Хто першим знайде скарби Великого Лугу? "Копачі" вже шукають, поки археологи воюють
Попри всю жахливість і трагічність російського теракту на Каховській ГЕС, осушення Великого Лугу дало археологам неочікувану нагоду нарешті дослідити його терени. Насамперед місця, де були січі.
Розкопки на місці будівництва Каховської ГЕС і водосховища майже не здійснювали – порівняно, наприклад, з місцем, де розташовано Дніпровську ГЕС.
Чи маємо ми шанс сьогодні підняти цей пласт історії й випередити "чорних копачів", які не бояться ні мін, ані обстрілів? Без фінансування та державної підтримки є ризик згаяти шанс на здійснення належних розкопок на території козацьких січей.
Коли будували Дніпрельстан (Дніпровську ГЕС), археологи ретельно досліджували терени майбутнього рукотворного моря. Це водосховище, на відміну від Каховського (до підриву греблі), займає відносно невелику площу, до того ж станом на 1927 рік, коли починали будівництво, істориків ще не повністю "запресували". А Каховський гідровузол зводили рекордними темпами (його навіть здали на рік раніше від запланованого), і площа водосховища була в рази більшою.
До того ж "копати" на місцях січі влада взагалі вважала за націоналістичні витребеньки.
Січі й багато інших пам'яток
Окрім січей, під воду пішов також величезний масив археологічних пам’яток, пов'язаних з племенами й народами, які колись мешкали на цій надзвичайно привабливій для проживання території. Зважаючи на специфіку місцевості та її зручність (величезні запаси риби й дичини, Дніпро як важлива транспортна артерія), там залишили свій слід безліч племен і народів. Археологічні артефакти іноді буквально лежали під ногами.
Цікаві оповіді старожилів про давні знахідки записав у своїй праці "Народная память о Запорожье" (Катеринослав, 1911) відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист і краєзнавець Яків Новицький (нащадок соратника Івана Мазепи, полковника Ілька Новицького). Виділимо розповідь про городища посеред Великого Лугу:
"На плавнях Попова єсть городище, котре ми звемо Велике. А на п’ять верст далі, в плавнях Бродського, — мале. На обох городищах жили колись турки…".
Тут варто зауважити, що приписувати туркам давні споруди – стара українська традиція. Особливо вона поширена в місцевостях, які більше чи менше контактували з османами. На Поділлі, зокрема за версією місцевих селян, чи не всі давні споруди "турки построїли".
Монети, кераміка, ваза
Далі читаємо вже про знахідки з тих городищ:
"Щогоду, як прибуває вода весною, воно ("велике городище" — авт.) стоїть мов острів. Тут люди знаходять черепки посуду, маленькі горщики, а год двадцять тому назад чоловік викопав невеличку мідну вазу. Викопав та продав шинкареві".
Яків Новицький пізніше сам обстежив те городище, але крім результатів його обмірів і згадки про ями, залишені "копачами" (ага, вони вже й тоді були), розповів лише про уламки "грубої" кераміки (тобто маємо щось архаїчне, досить давнє й аж ніяк не турецьке).
Там само в Новицького читаємо, що в урочищі "Кучугури" (піщані пагорби), розташованому посеред Великого Лугу, є залишки якихось "палаців", про що свідчать камінні фундаменти й розсипи великої та дуже твердої цегли. Там селяни знайшли якісь великі мідні труби й безліч дрібних, схожих на луску, срібних монет. А в могилах довкола відкопали чимало різних за розмірами казанів, які можуть бути й скіфськими. А монети, судячи з опису, – найімовірніше, дирхеми Золотої Орди. Тобто можна припустити, що йдеться про якесь поселення чи навіть містечко ординських часів.
Загалом у тексті чимало згадок про знахідки крем’яних і мідних наконечників стріл, архаїчних скляних намистин, різноманітної кераміки, монет тощо.
Прогнозують, що внаслідок підриву греблі має осушитися площа до 1000 км кв. Відповідно, археологи зможуть отримати доступ до величезного масиву пам’яток, зокрема й до січей. Звісно, будь-які дослідження тут стануть можливими лише після перемоги та розмінування. Наразі вся ця територія взагалі перебуває в зоні ураження ворожою артилерією.
Кургани й городища також під загрозою
Підрив греблі також призвів до знищення культурних пам’яток і нині загрожує археологічним пам’яткам.
У перші дні після підтоплення стало відомо, що вода майже знищила знаменитий своїми розписами в наївному народному стилі будинок-музей Поліни Райко в Олешках.
Імовірно, пошкоджено чи втрачено величезний масив археологічних пам’яток — і відомих, і ні, яких просто змило водою разом з ґрунтом. Масштаби цих втрат ще доведеться з’ясовувати.
Олександр Симоненко – експерт Кримського інституту стратегічних досліджень, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України — констатує, що знищення російськими військами греблі Каховської ГЕС ставить під загрозу існування історичних ландшафтів і пам’яток археології в прибережних районах на обох берегах Дніпра. Там розташовано античні поселення та пізньоскіфські городища ІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е., стоянки кам'яного віку на берегах Ягорлицької затоки, сотні курганів у "Долині курганів" між Іванівкою та Садовим, середньовічні пам'ятки доби Великого Князівства Литовського.
– Археологічне обстеження постраждалих територій – наше першочергове завдання сьогодні, – розповідає ТЕКСТАМ голова Правління "Спілки археологів України" Євген Синиця. – Ідеться і про пам’ятки нижче від греблі, які потрапили в зону затоплення, і про осушену частину водосховища. Щодо першого, має відбутися фіксація руйнувань, щодо другого – фіксація сучасного стану пам’яток, відомих до затоплення, та виявлення невідомих пам’яток, які можуть відкритися.
Експерт зауважує, що такі роботи можуть повноцінно відбутися лише після завершення активних бойових дій і бодай часткового розмінування в регіоні.
Але небезпека натрапити на щось вибухонебезпечне не відлякує "чорних копачів", які хлинули на колишнє дно водосховища.
Фотографії знахідок уже широко "гуляють" соцмережами. Нині це переважно лише “підйомні” знахідки. Тобто ті, які можна підібрати, побачивши на землі. Але вже є чимало інформації про здійснення й нелегальних розкопок.
– Окрема проблема, якою мають опікуватися радше правоохоронці, а не археологи та пам’яткоохоронці, – зауважив наш співрозмовник, – це недопущення пограбування пам’яток у зоні лиха, спричиненого терактом росіян.
Археологи у війську
Романтикам хотілося б відновити Великий Луг у первісному вигляді, але якою буде екосистема, що постане на місці осушеного водосховища, – покаже час.
Про перспективи відбудови греблі та ймовірне відновлення водосховища теж ітиметься вже після припинення бойових дій.
Скільки часу матимуть археологи на дослідження? Вони вважають, що небагато.
– Уже в короткотерміновій перспективі постане питання про дослідження насамперед пам’яток, які знов опиняться в зоні затоплення, – каже археолог Євген Синиця. – Насамперед, безумовно, у фокусі суспільної уваги будуть археологічні рештки козацьких січей, але йтиметься і про щонайменше десятки, якщо не сотні пам’яток інших епох, на дослідження яких ми матимемо лічені роки. Тож уже буквально сьогодні не зайвим буде планувати, як організувати такі масштабні роботи і як забезпечити їх фаховими виконавцями. Навряд чи до перемоги йтиметься про конкретні плани, але зараз можна сформулювати загальну концепцію.
Окрема проблема – брак фахівців, які взялися б за такі дослідження. Сьогодні в Україні налічується лише трохи більш ніж 200 археологів-практиків (у Польщі, для порівняння, їх близько 7500 осіб). На жаль, ця цифра постійно зменшується, зокрема й через цілковиту відсутність фінансування археологічних досліджень з боку держави. Багато археологів, зокрема й кандидатів і докторів наук, воюють у лавах ЗСУ. В археологічних спільнотах часто з’являються повідомлення про загибель колег.
Для такого масштабного й обмеженого термінами проєкту, як термінове дослідження Великого Лугу, просто не вистачить кадрів.
Фаховий археолог – "товар штучний". Щоб довірити історику самостійні дослідження, мало мати диплом істфаку — потрібно принаймні 4-5 років праці в експедиціях під керівництвом старших товаришів.
Без фінансування та підготовки кадрів ми знову ризикуємо навіки втратити величезний пласт нашої історії, втратити унікальний і несподіваний шанс дослідити те, що вважали навіки загубленим.
