Ферми на 26 поверхів та інше. Як Китай намагається позбутися залежності від імпорту їжі
Нещодавно весь світ облетіли кадри гігантської будівлі на околиці міста Ічжоу в провінції Хубей, яку вважають найвищим свинарником у світі. Усередині цієї будівлі на 26 поверхів техніки у формах за допомогою камер із високою роздільною здатністю спостерігають за тваринами в командному центрі, який не поступається центру управління NASA. Кожен поверх тут функціонує як окрема ферма, що охоплює всі етапи життя тварин: від зон штучного осіменіння й вигодовування вагітних самок до сектору пологів і підсисних поросят; частини, призначеної для відгодівлі та подальшого забою.
Автор: Давід Ґардаш, Сінопсіс
Незабаром першу ферму, яку відкрили торік у жовтні, доповнить друга така сама багатоповерхівка загальною місткістю в 1,2 млн свиней на рік. Однак зважаючи на технологічну точність і стандартизацію всього процесу, ці заклади більше схожі на фабрики, ніж на ферми. Тут навіть вимірюють свинячі екскременти, збирають їх і частково повторно використовують для виробництва електроенергії. А залишкове тепло з сусіднього цементного заводу використовують для "забезпечення теплих ванн і підігріву питної води для свиней". Однак мета полягає не в тому, щоб балувати тварин без потреби. За словами представника компанії, ці процеси просто дадуть змогу "свиням рости швидше з меншою кількістю корму".
Наслідки продовольчої політики Китаю
Будівництво таких об’єктів відповідає зростанню попиту частини китайського населення, для якого, завдяки підвищенню рівня життя, м’ясо перестало бути розкішшю. У 1960-х роках середній китаєць споживав менш ніж 5 кг м’яса на рік, а з розвитком економіки після реформ Дена наприкінці 1970-х споживання різко зросло. Наприкінці 1980-х років — до 20 кг на душу населення, а зараз — аж 63 кг. Сьогодні на Китай припадає 28 % світового споживання м’яса, а свинини — навіть 50 %.
Тому не дивно, що навіть найвище керівництво партії звертає увагу на продовольчу політику: "Перш ніж країна стане наддержавою, вона повинна зміцнити своє сільське господарство, бо тільки ефективне сільське господарство може зробити країну сильною", — сказав генеральний секретар Сі Цзіньпін. Раніше він також попереджав, що "Китай опиниться під іноземним контролем, якщо ми не будемо міцно тримати свою миску з рисом" (або, хочеться сказати: тарілку зі свининою).
Ферма чи, точніше, завод на 26 поверхів з виробництва (вирощування) свинини
Ставка на мегаферми парадоксально пришвидшилась у 2018 році, коли африканська чума свиней спустошила свинарство Китаю. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, припускає, що понад 40 млн свиней загинуло внаслідок інфекції та інших наслідків вірусу (для порівняння, до липня 2019 року країна офіційно повідомила "лише" про 1,2 млн випадків).
У 2013 році викликав шок резонансний випадок, коли понад 6000 тіл цих тварин гнили й плавали річкою Хуанпу в Шанхаї. Жахлива сцена була пов’язана з поліцейською кампанією проти продажу продуктів тваринного походження від хворих свиней. В іншому, безперечно, похвальне рішення, якби не реакція багатьох виробників, які так позбувалися свого непридатного для продажу товару.
У Китаї майже 10 % орних земель світу, але водночас у країні проживає приблизно п’ята частина світового населення
Ферми Китаю підіймаються до небес також тому, що там майже 10 % орних земель світу, але водночас у країні проживає приблизно п’ята частина світового населення. Вирощування зернових є дорожчим, а сільськогосподарські угіддя дають менше врожаю з 1 акра, ніж в інших великих економіках. Через шість десятиліть після Великого голоду, який забрав життя десятків мільйонів людей, Китай став найбільшим імпортером сільськогосподарських товарів.
Він також імпортує понад половину світового виробництва сої, переважно для годування худоби. Але імпорт сільськогосподарської продукції — це ненадійно. Наприклад, у вересні 2020 року тайфун потопив гігантське вантажне судно Gulf Livestock 1, що прямувало з Нової Зеландії до китайського Тяньцзіня. 40 членів екіпажу і 6000 корів загинули. Це ризики. До того ж в умовах можливої війни за Тайвань морські шляхи може бути заблоковано.
Геополітична нестабільність і зростання цін на сировинні товари на світових ринках уже певний час спонукають Пекін підвищувати самодостатність у сфері продовольчої безпеки. У цьому контексті 13 лютого ЦК Комуністичної партії Китаю та Держрада оприлюднили ключовий документ на 2023 рік: "Про підтримку розвитку сільських територій". Основними пунктами є саме продовольча безпека через підтримку власного сільського господарства та зменшення залежності від імпорту. І ця мета має бути досягнута, зокрема, "генетичним покращенням сільськогосподарських тварин".
Команда китайських учених нещодавно показала, який вигляд такі зусилля мають на практиці, клонувавши трьох "суперкорів", що дають більше за середню кількість молока. Оскільки 7 із 10 китайських молочних корів наразі імпортують з-за кордону, мета команди полягає в тому, щоб "упродовж двох-трьох років створити стадо з понад тисячі суперкорів як міцну основу для подолання залежності Китаю від закордонних молочних корів".
"Рослинне м'ясо"
Водночас слід додати, що так само, як і в інших модерних суспільствах різних країн світу, сучасні молоді китайці також бажають вести більш здоровий спосіб життя та замислюються над своїм раціоном. Китай уже продукує 53 % світового ринку "рослинного м’яса", хоча в цьому сегменті переважно домінують традиційні замінники м’яса. Попри це, країна, яка дала світу тофу, схоже, перебуває на шляху до чергової рослинної революції. Вінс Лу, засновник пекінської фірми альтернативних білків Zhenmeat, каже, що пандемія, торгова війна та погіршення довкілля підвищують зацікавлення до білків рослинного походження. "Китаю терміново потрібне альтернативне постачання м’яса, — каже він. — Це питання національної безпеки".
Китай уже продукує 53% світового ринку "рослинного м’яса"
Ще одна технологія, яку останніми роками обговорюють у цьому контексті, — це використання клітинного м’яса, тобто тваринних білків, вирощених у лабораторії. Звісно, така технологія суперечливіша за синтез "м’яса" зі звичайних рослинних матеріалів, як-от соя чи пшениця, проте вона швидко розвивається. У 2017 році Китай підписав угоду про імпорт технології вирощування м’яса з Ізраїлю на суму 300 млн доларів. У зв’язку з цим Сунь Паоко, президент Пекінського університету технологій і торгівлі, зазначив, що клітинні альтернативи м’яса мають "стратегічне значення" для "гарантування майбутнього постачання м’яса в Китай".
На роздоріжжі
Отже, можна сказати, що Китай перебуває на роздоріжжі в галузі продовольчої політики, і його рішення можуть рухатися принаймні у двох напрямах. Перший — це поглиблення індустріалізації та комодифікація (і не тільки) тваринництва до абсурдних розмірів. Другий — пошук альтернатив, які можуть поєднати ефективність та етику на боці виробників і задоволення з боку споживачів.
Зважаючи на кількість населення, ці рішення будуть кардинальними і для Китаю, і для світу. Вони помітно вплинуть на поводження з тваринами, а також на зміну клімату чи вирубування лісів для створення великих сільськогосподарських площ. Й останнє, але не менш важливе, — у цьому контексті обговорюють ризики передачі зоонозних патогенів людині.
Юй Пін, виконавчий директор компанії, яка проєктує вертикальні мегасвиноферми, згадані на початку тексту, не надто вагається на цьому уявному перехресті: "Це віха, до того ж не тільки для Китаю. Я думаю, багатоповерхові ферми вплинуть на весь світ". Хочеться відповісти, перефразувавши алегоричний твір Оруелла: "Якщо товариш Юй це каже, це має бути правдою".
