“Великий друг Туреччини”. Новому міністру оборони варто пам'ятати, що головний союзник України — це Захід
Турецькі офіційні медіа бурхливо й позитивно відреагували на призначення Рустема Умєрова міністром оборони України.
Позитивна преса
Найбільші турецькі новинні агенції і щоденні газети (яких досі є чимало) вийшли із заголовками на кшталт “Уперше на посаді українського міністра — кримський татарин і мусульманин”, “Кримський татарин очолив війну”. Так писала здебільшого провладна преса.
У більшості новин наголошують, що Умєров належить до переговорної групи України з Росією від лютого 2022 року, а також що він відіграв особливу роль в обміні українськими військовополоненими (йдеться про командирів “Азову”) та в підписанні зернової угоди. Яку саме роль він відігравав і чому очільник Фонду держмайна займався такими питаннями, у турецькій пресі не пояснювали.
Також згадується про те, що Умєров є членом Консультативної ради з питань взаємодії України з арабськими та мусульманськими державами і що він багато зробив для налагодження цієї взаємодії. Теж без деталей.
Офіційна реакція на призначення теж була — Умєрова привітав радник президента Туреччини. Згадано, що Умєров є великим другом Туреччини і був присутнім на інавгурації Ердогана в червні 2023 року.
З одного боку, таку увагу можна зрозуміти, бо на важливу посаду в Україні вперше призначено представника кримських татар, яких часто в Туреччині вважають турками, тому увага виправдана — призначили свого.
Застороги ТЕКСТІВ
Колеги Рустема Умєрова, які працювали з ним в українських компаніях (Умєров, зокрема, довгий час працював у компанії мобільного зв'язку Лайф, яка має турецьких акціонерів), відгукуються про нього як про розумну й цілеспрямовану людину, яка завжди уникала ризиків, пов'язаних з корупцією.
Проте питання відносин з Туреччиною — політичне, тому варто висловити свої застороги.
Особливі й довгі відносини нового міністра з Туреччиною — це, звісно, добре, але тут головне, щоб Міністерство оборони України не змінювало вектора співпраці.
Анкара відома тим, що дружить з Росією й не застосовує до Росії санкції, через Туреччину йдуть товари в Росію і платежі з Росії. Сам Ердоган напередодні останніх дуже напружених виборів (після яких до нього на інавгурацію у складі української делегації приїхав тодішній керівник другорядного відомства Рустем Умєров) отримав від Росії дешевий газ, який майже безплатно роздавав виборцям, а отже, він заборгував Путіну.
У цьому контексті важливо, щоб “великий друг Туреччини” на посаді міністра не забував, що головні союзники України — на Заході й головний вектор співпраці має бути із західним військово-промисловим комплексом, а не з турецьким. А радість Анкари від свіжого українського призначення не матеріалізувалася в потік турецьких товарів на замовлення Міноборони.
Російська конспірологія
Але не всі відгуки у пресі позитивні. Турецькі медіа, які постійно поширюють антизахідні наративи, що часто збігаються з російськими, на кшталт “Туреччина ось-ось вийде з НАТО”, оцінюють призначення Умєрова як “США залучає FETO до війни в Україні”.
FETO в Туреччині називають прихильників турецького проповідника ісламу Фетуллаха Гюлена, який нині мешкає в США і якого турецька влада звинувачує в організації військового перевороту в Туреччині у липні 2015 року. Після придушення спроби заколоту в Туреччині зачинили мережу шкіл і культурних центрів “гюлленістів”, ув’язнили десятки тисяч осіб, яких визнали причетними до заколоту. Рух послідовників Гюлена в Туреччині вважають терористичною організацією.
У 2016-му Реджеп Ердоган звернувся до США з вимогою видати Гюлена, але цього досі не відбулося.
Школи, пов’язані з FETO, працювали в усьому світі, зокрема й в Україні, і одну з таких шкіл — школу-інтернат для обдарованих дітей у Криму — закінчив і Рустем Умєров, пише сайт Akıt.
Цей факт, а також те, що пізніше Умєров схвально відгукувався в інтерв’ю про свою школу: працював там учителем, ще й побував на стажуванні у США, дали приводи писати про його досі тісні зв’язки із американцями.
Медіа, які поширюють такі новини, офіційно належать маргінальним партіям на зразок VATAN (“Батьківщина”), що не подолали прохідний бар’єр до парламенту. Але неофіційно їх вважають радикальним крилом провладної партії AK (“Партія справедливості та розвитку”), до якої належить Ердоган і вся владна верхівка. Тобто це як Жиріновський при Путіні.
