Як кожен з майже 400 нардепів відвідував Верховну Раду у 2022 році
ТЕКСТИ проаналізували, як народні депутати відвідували Верховну Раду. Хто і як часто перебував у залі (а також в Україні) перед 2022 роком і після початку великої війни.
"Королевська Н.Ю., Солод Ю.В. Заяви на складання повноважень народного депутата України до Верховної Ради України надійшли. Офіційно. Відповідно й позбавлення мандатів відбудеться у законний спосіб, згідно з Конституцією України. Очікуємо на заяви інших втікачів", — повідомив спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук.
ТЕКСТи вирішили підрахувати, про яких ще втікачів може йтися, хто з народних обранців і як відвідував Раду до 24 лютого 2022 року й особливо після цієї дати.
Щоб відповісти на це питання, ми використали результати 8,5 тис. голосувань нардепів кожного сесійного тижня від кінця 2021-го й до лютого 2023 року. В один сесійний день і тиждень можуть бути десятки голосувань. Якщо нардеп брав участь хоча б в одному з них — отже, він був присутнім у залі (ми віримо, що випадки кнопкодавства відійшли в минуле, відколи їх було криміналізовано). Якщо ж нардеп цього дня був завжди “відсутнім”, то на графіку нижче його позначено сірим кольором. Якщо клітинка на графіку порожня — людина не має мандату (ще не набула або вже втратила).
На графіку нижче вказано 30 нардепів, які були найменше присутніми на сесійних тижнях (щоб оцінити відвідуваність усіх нардепів, дивіться розширену інфографіку нижче).
Головними прогульниками очікувано виявилися Тарас Козак і Віктор Медведчук, які востаннє були в Раді у грудні 2020 року. Андрій Деркач і Ренат Кузьмін востаннє відвідували своє робоче місце ще наприкінці 2021-го. Відтоді більшість часу вони перебувають на території Росії. У січні 2023 року вони позбулися мандатів депутатів через втрату громадянства, якого їх позбавив Володимир Зеленський. Підставою для цих рішень стала робота названих політиків в інтересах країни-агресора.
Таку схему очищення від явних зрадників на кілька місяців раніше “обкатали” на Вадимові Рабиновичі та нардепі Ігорі Васильковському (єдиному в переліку “слузі”). Раніше окремі політики та ЗМІ повідомляли про наявність у них відповідно ізраїльського й болгарського паспортів.
Інший популярний варіант “очищення” Ради — коли депутати пишуть заяви за власним бажанням чи їх якось “вмовляють” колеги по законодавчому цеху. Навіть очевидного зрадника Іллю Киву, який утік до Росії на самому початку повномасштабного вторгнення й публічно підтримав агресію проти України, позбавили мандату, хоч це й дивно, на основі його власної заяви. Усі інші “власнобажальники” йдуть більш-менш тихо й у робочому порядку. Як, наприклад, нардеп Вадим Новинський, який сказав, що хоче присвятити час іншим справам, чи Королевська разом із чоловіком, які давно “розсинхронізувалися” з долею України.
Ще один потенційний варіант — переїзд на постійне місце проживання в іншу країну. Із цією підставою, передбаченою Конституцією, також не було б проблем. Можливо, це одна з причин, чому нардепи Вадим Столар та Ігор Абрамович поспішно повернулися в Україну наприкінці 2022 року й чому Королевська з чоловіком вирішили зберегти обличчя, написавши заяви з власної ініціативи.
Ще один потенційний варіант — доведення складу злочину кожного нардепа окремо (пункт 2 загаданої статті Конституції: набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього). Насамперед це стосується членів забороненої ОПЗЖ. Раніше військовий Юрій Гудименко повідомив, що за його зверненням Офіс генпрокурора відкрив кримінальне провадження проти всіх народних депутатів від забороненої "Опозиційної платформи — за життя". Спікерка ДБР Тетяна Сап'ян підтвердила відкриття кримінального провадження, однак не розповіла, проти кого саме порушено справу. Хоча станом на зараз є великі сумніви в життєздатності цієї справи.
Мабуть, найгіршим сценарієм було б позбавити депутатів ексфракції ОПЗЖ мандатів одним махом: на це натякають петиції на сайті Президента й бажання депутатів з інших фракцій, які під цю ідею навіть формально збирали підписи за ініціативою окремих “слуг”. З одного боку, це логічно, щоб у парламенті не було зрадників. А з іншого — “демократія — це процедура”, тому, на думку ТЕКСТІВ, позбавляти всіх депутатів, яких обрав народ, мандатів постановою більшості — шлях до диктатури. Те саме раніше говорив і глава парламенту Руслан Стефанчук. За його словами, для позбавлення мандатів нардепів від колишньої ОПЗЖ потрібно знайти “законодавче втілення”, щоб це “не пахло революцією 1917 року або тим, що зараз робить Росія в Україні”.
Проте остаточно невідомо, чи є це бажання щирим, чи “процедурність” у такому разі зручна для “слуг”, які зокрема завдяки залишкам депутатів із забороненої ОПЗЖ, останніми місяцями голосують майже всі свої законопроєкти в залі ВР (детально про це читайте в нашому попередньому матеріалі Монобільшість без більшості).
