У всьому винен Пашинян. Російська пропаганда намагається довести, що Москва не зрадила вірменів

У вересні 2020 року в Карабаху поновилися широкомасштабні бойові дії, в ході яких Азербайджан відновив контроль над значною частиною територій, які контролювала вірменська сторона. У листопаді було підписано тристоронню заяву про повне припинення вогню й усіх воєнних дій у зоні карабаського конфлікту. Влада Вірменії змушена була погодитися на невигідну угоду, яка зокрема передбачає, що Єреван має віддати Азербайджану фактично весь так званий пояс безпеки навколо Нагірного Карабаху — райони Азербайджану, які вірмени захопили під час попередньої війни, щоб захищати невизнану "Нагірно-Карабахську Республіку".

Ті райони "НКР", які Баку зайняло під час бойових дій, також залишаються під контролем Азербайджану. Крім припинення вогню, країни домовилися, що в Нагірному Карабаху щонайменше на п'ять років залишаться російські миротворці.

Проте ситуація в регіоні залишається напруженою. Сторони звинувачують одна одну в порушенні домовленостей. Іноді трапляються зіткнення.

Єреван після програшу минулої війни прагнув не допустити переходу Нагірного Карабаху під повний контроль Азербайджану й торгувався, щоб зберегти хоч якусь автономію для вірменів. Деякі райони Карабаху залишалися непідконтрольними Азербайджану і їхній статус-кво мали забезпечувати миротворці з Росії.

Вірмени дуже старалися показати лояльність Москві. Зокрема Вірменія часто утримувалася в ООН під час голосувань за антиросійські резолюції. У 2022 році самопроголошена влада Нагорного Карабаху вітала визнання Росією незалежності "ЛНР" та "ДНР", виступивши ідеологічним союзником Москви.

На свіжу воєнну операцію Баку Росія відреагувала лише фразами про занепокоєння та закликала до мирного врегулювання: “Российская сторона настоятельно призывает конфликтующие стороны остановить кровопролитие, незамедлительно прекратить военные действия и вернуться на путь политико-дипломатического урегулирования”.

Щоб позицію РФ не вважали за зрадництво чи слабкість, пропаганда почала просувати аргументи для відбілювання іміджу Москви.

Нікол Пашинян — зрадник Росії

Головним винуватцем початку нової війти російська пропаганда назвала свого формального союзника — прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна.

Пропагандисти переконують, що Пашинян узяв курс на здачу Карабаху ще у 2020 році: “С 2020 года глава Армении Пашинян сделал очень многое, чтобы добить суверенитет Армении, отдалиться от действительно единственного её союзника России и приблизить окончательную утрату Нагорного Карабаха”.

Запевняють, що Карабах був проблемою для влади Вірменії, тому від нього й вирішили відмовитися.

Етнічна вірменка, керівниця російського пропагандистського медіагіганта RT Маргарита Симоньян називає Пашиняна Іудою: “Карабах. Трагично, безнадежно и — предсказуемо. Власти Армении собственноручно сдали армянскую святыню. Осталось об'явить, что не было геноцида армян, и миссия Пашиняна на этой земле будет исполнена. Незавидна судьба Иуды”.

Пашиняна звинувачують, що він не займався обороною країни. Що не почав війну за Карабах: “За три года Армения и Пашинян не сделали вообще ничего для укрепления обороны и не сделали никаких выводов из того, что происходило ровно три года назад. А сегодня Пашинян вообще заявил что в НКР нет ВС Армении, де-факто открестившись от этой территории. Вместо того, чтобы собирать ополчение и добровольцев для отправки на защиту НКР, правительство Армении проплачивает митинги у Российского посольства с требованием русским воевать за армянские интересы”.

Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв натякає, що це розплата за антиросійські кроки. Як-от подорож дружини прем’єра до Києва: “Он решил заигрывать с НАТО, а его супруга демонстративно уехала к нашим врагам с печеньками. Догадайтесь, какая судьба его ждёт”.

Пропагандисти не згадують, що заяви про необхідність змінити зовнішню політику Вірменії Нікол Пашинян почав робити після відмови Росії допомогти у 2022 році.

У вересні 2022 року, коли Росія загрузла у війні проти України, Вірменія заявила про обстріли своєї міжнародно визнаної території азербайджанцями. Досі сутички між сторонами траплялися або на території Нагірного Карабаху (тобто де-юре на території Азербайджану), або на недемаркованому кордоні між кавказькими країнами. Цього разу потерпали низка вірменських міст і сіл. Хоча вони розташовані неподалік кордону, жодне з них не є спірною територією. Росія та ОДКБ не надали Вірменії допомоги.

Нагірний Карабах — частина Азербайджану

Пропаганда просуває аргумент, що Нагірний Карабах — частина Азербайджану: “Россия признает, что Карабах — это Азербайджан. Даже руководство Армении это признали, но на словах”.

По суті, росіяни праві, але довгі роки вони продавали вірменам інше бачення: дружіть з нами і ми вас разом із Карабахом захистимо.

А тепер на заклики керівництва Вірменії залучити російських миротворців у МЗС Росії заявили, що територія Нагірного Карабаху, де відбувається ескалація, не є частиною Вірменії, тому немає приводів залучати “миротворців”.

Російські пропагандисти запевняють, що Росії не варто втручатися в ситуацію, оскільки сам Пашинян не хоче захищати Карабах.

Звинувачують і тих, хто зараз не в окопах, а протестує проти політики Росії: “Антироссийские акции в Ереване не заставили себя долго ждать. Может быть собирающиеся у российского посольства хотят получить оружие, чтобы грудью встать на защиту Арцаха (вірменська назва Нагірного Карабаху — ред.)?”

Пропаганда заявляє, що мандат ОДКБ не територію Нагірного Карабаху не поширюється, тому Росія не може захищати територію воєнними засобами: “Эти идиоты даже не в курсе, что "Арцах" не признан даже самой Арменией и он, естественно, не входит в ее состав, а значит никаких обязательств по линии ОДКБ у нее перед ним нет”, “на Армению никто не нападал. Территория Армении не подвергается угрозе, ее вооруженные силы сидят в казармах и в боях не участвуют”.

Прозахідні сили Вірменії

Крім Пашиняна, винуватцем поганої для вірмен ситуації росіяни називають і “прозахідні сили” Вірменії (це як колись були “соросята” в Україні). Зокрема ЗМІ, які, на думку пропагандистів, займаються очорненням ролі миротворців: “Тем временем многие прозападные СМИ Армении разгоняют нарратив о попустительстве и бездействии русских миротворцев, которое, якобы, и привело к началу горячей фазы конфликта”.

Пропаганда ж хвалить дії миротворців: “В течение сегодняшнего дня российские миротворцы эвакуировали более 1,8 тыс. мирных жителей Арцаха. Все они обеспечены местами для проживания и горячим питанием".

Путін також долучився до прославляння миротворців: "Наши миротворцы очень активно работают со всеми сторонами, вовлеченными в этот конфликт, делают все, чтобы защитить мирное население".

Винні й прозахідні активісти, і прозахідні політичні партії: “Хотели дружить с США и Францией, с ликованием встречали Нэнси Пелоси, но почему-то сейчас пришли митинговать к посольству России. Новое видео из Еревана”.

Згадувана раніше Маргарита Симоньян вирішила не уточнювати, вона просто звинувачує всіх, хто голосував за Ніколу Пашиняна: “А теперь разбирайтесь сами. На этом мои ламентации по поводу исторического идиотизма армянской власти и ее избирателей завершены”.

Звинувачують виборців Пашиняна й інші пропагандисти: “И таким образом "Арцах" обречен.. и скоро окончательно превратится в азербайджанский Карабах, как того и хочет Пашинян и большая часть населения Армении. Их банально сдали их единокровные родственники”.

Захід

Відомий пропагандист, який називає себе політологом, Сергій Марков звинувачує США та Францію: “План Пашиняна — Макрона в том, чтобы с помощью поражения Армении в третьей карабахской войне оторвать полностью Армению от России. Этот план был разработан ими во время визита Пашиняна в Париж. Пашинян ещё и карабахских армян ненавидит. И Россию очень не любит”, “Пашинян косплеит Зеленского. А США планируют сделать из Армении вторую Украину, злобно ненавидящую Россию”.

Воєнкори також натякають, що США долучилися до провокування конфлікту. Аргумент — спільні американсько-вірменські військові навчання. Пояснень винни США в цій конспірології не надходило: “Ребят, а что там с армяно-американскими учениями? Они же в Армении идут? Вот странно, говорили же, куда приходят США, начинается война. Не могу себя презентовать, как предсказателя, но это вечное совпадение: США=ВОЙНА”.

Американців звинувачують і в тому, що вони оплачують вуличні демонстрації проти російської присутності у Вірменії: “В сдаче Арцаха обвинят Россию. Проплаченные антироссийские демонстрации в Ереване. Пикеты у нашей военной базы в Гюмри с требованиями вывести войска… Очень знакомый сценарий в стране, где находится второе по величине посольство США в мире“.

Тепер Азербайджан — справжній друг Росії

Пропаганда запустила й інший меседж. На тлі Вірменії, яка обрала прозахідний курс, Азербайджан став союзником Москви в регіоні.

Пропагандисти транслюють позицію Баку та обгрунтовують його воєнні дії: “Есть и казус белли: армянское население Карабаха действительно совсем не стремилось интегрироваться в состав Азербайджана (что должно было делать), и азербайджанские военные регулярно подрывались на минах. Показательно, что нынешняя спецоперация — не только восстановление международного права (в соответствии с которым Карабах — Азербайджан), но и очередное доказательство, что сила из современных международных отношений никуда не ушла”.

Окремі пропагандисти заявляють, що дії Азербайджану вигідні Росії: “Военная операция Азербайджана в Карабахе это звонкая пощёчина США. Ведь именно сейчас в Армении военные армии США находятся на учениях”, “То есть все явно согласовано с Москвой и та оплеуха, которую сегодня отвесил Пашиняну официальный Баку, это оплеуха и Вашингтону, который, кстати пока не спешит на помощь своему новому вассалу”.

Воєнна операція Азербайджану збігається з планами Москви. Країни не хочуть допустити проникнення США в регіон.

І лише одиниці серед пропагандистів визнають, що Росія сьогодні не здатна реалізувати надії, які з нею пов’язували вірмени. І обіцяють помститися в майбутньому: “Действия в Карабахе — два ножа в спину России. Вот почему надо быть сильными. Со слабыми никто не считается. Но нас почему-то тоже записали в слабые? Мы порой нерешительные, это да. Но слабыми не были никогда. Ну тогда давайте так: не можем сейчас среагировать, значит каждому «должничку» надо отдать долги потом. Обязательно”.

пропаганда азербайжан карабах вірменія