Почесні посіпаки Кремля. Як працює мережа дипломатії, замішаної на великих грошах

Почесний консул — це особливий дипломатичний статус, який отримують не професійні штатні співробітники міністерства закордонних справ іноземної країни, а місцеві громадяни, зацікавлені в розвитку двосторонніх відносин. Призначення, втім, відбувається після затвердження з боку місцевого МЗС. Крім офіційних документів і можливості захищати права громадян представленої держави, почесні консули отримують дипломатичний імунітет, недоторканість кореспонденції, ускладнені процедури обшуків приміщення та можливість користуватися дипномерами на автомобілях. Ці й інші привілеї часто приваблюють нечистих на руку підприємців, які “купують” посади консулів і за їх допомогою розвʼязують власні проблеми. А дехто навіть передає посаду почесного консула в спадок своїм дітям, братам, дружинам. Журналісти-розслідувачі неодноразово писали про прикриття дипломатичним імунітетом відверто кримінальної діяльності.

Почесний консул у Маастрихті Константин ван Флотен, якого нещодавно остаточно виселили з приміщення маєтку, яке він незаконно займав. Фото: nieuwsblad.be

А у випадку з Росією робота європейських громадян почесними консулами фактично означає схвалення агресії та підтримку дій Володимира Путіна в Україні. Багато консулів навіть через рік після початку повномасштабного вторгнення намагаються відділити свою діяльність від “політики” (як це часто роблять спортсмени або митці). Мовляв, їхнє основне завдання — налагоджувати культурні й економічні зв’язки між країнами та людьми. А тепер — ще й допомагати тим, хто потерпає від війни (яку, звісно, називають “конфліктом”).

Наше дослідження показує, що далеко не завжди місія російських почесних консулів обмежується гуманітарними питаннями, а має бізнесове й політичне забарвлення. До того ж, приміром, влада Північної Македонії кілька років тому прямо називала почесні консульства Росії на своїй території “розвідувальними базами”.

Разом, за нашими підрахунками, Росію у 18 європейських країнах представляє 34 чинні консули. Ще 17 мали такий статус донедавна, але з початком повномасштабного вторгнення або самостійно залишили свої посади, або були змушеними припинити цю роботу через закриття самих консульств стороною, що приймала. Проте колишні консули здебільшого залишаються частиною проросійської мережі “тіньової дипломатії”.

Нічого особистого, лише бізнес

Найпоширенішою є практика, коли посаду консула обіймає місцевий бізнесмен (масштаб бізнесу може різнитися від багатомільярдної корпорації до невеликої адвокатської практики) або людина із “заслугами” перед Росією, яка хоч і не має підприємницьких амбіцій, проте може сприяти російським громадянам у веденні бізнесу у своїй країні й навпаки. Ми розповімо коротко про кожного з них та про їхню роль у налагодженні відносин з Росією.

Почесним консулом РФ на Криті є власник найбільшої грецької мережі готелів Grecotel Нікос Даскаландонакіс. Для греків російські багатії — серед найбільш поважних клієнтів. Тож не дивно, що троє інших почесних консули — на Корфу та Іонічних островах, у Пелопонесі, а також у Східній Македонії та Фракії — теж місцеві готельєри (Нікос Канулас, Міхаіл Цилікідіс та Константінос Палакідіс). Наприклад, Даскаландонакісу Орден Дружби за розвиток російсько-грецької співпраці вручав особисто Путін, він є співорганізатором святкувань “дня побєди” на Криті. Канулас на Корфу організовував пам’ятник адміралу Ушакову й “російські тижні”, коли на територію держави-члена НАТО заходили російські військові кораблі й місцеві мешканці та численні туристи могли підніматися на їх борт.

Власник мережі Grecotel отримує Орден Дружби від Володимира Путіна. Фото: news.gtp.gr

Низка почесних консулів пов’язана з харчовою промисловістю і сферою послуг. Приміром, консулом у Гренландії є власник найбільшої гренландської риболовної компанії Polar Seafood Мікі Йонас Брьонс. Йому ця посада дісталась у спадок від батька. Polar Seafood цікава тим, що крім Росії, у неї також є дочірнє підприємство в Україні (ТОВ “Полар Сіфуд Україна”, 38393029), воно є одним із найбільших імпортерів морепродуктів. Купити креветки від Polar Seafood і так підтримати “русский мир” можна чи не в кожній великій мережі супермаркетів.

Консулом Росії в Бургосі (Іспанія) є один з власників міжнародного продовольчого холдингу Campofrio, в портфель якого входять частки в одному з найбільших в Європі операторів доставки їжі — іспанської Telepizza — Педро Бальве Лантеро.

Також інтереси росіян “захищає” голова компанії з виробництва обладнання для харчової промисловості Bertsch corporation Губерт Берч (почесний консул в Форарльбергу, Австрія). Його компанія обладнала десятки сироварень і молокозаводів по всій Росії.

Ще один австрійський консул у місті Грац — голова гіганта з виробництва оптики Michael Pachleitner Group Міхаель Пахляйтнер. Він отримав посаду буквально за кілька місяців до початку вторгення Росії та в інтерв’ю місцевим ЗМІ каже, що компанія допомагає українським біженцям, а “російський народ не може відповідати за курс, який обрали його правителі”. Тому Пахляйтнер залишається консулом, щоб “не підвести росіян, які можуть опинится в біді в Австрії”.

Міхаель Пахляйтнер (у блакитній краватці) разом із послом Росії в Австрії. Фото: leadersnet.at

Схожу позицію зайняв голова компанії з виробництва м’ясопродуктів і риби Kaupfélag Skagfjörður Олафур Огуст Андрессон, який представляє Росію в Ісландії, навіть попри те, що через санкції не може постачати свою продукцію в Росію від 2014 року. За його словами, робота консула полягає в “допомозі простим людям”, тому він навіть не думав покинути почесну посаду.

Одним з найбільш “відданих” Росії є власник низки бізнесів у Болгарії й випускник Академії МВС Росії Тонко Фотев (почесний консул у місті Бургас, Болгарія). У російській і болгарській пресі він був фігурантом скандалів зі зґвалтуванням і шахрайством при будівництві разом з ексдепутатом Держдуми Геннадієм Гудковим, проте на них жодним чином не реагувало посольство Росії. Натомість Фотев отримав пам'ятну медаль від МВС Росії за сприяння правоохоронним органам РФ.

Заробляють у Росії

Окремо варто зазначити почесних консулів, чиї компанії або ведуть бізнес у Росії або безпосередньо залежать від російських грошей.

Чи не найбільшою несподіванкою є власниця компанії з обслуговування суден на Фарерських островах (обслуговує переважно російські судна) Faroe agency Марія Акрабиргі. Вона — консул на Фарерах і успадкувала цю посаду від батька, який також володів цією самою компанією. Хоча формально Фарери — це частина Данії, вони мають автономію над своїми риболовецькими водами. Між островами й Росією є угода про взаємну можливість вилову риби в морях одне одного. До того ж на Фарерах є великі холодильники, де росіяни зберігають вилов. Тож острівні мешканці дуже зацікавлені, щоб на Росію не накладали санкції, бо вони тоді позбудуться джерела доходів. Після довгих суперечок між політиками угоду продовжили в листопаді 2022 року навіть попри застереження щодо співпраці з урядом держави-агресора.

Також цікавим є консульський досвід члена правління австрійського виробника харчових продуктів Backaldrin International Вольфганга Майєра (Верхня Австрія). Він не лише постив фотографії з Путіним-“миротворцем” і закликав не змішувати докупи всіх росіян через агресію проти України. Компанія Backaldrin через свій бренд “Актипан” в одному з сезонів була спонсором Федерації хокею Росії. Для розуміння, наскільки це близька до Путіна організація, варто лише згадати, що головою правління тут є Аркадій Ротенберг, один із фронтменів багатства російського диктатора, а в правління входять олігархи Володимир Потанін, Геннадій Тимченко, Віктор Рашніков і Андрій Бокарев. До слова, у Backaldrin є дочірня компанія і в Україні — ТОВ “Бакалдрін Україна”, 35557018.

Голова ФХР Владислав Третьяк і гендиретор російської дочки Backaldrin Гаральд Деллер, після підписання спонсорського контракту, 2017 рік, фото: www.facebook.com/backaldrin.ru

До переліку тих, хто безпосередньо причетний до владної верхівки Росії і з нею співпрацює, можна віднести й голову наглядової ради зареєстрованого в Люксембурзі Фонду MIR Capital, заснованого спільно Газпромбанком та Інтеза Санпаоло (Італія), почесного консула у Вероні Антоніо Фалліко. Він співзасновник організації Conoscere l’Eurasia (“Пізнай Євразію”) із очевидним підтекстом просування російських наративів в експертному середовищі, лауреат Ордену Дружби за скріплення італо-російських відносин. У Вероні регулярно проводив політично-економічний форум, куди звозив русофілів з усього світу. Проте у 2022 щось пішло не так і “веронський” форум довелося проводити аж у Баку. У бізнес-медіа обговорювали можливість викупу Фалліко і його людьми російської філії італійського банку Інтеза, який ніяк не може піти з Росії.

Солістом на "веронському" форумі в Баку був голова Роснєфті Ігор Сєчін (по центру). Антоніо Фалліко крайній праворуч. Фото: e-cis.info

Консулом у Маастрихті, Нідерланди залишається власник мережі кейтерингу в найбільших російських музеях Константин ван Флотен. Українському читачеві він відомий як пропагандист, якого росіяни використовували для дискредитації розслідування збиття терористами літака МН17 у 2014 році. Свої бізнес-контакти ван Флотен вибудовував через ресторани й кілька старовинних садиб, які він перетворив на готелі. Сумнівний барон висловлювався на підтримку “спецоперації” Путіна в Україні, після чого мерія виселила “консульство” зі старовинного приміщення, яке той займав.

До тих, хто опосередковано заробляє на Росії, можна віднести співвласника консалтингової компанії з супроводу російського бізнесу Schmieder&Eckstein Карла Екштейна (консул у Цюриху, Швейцарія), голову компанії з налагодження співпраці з Росією Proyectos Globales Exterior S.L. — Марію Естер Морель Гарсія (Андалусія, Іспанія), консультанта з питань бізнесу з Росією Паулі Саапункі (Куусамо, Фінляндія). До того ж консулами також є заступник голови Італійсько-Російської торгової палати Вінченцо Скьяво (Неаполь, Італія) та гендиректор компанії з продажу елітної нерухомості в Андоррі Andorra Sotheby’s International Realty Нарцис Соціас Томас. Останній продає недешеве житло на пірінейському гірськолижному курорті переважно росіянам. Відео з вечірки з нагоди його інаугурації з’явилось на ютубі через три тижні після того, як російські ракети полетіли в Україну. Також на сайті консульства рекламують Amigos — “асоціацію, метою якої є пришвидшення процесу послуг будь-якого типу, консультування, розвитку діяльності чи офіційних документів з Російською Федерацією”.

Вечірка на честь інаугурації почесного консула Росії в Андоррі

Також до цього переліку можна віднести торговця золотими візами Бруно Вальверде Кота, почесного консула Росії в Португалії. Чоловік потрапив у скандал у січні цього року, коли виявилося, що крім консульського статусу, він також консультує заможних росіян та інших охочих, як отримати “золоту візу” в обмін на інвестиції, що може бути прямим конфліктом інтересів. У посольстві Росії від цього, звісно, відхрестилися й назвали засновника Російсько-португальської торгово-промислової палати та представника двосторонньої ділової ради високоморальною людиною.

Почесний консул Португалії — праворуч. Фото: Інстаграм

Інший фігурант “візової справи” зробив візи “золотими”, навпаки, для звичайних жителів своєї країни. Ідеться про адвоката Георгіоса Продрому, почесного консула Росії в Пафосі й Лімасолі на Кіпрі та очільника місцевої Асоціації випускників радянських і російських вузів. Його звинувачували в тому, що він організував приватний візовий центр з видачі дозволів на в’їзд до Росії, і дер з кіпріотів від 500 до 900 євро за одну візу. Водночас частину грошей за послуги проганяли через російські компанії, не сплачуючи податки на Кіпрі. Сам Продрому фігурував у пропагандистських сюжетах на підтримку політики Путіна.

Серед російських почесних консулів є й відверті представники криміналу чи довколакримінального світу. Наприклад, у болгарському Пловдіві інтереси Кремля представляє місцевий рейдер Георгі Гергов, який буквально напередодні нового 2023 року “віджав” у регіональної влади (або з її допомогою) найбільший у країні виставковий центр — такий собі болгарський “ВДНГ” — Пловдівську міжнародну ярмарку. Раніше Гергов був відомий тим, що через нього Посольство Росії в Болгарії дозволяло собі безцеремонно втручатися в місцеві політичні справи. Зокрема, коли Гергова викинули з місцевої ячейки соцпартії, посольство вийшло з окремим постом на його підтримку й заявило, що пишається мати такого партнера в Болгарії.

Протест у Пловдиві проти передачі 35 га площ виставки в руки російського консула. Фото: skandal.bg

Значно гірші звинувачення отримав на свою адресу почесний консул у містечку Віго (Галіція, Іспанія) Педро Моуріньо Узал. Його ім’я з’явилося у відомому зливі «Pandora papers» (дослідження Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) у зв’язку із покупкою вілли в Белізі директором Гвінейської державної нафтової компанії, ймовірно, на корупційні гроші. Частина з мережі його компаній з консультування щодо оподаткування (що подекуди нагадує банальне відмивання грошей) намагаються працювати в білому полі. Одна з них — Iberatlantic — пропонувала себе як партнера для іспанського бізнесу в Росії.

“Найращі люди міста”

Окрім великого бізнесу чи торговців впливом, у Росії як почесні консули є також “ідейні” європейці або просто очевидні “місцеблюстителі”, яким консульську скриньку видали лише на знак вдячності за міфічні досягнення. Наприклад, консулом на Майорці є такий собі Себастіан Роіг Монтсеррат. Путін також особисто вручав йому Орден Дружби, проте його публічні заслуги, про які знає Інтернет, — це вивезення дітей-чорнобильців з Росії на Майорку у 1980-1990-х. Зараз цей пан приторговує антикваріатом у фейсбуку.

Путін, прийомний син почесного консула й сам почесний консул на врученні Ордена Дружби. Фото: diariodemallorca

За підтримку росіян під час перебування на своїй посаді мера чеського міста Острава, отримав посаду почесного консула Росії і Алеш Зеднік. В Остраві за його керівництва відбувались числені заходи на підтримку Росії, тут були завжди раді улюбленцям Путіна — байкерам з “нічних вовків”. До того ж саме в Остраві було “відкрито” “почесне консульство” терористичної організації “Донецька народна республіка”.

Ще один консул — журналіст і винороб Александр Міллер де ла Серда, який очолює місію в Біаріцці, дуже важливому місті для російської еліти, де свої маєтки мали ексзять і колишня дружина Володимира Путіна, а в місцевій мерії взагалі працюють агенти кремлівського режиму. Віллу ексзятя Путіна Кирила Шамалова французька влада конфіскувала. Як писали західні ЗМІ, серед завдань де ла Серда було організовувати “бали дебютанток” для дітей російської еліти при місцевому казино. Так вони мали б відчути себе частиною європейської аристократії та, можливо, підшукати “гідного нареченого”.

Де ла Серда відкриває бал дебютанток у 2013 році. Фото: Time / Alexandre de la Cerda

Почесна консул Росії в Монако, колекціонерка, меценатка і дружина московського забудовника Єкатеріна Семеніхіна займається координацією роботи в перлині Лазурового узбережжя російського культурного центру та представництва російського географічного товариства (його очолює особисто Путін). Її чоловік Володимир Семеніхін — почесний консул Казахстану в Монако і власник московської будівельної компанії Стройтекс. Пара постійно дарує твори мистецтва європейським (зокрема французьким) музеям і так налагоджує свою “культурну дипломатію”. А також торгує доступом не лише до російської тусовки, а й до керівництва князівства. Приміром, згідно з брошурою 2020 року, на вечері і VIP прийоми можна потрапити, оплативши 1500 євро індивідуального річного членства в клубі або 2000 євро за пару.

Володимир і Єкатеріна Семеніхіни: почесні консули Казахстану і Росії в Монако. Фото: https://spletnik.ru/

Серед інших яскравих персонажів — Гонзало Парадо Сантана, почесний консул на Канарських островах, вся публічна біографія якого в останні роки зводиться до судових розбірок із колишньою дружиною, яка родом з Росії, звинувачень у фізичному насильстві й небажанні платити аліменти. Втім, схоже фінансові проблеми в консула серйозні, адже за утримання приміщення консульства він теж не платив, а тому з будинку його виселили попри будь-який дипломатичний “імунітет”.

Колишніх не буває?

Колишні консули Росії, які звільнилися через агресію, проте раніше активно допомагали “налагоджувати дружбу” з Москвою, також були переважно пов’язані із крупним бізнесом.

Так, почесним консулом в Удіне, Італія, був голова компанії з виробництва прошутто San Daniele Карло Андреа Далль’Ава. Консулом у Лозанні (Швейцарія) був почесний полярник Росії, шведський мільярдер Фредерік Дак Арфст Паулсен, член ради директорів тютюнової компанії Philip Morris International і водночас керівник низки фармацевтичних і медичних бізнесів.

Почесне консульство в Нюрнберзі очолював голова однієї з найбільших корпорацій з виробництва будматеріалів Knauf Ніколас Кнауф. Разом із іншою німецькою компанією, колишнім партнером Газпрому Wintershall Dea, вони, як стверджували медіа, активно допомагали поставками російській армії. Зокрема один із заводів Knauf погоджував із місцевими військоматами списки людей, яких мали б відправити на забій в Україну. В центральному офісі, звісно, "нічого про це не знали".

Із Путіним Ніколас Кнауф знайомий ще з часів, коли той не ходив до пластичного хірурга. Фото: Stephan Rumpf / SZ Photo / Spiegel

Консулом у Штуттгарті працював такий собі “Містер Росія”, особистий знайомий Путіна і лобіст інтересів Росії в Угорщині Клаус Мангольд. У Ганновері почесне консульство очолював один із лобістів “Північного потоку” та інших інтересів Газпрому в уряді Німеччини й один з менеджерів Герхарда Шрьодера та партії СДП Гайно Вієзе. З початком збройної агресії Росії проти України всі консульства в Німеччині було закрито. Така сама доля спіткала консульства в Словенії, де посаду обіймали шестеро діячів від середнього і крупного бізнесу. Найяскравішим з них був російський мільярдер, співвласник найбільшого в країні сталеливарного заводу Андрій Зубицький. Його проникненням в економіку невеликої країни дуже переймались ЗМІ і політики, звинувачуючи уряд в змові з ним.

Серед інших цікавих колишніх фігурантів — ексконсул Росії в Ліхтенштейні, експрем’єр-міністр цієї країни Клаус Чутчер (залишається лише здогадуватися, що стало причиною такого вибору і якими були його заслуги перед Росією на посаді голови уряду), а також головний корпоративний директор Erste Bank і член ради директорів невеликого ростовського банку Центр-Інвест (бл. 10% належить Erste) Ганс Вольфганг Унтердорфер (був консулом в Іннсбруку, Австрія). Хоча з консульської посади він звільнився, а Erste не відображають Росію як свій ринок, на сайті “Центр-Інвеста” Унтердорфера досі позначено як члена правління.

****

За свої висловлювання й дії на підтримку російської агресії проти України частина почесних консулів уже стали фігурантами санкційних списків. Утім, що більшим буде розголос про їхню діяльність і причетність до міжнародних компаній, які, на перший погляд, ніяк не стосуються Росії, то вищими будуть шанси, що за таку колаборацію під санкціями опиняться не лише ці “тіньові дипломати”, а й їхні бізнеси.

Європа війна бізнес консули дипломатія росія