Прокачай свій Мавік. Як 3Д-принтер допомагає перетворювати гранатометні снаряди на високоточні летючі бомби

Запоріжжя, більярдний стіл, камін і розбите вибуховою хвилею вікно. В одній кімнаті — 8 3Д-принтерів, в іншій — десятки бобин з пластиком. Такий вигляд має майстерня виготовлення невеликих механізмів, які перетворюють цивільні квадрокоптери для зйомок пейзажів на справжню зброю, що знищує російські танки й кошмарить окупантів в окопах. Військові такі пристрої називають “скиди” (від слова “скидати”).
Щодня з такої майстерні може вийти 4—5 готових систем.

Система скиду складається з кріплення до коптера й механізму, на якому зафіксовано снаряд. Фоторезистор, розташований на кріпленні до коптера, реагує на кнопку ввімкнення підсвітки на дроні. Коли пілот вмикає цю кнопку, фоторезистор передає сигнал на плату, а та — на серводвигун. Він перетворює сигнал про ввімкнення світла на сигнал "скинути снаряд". Після цього механізм, на якому було закріплено снаряд, відкривається й бомба летить униз.

На фото — стара модель скиду. Усі нові вдосконалені моделі зараз на фронті

А надрукуймо скидів!

У російсько-українській війні активно використовують цивільні дрони. Ними легше навчитись користуватися, до того ж вони дешевші, ніж пристосовані до війни БПЛА. Проте цивільні дрони мають дуже обмежені можливості. Мавіки, які найчастіше використовують українські військові, не можуть вистрелити у ворога.

І військово-волонтерська спільнота знайшла рішення та розробила системи скидання снарядів. Ми відвідали одну з багатьох майстерень, де їх роблять. Скиди — це насадки на дрон, які тримають снаряд, а потім, за командою пілота, скидають його на ворога. Усе це дрон знімає — і так у вашій новинній стрічці з'являються епічні відео, на яких звичайний Мавік знищує танк.

Такі системи скидів — не нове розроблення. Цивільні дрони зі скидами-гранатами використовувала Ісламська Держава під час громадянської війни у Сирії. Насправді системи скидів використовують навіть у цивільному житті.

— На початку повномасштабного вторгнення на Київському напрямку воював наш знайомий, у цивільному житті — весільний відеограф, — розповідає волонтер Євген Ткач. — У нього була така фішка: він розкидав на молодят пелюстки з дрона — тобто використовував систему скидів, яку замовив на Аліекспресі. Саме цей весільний дрон одним із перших у Київській області почав бомбити росіян.

Євген Ткач, молодий чоловік у мішкуватому одязі й з великими олдскульними навушниками на шиї, разом зі своїм колегою Олександром Шевченком, блакитнооким чоловіком у спортивній кофтині, — частина команди запорізьких волонтерів, які самостійно створюють скиди.

Волонтери передають їх на Запорізький, Донецький, Харківський, Херсонський і Миколаївський напрямки.

Усе почалось у квітні. Євген увірвався в майстерню (звичайну університетську аудиторію) зі словами: “А надрукуймо скидів”. Євген приніс дизайн свого знайомого, й волонтери надрукували на 3Д-принтері деталі, купили необхідну електроніку та зібрали першу систему.

На ці системи можна було прикріплювати гранати і гранатометний постріл ВОГ — боєприпас для гранатометів, що поєднує в собі гранату й метальний заряд у гільзі.

Першу систему протестували, віддали військовим і чекали на відгук.

Удосконалення

— Дизайн першої системи був недосконалим, — згадує Олександр Шевченко. — Її було заточено тільки під три види снарядів: ВОГ-25, ВОГ-17 і гранату. Також були проблеми з кріпленням снаряда — воно трохи зсувало снаряд убік і він летів нерівно.

Команда волонтерів переробила дизайн — тепер снаряди тримає стрічка, довжину якої можна регулювати липучкою. Завдяки цьому на дрон вдається чіпляти значно більше снарядів різного розміру. Розробники виправили дизайн кріплення — тепер воно не чіпляє за собою снаряд і він летить рівніше.

Щоб скид перетворився на бомбочку, ВОГ потрібно активувати — цим займаються сапери у військових підрозділах. Потім на снаряд треба “одягнути” спеціальний хвостовик, який також друкують волонтери в Запоріжжі. Він допомагає снаряду летіти прямо і влетіти в ціль підривачем, а не впасти боком і через це не розірватися.

На оновлені системи також можна чіпляти будь-які снаряди, які створюють інші волонтери в інших регіонах. Такі саморобні снаряди я бачила під час відрядження в Херсон. Військові дали мені потримати ці бомбочки в руках і показали відео, як вони спалили спостережний пункт росіян на лівобережній Херсонщині.

Також запорізькі волонтери в нових версіях удосконалили систему зарядки скидів.

— У нас був акумуляторний блок, який треба було заряджати, і кнопка ввімкнення, — пояснює Олександр. — Військові сказали, що коли починався обстріл і вони хотіли застосувати дрон, то не були впевненими, чи встигли ввімкнути цю кнопку. До того ж акумулятор був частиною скиду. Тож коли скид треба було підзарядити, доводилося постійно ставити його на зарядку. Тому в критичні моменти військові не могли користуватися скидами.

— Ми вирішили прибрати кнопку, і тепер система вмикається одразу, як туди вставляють батарейку. І цю батарейку можна зарядити окремо, а замість неї вставити нову й не чекати, поки вся система зарядиться. Ми даємо військовим по дві батарейки.

Самі батарейки волонтери дістають з використаних електронних сигарет-одноразок — їх потужності вистачає, бо скиди споживають мало енергії.

Систему скидів чіпляють на цивільний дрон. На ньому дистанційно можна вмикати підсвітку. І всі системи скидів заточені під неї.

На кожну систему скиду встановлюють фоторезистор. Коли пілот вмикає підсвітку на дроні, система скидає прикріплений до неї снаряд.

Волонтери показують, як це працює. На стрічку з липучкою закріплюють яскравий помаранчевий снарядик. “Він не вибухне, це навчальний”, — заспокоює Олександр. Потім чоловік вмикає ліхтарик на телефоні й наближає його до фоторезистора. Застібка стрічки розмикається, снаряд падає в руку волонтера.

Олександр показує цей трюк біля великого мармурового каміна. В приміщенні холодно, але волонтер каже, що камін ніколи не запалюють. Це приміщення дісталося їм безплатно, вже з каміном і більярдним столом посеред кімнати.

Зіграти в дурня

На більярдному столі лежать набори викруток, ескізи дизайнів, захисні окуляри, батарейки, деактивовані снаряди і якась жовта пластикова напівсфера з хвостиком із гральних карт.

Коли я вперше побачила цю фігурку, то подумала, що це якийсь сувенір, який зробили собі волонтери. Адже кольорова кришечка з гральною картою із зображенням Джокера на кінці зовсім не схожа на щось, що можна використовувати на війні

Але в сусідній кімнаті з 3Д-принтерами таких кришечок лежить близько сотні. Саме такий вигляд мають хвостовики, які перетворюють ВОГи на летючі снаряди.

А звичайні карти тут – не для гри в дурня. Вони стануть частиною обладнання.

В один хвостовик вставляють дві гральні карти. Ця майстерня встигла зробити вже понад 1800 хвостовиків. Більшість з них віддали військовим, а залишки лежать на столі. Це зимова партія — в цю пору року скиди використовують рідко через сильні пориви вітру

Повноцінних систем скидів, які чіпляють на дрон, виготовили 65 штук.

Робочий процес

Вартість однієї такої системи скидів — 500—600 грн, а снаряди ВОГ військові отримують безплатно. Бійці іноді надсилають відеозвіти запорізьким волонтерам і показують, що їм вдалося знищити. Найдорожче, що палало на таких відео, — це російський танк. Улітку військові закинули ВОГ у люк, і всередині він підірвав снаряди.

Навесні, коли волонтери тільки починали створювати скиди, вони коштували значно дорожче. Багато деталей доводилося замовляти з Китаю, а саме тоді виникли проблеми з доставлянням товарів, тож їх треба було чекати по кілька місяців. Волонтери купували плати за 1000 грн, хоча вони коштують 200 грн.

— Немає сенсу переплачувати й купувати таку дорогу плату, — пояснює Євген. — Вона багато чого вміє, але це все нам просто непотрібно.

На щастя, ситуація з постачанням зараз налагодилася й товари з Китаю приходять швидше. Волонтери також знайшли місцевих продавців у Запоріжжі. В них з невеликою націнкою купують необхідну електроніку, якщо вона потрібна терміново.

Деталі для скиду друкують на 3Д-принтері 4 год. Далі йде механічна збірка — вона займає 1—1,5 год, потім прошивання кількох плат — це ще 1 год.

— Ми припаюємо до плат контакти з програматора й під’єднуємо його до комп’ютера через USB-шнур, — пояснює Олександр. — На комп’ютері є готовий написаний код, і через спеціальну програму ми ці платки прошиваємо. Нічого складного. Код ми, до речі, за побажаннями військових кілька разів вдосконалювали й останній варіант писали через чат GPT.

Згодом ще кілька годин волонтери витрачають на збірку електроніки, акумуляторів, зарядок і тестування системи. За день команда волонтерів може зібрати 4—5 пристроїв. Хвостовики робити простіше — 3 штуки можна надрукувати за 30 хв.

Осінньо-зимові блекаути трохи сповільнили, але не зупинили роботу. Принтери перенесли у приміщення з резервним живленням. А коли доводилося простоювати, то коротали час за більярдом

В їхній майстерні висока стеля й величезні вікна. Не найкраще приміщення в місті, яке регулярно обстрілюють. Одне з цих височенних вікон винесло вибуховою хвилею — кілька місяців тому неподалік цього приміщення був приліт російської ракети. Тоді ніхто не постраждав, але скло замінити не встигли — замість нього у вікні стоїть велика дерев’яна плита.

Подарунок від військового

Ця волонтерська ініціатива виникла на базі місцевої науково-технічної лабораторії Noosphere Engineering School. Саме завдяки цьому проєкту волонтери мають приміщення, фінансування на закупку 3Д принтерів, пластиків для них та електроніки.

Під одним зі столів майстерні лежить величезна коробка, наповнена електронними сигаретами. Ця коробка – заслуга запорізьких студентів, які підтримують волонтерів. "Вони ходять по кафешках, збирають використані одноразки, які люди донатять на такі потреби", – говорить Олександр.

Крім скидів, запорізька майстерня виробляє ручки для автоматів Калашникова — вони зручніші й не залишають мозолів, на відміну від оригінальних, а також кріплення для оптики на цей самий автомат.

У кімнаті з 3Д-принтерами лежить одна з таких ручок червоно-чорного кольору. Олександр розповідає, що створив її на прохання військового з Правого сектору. Вона пережила вже три автомати, а ще встигла своїм виглядом налякати полоненого російського військового.

Запорізькі волонтери обмінюються виробами зі своїми колегами з інших регіонів. Наприклад, волонтери з Миколаєва надіслали запорізьким волонтерам глушники й полум’ягасники для автоматів. Ці вироби волонтери в Запоріжжі передали знайомим військовим, а миколаївським колегам надіслали хвостовики для снарядів.

Іноді й самі військові допомагають волонтерам.

— Одного разу ми відправили військовому щось дрібне металеве — здається, це були кішки для розмінування. І кинули в посилку кілька ручок для автомата. І він передзвонив нам та каже: “О, хлопці, то ви 3Д-друком займаєтеся? А я вам можу пластик німецький віддати, я його вже точно не використовуватиму”. І він відправив нам десь 10 бобин пластику, по 1 кг кожна. Ми з них дуже багато надрукували хвостовиків, які віддали безплатно.

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання в межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства", що реалізується ІСАР Єднання в консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Зміст статті не обов’язково відбиває погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.