Їхня русофілія надмірна. Показово любити Росію готові лише заїжджені маргінали

Хто готовий любити Росію

Тема “галопуючої русофобії” є однією з ключових у російській пропаганді. “Пригнічення” росіян за кордоном, фактично, стало одним з мотивів вторгнення в Україну, довкола “протистояння” цьому “пригніченню” вибудовується вся політика взаємодії зі “співвітчизниками”. А нещодавно тему “русофобії” навіть винесли на рівень Ради безпеки ООН. Як протиставлення “русофобам” у Кремлі вирішили продемонструвати, що не всі у світі “заражені” вірусом нелюбові до росіян і що досі є країни, готові стати з ними пліч-о-пліч у “боротьбі з фашизмом” та іншими виявами “сатанинського світу”.

Для цього в Москві скликали перший конгрес Міжнародного руху русофілів (як іноземний переклад обрали французький варіант Mouvement International Russophiles, щоб абревіатура звучала як MIR).

Філософ Дугін (праворуч) і русофіл. Фото: Царьград

Склад учасників явно демонстрував, кому треба “більше всіх”: з боку Росії захід особисто відвідав міністр закордонних справ Лавров і вся верхівка МЗС, вітання надіслали Путін і патріарх Кіріл, а курували “русофілію” на місці особисто православний олігарх, власник пропагандистського телеканалу “Царьград” Костянтин Малофєєв і фрік-філософ Олександр Дугін. У президію також запросили спецпредставника МЗС Росії з гуманітарних питань у США і Японії, актора Стівена Сігала, якого вже давно використовують як ярмаркову розвагу на різноманітних заходах.

Натомість з боку іноземців, які мали показати масштаб любові до Росії, захід відвідали переважно “міські божевільні”, багато з яких уже не перший рік регулярно виконують роль “міжнародної спільноти” в різноманітних кремлівських постановках. Принаймні саме їх пропагандистські медіа “засвітили” у своїх репортажах, завдяки чому ТЕКСТам вдалося їх ідентифікувати.

Більшість аудиторії займали російські чиновники, почесні місця відвели русофілам з дружніх до Росії країн. Фото: Царьград

Формально це хороша новина. Бо Москва, найімовірніше, навіть для пропагандистської картинки не може залучити до своїх обіймів більш-менш впливових людей. Якби на заході з’явився хоч хтось рівня міністра або лідера політпартії, очевидно, що про це одразу б розтрубили на каналі “Царьград”.

Навіть не проглядаючи новини з форуму, читач, хоч трохи ознайомлений з наративами роспропаганди, безпомилково збере “бінго” з заяв про “імперіалістичний захід”, “сатаністів в Україні”, “цензуру західних ЗМІ”, “світову змову” і “місію Росії на захист традиційних цінностей”. Серед “конкретних” завдань, які публічно задекларували “русофіли”, — зібрати 1 млн підписів у Європі за зняття санкцій з Росії та “боротися з фашизмом”. Також серед ідей, що звучали на форумі, — створити альтернативу “Євробаченню” і скласти списки “русофобів року”.

Старі європейські друзі

Керівником нового русофільського руху обрали болгарина Ніколая Малинова. Колишній депутат болгарського парламенту, який очолює маргінальну партію Відродження вітчизни, а також є багаторічним керівником місцевого руху “Русофіли”. За легендою, саме йому належить ідея створити міжнародний рух любителів Росії. На батьківщині проти Малинова було відкрито кримінальну справу за шпигунство — його звинувачували в передачі секретних даних російським організаціям, пов’язаним із Малофеєвим.

Стівен Сігал, Ніколай Малинов, Вальдемар Гердт у президії Конгресу Міжнародного руху русофілів. Фото: РІА Новості

За даними з сайту Держказначейства США, Малинов підкупив суддю, шоб його випустили на кілька днів з Болгарії на вручення “Ордена Дружби” особисто Путіним. До ордена “докладалась” також премія у 2,5 млн рублів. Саме під час цієї зустрічі Малинов нібито погодив з президентом Росії створення міжнародного русофільського руху. В лютому 2023 року США наклали на Малинова санкції через залученість до корупції державного рівня. Під санкціями також перебувають русофільські громадські організації Малинова в Болгарії та дві його компанії Inter Trade 2021 EOOD та MS Konsult 2016 EOOD.

Серед інших учасників форуму був також голова Міжнародної ради російських німців Für die Deutsche Heimat! (За німецьку батьківщину!), уродженець Казахстану Вальдемар Гердт, колишній депутат Бундестагу від право-радикальної партії Альтернатива для Німеччини, який також балотувався до Європарламенту від однієї з партій у Латвії.

Гердт фігурував як запрошений спостерігач на виборах у Росії, коли їхню легітимність потрібно було підтвердити “незалежними іноземцями”. Він також регулярно коментує питання російсько-німецьких відносин, війни з Україною для пропагандистських ЗМІ, був учасником економічного форуму в окупованому Криму. В Німеччині володіє архітектурно-будівельною фірмою Herdt Baukonzept GmbH.

Також Німеччину на заході “представляв” активіст антиімперського руху Тобіас Пфеннінг (Назе), якого пропагандисти також представили як сміливця, який не може розповідати правду про Росію на заході. Хоча насправді ніхто не заважає йому подорожувати Росією та окупованим Донбасом, і публікувати антизахідні й “антиімперіалістичні” дописи про “самовбивчий прогрес заходу” і майбутнє Росії, яка стане центром світу.

Коли приїздиш в Росію на форум русофілів, будь готовий до експлуатації пропагандою. Скріншот з інтерв'ю Тобіаса Пфенніга

В одній з біографічних статей Назе розповідає щемливу історію про те, як він приїхав на кордон з окупованою Луганщиною й опинився на допиті у ФСБ, яке зацікавила його показова футболка з Путіним. Гебісти хотіли з’ясувати, чи не ховаються за “антиімперіалістичним рухом” спецслужби заходу. Як написав автор статті, Тобіас аж світився від щастя, що його допитували під портретом Дзержинського, а коли нарешті відпустили, то він з колегами співав у машині пісень про “залізного Фелікса”.

Також до “русофілів” долучився “старий друг” Кремля Фабріс Сорлін, якого пропагандисти титрували як “директор міжнародної консалтингової компанії "Цар консалтинг", лідер французької націонал-консервативної організації Dies Irae”. Він давно живе в Москві й займається пропагандою традиційних цінностей (зробив собі ім’я на протестах проти одностатевих шлюбів на початку 2000-х), є дописувачем ультраконсервативного сайту “Катехон” і кишеньковим коментатором європейської політики “з погляду Франції” для роспропаганди.

Сорлін ліворуч з прапором "ДНР" під час протестів у Парижі. Фото: соцмережі

Українському читачеві він відомий як фрік, який розгортав прапор терористичної організації “ДНР” на протестах “жовтих жилетів” у Парижі. Їздить з “православними гуманітарними місіями” на окупований Донбас. Інший член “французької делегації” русофілів — засновник організації Urgence Enfants du Donbass (Рятуймо дітей Донбасу) Еманюель Леруа, який не тільки “доносить правду про події на Донбасі”, а й брав участь у “референдумах” про “приєднання” окупованих областей до Росії як спостерігач.

Як один з ключових спікерів, цитати якого тиражували згодом ЗМІ, на форумі виступив онук Шарля де Голля П’єр де Голль. Його проросійські погляди давно відомі, як і той факт, що вони мають дуже мало підтримки в самій Франції. Адже він давно живе в Швейцарії, де очолює маргінальний фонд "За мир, згоду та процвітання народів Швейцарії", періодично експлуатуючи ім’я діда для коментарів росЗМІ про “гегемонію заходу” і “НАТО як причину війни в Україні”.

Частий гість на російських застіллях: П'єр де Голль на круглому столі з нагоди річниці битви під Сталінградом. Січень 2023. Фото: РІА Новості

Завдяки славетному родичу, за інакших обставин скромний консультант з бізнес-стратегії та корпоративних фінансів, де Голль завжди бажаний гість у російських пропагандистських постановках.

Ще один фейковий “іноземець” — співробітник холдингу “Росія Сьогодні” в Італії Елізео Бертолазі, який у 2018 році їздив спостерігачем на “вибори” в “ДНР”. Він також молодший науковий співробітник прокремлівського Інституту перспективних досліджень у галузі геополітики та допоміжних наук, дописувач сайтів “Геополітика” і “Катехон”.

Бертолазі брав участь в "італійській делегації", яка відвідала Крим у лютому 2018 року, та в інших численних поїздках у Крим та на Донбас. Також пропагандистські ЗМІ писали, що він є засновником італійської компанії “Агровенеція”. Брав участь в мітингах у Німеччині на підтримку “народу Донбасу”. Бертолазі перебуває під санкціями України.

Також Італію на форумі представляла “принцеса”, голова Німецько-Арабського товариства Вітторія Алліата ді Віллафранка, “письменниця і перекладачка” з Сіцилії, яка називає себе “двоюрідною сестрою Романових”. Вітторія відома першими перекладами Толкієна італійською, коли їй було 16 років, а також прихільністю до теорій змов про світове панування колонізаторського заходу і про приналежність мафії до магічних “сил зла” (вірить нібито мафію на Сіцилію завезли американці для поширення свого впливу).

Вітторія Алліата ді Віллафранка на своїй віллі в Сицілії. Фото: The Sunday Times

До того ж у неї є вілла на 100 кімнат, на якій можна знімати традиційні середземноморські пейзажі. “Вона використовувала гонорари за переклад для фінансування арабських досліджень на Близькому Сході, коли проживала в Лівані, Сирії та Ємені. Вона вирощувала верблюдів, танцювала з родичами Усами бен Ладена й консультувала дружин лідерів Перської затоки щодо їх розлучення” — писала про імпозантну жінку The Sunday Times.

В анексованому Криму, на окупованому Донбасі та в Абхазії брав участь у спостережних місіях і “журналіст з Австрії” Патрік Поппель, який цього разу на форумі русофілів виступав у ролі “сміливця з Європи”, який “посмів говорити правду” про події в Росії. Насправді Поппель — колишній генеральний секретар ультраконсервативного проросійського Інституту Суворова в Австрії, псевдоправозахисної організації, яка займається просуванням “російсько-австрійської дружби, заснованої на консервативних цінностях”.

Коли ти очолюєш клуб друзів анексованої частини суверенної держави, це трохи більше, ніж "шпигун Путіна". На фото: Патрік Поппель

Торік його також було “призначено” “офіційним представником МЗС” невизнаної республіки Абхазія у Відні. До того ж у його списку потішних посад також є позиція голови “Клубу друзів Криму в Австрії”. Поппель перебуває під санкціями України.

До Москви займатися активною русофілією прибув також штатний пропагандист Россотруднічества на Кіпрі, “переможець конкурсів на знання Криму в складі Росії” Мікіс Філаніотіс. Також він відомий як організатор на острові акцій на честь “велікой побєди” та “вбивства Україною дітей Донбаса”, керівник групи з перекладу пропагандистських книжок на грецьку мову. Серед його нещодавніх ініціатив — добиватся відновлення прямих перельотів на Кіпр з Росії, а також організація “телемосту” між Кіпром і “ДНР”, “ЛНР” та іншими окупованими територіями.

Представники “глобального півдня”

“Друзі Росії” прибули також з Південної Америки, де сентимент до Росії часто є частиною державної політики. Венесуелу представляв випускник Московського університету, чоловік послині цієї країни в Болгарії та професор місцевого університету, активний проросійський коментатор Хуан Мігель Діаз Феррер.

А від Бразилії в президію форуму відправили “журналіста-міжнародника видання Asia Times у Гонконгу, аналітика каналу RT та блогу TomDispatch” Пепе Ескобара, відомого антиглобаліста й антиамериканіста, який коментує для своєї аудиторії все: від “успіхів” Росії на війні до фінансових проблем в США та сіоністської змови у близькосхідному конфлікті.

Дугін і Ескобар обговорюють перспективи русофільства. Фото: РІА Новості

Традиційно багато було представників Африки, Індії та Близького Сходу. Проте навіть роспропаганда не змогла розкрутити більшість з них на розмову про любов до Росії. Серед тих, кого вдалося ідентифікувати, — регулярна героїня російських сюжетів про боротьбу сирійського народу й допомогу з боку Росії — католицька монахиня, настоятелька монастиря св. Якова в Сирії Агнесс Маріам Ас-Саліб.

Юрист Елі Хатем і настоятелька Агнесс. Фото: РІА Новості

Монахиня разом з помічницями постійно їздить у Росію, регулярно “дякуючи” за “гуманітарну місію” росіян у її країні та боротьбу з “геноцидом християн”. Матінка Агнесс ще від 2013 року була ключовим свідком для роспропаганди в частині виправдання використання хімічної зброї та інших злочинів режиму Асада — її завданням було переводити стрілки на повстанців та американські війська.

Під виглядом представника Лівану у президії форуму сидів адвокат, рояліст і антисеміт Елі Хатем, який насправді ще у 2018 році відвідував російській вибори як спостерігач від Франції, де він давно викладає й бере участь у політичному житті (є близьким до Жан-Марі Ле Пена). Хатем відомий захистом одіозних особистостей — від дядька Башара Асада до саудівської принцеси і брата саудівського кронпринца (всіх переслідували у Франції).

Натомість серед справжніх представників “глобального півдня” були помічені шейх і член сирійського парламенту Ахмад Акріін, колишній радник посольства Сенегала в Росії (який, судячи з контактів на його сторінці у фейсбуку, й досі проживає в Москві) Сулейман Анта Ндіайє, проректор Університету Аз-Заїм Аль-Захарі (Хартум, Судан) Абдеррахман Абдельваххаб, сирійський перекладач Саїр Зайнетдін, а також діяч з Індії професор Раві Кроввіді. Проте їх удостоїли максимум 1-2 згадок у підсумкових прес-релізах.

Семмі Котвані (праворуч) разом з заступником голови Ради Федерації Костянтином Косачовим (у центрі). Фото: РІА Новості

Також русофільством займатиметься і президент Індійського бізнес-альянсу в Росії, керівник національного культурного центру SITA, засновник The Imperial Tailoring Co. Семмі Котвані, який теж проживає в Москві. В рекламно-позитивних статтях про фірму Котвані йдеться про те, що його з братами компанія обшиває не мало не багато особисто Путіна та президента Індії Морі. У фірми індійського русофіла є також філія в Києві.

***

Хоча загалом “потужна” команда русофілів наразі схожа на збіговисько маргіналів, яких наспіх зібрали профільні відділи МЗС Росії разом з командою Малофеєва й Дугіна, не варто недооцінювати потенційний вплив мереж, які вже вибудувано або ще тільки вибудовують у Європі та країнах “глобального півдня” на підтримку російських ініціатив.

У рамках проєкту “Бактерії русского міра” ми вже розповідали, як ідеї величі Росії та її пропагандистські наративи ширяться через альтернативні ЗМІ, неурядові “російські клуби”, різноманітні “товариства дружби”, а також місцевих і національних чиновників, бізнес-зв’язки та культурну дипломатію. Багато фігурантів нашої бази даних знову засвітилися на “конгресі русофілів”. З одного боку, це означає, що лава запасних у росіян не така довга. З іншого — що ресурси для послідовного накачування навіть таких маргіналів і роздування їхньої підривної діяльності є фактично необмеженими.

русскій мір пропаганда русофобія глобальний південь русофілія