Як на Херсонщині зберігали воду та успішно займалися агробізнесом до створення Каховського водосховища

На почату ХХ століття економіка краю відійшла від тваринництва, у якому провідним було вівчарство, бо вигідніше стало вирощувати зерно. Такі культури становили 75 % валового виробництва Херсонщини.

Бум

Борошномельна галузь (вітряки, млини парові, газові, водяні, кінні) загалом по регіону становила 65 %, і зокрема 95 % у сільській місцевості. У 1913 році вона досягла валового виробництва у 8,1 млн крб. Також працювали бійні, олійні, маслоробні та ковбасні заводи.

Зернові йшли на експорт, і для його збільшення взялися будувати залізниці. А кількість базарів, що невпинно зростала, призводила до нарощування обсягу продажу зерна, худоби і промтоварів до кількох десятків млн крб.

Транспортували зерно й річками. Основним був портовий комплекс Херсона. Він став проміжним пунктом Нижнього Подніпров'я, де з річкових барж зерно перевантажували на морські судна для подальшого експорту.

Херсон, Торгова пристань, 1908 рік

Обсяг вантажоперевезень у 1901 році становив 400 тис. тонн, з яких 250 тис. було збіжжя. У 1908-му, із запровадженням у порту 19 плавучих елеваторів, вантажообіг зерна постійно зростав і сягав 450—714 тис. тонн на рік. Також активно розвивалися приватні порти Скадовськ і Хорли, що належали латифундистам Фальц-Фейнам та Скадовським, які контролювали зернову торгівлю континентальної Таврії.

Берислав, містечко на Херсонщині. Пристань

Водночас у регіоні зростали й негативні тенденції. Попри високий рівень агрокультури та використання сільгосптехніки в поміщицьких і колоністських господарствах, у селянських та орендованих господарствах ситуація була кардинально протилежною.

Прагнення орендарів якомога більше заробити та потреба селян у грошах для викупних платежів штовхала останніх до розорювання луків і цілинних земель, вирубування лісів, відмови від сівозміни та пару. Як наслідок, ґрунти почали страждати від зневоднення, засолення, ерозії та виснаження. У 1899—1900 роках на Херсонщині буди неврожаї, у регіоні почалися пилові бурі. Стала реальною загроза перетворення більшості Херсонщини на напівпустелю, а можливо, й на пустелю, приклад якої уособлювали Олешківські піски на Лівобережжі.

Збереження води

Щоб запобігти цьому, губернські чиновники та місцева обрана влада розробили програму подолання загрози. Для цього планували популяризувати та сприяти (фінансово, організаційно, технічно, науково) запровадженню шестипільної системи сівозміни (культури, якими засівають поле, змінюють упродовж шести років), створювати захисні лісосмуги від вітрів і для запобігання поширенню ярів і солончаків.

Брак води долали за допомогою нових колодязів та облаштування ставків і водосховищ у ярах і річищах малих річок та струмків. Планували захищати болота, у яких також акумулюється волога.

Та основний напрям робіт зі заводнення Херсонщини — засадження берегів річок деревами, що забезпечувало збереження належного рівня ґрунтових вод. Господарствам берегової зони для цих робіт надавали податкові пільги.

У 1909 році заходи в Херсонській і Таврійській губерніях з унеможливлення розширення пісків і порятунку ґрунтів дали позитивні результати. Ситуація стала покращуватися, особливо коли до агрокультурної та природозахисної діяльності земств долучилися кооперативи, що об'єднували більшість активного селянства.

Усе це зумовило зростання рентабельності різних зернових культур у 1,03-2,94 рази. Поступово провідними стали пшениця, жито, кукурудза та ячмінь з набуванням переваги саме озимих сортів, а вирощування таких зернових, як гречка, овес, просо й олійні рослини почали зменшувати.

Повінь у Херсоні, 1908 рік

Українська сіра корова

Змінювалося й тваринництво. На заміну волам прийшли коні, розвивалася м'ясо-молочна галузь, у якій планували використовувати українську породу сірої корови та її гібриди, стрімко нарощували обсяги птахівництва. Для покращення порід і збільшення приплоду та продуктивності активно створювали станції з запліднення та племінні заводи, яким надавали пільгові кредити та виділяли племінну худобу й птицю з державних фондів.

Ці зміни призвели до зростання внутрішнього споживання й експорту коней, свиней, птиці, яєць, яловичини, сала, вершкового масла, вовни, шкір, щетини тощо.

Порода "українська сіра". Маєток Фальц-Фейнів

Виноградники і промисловість

Для ефективнішого використання слабкопродуктивних ґрунтів у нижньому Подніпров'ї почали активно просувати розвиток садівництва й виноградарства. Для цього організовували показові та дослідницькі ділянки й навчальну структуру: сільськогосподарське училище, державні та приватні виноградарські й садівницькі школи.

Окрім аграрної сфери, в регіоні розвивалась і промисловість. У Херсоні на початку ХХ ст. діяло 20 фабрично-заводських підприємств. У 1906 році місто було одним із найрозвиненіших в Україні, воно налічувало 331 підприємство, з яких найпотужнішими були тютюнова фабрика Лермана, суднобудівний завод Вадона й машинобудівний завод Гуревича, продукцію яких навіть експортували.

аграрії економіка істоіря херсонщина вода