"Вистава – не про травму, а про нашу силу". Українка в Чехії створила танцювальну виставу про біженців
Мешканка Чорноморська Яна Реутова створила у Празі танцювальну виставу-триптих Together Alone (українською це означає “Разом наодинці”). Першу частину триптиху присвячено українським біженцям, і її вже встигли побачити в Чехії та інших країнах Європи. З другою частиною триптиху Яна зі своєю командою влітку поїде до Бразилії.
Празьке диво
Довоєнне життя Яни Реутової було дуже насиченим. Вона створила власний театр танцю "Пластилін", працювала у приватній танцювальній студії та в Будинку дитячої творчості. Мала і групові, й індивідуальні заняття. Робочий день починався о 09:00 ранку й часто завершувався о 21:00. Але працювати по 12 год на день, коли займаєшся улюбленою справою, то в радість, впевнена Яна.
В Чехії танцівниці вдалося продовжити займатися справою свого життя.
— Цю країну я обрала рандомно. Ні друзів, ні знайомих у мене тут не було. Але серце підказало, що варто їхати саме сюди, і інтуїція мене не підвела, — розповідає Яна Реутова.
У Празі з жінкою трапилося справжнє диво. У пошуках житла вона звернулася до свого знайомого, той поділився контактами мешканки Праги Івони, яка хотіла допомогти українським біженцям. Івона не знала, що Яна – танцівниця. А Яна не знала, що Івона Креузманова – керівниця найбільшої танцювальної організації в Празі "Танець. Прага". Так Реутова отримала не тільки дах над головою, а й можливість і далі займатися своєю улюбленою справою.
Рух як антистрес
Зараз Яна має 3-4 рази на тиждень ранкові класи, де працює з професійними танцівниками над удосконаленням їхньої техніки. Два рази на тиждень безплатно займається танцями з українським дітьми. Нещодавно у празькому театрі танцю Ponec вони презентували танцювальну виставу, в якій за допомогою рухів показували, якою різною може бути стихія води.
Коли Яна Реутова сформувала дитячу групу, то спочатку хотіла робити акцент на техніці. Але потім зрозуміла, що нашим дітям зараз через великий стрес не потрібно давати додаткове напруження. Навпаки, їм слід звільнятися від нього. І в цьому допомагає рух та імпровізація.
— У моєму танцювальному класі є танцівниця, яка до війни показувала дуже високий рівень підготовки. Коли почалася війна, вона спочатку взагалі відмовилася танцювати. А коли все ж таки прийшла на заняття, через велике напруження в тілі змогла показати лише 10% від того, що вміла раніше. Поступово вона повертає свою форму, — ділиться Яна.
Танцювальний триптих про українців
Минулого літа Яна та її танцювальна команда виступали на великому музичному фестивалі Colors of Ostrava в чеському місті Острава. На ньому дівчата показали три танцювальні мініатюри, які отримали дуже гарні відгуки. Директорка "Танцю. Праги" запропонувала Яні об’єднати їх в одну виставу. Так народилася перша частина триптиху Together alone.
Ця назва з’явилася випадково. Коли думали про те, як назвати виставу, Яна сказала: "Вона про нас. Як ми разом, але наодинці". Ось так і народилася назва.
Справді, в цих двох коротких словах відтворено суть життя багатьох українських біженців.
— Ми перебуваємо серед людей, скрізь відчуваємо підтримку, але відчуття самотності нас не залишає, бо сім’я та друзі далеко. Найрідніших людей поряд немає. І це важко пережити, — ділиться своїми думками Яна.
Хореографка розповідає, що багато людей після вистави плакали. До того ж сильні емоції були не тільки в українців, які на собі відчули життя на чужині, а й у чехів та представників інших країн.
Але Яна Реутова акцентує: вистава не про травму, а про нашу силу.
— Після виступу на дискусії, коли почали говорити про те, що українці – люди з травмою, я зупинила це та сказала: "Так, ми з травмою, але дуже прошу: не треба нас жаліти. Ми не хочемо показувати нашу травму. Ми хочемо показувати нашу силу. Після цих мої слів чехи почали аплодувати", — розповідає Яна.
Потім танцівниці не раз казали після вистави, що відчувають, що нам важко, але ми дуже сильні. До речі, високо оцінили її не тільки глядачі, а й експерти. З першою частиною танцювального триптиху Яна та її команда були учасниками чеської танцювальної платформи. І цю виставу обрали до вісімки найкращих із 40 представлених робіт.
— Усі кажуть, що ми дали нове дихання чеському танцювальному світові. У Чехії більш схильні до перфомансу. Наша школа вчила нас більш технічній складовій, тому ми багато приділяємо уваги саме руху. Але зараз, побачивши інший світ танцювального мистецтва, об'єднуємо перфоманс та техніку, — розповідає Яна Реутова.
Невидимі зв’язки
Якщо перша частина триптиху про те, як почуваються біженці на чужині, то друга, з назвою Invisible Traces ("Невидимі зв'язки"), – про невидимі зв’язки між людьми.
— Танцівники працюють з цікавим об’єктом. Класичний станок, за яким займаються балерини, студенти архітектурного інституту зігнули так, що тепер він схожий на коло – це “коло життя”. Відбитки на дереві – це сліди, які залишають люди на своєму шляху та шляху тих, з ким їх зводить доля, — пояснює Яна Реутова.
Третя частина триптиху – це вже дует, і він про зв’язок культур. В цьому дуеті Яна Реутова танцюватиме з танцівником з Буркіна Фасо – країни з цікавою та важкою історію. Через цей танок Яна порушуватиме багато питань.
— Як бути європейцем-біженцем і відчувати, що тебе не завжди сприймають через твоє становище? Як воно, коли в тебе інший колір шкіри і через це бути білою вороною? Як ми можемо допомогти одне одному, коли наші шляхи перетинаються? Мені хотілося б показати, як ми часто не сприймаємо національні меншини, і те, що будь-хто будь-коли може опинитися в їхній ситуації. Як це відбулося з українцями через війну. Тож варто не відвертатися один від одного, а допомагати, навчаючи інших і навчаючись у них, — розмірковує Яна Реутова.
Станом на березень 2023 року за кордоном перебуває близько 5 млн українських громадян, які виїхали з України під час війни та незадовго до її початку (за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України).
