Пів години на обід і немає часу на каву. Українська лікарка порівняла роботу в українській і чеській лікарнях

Коханий чоловік, маленька донечка, улюблена робота лікарем-отоларингологом, власне житло в Києві, семінари, подорожі, друзі. Таким щасливим і насиченим було довоєнне життя киянки Наталі Коваленко. Уже майже рік вона живе зовсім по-іншому.

Без чоловіка, який залишився в Україні, в орендованій квартирі в невеличкому чеському містечку під Остравою. Сюди вона потрапила з донькою в березні, їй вдалося влаштуватися на роботу в місцеву лікарню.

Один день з життя в Україні

07:00 – у цей час Наталя прокидалася в ті дні, коли працювала в державній поліклініці. Там робота була в першу зміну, до обіду, а в приватній клініці вона приймала пацієнтів в інші дні, у другу зміну. Родина снідала, батьки збиралися на роботу, 5-річна донька Катруся – до садочка.

08:00 – разом з чоловіком і донькою Наталя виходила з дому, всі сідали в автівку. Чоловік підвозив жінку до метро, а сам далі відвозив дитину до садочка. Дорога до роботи в жінки займала хвилин 40. Щодня вона перед роботою ще забігала в пекарню за улюбленими булочками до ранкової кави з колегою.

08:50 – традиційна кава з медсестрою в кабінеті.

09:00 –13.00 – робочий день. Наталя працювала в поліклініці при університеті, тож у неї були певні групи пацієнтів. Наприклад, спортсмени, водолази, моряки, яким потрібно було перевірити слух тощо. На одного пацієнта в державній поліклініці було відведено приблизно 15 хв (у приватній – 30 хв).

13:00 – 17.30 – час для себе та домашніх справ. Після обіду Наталя могла пройтися по магазинах, прогулятися. Потім їхала додому, готувала їжу, прибирала. Або займалася саморозвитком: брала участь в онлайн-семінарах з підвищення кваліфікації чи читала професійну літературу.

17:30–18:00 – дорога до садочка.

18:00 –20:00 – забравши доньку з садочка, Наталя вела її на різні гуртки: танці, конструювання з Lego. Коли гуртків не було, йшли на прогулянку або на дитячий майданчик.

20:00 –21.30 – звичайний сімейний вечір. Вечеряли, відпочивали, займалися своїми справами.

21.30–22:00 – підготовка до сну.

22:00 – родина лягала спати. У сім’ї не було заведено пізно лягати. Чоловік Наталі також лікар. Тому, щоб добре почуватися й мати сили надавати людям допомогу, потрібно було висипатися.

Один день з життя в Чехії

06:10 – підйом. Як зізнається Наталя, будильник завжди ставить на 05:45, але в такий ранній час важко прокидатися одразу, тож вона дає собі 25 хв для поступового прокидання. Дитині теж досить важко прокидатися рано-вранці. Рятує мультфільм, який мама одразу вмикає. Вдома вони не снідають – надто рано для сніданку, та й часу обмаль. Наталя снідає на роботі, а донька – в садочку.

06:30– 06.45 – Наталя відводить дитину до садка. Донька там уже все знає, тож мама просто віддає її виховательці, привітатися й побігти на роботу, що зовсім поряд.

07:00–15:30 – стільки триває робочий день Наталки в чеській лікарні. Він значно насиченіший, ніж був у київській. Це районна лікарня, куди приходять пацієнти з усіх невеликих містечок району або куди їх привозять на швидкій. Наталя працює у відділенні хірургії голови та шиї. Тут треба зашивати розбиті губи і брови після падінь, допомагати пацієнтам, яких покусали собаки, займатися сильними носовими кровотечами. Це все – паралельно зі звичайним потоком пацієнтів зі скаргами на вухо-горло-ніс.

Хоча пацієнтів дуже багато, медпрацівники, за словами Наталі, не "заганяються" до виснаження. Всі дотримуються питного режиму – постійно п’ють воду або компот. Є невеличка кімната для відпочинку з мікрохвильовкою, чайником, кавовим автоматом, диванчиками. Саме там снідає Наталя зранку, коли з’являється вільна хвилина. Традиції пити каву з колегами тут немає, адже всі працюють у високому темпі.

На обід є пів години. Їх можна використати в будь-який момент з 11:30 до 14:00. Харчуються співробітники у їдальні і сплачують половину вартості обіду. Якщо взяти тільки другу страву, то це обійдеться в 38 крон (1,7 долара). Якщо ж додати до неї суп, то все разом буде 53 крони (2,4 долара).

15:30–15:45 – закінчується робочий день, Наталя перевдягається і йде до садочка по дитину.

16:00 – забирає доньку. Більшість дитячих закладів у Чехії закриваються саме в такий час. Є чергова група, яка працює до 16:30. Але перебування в ній – це трохи стрес для дитини, тому Наталя намагається забрати доньку вчасно.

16:00–19:00 – по понеділках і середах у Наталі онлайн-курси з вивчення чеської мови. Тому в ці дні одразу після садочка вона з дитиною йде додому. Там спершу годує доньку (в чеських садочках є сніданок, обід о 12:00 і після сну дають тільки перекус — "свачинку" — яблучко або булочку, тому ввечері діти вже голодні). Потім Катруся грається або дивиться мультфільм, а Наталя вчиться. По четвергах вона водить доньку після садочка на спортивний гурток. У вівторок і п’ятницю потрібно йти за продуктами до супермаркету, і є трохи часу на прогулянку.

19:00 –19:30 – вечеря.

19:30–20:00 – вільний час.

20:00–20:30 – душ, підготовка до сну.

20:30–21:00 – читання книжок або прослуховування аудіоказок.

21:00 – відбій. Якщо в Києві, після того, як дитина засинала, у мами було трохи часу для себе, то в Чехії, за словами жінки, від втоми вона часто засинає разом з донькою, слухаючи казку.

Наталя каже, що й досі не може звикнути до режиму, коли потрібно вставати о 06:00 і бути на роботі вже в о 07:00. До речі, це дуже типовий робочий графік для чехів. У більшості з них робочий день починається о 07:00. Тому, наприклад, на дитячих майданчиках навіть весною, коли вже довгий світловий день, чеські діти гуляють максимум до 19:00. Потім усіх як вітром здуває. Адже вся родина рано лягає спати.

Зарплата

На посаді асистентки Наталя отримувала 17 тисяч крон щомісячно. Тепер як лікарка має ставку 30 тисяч крон +1500 крон за кожен рік стажу. В неї 5 років стажу, отже має доплату 7500 крон. і отримує 37,5 тисяч крон. Це приблизно 60 тисяч грн. В Україні вона працювала в державній та приватній поліклініці. Один день там, один день там, по півдня. Отримувала приблизно 30 тисяч грн.

Традиції в робочих колективах медиків

У Києві в приватній поліклініці, де працювала Наталя, був невеликий, але дружній колектив. Щороку в них була традиція – всі разом ходили спочатку на "Лускунчика", а потім – вечеряти у ресторан. Також святкували дні народження та професійні свята на кшталт Дня медика.

У чеській лікарні, як і в державній київській, через те, що людей досить багато, немає такого дружнього колективу. Дружать по двоє-троє. На дні народження тут також заведено запрошувати колег. Але це, як правило, в разі ювілею, який здебільшого святкують у ресторані.

Також чеські медики люблять їздити на "вилети" в гори. Але зазвичай такі заходи організують не вони, а фармацевтичні компанії-спонсори. Таке є і в середовищі українських медиків.

У чехів більше, ніж Новий рік, шанують Різдво (тут воно називається Ваноце), тому саме перед ним влаштовують корпоративні вечірки. На жаль, Наталі на цьогорічний корпоратив не вдалося потрапити. Але вона знає, що там грали в "Таємного Санту". Співробітники цього року домовилися дарувати одне одному подарунки на букву К.

Дуже сподобалася Наталі чеська традиція на День Святого Миколаша (Святого Миколая), коли на території лікарні влаштували для дітей співробітників цілий ярмарок. Солодощі, напої – все було безкоштовно. До діток приходив Святий Миколаш зі своєю свитою: янголами й чортами.

Щодо ставлення чеських колег, то Наталя каже, що спершу було досить важко. Серед чехів, на жаль, є такі, хто негативно ставиться до українців. Але є багато й таких, хто нас підтримує. Проте насамперед труднощі виникали через незнання чеської мови. Вона досить схожа на українську, але є й багато розбіжностей. Зрозуміти, що говорять, можна, але відповісти спочатку складно. Тож перші 2-3 місяці доводилося мовчати. Але з часом мовний бар’єр подолала, і Наталя влилася в чеський колектив. Попри те, що її життя в Чехії більш-менш складається, вона дуже сумує за своїм українським довоєнним життям – і сподівається його повернути.

Європа досвід чехія робота медицина біженці євродосвід