Ціль уражено. Як працюють оператори дронів-камікадзе. Репортаж

Ніч. Імпровізація

У разі успішного виконання завдання пілоти мають наказ здійснювати бойове спостереження до самого вечора — розвідка доповідає, що на цій ділянці фронту відбувається активне перекидання військ противника, тому потрібно відстежувати кожен крок окупантів.

Крізь прочинені вікна до салону вривається холодне повітря, яке розганяє залишки сну. Один з бійців каже, що осінь цього року буде ранньою. Викочуємося з міста й прямуємо в дике поле.

— Зазвичай для виконання завдань ми виїжджаємо на добре обладнані позиції, — каже "Лис", командир взводу ударних БПЛА — так називається підрозділ, що запускає FPV-дрони, або дрони-камікадзе. — Але цього разу доводиться імпровізувати.

Антена й КСП розташовані в новому для пілотів секторі, там немає обладнаних позицій. Перед виїздом "Лис" із побратимами кілька днів кружляв полями та ярами — вишукували зручне місце для запуску дронівю Розвідку здійснювали в кілька заходів на різних машинах, щоб не привертати увагу ворога.

Місцевість, за словами пілота, "така собі": пласка рівнина з низькими чагарниками й кілька невисоких посадок. Заховатися важко. Урешті вирішили здійснити запуск з гущавини посеред поля.

— Алгоритм роботи такий, — каже "Лис" і поправляє каску. — Швиденько, за пів години, розгортаємося в посадці. Потім чекаємо, поки хоч трошки розвидниться, і робимо перший тестовий виліт. Переконуємося, що навколо все спокійно, й відпрацьовуємо цілі.

"Лис" додає, що перед кожним виїздом пілоти узгоджують свій маршрут з диспетчером БПЛА, який повідомляє суміжні підрозділи про маршрут слідування дронів. Це роблять, щоб уникнути непорозумінь і не втратити дрони внаслідок дружнього вогню.

Знищення антени — в пріоритеті, бо якщо атакувати ближчу ціль (КСП, розташований на 2 км ближче), то є ймовірність, що росіяни ввімкнуть РЕБ на всій ділянці й антена стане недосяжною. У хлопців з собою 7 FPV-дронів, споряджених саморобними бомбами.

Якщо росіяни ввімкнуть РЕБ — антена стане недосяжною

Інженери з батальйону хваляться, що винайшли ідеальний смертоносний рецепт: 700 г пластиду й 300 г шрапнелі — здебільшого це нарубані цвяхи, кульки від підшипників, подрібнена арматура.

На відпрацювання однієї цілі йде 2-3 дрони-камікадзе, однак "Лис" каже, що сьогодні вони спробують обійтися по одному дрону на кожну. Це пов’язано з незначним дефіцитом вибухівки, до того ж є потреба мати при собі мінімум п’ять споряджених дронів: у найближчі дні є загроза наступальних дій противника на ділянці, за яку відповідає батальйон "Лиса".

Перша атака

Ледь сіріє. Ми з’їжджаємо з ґрунтовки в поле і з вимкненими фарами рухаємося від однієї посадки до іншої. Урешті закочуємося під крони густого верболозу й водій вимикає двигун. Хлопці вискакують з машини та якомога швидше маскують автівку сіткою й гіллям. Після цього "Лис" неквапно збирає антену, а "Сімба", розмістившись на задньому сидінні, підключає монітори та зв’язується з диспетчером. Зі штабу доповідають ситуацію: на їхній ділянці все спокійно, руху ворога не помічено.

Останнє слово за нами, ми повинні переконатися в повній безпеці

— Згода на роботу є, але останнє слово за нами, — каже "Лис", під'єднуючи антену до акумулятора. — До вильоту треба "обмацати" місцевість, щоб переконатися в повній безпеці.

"Лис" повертається до машини й гукає:

— "Сімба", що там у тебе? Готовий?

— Так точно, — відповідає боєць.

За мить дрон, здійнявши хмарку куряви, злітає в небо. "Сімба" облітає сусідні посадки, обстежує дороги й зазирає в кущі. Він то підіймається високо вгору, то падає вниз і мчить над верхівками дерев. Ніде нічого. За 10 хв "пташка" обережно опускається на траву, пілот доповідає диспетчеру про повну готовність.

— Починаємо найцікавіше, — посміхається "Лис" і дістає з багажника споряджений дрон. Він під’єднує до нього батарею, дивиться на контакти й обережно ставить на землю.

Тим часом "Сімба" вдягає окуляри для управління дроном і береться за джойстик. Це більше схоже на сцену з моторошного фантастичного фільму, аніж на бойове завдання.

— Тобі пора, — "Лис" повертається до мене. Дорогою ми домовилися, що на час бойового вильоту я чекатиму в сусідній посадці. Так краще з питань безпеки, адже на пілотів відкрито справжнє полювання. — У разі чого — вибиратимешся сам. Пам’ятаєш, звідки приїхали?

Перед цим "Лис" розповів, що оператори БПЛА — чи не найвразливіші підрозділи на полі бою: якщо дрон не прошитий або прошитий неякісно, ворог може запеленгувати розташування пульту запуску — у такому разі швидкий "приліт" по пілотах неминучий.

Тому оператори дронів мусять робити все, щоб уберегтися від небезпеки: ретельно маскуватися, вдаватися до технічних хитрощів, а в ідеалі — бути технічно на крок попереду ворога.

Серед заходів безпеки, наприклад, використовують зміщення своїх координат, щоб обманути противника. Однак це вкрай ризикована гра, каже "Лис", таке вміють лише найдосвідченіші оператори.

Невдовзі зі своєї схованки я побачив, як у світанкове небо піднялася "пташка" і, розвернувшись у бік Горлівки, понесла окупантам свій щедрий подарунок. Час зупинився. Що буде далі? Я причаївся під деревом і не зводив погляду з посадки, де працювали хлопці. За 15 хв зауважив ще два дрони, які один за одним полетіли в інший бік. І знову тиша, чутно тільки цвірінькання пташок.

Незабаром до мене прокрався "Лис".

— Пішли снідати, — з усмішки пілота я зрозумів, що все минуло добре.

Ціль уражено.

Про всяк випадок ховаємося в дальньому кінці посадки. "Сімба" наливає в чашку гарячий чай.

— Немає нічого приємнішого, ніж випити пуеру на світанку, — каже він і передає мені чашку. Пуер такий міцний, що мені аж зводить щелепу. Поки відпочиваємо, прошу "Лиса" розповісти про свій бойовий шлях.

Спочатку був "Мавік"

— Наша історія з дронами почалася після звільнення Херсонщини, де наша бригада була в авангарді наступу, — починає "Лис". — Якось командир зібрав молодих, освічених хлопців і поставив завдання: у найкоротші строки створити підрозділ аеророзвідки.

Нам передали обладнання, і ми зі стрільців-гранатометників перекваліфікувалися на пілотів БПЛА. Мені пощастило знайти одного досвідченого пілота з цивільних, який зголосився всього нас навчити: впродовж кількох місяців ми тренувались у спеціально обладнаному приміщенні — літали через кільця, вчилися долати перешкоди.

— Правду кажучи, перші кроки в аеророзвідці далися нам дуже важко, — продовжує він. — У нас було кілька найпростіших дронів Autel, на особливостях яких ми погано розумілися. І що найгірше — нас одразу ж кинули в Бахмут, де все працювало проти нас. Примітивне обладнання, яке частенько виходило з ладу, потужна російська РЕБ...

Ситуацію ускладнювала погана погода — тоді в Бахмуті (листопад-грудень 2022 року) щодня був густий туман, а над самим містом клубочилися хмари. Ми дуже старалися, але за перший же тиждень розгубили всі дрони.

Пригадую, як я прибув у штаб для доповіді, очікуючи на бучу від командування. Проте комбат не дав мені й слова сказати — лише мовчки вказав на стос коробок з новими дронами, які прислали волонтери.

Я очікував на бучу від командування, а отримав стос коробок з новими дронами

На тому етапі війни підрозділ "Лиса" займався прикриттям наших позицій, щоб до хлопців в окопи не прорвалися російські штурмовики. Також "пташки" іноді коригували нашу артилерію та надавали розвідку суміжним підрозділам. Згодом, набувши досвіду, пілоти дронів почали здійснювати польоти вглиб території противника, що значно розширило тактичні можливості наших Збройних сил.

Опісля пілоти освоїли техніку скидання боєприпасів на противника. "Лис" дістає телефон і показує мені кілька відео, на яких на голови окупантів сипляться гранати.

— Ось це був цікавий епізод, — "Лис" запускає ролик. — Росіяни мали дві лінії траншей, які сходилися в одній точці — по суті, глибоко викопаній ямі, де вони ховалися, коли ставало надто гаряче.

Ми вивчили їхню поведінку і вчинили так: артилерійська батарея відкрила по окопах шквальний вогонь. Спочатку росіяни залягли в окопах, а потім, коли зрозуміли, що ми їм влаштували серйозний "концерт", почали сповзатися в цю яму. В цей час над нею вже висів рій дронів з гранатами. І як тільки яма під зав’язку наповнилася окупантами, всі дрони синхронно скинули гранати.

"Лис" був стрільцем. За наказом командування став оператором БПЛА

Дивлюся на результат цієї акції — і в мене по спині пробігає холодок.

На певному етапі війни скидати боєприпаси на ворога видавалося ефективним, але в травні цього року "Лис" із побратимами дійшли висновку, що так використовувати дорогі "Мавіки" (вартість одного БПЛА — приблизно 100 тис. грн) — нерозумно: надто великий ризик втратити апарат. Адже мало хто знає, що на одне успішне скидання гранати припадає мінімум п'ять вильотів — і це якщо дроном керує найдосвідченішій пілот. У всіх інших ситуаціях співвідношення ще гірше: 1 до 10!

А влітку ризик втратити дрон значно підвищується: часто апарати, зависаючи на над ціллю, перегріваються й падають. Потрібно було шукати нові рішення.

Епоха FPV-дронів

Було ще кілька факторів, які підштовхнули використовувати FPV-дрони на полі бою. FPV-дрони — це дрони-камікадзе, якими керує пілот, одягаючи спеціальні окуляри, на які передається зображення з дрона.

По-перше, через зношеність стволів артилерія з часом втрачає здатність точно вражати цілі, до того ж вона завжди обмежена у боєприпасах. По-друге, артилерія не може знищити укріплення або будівлю одним ударом. Для цього, як правило, треба кілька пострілів.

Дрони-камікадзе здатні залітати у вікна або в прочинені двері. І, що найважливіше, — вони значно ефективніші проти піхоти та техніки на марші. За якийсь місяць-півтора FPV-дрони заповнили прогалину в озброєнні та відчинили двері до нового етапу війни.

Сонце поступово підіймається. Раз на дві години хлопці здійснюють розвідувальний виліт і, координуючись з диспетчером, наглядають за дорогою та хатою, яку окупанти, вочевидь, використовують як спостережний пункт.

Якщо інформація підтвердиться, то ця розтрощена халупа — наступна ціль. До того часу вони зберуть усю потрібну інформацію та краще знатимуть нову місцину, з якої можна завдавати ударів.

Поки чекаємо на підтвердження другого вильоту, хлопці працюють: координують інженерів, які в цей час виготовляють вибухівку, підтримують зв’язок зі штабом, перевіряють спорядження.

Жоден пілот взводу не має технічної освіти

Виявляється, жоден пілот взводу не має технічної освіти, усі знання — з радіоелектроніки, хімії, фізики — вони здобули самі в польових умовах. "Лис" натякає, що не кожен може стати кваліфікованим пілотом дрона — для цього потрібно мати певний рівень інтелектуального розвитку, вміти діяти на випередження та постійно навчатися.

— Наразі відсутність пілотів — чи не найбільша проблема підрозділів ударних БПЛА, — каже "Лис". — Теоретично пілотувати може навчитися кожен — для цього треба налітати певну кількість годин. Але на практиці все доводиться робити інакше, ніж просто працювати з джойстиком.

Зазвичай у взводах ударних БПЛА бійці мають визначені ролі — диспетчери, техніки, пілоти, водії та інженери чітко виконують свої завдання. Однак "Лис" із побратимами вирішили вдосконалити звичну схему: комплектація їхнього підрозділу базується на повній взаємозамінності бійців. Себто кожен з них — і водій, і кваліфікований пілот, і інженер водночас.

Вони кажуть, що завдяки такому підходу значно підвищується бойова ефективність підрозділу. Є командир, але за потреби його функції може виконати будь-хто зі взводу.

На стандартні виїзди залучають двох бійців, на складні команду збільшують.

Свобода служби

— Чесно кажучи, я не вважаю себе військовим у повному сенсі цього слова, — каже "Лис". — З боку командування ми маємо певний кредит довіри, ніхто на нас не тисне й не вимагає класичної субординації. Єдиний критерій нашої роботи — ефективність, яка вкладається в чіткі цифри й показники. Дякувати Богу, командування розуміє, що нам потрібен певний простір для маневру, та всіляко заохочує нашу креативність.

"Лис" переконаний, що взводи ударних БПЛА — принципово нова одиниця у складі Збройних сил. На прикладі своєї бригади він розповідає, як розвивається ця "наука": взводи з різних батальйонів постійно обмінюються своїми досягненнями й інноваціями, відбувається систематизація досвіду та пошук здібних людей.

18:00

"Лис" показує мені відео з уранішньої атаки. Зачаровано дивлюся на монітор, де російський бліндаж розлітається на друзки.

— Тактика використання дронів має бути гнучкою та продуманою під кожен окремий випадок, — провадить "Лис". — Ніколи не буває двох однакових виїздів, проте можна говорити про певні закономірності.

Наприклад, ураження живої сили найкраще здійснювати рано-вранці, коли росіяни підвозять підкріплення, або вечері, перед заходом сонця — у ці години люди найбільш розслаблені: виходять з бліндажів погрітися на сонечку, поговорити по телефону… А тут ми на них чекаємо з нашими дронами.

У середньому наш стандартний робочий день коштує понад 150 тис. грн

Ефективність дронів-камікадзе надзвичайно висока. "Лис" каже, що за місяць його взвод запустив 51 "пташку", з яких понад 40 точно вразили ціль. Але повністю залучити свій потенціал підрозділу "Лиса" поки що не вдається через нестачу обладнання.

— Один посередній FPV-дрон коштує близько 18 тис. грн, — каже "Лис". — Ним можна працювати, але практика показує, що на дронах економити не варто: у дорожчих моделей і батарея надійніша, і збірка краща. Нині ми підрахували, що один якісний споряджений дрон коштує приблизно 22 тис. грн.

Тобто в середньому наш стандартний робочий день обходиться в понад 150 тис. грн. З одного боку, може здатися, що це велика сума, однак, повір, шкода, якої завдають наші дрони, значно більша.

Виробники відео-контенту

Усі дрони-камікадзе хлопці купували самі. Для цього їхній взвод зайнявся створенням контенту, який допомагає збирати гроші. "Лис" каже, що на такі проєкти фандрайзити значно легше, ніж, скажімо, на автівки для військових: люди бачать на відео ефективну роботу FPV‑дронів і охочіше підтримують їх придбання.

Нещодавно взвод "Лиса" знявся в сюжеті відомого телеканалу, де поставив єдину умову: щоб у матеріалі про пілотів оголосили збір на нову партію дронів. Потрібну суму назбирали за два дні.

— Це ще одне свідчення того, що нас не можна вважати військовими в повному розумінні цього слова, — каже "Лис". — Ми активно співпрацюємо з медіа, показуємо нашу роботу й усіляко просимо нас підтримувати, адже кожен дрон-камікадзе наближає нашу перемогу.

Ми активно співпрацюємо з медіа, бо це допомагає залучати донати

Командир додає, що останнім часом ситуація все ж змінюється на краще: на рівні бригади виділяють кошти на закупівлю дронів та обладнання.

Перед самим заходом сонця хлопці здійснюють останній виліт. Усе спокійно — інформація про перекидання сил противника не підтверджується. Поки "Лис" розбирає антену, від диспетчера приходить повідомлення зі списком наступних цілей. Хлопцям наказують повертатися на базу для відпочинку та приготуватися до нічного виїзду.

— Ось так і живемо, — каже "Сімба" й заводить машину. — Споряджаємо дрони, їздимо ночами Донбасом і псуємо окупантам життя.

— А вдома монтуємо відео й завантажуємо їх в інтернет, — додає командир. — Щоб ні на хвилину не зупиняти процес.

Задонатити на дрони для бійців 24-ї бригади ви можете тут: https://send.monobank.ua/jar/79U7wzLY5o

репортаж окопна правда fpv-дрони передова