"Немає кургану, немає проблем". На Дніпропетровщині зрівняли з землею тисячолітню могилу, що опинилася посеред парковки

Кургану не пощастило опинитися на території 5-зіркового готельного комплексу "SunRay". Мешканці Підгородного вважають його керівництво зацікавленим у знесенні пам'ятки. Мовляв, комплекс розширив свої території й захопив могилу, яка опинилася посеред парковки.

Крім парковки, тут ще є тенісні корти, майданчик для вертольотів, басейн на 50 м. Добове перебування в котеджі з двома спальнями у вихідний коштує 14 200 грн, у котеджі на три спальні — 20 000 грн. Місцеві кажуть, колись тут відпочивав Віктор Янукович.

Телефоную в готель. Спілкуюся з адміністраторкою. Запитую, чи дійсно місце кургану розташоване на території комплексу. Жіночий голос відповідає: "Я не володію такою інформацією". Також прошу прийняти інформаційний запит до власників об'єкту, а саме відповісти, хто замовив розкопки кургану й чи не хотів би готель використати його як туристичну привабу, заступитися за його збереження, як зробили це місцеві мешканці. Мені обіцяють відповісти, але не відповідають.

Готель зареєстровано на Олександра Гузенка. Його називають одним з найбагатших мешканців Дніпропетровщини. У 2019 році він балотувався до Верховної Ради від "Партії Шарія".

Активісти, які стали на захист кургану, кажуть, що ще у 2021-2022 роках в охоронній зоні об'єкту здійснювали без дозволів роботи — могилу впритул обнесли бордюром, біля її підніжжя посадили дерева, провели комунікації, поставили освітлення.

— Навколо курганів є охоронна зона, бо ми не знаємо, яким він був тисячу років тому. Доволі часто в полях кургана є ще поховання, різні знахідки, — пояснює важливість ділянки навколо кургану історик, колишній завідувач лабораторією археології Дніпропетровського національного університету Віктор Векленко.

У березні цього року до пам'ятки приїхала техніка та археологи. Екскаватор почав знімати насип, науковці шукали знахідки. Під час розкопок у скіфському кургані виявили шість поховань. Найбільша їх кількість представлена ямною культурою. Це ІІІ тис. до н. е. Знахідки з об'єкта — переважно горщики — передали до Дніпровського історичного музею ім. Яворницького.

Нічиї кургани

Дослідник курганів і засновник громадського руху "Хранителі курганів" Олександр Кликавка каже, що розкопки самого кургану 6068 теж розпочалися без дозволів. Документи з'явилися заднім числом завдяки тиску громадськості:

— У березні 2023 року "Дніпропетровська археологічна експедиція" розпочала розкопки. Місцеві активісти прийшли й попросили показати дозволи. У відповідь почули, що, мовляв, там страшна бюрократія. Активісти з Підгородного підняли інформаційну хвилю. Через декілька днів необхідні документи з'явилися. Їх було датовано пізнішим числом, ніж почалися роботи, — пояснює Олександр Кликавка.

Усю документацію щодо розкопок видано на ім'я заступниці начальника "Дніпровської археологічної експедиції" Ірини Шабельникової. На моє запитання про роботу без дозволів вона відповідає: "Я не буду цього коментувати і вступати в суперечки з опонентами, яких важко назвати опонентами, бо вони не мають ні відповідної освіти, ні знань".

Принагідно запитую пані Ірину, чи дійсно власники комплексу "SunRay" заклали бруківкою охоронну зону кургану та провели в ній комунікації.

— Ні. Пам'ятку та її охоронну зону мала взяти на баланс місцева влада, розробити документацію щодо її охорони, дивитися, щоб на цій пам'ятці не влаштовували смітники, доглядати за нею. Цього ніхто не робив, — пояснює археолог.

Повторюю запитання: то хто втрутився в охоронну зону кургану?

— Це запитання не до мене, а до Охоронної археологічної служби України, якій ми підпорядковуємося, — чую у відповідь.

Отже, за словами Ірини Шабельникової, курган 6068 мав би бути на балансі місцевої влади, але чомусь не був.

— У Підгородненській міській раді документи про передачу кургану на її баланс відсутні, — підтверджує Оксана Козакова, в.о. начальника місцевого відділу культури. — Управління культури області мало би делегувати нам такі повноваження, але воно цього не зробило. Тоді ми повинні були б зробити моніторинг курганів і укладати охоронні договори. Я сама намагалася з'ясувати це питання. Але в управлінні культури області мені відповіли, що вони передали кургани районним радам. У нашому випадку — Дніпровській районній раді. Але це було до адмінреформи, до реорганізації районів і скорочення їх кількості. Тепер Дніпровська районна рада каже, що в них теж немає документів на кургани. Отже, вони зависли в повітрі.

До речі, активісти підтверджують, що така ситуація з курганами по всій країні — на етапі проведення адмінреформи вони "загубилися".

Пані Оксана також намагалась дізнатися, хто в документах виступає замовником розкопок кургану 6068.

— Нам не надали таких даних. З приватної інформації від археологів: є інвестор, який профінансував ці розкопки. Активісти від нашої громади зверталися із запитом в Міністерство культури. Там відповіли, що вони не мають інформації про замовника. Звернулися в Інститут археології, який копав. Він теж не надав потрібної інформації, — додає Оксана Козакова.

"Белюхова могила" — не Белюхова могила

Археологічні роботи відбувалися під керівництвом начальника Дніпровської експедиції "Охоронної археологічної служби України" Інституту археології НАНУ Дмитра Тесленка. Археолог каже: курган був в аварійному стані, інформацію з нього потрібно було рятувати.

— Аварійний стан кургану — якщо він перебуває в неприродньому для нього середовищі. Біля кургану 6068 не дотрималися збереження охоронної зони. За нинішнім законодавством вона становить 100 м. Там усе це було закладено бруківкою, — нагадує про бруківку, яка невідомо звідки взялася, Ірина Шабельникова. — По-друге, на самому насипі, ще з XVIII ст. було влаштовано смітники. Курган заріс деревами, які руйнують корінням поховання.

Історик Віктор Векленко каже, що його занепокоїв спосіб дослідження кургану. Мовляв, ґрунт вичерпували екскаватором. Так могли "винести" не одне поховання. Виконавці розкопок заперечують ці закиди, мовляв, команда має сучасну техніку та відповідні кваліфікації.

Після закінчення розкопок науковці також заявили, що "Белюхова могила" — не Белюхова могила.

— Белюхова могила розташована в зовсім іншому місці. Тим паче, її вже там немає. На її місці зараз дачні будинки, — пояснює Ірина Шабельникова. — Але в людей з Підгородного є міф, що курган 6068 — могила козака Белюха. Ось вони й вирішили, що ми руйнуємо їхнє сакральне місце, якому вони поклоняються. Археологічні розкопки — не руйнування. У нас є відповідні кваліфікації, наукові роботи. Все було узгоджено з державою. Але громадськість абсолютно не розуміється на процедурі розкопок. Тим паче, люди зараз агресивні. Вони перенесли свій гнів, який накопичили за час війни, на нас. Ми просто потрапили їм під гарячу руку.

Віктор Векленко погоджується, що курган 6068 — не могила курінного отамана Низового війська запорозького Матвія Белюха. Однак вважає, що це не привід нищити курган.

— Справжня Белюхова могила розташована трохи далі, на території дачного селища. Але будь-який курган цінний тим, що в ньому є інформація. Нариклад, про поховальний обряд. Його слід досліджувати спокійно й поетапно все фіксувати. Кургани досліджувати треба, але не хватопеком. А у нас виходить як? Планують якесь будівництво й біжать копати, — каже археолог.

Отже, на думку археологів, курган 6068 слід було терміново рятувати. Тим паче, ямна культура зараз в епіцентрі інтересів археологів по всій Європі, вважає Дмитро Тесленко. Противники знесення кургану мають свої версії розкопок.

— Моя версія — власника готелю потрібна була земля для ландшафтного дизайну, десь газони підсипати. А це понад 1 тис. м куб. якісного ґрунту, який зараз дорогий ("камаз" на 18 м³ коштує близько 12 тис. грн — авт.). Другий варіант: центр охорони пам'яток чи археологи вказали на порушення, які були допущенні під час будівництва. А це порушення законів про охорону культурної спадщини і про охорону археологічної спадщини. Щоб зачистити сліди порушень, вирішили докопати курган під виглядом розкопок. Немає кургану, немає проблем, — каже Олександр Кликавка.

"Опікуватися курганом — це просто його не чіпати”

Олександр Кликавка є громадським інспектором з охорони культурної спадщини при Чернігівській ОДА. Він реагує на порушення під час археологічних розкопок курганів. Інколи отримує спротив археологічної служби, чиновників, преси.

— Скільки я об'їздив курганів по Україні, покинутих напризволяще! Охоронні таблички й охоронні знаки на них відсутні. Усі охоронні зони порушено. Агрохолдинги, місцеві фермери всіляко намагаються їх підорати або й загнати трактор на курган, а через деякий час узагалі розорати. І за це ніхто не те що не покарає, а навіть пальчиком не пригрозить. Чиновникам не до цього. Тому на листи активістів про те, що "у вас порушення, зверніть увагу", відповідь єдина: "У нас немає коштів". Скаржитися на агрохолдинги? У них професійні юристи. Ми, підключивши народних депутатів, писали листи в прокуратуру. Жодної реакції, — пояснює Олександр Кликавка. — Археологи за винагороду готові розкопати унікальні пам'ятки, щоб на їхньому місці побудували котедж або готель. Я розумію, якщо через курган має йти важлива дорога і він заважає, але ж не зносити його заради приватного будинку чи парковки.

Після децентралізації місцеві відділи охорони культурних пам'яток скинули з себе відповідальність за охорону курганів на ОТГ. І водночас не надали їм необхідної документації та юридичного механізму для виконання цієї функції. Так кургани опинилися в підвішеному стані, пояснює їхній захисник.

Курганам у Безводівці Прилуцького району на Чернігівщині пощастило більше, бо ними опікується Олександр Кликавка. Курганний комплекс налічує 35 об'єктів. Активіст вважає, що їм до 4000 років і їх розташовано так, що раніше вони виконували функцію обсерваторії — за ними можна було визначати рух небесних тіл та інші важливі в астрономії події. Однак щодо останнього тривають дискусії з науковцями.

— Опікуватися курганом — це просто його не чіпати. Ці пам'ятки створили тисячі років тому. Тобто коли будували перші єгипетські піраміди, коли ще не було грецького Парфенону. Наші кургани пережили світові війни, розорювання цілини, колективізацію, але не пережили сучасного будівництва котеджних містечок і зрошення земель, — каже Олександр. — Я не розкажу всіх своїх секретів, як вдається вберегти наші кургани від варварства. Десь трохи допомогли хитрощі, десь шантаж, десь вмовляння. Але найкращий метод захисту кургану — увага громадськості. Під громадським тиском і розголосом навіть агрохолдинг може відступити.

Активісти чекають звіту про розкопки

Про кургани у Безводівці писали не лише центральні українські інформаційні агенції, канали, а й світові видання, наприклад NYT.

— Насамперед курган — це могила, пам'ятка археології. Її розкопують лише для наукових досліджень або в разі крайньої потреби — наприклад, через будівництво важливої дороги, — вважає Віктор Векленко і додає, що в такому разі після знесення має залишитися повноціння наукова публікація з описом знайдених поховань і артефактів.

— Натомість маємо в Інституті археології "Рятівну археологічну службу". Вони тупо кургани зносять. У кращому разі раз на кілька років виходить товстенний том "Археологічні дослідження в Україні", де курганам присвячено сторінку-три, — каже історик.

Ірина Шабельникова водночас обіцяє, що науковий звіт по кургану 6068 буде, його вже пишуть. Але спершу треба відправити до Києва на аналіз кістки, кераміку, отримати архівний номер.

— Таку роботу, — пояснює вона, — швидко не зробити.

розкопки Історія України курган дніпропетровщина пам'ятка