“Бойові русисти”. Як працює мережа захисту, підтримки і розвитку російської мови в світі

Із совєтологів в русисти

Русистика, або вивчення Росії у найширших проявах (мова, культура, політичні процеси) - це дуже важлива дисципліна. Особливо в час, коли Росія є агресивним непередбачуваним утворенням із ядерною кнопкою, яке може нести загрозу існуванню людства через цілу купу психологічних, економічних, політичних та інших відхилень як свого керівництва, так і значної частини населення.

Оскільки на таку порохову діжку Росія перетворилась не вчора, вивченням процесів у ній, а до цього у Радянському Союзі ретельно займалися і займаються спецслужби і близькі до уряду або різноманітних бізнес-кіл аналітичні центри. Це одна з причин, через яку “совєтологи” майже не приділяли увагу вивченню інших держав-членів СРСР, не кажучи вже про поневолені народи самої Федерації.

Після розпаду Союзу Росію продовжили сприймати як “спадкоємицю” радянських практик. Ба більше, оскільки Союз уже не становив військової загрози, інтерес до його спадку був інертним, і якість експертизи поступово знижувалась. Цілком імовірно, що глобальним наслідком цього став “недогляд” появи в Росії фактично фашистського режиму, який відкрито вторгнувся на територію сусідньої держави.

Кілька років тому росіяни зробили огляд таких центрів, які за кордоном займаються вивченням Росії

Паралельно, ще приблизно з 1960-70-х років уже сам СРСР розбудовував мережі контрольованих організацій “русистів”, які мали займатися “правильним” вивченням Росії / Союзу та фактично сприяти поширенню впливу російської мови, культури, літератури як інструментів “м’якої сили” спочатку у країнах “соцтабору”, згодом в “СНД”, а також у державах “загниваючого заходу”.

В першу чергу, до таких “амбасадорів” належать вчителі і викладачі російської мови та літератури в місцевих школах та університетах, а також самі російські школи, які діють чи то при посольствах, чи то за ініціативи місцевих “співвітчизників”, за підтримки Россотруднічества / Фонду “Русскій мір” або локальних спонсорів.

Географія язика. Українська асоціація викладачів російської мови (код ЄДРПОУ 34494324) не перебуває в процесі припинення чи ліквідації

Членами МАПРЯЛ (Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури) є понад 200 людей і організацій (місцевих асоціацій русистів і об'єднань вчителів) у понад 70 країнах світу. Для них проводять регулярні конференції, забезпечують їх підручниками і методичними матеріалами, організовують поїздки до Росії, спільні заходи з російськими університетами. Для учнів і студентів проводять численні олімпіади з російської мови як іноземної, ярмарки для потенційних абітурієнтів російський вузів, обміни, екскурсії тощо. Партнерами фонду “Русскій мір”, “Россотруднічества” та Інституту Пушкіна стають школи і вузи, від невеликих поодиноких приватних закладів до цілих державних мереж шкіл з викладанням російською, як це працює у Болгарії.

Фокус на південь

Просування російської мови за кордоном носить системний і вимірюваний характер. Наприклад, в урядовій програмі “Русский язык” на 2016-2020 роки були вказані конкретні цифри, в скільки разів має зрости кількість викладачів, які пройдуть підвищення кваліфікації, стажування, перекладачів з / на російську мову, кількість Інтернет-сайтів для навчання російській, частка російських шкіл, які отримають підтримку підручниками, кількість самих підручників, кількість проведених олімпіад, конкурсів, фестивалів та інших заходів.

Амбіції зростання цих показників варіювалися від 2 до 10 разів. Програму мали профінансувати на 6 млрд рублів - близько 82 млн доларів на той час, що відносно небагато, як для програми на 5 років ($17 млн на рік). В 2023 році на цільову програму просування російської мови виділили ще менше - 500 млн рублів, це приблизно 6,5 млн дол. Відповідальним за просування російської мови з боку уряду є Інститут Пушкіна.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року уряди та громадські активісти в європейських країнах почали більш прискіпливо приглядатися до російських шкіл та асоціацій русистів. Певна кількість таких об’єднань публічно засудили агресію російської армії (частково з обмовками, типу “співчуваємо всім жертвам, і українцям, і росіянам, продовжимо нести російську мову і культуру як спосіб міжнаціонального порозуміння”), значна частина продовжила працювати на просування російської мови, культури і “російського” погляду на світ.

Конкурс "Русское слово" в Кошице назвали "республіканським", наче Словаччина не член ЄС, а одна з радянських "республік". Фото: МЗС РФ

У “складній політичній ситуації” росіяни побачили свої плюси: на думку найвідданіших “пушкіністів”, через повсюдне “цькування” і “кенселінг” (форма бойкоту) Росії, у багатьох людей в західних країнах навпаки прокинувся інтерес до “велікой русской культури”, так само як і зріс попит російськомовних “співвітчизників” на ще більше “згуртування” перед обличчям “пригнічувачів” - як тих, хто вже жив у “недружніх країнах”, так і тих, хто “втік туди від війни”.

Приміром, в жовтні 2022 року в Мадриді пройшла спеціальна конференція “Російська школа в умовах сучасних викликів”, де учасники жалілися одне одному і обговорювали досвід протистояння “культурі відміни” росіян.

Судячи із сайтів фонду “Русскій мір” та відділень Міжнародної асоціації вчителів російської мови, фокус уваги росіяни сконцентрували на лояльних країнах “СНД” та “глобальному півдні”: російські центри, школи, асоціації русистики найактивніше відкриваються переважно в країнах Африки, Азії, Південної Америки. Саме з цих регіонів набагато простіше “заманити” студентів на навчання в російські вузи, відкрити центр російської мови, використовувати аргументи “кар’єрних перспектив” для тих, хто вчитиме язик - аби працювати з Росією чи в Росії. Натомість у Європі кількість конгресів, конференцій, дитячих конкурсів суттєво зменшилась, хоч і не зійшла нанівець.

Курси російської в Уганді

Наприклад, тиждень російської мови спокійно пройшов наприкінці листопада в Німеччині (де асоціація русистів є чи не в кожному великому місті), кілька тижнів тому завершилась олімпіада в Італії, а на конкурсі знавців російської мови, яку провела асоціація в Австрії, призи переможцям надала компанія Lukoil.

У Франції місцеві русисти прямо говорять, що не хотіли брати близьку до війни тему для свого конкурсу соціального плакату, а тому французькі діти, які вчать російську, малювали креатив на більш актуальну тему - проти забруднення озера Байкал. Крім того, десятки організацій по всьому світу готуються стати опорними для проведення цьогорічного “тотального диктанту” (аналог Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, проходить в квітні).

В окремих випадках бажання росіян вести свій культурний business as usual викликає неоднозначну реакцію у місцевих активістів. Так, у Польщі на початку року вибухнув скандал через зустріч викладачів російської мови з представниками Руського дому в Варшаві (представництво Россотруднічества), яким мали розповідати про нові методи викладання російської. В “Русском міре” одразу заявили про “травлю”.

Російську мову порахували

Серед найбільш показових напрямків роботи, які демонструють підходи росіян до просування російської мови і культури, Індекс глобальної конкурентоспроможності російської мови та Індекс стійкості російської мови на пострадянському просторі.

Вивчають використання російської мови у міжнародних організаціях, мережі Інтернет, ЗМІ, наукових публікаціях, кількості мовців тощо. У “пострадянському” індексі більш детально переймаються часткою російських шкіл в системі освіти та вчителів російської мови, її використанням державними органами. Найбільш відданими любителями російської мови за цими індексами виявилися контрольовані Росією “республіки” Абхазія, Південна Осетія, “ДНР” і “ЛНР”.

До слова, у цих утвореннях, а також у окупованому Криму є свої окремі асоціації русистів. Які, певна річ, прагнуть бути більшими “знавцями російської мови і культури”, ніж самі росіяни. Мабуть через це в кримському гуртку “росієзнавців” при республіканському інституті післядипломної освіти ще на початку 2010-х розробили концепцію “нової науки ХХІ століття” - “георусистики” (“наука” про російську мову в глобальному світі), а також концепт “бойової русистики” (проактивна підтримка просування російської мови). Русисти ж з “ДНР” всерйоз вивчають “донецький регіолект” російської мови.

Гранти фонду “Русскій мір”

Фонд, який очолює один із ключових російських пропагандистів, заступник голови комітету Держдуми у міжнародних справах В’ячеслав Ніконов, фінансує найрізноманітніші проекти, що сприяють розповсюдженню “російськості” світом. Серед них онлайн-курси російської мови в Південній Африці; радіопередача про події в Росії у Сербії; волонтерські проекти з навчання російській для студентів з Монголії; видання книжок в Словаччині; театральні постановки “російської класики” в Боснії; присвячена Достоєвському конференція в Туреччині; нові підручники і навчальні проекти в Угорщині; фестивалі російської культури у Лівані та В’єтнамі тощо.

За підтримки Фонду містами Німеччини і Австрії (“попри ковід і політику”) протягом 2021-22 року їздив “інститут на колесах” - “Руссомобіль”, в рамках якого російські лектори ходили по німецьких і австрійських школах, проводили ігрові уроки і майстер-класи, аби залучити дітей до вивчення російської як другої, третьої, четвертої іноземної мови. Тільки за ці роки, як стверджується на сайті Фонду, волонтери зробили понад 5 тис. візитів в німецькі школи.

"Руссомобіль" на святі міста в Дрездені в 2010-му. Зараз від автомобіля лишилась символічна назва - волонтери "розносять" російську мову по німецьких школах пішки. Фото: фонд Русскій мір

***

Росіяни не приховують, що в подальшому тільки збільшуватимуть зусилля на просування російської мови в світі. А її поширення напряму пов’язують із культурною, економічною і політичною експансією. Зусилля на поширення язика в різних регіонах світу можуть відрізнятися за своїм вектором.

Так, в Європі та Північній Америці, найімовірніше, йдеться про збереження практик спілкування серед “співвітчизників” і їхніх дітей-білінгвів, в країнах “глобального півдня” - про залучення нових мовців і споживачів російськомовного контенту (а отже і російської політичної і культурної повістки, пропаганди і наративів), що в результаті має призвести до появи нового прошарку політичних союзників Росії в цих регіонах.

У “пострадянських” країнах Кавказу та Центральної Азії ймовірна ціль - збереження і розширення присутності російської мови в системах освіти і державних органах, аби ще більше цементувати там свій політичний вплив.

Формально русисти - найменш небезпечні представники “бактерій русского міра”, адже “просто несуть з собою культуру і поширюють ще одну мову міжнародного спілкування”. Втім, приклад України напряму доводить, що після того, як Росія мітить зону своїх інтересів Пушкіним і Достоєвським, потрібно зовсім небагато часу, аби ці інтереси прийшов захищати носій “великого і могутнього” на танку і з ракетами.

русофіли війна русскій мір русисти пропаганда росія російська мова