Розмінуй, якщо зможеш. Довго, забюрократизовано і дорого, "чорні" сапери працюють швидше, але без гарантії

Є три типи розмінувань: воєнне, оперативне й гуманітарне. Воєнне — розмінування під час бойових дій (наприклад, після відступу ворога). Ним займаються військові сапери. Оперативне — невідкладне виявлення та знищення боєприпасів (наприклад, авіабомби часів Другої світової війни, яку виявили під час будівництва). Ним можуть займатися військові, ДСНС, сапери Нацполіції, Держспецслужби транспорту (ДССТ). Гуманітарне — це якраз поступове “вдумливе” розмінування суцільних масивів території поза межами зони бойових дій (понад 20 км від лінії зіткнення), наприклад сільськогосподарських полів. Ним фактично займаються міжнародні неприбуткові фонди та вітчизняні комерційні організації. У цьому тексті йтиметься про гумантарне розмінування.

Як працює система

Зараз роботу з гуманітарного розмінування координує Національний орган з протимінної діяльності. Його очолює міністр оборони, а до складу належать профільні заступники з різних міністерств. Орган ухвалює план заходів з гумрозмінування на рік, а також здійснює координацію, розставляє пріоритети й робить розподіл ділянок для розмінування. У план вносять усі потенційно заміновані ділянки: і приватні сільськогосподарські угіддя, й території міст і сіл, і ЛЕП з газогонами.

Розмінуванням займаються державні структури та недержавні оператори протимінної діяльності. Фото: ДСНС України

Безпосередньо розмінуванням “на землі” займаються оператори протимінної діяльності — тобто компанії / неприбуткові організації, які мають відповідний сертифікат і можуть виконувати певний вид робіт. Перелік операторів затверджує Міноборони. Разом їх 14, але 4 з них мають право тільки на інформаційну роботу (наприклад, розповідати про мінну небезпеку дітям у школі або замовляти соціальну рекламу, а також навчати саперів). Державним є лише один оператор — Центр гумрозмінування Укроборонсервісу.

Перший етап розмінування — нетехнічне обстеження. Це фактично візуальний огляд ділянки (зокрема й обліт дронами), опитування людей, збирання даних з відкритих джерел про те, чи є підозри на мінування ділянки, що дає змогу звузити коло пошуку вибухонебезпечних предметів. Уже на цьому етапі значну кількість площ можуть визнати безпечною для використання.

Другий етап — технічне обстеження, тобто ретельніший огляд уже з допомогою металошукачів, рамок тощо. Далі — розмінування вручну, тобто там, де міни чи інші снаряди можна безпечно перемістити з зони потенційного ураження без використання техніки. Якщо в оператора є сертифікат на технічне обстеження, але, наприклад, немає сертифікату на розмінування вручну, то, виявивши міну, він повинен залучити фахівців ДСНС, поліції або іншого оператора, у якого такий сертифікат є. Розмінування за допомогою техніки теж можливе.

Першим пробний сертифікат отримали у Швейцарському фонді з протимінної діяльності FSD. Вони мають дві машини для розмінування: MV-4 для роботи з протипіхотними і MV-10 — з протипіхотними й протитранспортними мінами, які вже залучили для роботи. Ці машини дають змогу видаляти рослинність і готувати ґрунт для пришвидшення подальшої роботи демінерів.

MV-4 працює на території Ізюмського району, де здійснює очищення земель навколо лінії електромережі, а MV-10 працює в Чугуївському районі, де через обстріли з артсистем і мінометів сільськогосподарські землі стали забрудненими протитранспортними мінами та вибухонебезпечними предметами, які не вибухнули. Також через поля проходить пошкоджена лінія електропередач.

Машина розмінування MV4 Фонду FSD, яка працює на Харківщині. Фото: Facebook FSD Ukraine

Окремо потрібно отримувати право на очищення району ведення бойових дій, а також знешкодження (знищення) мін / вибухонебезпечних залишків війни. Останнім фактично займаються лише державні структури. Тобто якщо приватний / міжнародний оператор виявлять міну або інший вибухонебезпечний предмет, який неможливо безпечно перемістити, а тому потрібно підривати на місці, — вони повинні викликати ДСНС.

Хоча закон не забороняє отримати відповідний сертифікат приватному оператору — прецедентів поки що не було. “Це поширена практика і в інших країнах, тож тут для нас нічого нового. Державні екстрені служби реагують досить швидко, тож це не надто затримує розмінування. Втім, якщо операторам дозволять самотужки підривати знайдені предмети, це не лише пришвидшить нашу роботу, а й передусім вивільнить ресурси самих ДСНС і ДССТ для оперативніших завдань”, — каже ТЕКСТАМ керівник з операцій представництва Швейцарського фонду протимінної діяльності FSD в Україні Джон Аллан Монтгомері.

Держава не фінансує гуманітарне розмінування — і це нормальна практика для “замінованих” країн. За всі проєкти, які відбуваються з початку війни в 2014 році на Донбасі, а після повномасштабного вторгнення — по всій деокупованій території — платять міжнародні донори, передусім структури ООН, зокрема, Управління ООН з координації гуманітарних справ, Продовольча програма ООН, Держдеп США, а також Уряди Нідерландів, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Канади тощо, і приватні інвестори, наприклад, фундація Говарда Баффета. Інше питання, що повна залежність від донорів створює непевність у майбутньому фінансуванні. З Україною начебто таких пробем немає — суми, які виділяють на розмінування, тільки зростають.

Процес обстеження території розмінування. Фото: Facebook FSD Ukraine

Оператор протимінної діяльності зазвичай працює безпосередньо з донором щодо фінансування, а від Національного ограну протимінної діяльності (МОУ) отримує погодження на роботу на певних ділянках. Як розповідає ТЕКСТАМ голова Асоціації саперів України і засновник компанії-оператора протимінної діяльності “Демінінг Солюшнс” Тимур Пістрюга, розподіл ділянок відбувається в явочному порядку — компанії заявляють, скільки в них є людей і за скільки часу вони планують опрацювати певну ділянку — Національний орган погоджує цей обсяг і вносить у план, пріорітизуючи завдання відповідно до поточної обстановки, щоб уникнути дублювань.

Наприклад, навесні пріоритетом була Миколаївська область, де першою мали почати посівну. До того ж на перше місце ставлять розмінування об’єктів критичної інфраструктури, наприклад, ліній електропередач та інших , щоб можна було відновити життєдіяльність на деокупованих територіях.

вартість повного циклу розмінування: $3-4 за кв. м

Причина, чому за роботу платять донори, а не держава, — висока вартість повного циклу розмінування: $3-4 за кв. м (нетехнічне обстеження — від 5-7 тис. грн. за га). Водночас Пістрюга каже, що йдеться про собівартість — оплату праці саперів (на сайтах пошуку роботи на цих вакансіях пропонують зарплату в $1000-2000 на місяць — авт.), закупівлю та амортизацію обладнання, навчання, логістику. Такі суми не під силу ні бюджету, ні комерційним компаніям. Тому в приватному порядку розмінування в сертифікованих демінерів займовляють украй рідко.

Перевіркою (інспектуванням) обстежених і розмінованих територій займається органи з контролю якості Центрів протимінної діяльності.

Нові оператори

У гуманітарному розмінуванні є низка викликів для держави, операторів і безпосередніх “вигодонабувачів” розмінування — бізнесу й громадян, які користуватимуться “звільненими” від мін і снарядів полями і лісами.

Основний — величезні потенційно заміновані площі, які слід обстежити: це близько 174 тис. кв км, або майже третина всієї суверенної території. За оцінкою Світового банку, для повного розмінування й очищення територій потрібно 37 млрд доларів. Скільки з них реально надійде в Україну — зараз говорити надто рано. Оскільки охопити всю територію одразу неможливо, за пріоритет визначили сільськогосподарські землі. До кінця року Україна має намір ввести в експлуатацію до 165 тис. га земель (1650 кв. км). Разом чотирирічний план розмінування передбачає пріоритетне введення близько 470 тис. га (4700 кв. км) земель сільгосппризначення.

Оператор фіксує результати обстеження територій, які заливає водою після підриву Каховської ГЕС. Фото: Facebook The Halo Trust

За світовим досвідом, близько 8-15% території, найімовірніше, не розмінують у найближчі десятиліття, а можливо, й ніколи. Для України ця цифра може становити до 20% або близько 35 тис. кв. км. Це приблизно площа всієї Одеської області. Та навіть на ті 80%, що вдасться, за очікуваннями, розмінувати, не вистачає рук, техніки, грошей і часу, щоб робити це швидко та з дотриманням міжнародних стандартів.

За даними Мінекономіки, яке зі свого боку розпочало координацію гуманітарного розмінування, ним займаються близько 600 саперів у складі наявних операторів протимінної діяльності. Ще 1000 саперів мають ДСНС (оперативне розмінування). Потреба вимірюється в десятках тисяч (щонайменше 5 тис., каже міністр оборони). Можливості підготовки, разом з навчальними центрами міжнародних організацій, — у сотнях. “У низки донорів бюджети істотно збільшилися, навіть порівняно з 2022 роком. Проте немає можливості повністю їх освоїти, оскільки вимоги до саперів дуже високі, відтак різко розширити потужності наявні оператори не зможуть”, — каже Пістрюга.

вимоги до саперів дуже високі, відтак швидко збільшити їх кількість оператори розмінування не можуть

Вихід — розширювати навчальні мережі, спрощувати захід в Україну міжнародних операторів, які мають досвід роботи в гарячих точках. Сьогодні вони повинні проходити таку саму процедуру, як і новостворені українські компанії. Проте в Мінекономіки розглядають можливість зробити для них fast track. “Якщо компанія 30 років займається розмінуванням в Афганістані, на Шрі-Ланці, в Колумбії — то вона компетентна, просто визнаймо це.

Так само пришвидшити можна і процес отримання сертифікатів — зараз це займає близько 4 місяців, хоча сертифікаційні центри кажуть, що можна все зробити за місяць. Водночас зараз ми бачимо бажання багатьох шахраїв без жодних ресурсів і спроможностей отримати якомога швидше “корочку”, щоб мати змогу випрошувати гроші у донорів. Тому потрібен баланс”, — каже Ігор Безкаравайний, координатор напряму гуманітарного розмінування в Мінекономіки.

За даними Європейської бізнес-асоціації, близько 40 нових операторів мають намір зайти в Україну. За даними Мінекономіки, цифра вдвічі менша. До десяти з них — це структуртні підрозділи ДСНС. Також своїх операторів планує мати Міноборони. Першою комерційною компанією, для якої протимінна діяльність не є профілем, але яка отримала сертифікат (щоправда, тільки на нетехнічне обстеження) став агрохолдинг “Нібулон”. Створення одного оператора — це щонайменше півмільойна доларів на обладнання й обмундирування, навчання для персоналу. “Що більше в нас буде операторів, то більшою буде конкуренція та дешевшою їхня послуга”, — каже представник Мінекономіки.

"Ми бачимо бажання багатьох шахраїв швидко отримати "корочку" й піти за грошима до донорів"

Тимур Пістрюга скептично налаштований щодо швидкого збільшення кількості нових комерційно орієнтованих учасників ринку. “Зараз до нас приходить багато новачків ринку, які щойно подали документи — але просять поділитися досвідом, щоб завтра йти до донора. Це так не працює. Спочатку потрібно напрацювати практику та здобути досвід, можливо, в комерційному секторі, можливо, собі у збиток, і тільки тоді донор буде мати з вами справу”, — говорить він.

Поки ж через дефіцит людей страждають кінцеві “споживачі” послуги розмінування. Навіть попри наявність спеціалізованих сервісів зі “зведення” аграріїв з легальними саперами, через нестачу розміновувачів черга на очищення полів майже безкінечна. Десятки фермерів змушені ризикувати своїм життям і життям своїх працівників — або виходячи на поле самостійно, або довіряючи “перевірку” “чорним саперам” (див. нижче).

Нестача техніки

Обмаль і техніки: за словами представника МЕУ, в Україні зараз працює кілька десятків одиниць техніки, переважно всі — біля об’єктів критичної енергетичної інфраструктури — ЛЕП і газогонів, де з початком весни стало важче обстежувати територію вручну через рослинність. “Деяку техніку передають західні партнери, але слід розуміти, що це штучний товар, який не лежить на складах, і він не масовий, як танки. Передача однієї-двох одиниць проблеми не розв’язує, потрібні сотні”, — каже Безкаравайний ТЕКСТАМ.

Машин для розмінування потрібно сотні, їх одиниці

Новини про передачу Україні розмінувальної техніки від донорів, які з’являються в ЗМІ, теж переважно стосуються військових підрозділів, ДСНС або ДССТ. Приміром, про виготовлення 20 спецмашин з розмінування для України заявила швейцарська Global Clearance Solutions. Дві машини виробництва цієї самої фірми нещодавно передали канадійці. MV4 та MV10 купив для ДСНС Фонд Говарда Баффета.

Придбана Фондом Баффета машина розміновує території на Харківщині. Фото: МВС України

Щоб поліпшити ситуацію з технікою, уряд оголосив окремий збір коштів на платформі United24 — хочуть зібрати 230 млн євро. За словами Безкаравайного, заплановано, що гроші підуть на три типи техніки: механічні розмінувальні машини, вантажівки з броньованим кузовом для перевезення знайдених мін і снарядів, а також пікапи. Отримувачами будуть розмінувальні підрозділи ДСНС і ДССТ.

Розмінувальні машини планують імпортувати (згодом Мінстратегпром має запропонувати локалізацію виробництва щонайменше для запчастин, щоб можна було оперативно ремонтувати машини, які виходитимуть з ладу). Серед пріоритетних виробників — словацькі, хорватські, турецькі компанії. Броньовані вантажівки потенційно можуть виготовляти українські заводи. Що стосується пікапів — то тут, найімовірніше, покладатимуться на перевірені варіанти.

На Харківщину восени 2022 року відправили машину для розмінування Amtrac 400. Її купили за кошти з платформи United24 ще до того, як там з'явилась окрема програма збору на гуманітарне розмінування. Вартість машини — 18 млн грн. За словами віцепрем'єра Михайла Федорова, машину передали ДСНС. Фото: Facebook Федорова

Один із учасників ринку в коментарі ТЕКСТам припустив, що на державному рівні навмисне можуть змішувати поняття гуманітарного й оперативного розмінування, щоб спростити залучення коштів донорів. Адже вони переважно готові фінансувати лише “мирну” частину ліквідації наслідків війни, а не військові підрозділи, які займаються бойовим розмінуванням.

Послаблення стандартів

Одним з викликів також є складність процедур, які регламентують розмінування за міжнародними стандартами. “Є думка , що за цими стандартами на розмінування доведеться витратити 70 років. У нас такого часу немає. На щастя, це розуміють і в міжнародних інституціях, де ці стандарти розробляють. Тобто фактично ми готуємось до того, що Україна очолить процес оновлення підходів і процедур, які дадуть змогу пришвидшити розмінування не тільки в нас, а й у світі.

Ми будемо задавати стандарт того, який така діяльність матиме вигляд найближчі 20 років. Один з прикладів, який потребує оновлення: під час роботи підрозділу, на краю поля має чергувати лікар з реанімобілем. Ми розуміємо, що в нинішніх умовах достатньо парамедика й продуманого шляху евакуації. І таких пунктів багато”, — розповідає Безкаравайний.

Джон Монтгомері зі Швейцарського фонду протимінної діяльності скептичний щодо послаблення міжнародних стандартів. “Справді, правильне розмінування, відповідно до всіх вимог, може займати багато часу. Але якщо ваш пріоритет зберегти життя людей і 100% очищення територій — то краще цих процедур дотримуватися. Є дуже багато різних типів мін і вибухонебезпечних предметів або боєприпасів, вони можуть залягати дуже глибоко, тож краще ретельно все перевірити”, — впевнений він.

Паралельний центр

За словами Безкаравайного, донедавна система гуманітарного розмінування функціонувала досить хаотично. “До початку повномасштабного вторгнення ця проблема стосувалася тільки кількох громад на лінії зіткнення в Донецькій і Луганській областях. Це була проблема донорів і поодиноких операторів протимінної діяльності. Коли почалось вторгнення, то виявилося, що ми не готові до таких масштабів”, — каже він.

Представник Мінекономіки стверджує, що навіть попри війну, донедавна у країні не було єдиної бази даних обстежених і розмінованих територій: у передбаченому законом місці збирали дані лише від комерційних і міжнародних операторів протимірнної діяльності, а ДСНС та інші держоргани мали свої бази і обліки.

У країні також не було стратегії протимінної діяльності, тобто розмінування фактично відбувалося в “ручному режимі”, скільки потрібно людей, коштів і техніки, а також де це все взяти — дуже приблизні оцінки. “Наприклад, ми розмінували 15 тис. км ліній електропередач. Це багато чи мало? Скільки ще потрібно зробити? Які пріоритети?”, — каже Безкаравайний.

Єдиної бази даних щодо обстежених і розмінованих територій донедавна не було

Головним у системі протимінної діяльності є Міноборони, проте там наразі сконцентровані на війні, тому у Мінекономіки взяли ініціативу на себе і створили Центр, який координуватиме роботи по гуманітарному розмінуванню. Зокрема, в сфері його відповідальності - контроль напрямку гуманітарного розмінування, формування стратегії, прогнозування потреб і пріоритизація територій, які будуть очищені, управління інформацією та аналіз даних і взаємодія із партнерами. (цей фрагмент скореговано після уточнення інформації з боку Мінекономіки, в попередній версії було помилково вказано, що Центр буде займатися розподілом коштів - ред.)

Снаряди, виявлені після розмінування поля на Бериславщині. Лютий 2023. Фото: Суспільне Херсон

Повноцінно він має запрацювати до осені. Зараз шукають людей у наглядову раду. Кандидатів після відбору та узгодження з Міжвідомчою робочою групою з питань гуманітарного розмінування Перший віце-прем’єр Юлія Свириденко подасть на затвердження державному секретарю Кабінету міністів. Вона ж і очолює міжвідомчу робочу групу, куди входить майже весь склад Національного органу.

Формально призначення Свириденко керувати цим напрямом пояснюють більшою кількістю повноважень для пришвидшення процесів — найімовірніше, йдеться про мотивацію для донорів та вагу України на міжнародній арені: історію з розмінуванням “продають” на захід передусім через призму світового голоду (“не засіємо заміновані землі —80 млн людей лишаться без їжі”). Безкаравайний каже, що в наглядову раду хочуть призначити людей від бізнесу, громадськості, а також експертів з розмінування і від міжнародних партнерів.

Крім “єдиного вікна” для донорів, від державної системи протимінної діяльності очікують і на поліпшення умов роботи операторів. “Наприклад, одне з питань, яке повинен розв’язати новий центр, — це мобілізація, бронювання фахівців. Беручи до уваги, скільки грошей і часу вкладають у їхнє навчання, їх дефіцит, а також важливість їх завдань, які вони виконують для економіки, було б логічно це розв’язати. І це в компетенції Мінекономіки”, — зазначає Пістрюга.

“Чорні сапери”

Нелегальні сапери бувають двох типів: одні роблять якісно роботу, проте не можуть підтвердити сертифікатами, інші — фактично обманюють фермерів, які до них звертаються, беруть гроші й не здійснюють повноцінних обстежень. Водночас у разі інцидентів на полях (а таких стається чимало) відповідальності вони не мають жодної.

В Асоціації саперів кажуть, що часто отримують прохання “доперевірити” після таких горе-помічників поле, проте по факту йдеться про нове обстеження, тобто скупому буквально доведеться заплатити двічі й так чималу суму. В Мінекономіки вважають, що з лібералізацією правил можна буде легалізувати роботу першої групи — “сірих” саперів. Щодо “чорних” — навпаки, відповідальність варто посилювати.

“Оцінки, яку “частку ринку” займають нелегальні саперні бригади, немає. І це дуже великий пробіл в інформації про стан справ у галузі, який ми намагаємось виправити. Коли зберемо в одному місці дані від різних служб і підрозділів, то будемо пробувати оцінити”, — каже Безкаравайний.

Трактор підірвався на міні на Миколаївщині. Березень 2023. Фото: https://traktorist.ua/

“Я працював у багатьох країнах світу і вперше стикаюся проблемою, коли люди, які називаються саперами, вимагають гроші за розмінування безпосередньо у фермерів. Часто міжнародні організації навчають саперів, а ті потім ідуть і створюють свої національні компанії. Такий підхід тільки вітаю, оскільки що більше легальних операторів — то швидше закінчимо розмінування і більше життів врятуємо. Але “чорний ринок”, як в Україні, — це дійсно щось нове для мене”, — каже Джон Монтгомері.

"Я працював у багатьох країнах світу і вперше стикаюся з тим, що люди, які називаються саперами, вимагають у фермерів гроші за розмінування"

До такої самої ризикованої діяльності можна віднести і спроби сільських “кулібіних” удосконалити трактори й комбайни, повісивши на них “бронь”, а також винайти і випробувати одразу на своєму ж полі інші саморобні машини. Особливо коли передбачають, що такий механізм керований не дистанційно, а безпосередньо водієм, від чого вже давно відійшли виробники машин для розмінування.

До того ж проблема полягає в тому, що такі саморобні машини не можуть взяти до уваги дію різних типів мін і вибухових пристроїв, тож будучи умовно ефективними в одному, вони можуть бути безсилими віднайти інше. Не кажучи вже про те, що для переміщення і знешкодження все одно потрібні окремо навчені фахівці.

“Техно-авантюристи”

Крім нелегальних саперів, а також тих, хто хоче “по-швиденькому” отримати сертифікат офіційного оператора протимінної діяльності, в Україну потягнулися різноманітні експериментатори, які пропонують свої послуги у “інноваційному” розв’язанні проблем розмінування.

“Ми відкриті до нових технологій, але здебільшого те, що працювало в лабораторних умовах, у реаліях не працює. Більшість технологій базується на тому, що вони аналізують різні шари ґрунту в різних спектрах в інфрачервоному або тепловому випромінюванні.

Це працює в умовному Афганістані, коли там різниця температур 30 градусів між днем і ніччю, предмети нагріваються і потім “світяться” вночі. Але в нас це не вдасться, бо різні типи ґрунтів у різних місцях, різні типи рослинності. Ми все беремо на випробування, перспективні технології можемо спрямувати на фонд стартапів. Але, на жаль, поки що “чарівної палички” чи “чарівного дрона” немає”, — зазначає Безкаравайний.

Саморобні машини для розмінування не можуть гарантувати безпечного очищення територій, кажуть у організаціях, які займаються цим професійно. На фото: розроблена на Харківщині машина для розмінування, фото з телеграм-каналу голови Харківської ОДА Олега Синєгубова

За його словами, найближчим часом Мінекономіки проведе пілотний проєкт з розмінування безпілотниками спеціально підібраної ділянки, яка буде експериментально замінована різними типами вибухівки на різних рельєфах. Зараз до участі в цьому заході подалися вже десять компаній.

Обстеження за допомогою дронів — один з найперспективніших напрямів пришвидшення процесу розмінування. Фото: Softline Defence

Джон Монтгомері згоден, що це хороша можливість для пошуку нових рішень для розмінування. “Системи розпізнавання різних типів вибухівки з використанням дронів, які зараз розвиваються, за два-три роки будуть повсюдними. Звичайно, це пришвидшуватиме нашу роботу з нетехнічного обстеження територій. Усе розмінування так чи так розвивалося з експериментів і удосконалення вже наявних технологій. Тож можна лише вітати ту кількість винаходів, які зараз з’являться”, — каже він.

сапери ДССТ мінекономіки дснс розмінування