про життєво важливі послуги, а саме про повсякденне спілкування зі співвітчизниками, які чудово розуміють українську і можуть почати спілкуватися нею самі. Якщо захочуть.
Усе починається з дитинства
Ірина Сорока народилась у Запоріжжі й виросла в російськомовному середовищі. Її виховували за “радянською методичкою”. Мешканців західних регіонів України в родині називали “бандеровцами”, а українську — мовою села.
У 24 роки дівчина переїхала до Києва, але й далі розмовляла російською, як і все її оточення.
— Лише на другій роботі в Києві я вперше від колеги почала регулярно чути літературну українську, — згадує Ірина. — Мама цієї дівчини була вчителькою української мови. Тоді я трохи почала цікавитись історією України, політикою, а також, завдяки подорожам, зрозуміла, яка прірва між українцями з різних регіонів.
Після Революції гідності Ірина вирішила перейти на українську. Їй знадобилося трохи часу, щоб почати вільно спілкуватися. У 2014 році у них з чоловіком (теж російськомовним до Майдану) народилась донька, і вони почали розмовляти з нею українською, вона дивилася мультики українською і вчилася читати українські книжки.
— Ми з чоловіком певний час і далі між собою спілкувалися російською, було важко одразу перелаштуватися, — каже Сорока, — але донька в нас щебетала чистою українською і зараз знає мову краще, ніж я.
Після початку великої війни Ірина з донькою тимчасово виїхала до Німеччини. Поселилась у містечку на кордоні з Нідерландами. Це маленьке місто, де проживає багато біженців з України. І майже всі вони — російськомовні, здебільшого зі східних регіонів.
— У кожному населеному пункті українські біженці створюють місцеві чати — в нас такий чат на 90% російськомовний, – розповідає Ірина.
Вона розмовляє українською з усіма українцями, навіть російськомовними. Каже, намагалася надихнути своїх нових знайомих за кордоном перейти на українську, але вони відмовлялись:
— Дехто намагається переходити на українську в бесідах зі мною. Їм важко, вони говорять суржиком, але стараються. Проте таких меншість. Більшість говорять російською — і все. Я помічаю, що вони просто не мають бажання почати спілкуватись українською. Зате її доньці вдалося українізувати свою нову подругу, яка перейшла на українську навіть удома.
– Вони разом граються, співають пісні Джеррі Хейл, – розповідає Ірина.
Мова ідентичності
Психологиня Ярослава Попович розповідає, що приблизно третина її клієнтів за кордоном вирішили перейти на українську. Вони пояснюють їй, що їм важливо, щоб їх відрізняли від росіян за кордоном та ідентифікували як українців.
Натомість інші російськомовні клієнти також намагаються зберегти свою ідентичність – і саме тому залишаються російськомовними.
— Вони думають, що змінять свою особистість, якщо змінять мову, — пояснила Попович. — Дехто каже, що відчуває тиск переходити на українську. І цей тиск викликає спротив.
Початок формування людського “я” й самоусвідомлення починається з перших слів дитини, роз’яснює психологиня. Якщо дитина чула російську від батьків, то вона починає ідентифікувати себе саме з цією мовою. Цією самою мовою людина починає чути свої думки.
Що молодша дитина, то легше їй перелаштувати звичку думати певною мовою. Але дорослим людям складно перестати говорити мовою, з якою вони себе ідентифікували все життя.
— Людині тепер треба всі думки перекладати на іншу мову. Це може викликати дискомфорт і спротив. Він виникає й усередині людини, і ззовні, з боку оточення, яке не звикло чути від вас певну мову.
Час, практика, підтримка
Анна Линок, яка виїхала до Німеччини, до 24 лютого в повсякденному житті спілкувалася російською. Після повномасштабного вторгнення вона намагається частіше спілкуватись українською, але також каже про здебільшого російськомовне середовище.
— Наша домашня бібліотека завжди була наповнена російськими поетами та письменниками, — згадує Анна. — Усе моє коло спілкування з дитинства було російськомовним. А вчителі припиняли говорити українською, як тільки закінчувався урок. Лише в університеті я почала розуміти, як важливо спілкуватися рідною мовою. А велика війна для мене поставила остаточну крапку в цьому питанні.
Анна почала вести свої сторінки в соцмережах українською та переходити на рідну мову в розмовах з друзями. Але зізнається, що змінювати свою мовну звичку – важко, особливо в повсякденному спілкуванні. А її оточення – досі переважно російськомовне.
— Українським біженцям у Німеччині часто допомагають російськомовні емігранти попередніх хвиль, які багато років тому виїхали з СРСР. Вони активно і щиро залучені в підтримку. Але мовне питання в них стоїть не так гостро, тому ми часто спілкуємося між собою російською. Я чітко розумію, що для переходу російськомовним на українську потрібен час, практика та підтримка. Мотивація в нас є!
Про мотивацію як рушій особистої українізації говорить і психологиня, з якою ми спілкувалися. Саме бажання перейти на українську в повсякденному спілкуванні допомагає подолати внутрішній і зовнішній спротив. Натомість слабка мотивація сприяє сумнівам.
— Іноді людям вистачає лише внутрішньої опори для зміни мови спілкування – особливо тим, хто виїхав з окупованих територій і зон бойових дій, – каже експертка. – Але людей із сильною мотивацією – завжди меншість у будь-якій справі. А тим, хто недостатньо мотивований, сприяє середовище, групи підтримки, мовні клуби.
В Україні така зовнішня емоційна підтримка відчутніша, ніж за кордоном, що природно. І річ не тільки в тому, що це державна мова, мова навчання й мова, якою доступні всі життєво важливі сервіси.
Російськомовне середовище
Якщо людина має слабку мотивацію, оточення відіграватиме вирішальну роль у виборі мови спілкування.
Ольга Колесник народилась у Краматорську, і все її оточення з дитинства було російськомовним. Хоча навчалась в українській гімназії, на перервах з деякими дітьми вона переходила на російську. Українську мову Ольга вивчала і знала, але не вживала її в повсякденному житті.
У березні 2022 року вона з донькою вона виїхала до Львова, до родичів.
— Ми не раз приїжджали туди й раніше – в гості, — каже Ольга. — Родичі україномовні, з ними постійно спілкувались українською.
Пізніше Ольга з донькою переїхала до Німеччини. Там вона опинилася в оточенні російськомовних біженців і сама одразу перемкнулася на російську.
— У Німеччині я ходжу на мовні курси, і тут є й російськомовні, й україномовні українці. Я розмовляю тією мовою, якою до мене звертаються. З донькою ми спілкуємося російською і трохи німецькою. Постійно говорити українською мені трохи важко, немає щоденної практики. І якщо треба щось швидко сказати не задумуючись, я скажу російською.
Але Ольга пояснює, що якби більшість людей з її оточення говорили українською, перейшла б і вона.
Ми — амбасадори українського
Якщо ви хочете почати говорити українською, але ваше оточення повністю російськомовне, можете знайти собі однодумців у різних безплатних онлайн- і офлайн проєктах.
Міністерство культури і інформаційної політики створило платформу, де зібрано багато таких ресурсів, а також мобільні додатки й довідники, які допоможуть у вивченні та покращенні своєї української мови.
Можна долучитися до мовних клубів, де є дружні спільноти, що підтримають перехід на українську – такі організовує мотиваційний проєкт “Єдині”. Як це відбувається в різних містах України, можна прочитати ось тут. Є навіть розмовні клуби для українців за кордоном: у Любліні, Варшаві, Роттердамі, Вільнюсі та Празі. Українці в інших містах також можуть долучитись до розмовних клубів онлайн, у телеграмі.
Завдяки таким розмовним клубам і можна знайти ту опору, на якій наголошувала Ярослава Попович. Ініціатива “Єдині” також пропонує учасникам свого безплатного місячного курсу психологічну підтримку в переході на українську.
— Українці за кордоном є амбасадорами України. Чи коли ми приїжджаємо у відпустку, чи коли вимушені їхати туди через війну, — каже співзасновниця проєкту “Єдині” Наталія Федечко. — Іноземці відрізняють українську від російської та можуть по-різному ставитися до українців і росіян. Ваша мова ідентифікує вас як того, хто постраждав від війни, або того, хто приніс цю війну в Україну.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту "Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства", що впроваджує ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є лише відповідальністю Texty.org.ua і не обов`язково відбиває позицію Європейського Союзу.
