Співпраця й особиста свобода. Як влаштоване норвезьке суспільство

Про це розповідає Катерина Антін, яка живе в Норвегії вже 20 років і працює карʼєрною консультанткою в кар’єрному центрі в Осло.

Ми продовжуємо цикл публікацій про особливості життя в країнах Європи, щоб краще зрозуміти, як влаштоване західне суспільство і які з практик варто перейняти.

Далі — її пряма мова.

Якщо ми запитаємо пересічну людину про цінності, важливі зараз у норвезькому суспільстві, то, напевно, почуємо про рівність і свободу жити власним життям. Водночас організація життя ґрунтується на співпраці одне з одним.

Співпраця та свобода

У робочому спілкуванні в норвезькій організації не завжди очевидно, хто є керівником. Це враження підсилюється ще й тим, що всі до всіх звертаються на “ти” й за іменем (у норвезькій узагалі немає форми звертання на “ви”). Звісно, керівник має більший вплив і відповідальність, але значно більше комунікацій відбувається не згору вниз, а горизонтально. Між керівником і підлеглим дуже коротка "power distance” (відстань у владі).

Загалом хизуватися своїм статусом чи статками тут не заведено. Прем’єр-міністра можна зустріти й на прогулянці в парку, й у супермаркеті. Громадяни не виявляють до нього підвищеної уваги й так підкреслють повагу до його права на приватність.

Король у трамваї. Відоме в Норвегії архівне фото, що демонструє рівність у суспільстві. На ньому король Норвегії Олаф V, батько теперішнього короля, який у час нафтової кризи (нафтове ембарго, 1973) їхав трамваєм кататися на лижах у вихідні, коли було заборонено користуватися авто. На фото король намагається заплатити за проїзд (хоча за нього вже заплатили). Королівську родину в Норвегії називають народною королівською сімʼєю.

Я сказала б, що співпраця й особиста свобода — два стовпи, на яких тримається норвезьке суспільство. У кожного має бути право висловити свою думку, виявити ініціативу — й узяти відповідальність. Навіть лікар може поцікавитися на прийомі, що ви думаєте про свою хворобу. Спочатку мене це дивувало.

У Норвегії відчутна велика повага до прав людини, зручні умови та забезпечення прав для людей з інвалідністю, облаштування робочого місця та можливість реабілітації в разі потреби. Загалом у Норвегії трохи інакше ставляться до проблем із психічним здоров’ям. Тут вважають, що стикатися з такими проблемами впродовж життя — цілком нормально, як і звертатися по допомогу, щоб їх подолати. Про охорону психічного здоров’я також дбає держава.

Довіра і прозорість

Норвезьку систему соціальної підтримки було вибудувано впродовж століття, і вона коштує державі великих грошей. Використання соціальних благ значною мірою ґрунтується на довірі. Громадяни вірять, що держава допомагає, коли необхідно, а держава вірить, що громадяни не зловживають соціальною допомогою.

У Норвегії високі податки — тут діє прогресивна шкала: що вищий заробіток, то більший податок (до речі, кілька норвезьких мільярдерів восени 2023-го виїхали з країни через збільшення податку на розкіш — ред.), але при нарахуванні держава максимально зважає на життєві обставини платників.

Усі громадяни щороку подають податкові декларації, в яких вказують рівень доходів і все, що може вплинути на їх розподіл (плата за дитсадок, кредити, оренда житла тощо). Державні органи мають доступ до приватних рахунків і можуть будь-якої миті перевірити рух коштів. Щороку держава може перерахувати податки, з урахуванням усіх обставин, і повернути переплату чи вимагати доплати.

Наприклад, дохід до 50 тис. норвезьких крон (4,3 тис. євро) на рік не оподатковують узагалі. Далі податок поступово зростає — від 22% до 38%. Наприклад, я маю постійну роботу на повну зайнятість і додатково працюю перекладачкою як фрілансер. І друга робота обкладається податком у 43 %.

Баланс між життям і роботою

Серед численних рейтингів, що свідчать про якість життя в країні і в яких Норвегія традиційно лідирує, є і рейтинг балансу між роботою і життям. Мій робочий день триває 7 год 35 хв, передбачено перерву 30 хв на обід. Початок і кінець робочого дня іноді фіксують в електронному вигляді.

Можна одного дня піти раніше, а іншого — відпрацювати належні години. У Норвегії люди зазвичай не працюють понаднормово, але й запізнюватися не заведено.

Упродовж року надається 12 календарних днів (оплачуються), які окремо батько й матір можуть використати, коли дитина хворіє. Одинока мати чи батько отримує 24 календарних днів. Також є особисті дні, коли хворіє працівник.

Працівники можуть узяти лікарняний без відвідування лікаря — просто повідомити керівника про відсутність, і такі лікарняні без довідки теж оплачують. Це ще один приклад, що свідчить про довіру до працівника й розрахунок, що він нею не зловживатиме.

Важливо також те, що між жінками й чоловіками рівномірно розподілено домашні обов’язки. До цього також привчають з дитинства: і дівчата, й хлопці на уроках праці вчаться готувати їсти та робити домашні справи.

Дистанція = приватність

Іноземцям часто здається, що норвежці надто тримають дистанцію, надто закриті. Але в їхньому розумінні це — повага до приватності іншої людини, щоб не нав’язуватись, а дати іншому можливість самому обрати формат спілкування. У потягах, наприклад, є "тихі" вагони, де пасажири бажають їхати в тиші (як і окремі потяги для пасажирів з дітьми у візочках).

На платформі очікування потягу на летовищі в Осло є спеціальні скляні кабінки, в яких можна усамітнитися при особистій потребі та перебувати у спокійному місці.

Люди готові відгукнутися, якщо до них звернутися по допомогу

Іноді це може створювати хибне враження відстороненості, але це не так. Люди готові відгукнутися, якщо до них звернутися по допомогу. Я раджу людям, які приїздять, не соромитися проговорювати свої потреби, оскільки ніхто не буде про них допитуватися. Норвежці так виховані й так виховують дітей: якщо тобі щось потрібно — скажи.

Планування життя

Усі мають календарі і для робочих, і для особистих справ, усе заздалегідь розписано. Тому домовитися про зустріч на каву задовго наперед — цілком нормально. Тут спокійне стабільне життя, тому й горизонт планування відповідний.

У якійсь неприємній ситуації норвежці радше вдаватимуть, що нічого не сталося, й підуть далі. Скандалити тут не заведено. Але й неприємних ситуацій за 20 років у мене на роботі, наприклад, не було.

Право на неідеальне тіло

У Норвегії діють жорсткі норми щодо відретушованих рекламних зображень, на яких обличчя, шкіра чи частини тіла є прикрашеними після зйомки. Не менше ніж 7% площі таких зображень має бути відведено під штампи про наявність ретуші. Це зроблено задля протидії тиску, що спричиняє демонстрація ідеального тіла й нереалістичних ідеалів краси, особливо на дітей і молодь.

Виховання дітей

Попрацювавши в місцевому дитячому садочку, я побачила, що у дітей змалечку запитують їхню думку про все, дають можливість обирати, виявляти самостійність і брати відповідальність. Їх віддають у садочок зазвичай у річному віці — й там діти вже самі їдять (у садочку і в школі — принесені з дому бутерброди), вчаться вдягатися і взуватися самостійно. За будь-якої погоди проводять багато часу надворі.

Із дитячого садка запитують думку дітей про все, дають можливість виявляти самостійність і брати відповідальність

Дорослі максимально спокійно й толерантно ставляться до вияву дитячих емоцій. Бо вважають, що так дитина теж вчиться й розвивається.

У Норвегії діє Закон про дітей, у якому зокрема сказано, що дитина з семирічного віку має право на власну думку щодо рішень батьків, які її стосуються. До думки 12-річної дитини батьки вже зобов’язані дослухатися, у 15-річному віці дитина має право самостійно вирішувати питання про свою освіту та участь у різних організаціях.

Читайте також: П'ять годин на прогулянці, незважаючи на погоду. Як у шведських дитсадках виховують громадянина

Навчання у школі — до 19-20 років

Більшість дітей у Норвегії відвідують державні школи, близько 4% ходять до приватних шкіл. Батьки оплачують навчання у приватній школі самі. Школярі не носять форму, значна частина навчання відбувається за межами школи: поїздки, табори, уроки плавання, відвідування музеїв.

Навчання у школі триває 13-14 років, тобто молодь закінчує школу в 19-20 років. Але за вищою освітою ніхто не женеться (її має 36% норвежців). Випускники також можуть мандрувати в пошуках себе, влаштовуватися на практику, шукати роботу, опановувати якусь професію в коледжі чи на курсах.

Учні 1-7 класів отримують лише відгуки педагогів, але не оцінки. Відгуки переважно позитивні й фокусуються на тому, що дитині добре вдається. Також є відгуки про те, над чим дитині треба працювати, але теж у позитивній формі. Тому нам, хто звик до прямої конструктивної критики, іноді може бути не одразу зрозуміло, де конкретно конструктивний відгук.

Відгуки про те, над чим дитині треба працювати, теж у позитивній формі

Оскільки всю інформацію подають у позитивному світлі, норвежці дуже обережні, коли відгукуються про інших. Така сама ситуація з відгуками й на робочому місці.

Учні середньої школи 8-10 класів отримують оцінки за шкалою від 1 до 6, де 6 — найвища. Також оцінюють поведінку: добра, досить добра і не дуже добра.

В основній школі викладають такі предмети: математика, норвезька, англійська, інші іноземні мови, природознавство, суспільствознавство, фізичне виховання, ХРСЕ (християнство, релігія, світогляд та етика), декоративно-прикладне мистецтво, музика, здорове харчування й факультативи.

У школі також багато проєктних групових завдань, де діти мають висловлювати свою думку й навчитися домовлятись. Навіть на екзаменах потрібно не просто передати зміст твору, а й, наприклад, ділитися міркуваннями, робити висновки, проводити якісь паралелі.

Так закладається майбутня робоча атмосфера.

Підлітковий вік: від 12 до 24 років

У кожному районі в Осло є медичні центри для підлітків (такими вважають осіб 12-24 років). Там можна зробити тести на захворювання, що передаються статевим шляхом, або на вагітність, отримати консультацію гінеколога, рекомендації щодо використання засобів контрацепції.

Також фахівці консультують щодо розладів харчової поведінки, домашніх проблем або проблем з наркотиками. Окрім центрів, у Норвегії працюють численні анонімні служби й телефони довіри для дітей і підлітків.

Іноземні батьки часто з острахом ставляться до служби захисту дітей у Норвегії. Мені здається, це відбувається через брак інформації й про саму службу, і про норвезьке суспільство, в якому права дітей справді захищають.

Розпродаж їжі й уживаний одяг

У Норвегії переймаються тим, що закладам харчування і торговим мережам щороку доводиться викидати понад 400 т придатної до вживання їжі. Тому в країні набули популярності мобільні додатки для того, щоб значно дешевше купити їжу, в якої невдовзі закінчиться термін придатності: «Too Good To Go», «Throw no more», «NoFoodWaste». Через додатки наприкінця дня можна зі значними знижками купувати їжу в кафе, ресторанах і магазинах.

Переймаються тим, що ресторанам і магазинам щороку доводиться викидати понад 400 т їжі. Щоб зменшити проблему, користуються спеціальними додатками

Також норвежці часто купують уживані меблі, одяг та інші речі, орендують інструменти, велосипеди, авто й навіть одяг, який потрібен лише на кілька днів. Є багато онлайн-платформ, за допомогою яких це легко зробити. Здати в магазин і отримати знижку можна і вживаний одяг, і старий телефон.

Сортування сміття

Пакети для сортування можна просто взяти в магазині. Кожен мешканець Норвегії викидає понад 400 кг сміття на рік. У багатьох містах мешканці самі сортують сміття. Ми можемо щось сортувати вдома й, можливо, доведеться щось виносити до пункту здачі. У пункті здачі є сміттєві контейнери для різних видів сміття. У багатьох комунах також є великі переробні станції, куди можна звозити великі предмети, які хочемо викинути: меблі, пральні машини, садові відходи та відра з фарбою.

Для довідки

Плюс 48 тис. українців

Від лютого 2022 року статус тимчасового захисту в Норвегії отримали 54 142 українця (у 2021 році їх було там 7,7 тис.). Українці стали третьою за чисельністю іноземною етнічною групою в Норвегії після поляків і литовців.

За словами Катерини, у першу хвилю до країни приїздили переважно жінки з дітьми, також чоловіки, чимало людей похилого віку.

Багато українців не знають, що разом з колективним захистом у Норвегії можна отримати соціальне житло, мінімальну фінансову підтримку й допомогу з адаптацією. Особливо актуальною Норвегія може бути для батьків з дітьми, що потребують інклюзивної освіти, оскільки тут добре розвинена соціальна сфера.

Українців у Норвегії спочатку спрямовують у табори для біженців, де вони чекають на розгляд своїх заявок про колективний захист на час війни, а потім роз’їжджаються в різні локації — у визначені державою комуни, де їх погодилися прийняти.

Статус колективного захисту зазвичай надають на рік з можливістю продовження ще на рік (але не більше трьох років разом). Усім охочим пропонують записатися на інтеграційні курси, на яких вивчають норвезьку (у деяких комунах також суспільствознавство — наприклад, в Осло) та пропонують пройти виробничу практику (детальніше про можливості для українців — на сайті Ласкаво просимо до Норвегії).

Для українців, на відміну від біженців з інших країн, відвідування інтеграційних курсів не обов’язкове, оскільки не всі вони планують залишатися жити в країні. Але якщо ви не відвідуєте курсів, то не отримуєте фінансової допомоги.

досвід норвегія свобода довіра біженці євродосвід