Репери з нашого села. У прокат вийшов український фільм "Королі репу"
"Королі репу" — це історія дорослішання на тлі кримінальних пригод і першого кохання. Приправлена народною говіркою, своєрідною логікою вчинків (а іноді її відсутністю) й сучасною українською музикою. Дуже простий рецепт успішного національного кіно: пізнаєш самого себе — пізнаєш і країну.
Казан і Арахіс живуть у звичайному українському селі й мають одну на двох незвичайну мрію: стати крутими реперами. Як американець Lil Peep з тату по всьому тілі, у безрозмірній сорочці й кепці. У селі є клуб, де тусить молодь і де буває Свєта, в яку закоханий Казан.
Свєта працює у придорожній крамниці, куди почали зазирати турецькі гастарбайтери з “великого будівництва” поблизу (кіно фактично про сучасні мирні дні до великої війни).
Щоб відвоювати Свєту в заморських конкурентів, Казан намагається заробити грошей. Він знаходить нових "друзів", які виявляються бандитами. Далі сюжетна лінія розвивається стрімко.
Свято репу
На умовного "оскара" у фільмі заслуговує музика. Український реп прорвався на кіноекран. Хочеться вірити, що він дістанеться й тінейджерських плейлистів.
— Весь музичний лайн-ап до фільму ми робили вже без Юрія Мінзянова (кінопродюсер, нині покійний — ред.), — згадує Дмитро Мінзянов, співпродюсер стрічки. — Впевнений, результат йому сподобався б. Композитору Павлу Левченку (музпроєкт Cepasa — ред.) вдалося ідеально інтегрувати музику в сюжет.
— Український реп зараз справді актуальний, — підтверджує Фоззі, він же Олександр Сидоренко — один з лідерів гурту ТНМК. — Усі ці хлопчики, які раніше слухали "бородатих казахів", тепер слухають щось аналогічне від українських виконавців. Нам з Фаготом (Олег Михайлюта — також лідер ТНМК — ред.) завжди подобалася протестна складова репу, його вулична енергетика… Адже сучасний реп — це певний "неошансон"… Музика вулиці!
Автентичний сленг
Стрічка починається зі смішного речитативу потенційних репкоролів про жіночі труси, які, вочевидь, десь забула їхня власниця після коїтусу.
Схоже, це сучасна кіномода — ознайомлювати українців з різними діалектами та "перлинами" народної "словесності"… Фільми останнього року — "Памфір", "Люксембург, Люксембург" — це доводять. І "Королі репу" йдуть у цьому самому тренді.
Суржику у стрічці багато, і він звучить природно. Українська в цьому фільмі — дуже органічна, не штучна й не “картонна”.
Цікавий також підбір акторів. Дехто зі старшого покоління, не тицятимемо пальцями, в окремих сценах фальшує… Натомість акторська й не зовсім молодь — навпаки: вивалює назовні правду життя. Неначе її прямо з вулиці затягнули в кадр… Власне якось так воно й було.
Антон Вельбой у ролі Арахіса
Роль Арахіса виконав без п’яти хвилин попзірка Антон Вельбой. Можливо, ви чули його пісні "…ми йдемо на різні туси, і відлетіли наші гуси…" або "вишні-вишні — ну як так вийшло...". Так ось, Вельбой потрапив у кіно завдяки кастинг-директорці Аллі Самойленко, яка стежила за ним у телешоу Х-фактор.
— Він був дуже органічним, — каже вона. — Фанатки просто його розривали. Тому в потрібний момент я про нього й згадала.
"Фактично я грав самого себе, бо так само з провінції, як і мій персонаж у фільмі…"
Утім затягнути Вельбоя на кастинг виявилося проблемою… На момент підготовки до зйомок "Королів репу" він не виїздив зі свого села Грунь (Сумська область — ред.) і не сприймав серйозно дзвінків від кастинг-директорки.
— Аж раптом він мені сам телефонує й каже, що таки вирушає до Києва, — розповідає Алла Самойленко. — Бо працюватиме у столиці на будівництві… різноробом!
На кастинг він усе-таки прийшов, але спочатку його не затвердили — через скутість і дефекти дикції. Але поступово Антон розкрився й виявилося, що годі й шукати автентичнішого сільського репера.
— Фактично я грав самого себе, — зізнається він. — Бо так само родом з провінції, як і мій персонаж у фільмі… І теж прагнув популярності, як і він, насамперед у своєму колі.
Жодних професійних уроків акторської майстерності співак не брав, але це зовсім не завадило йому мати правдивий вигляд на екрані. Магія кіно!.. Плюс "чуйка" досвідченої кастинг-директорки. Одне слово, за автентичність — окремий лайк!
Окрема історія — чудово зіграна роль Ірми Вітовської. Взагалі, поява цієї акторки — це своєрідний знак якості для будь-якого фільму.
Історія дорослішання
Фільм трохи наївний — так, у ньому іноді кульгає правдоподібність. Але для такого типу фільмів це нормально навіть у Голлівуді. "Королі репу" не претендують на шедевр, це добротний глядацький фільм.
Невелика проблема в тому, що не зрозуміло: це комедія чи драма. Початок схожий на комедію, а фінал — це точно драма. Відповідно глядач не розуміє, чи йти на фільм самими, чи брати на нього дітей. Краще, мабуть, самим.
Наприклад, романтична сцена більше схожа на соціально-проблемний артгауз, аніж на голлівудську романтику.
Двоє — він і вона — вночі біля багаття, дивляться один одному в очі й за законами жанру мають поцілуватися та перейти до тілесних пестощів. Так нас привчив Голлівуд, але ні... Хоча обійдемося без спойлерів.
Фінал фільму сильний, вразливий глядач точно пустить сльозу. Не знаю, чи автори закладали в нього алегорію — імовірніше, ні, — але її там можна відчитати. Ця маленька довоєнна історія дорослішання у фіналі резонує з тим, що зараз переживає наше суспільство.
Третя стрічка Мирослава Латика
"Королі репу" — третя повнометражна стрічка режисера Мирослава Латика. Перші дві — пригодницько-детективну "Халепу на 5 baksiv" і фентезійно-історичну "Максима Осу" — можна переглянути на стрімінгах Мегого та Netflix.
Мирослав прийшов у глядацьке кіно з телебачення.
— Мені подзвонив Юрій Мінзянов і сказав, що є крута історія для мене, — згадує Мирослав Латик. — Сценарій тоді називався "Небогемна РЕПсодія" (натяк на відомий пісенний шедевр британського гурту Queen "Богемна рапсодія" — ред.), і Юра хотів зробити кіно про реп, оскільки наприкінці 2000-х в Україні з’явилося чимало цікавих виконавців у цьому музичному жанрі.
Трейлер фільму:
