Д

Діти-годувальники. Як керівники їдалень Університету Шевченка залучали родичів до схем постачання продуктів

Група фірм, пов’язаних між собою, а також з родинами керівництва Центрів харчування, тобто відомчих їдалень Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заробляла мільйони гривень на постачанні продуктів. І водночас КНУ збирав кошти на відновлення корпусів, що постраждали від російських ракетних атак

Ректор Володимир Бугров обіцяв здійснити аудит закупівель продуктів харчування під час вступу на посаду, проте та самі компанії й далі отримують контракти від університету. КНУ — один з найпрестижніших і найдорожчих вишів України. Студенти платять за навчання до 71 тис. грн за рік.

Приміщення університетських їдалень КНУ можна було б здати в оренду приватним компаніям, обраним на основі тендерів. Вони платили б університету орендну плату, що, відповідно, значно зменшило б поле для корупційних можливостей.

У такому разі керівництво навчального закладу могло б зосередитися на навчальних процесах, а журналістам і органам, які контролюють бюджетні витрати, не було б діла до їхньої роботи. Зрештою, саме так усе влаштовано в більшості університетів світу. Тримати відділ, який займається відомчими їдальнями, — це пережиток радянського спадку, коли кожне підприємство утримувало безліч сервісних закладів. А також це великий розсадник махрової корупції, яка квітла ще в цих радянських установах.

Але Університет Шевченка вперто йде протореним радянським шляхом і щороку закуповує продукти харчування на десятки мільйонів гривень через Центри харчування КНУ №1 і №2.

Торік КНУ купив продуктів на 18,7 млн грн, а у 2023-му кошторисом передбачено близько 42 млн грн. Директоркою першого центру є Людмила Самофалова, другого — Надія Колесник. Вони очолюють Центри харчування понад десять років.

Як виявилося, частину цих коштів освоює кілька пов’язаних між собою фірм. До того ж у компаніях, які отримували замовлення від КНУ, працевлаштовано родичів керівниць Центрів харчування КНУ ім. Шевченка.

Мільйонні тендери своїм

Відповідно до інформації з електронної системи публічних закупівель Prozorro, одним з найбільших постачальників продуктів харчування для університету є ТОВ “Сіос Плюс”.

У 2022 році ця фірма здобула понад 20 тендерів на суму більш ніж 4,5 млн грн. Левова частка з них — це закупівлі без використання електронної системи. Цього року виш уже закупив у “Сіос Плюс” продукції на суму понад 1,2 млн грн.

Графіка Мирослави Чаюн і Наді Кельм
Графіка Мирослави Чаюн і Наді Кельм

“Сіос Плюс” продає широкий асортимент продуктів, починаючи від чаю та круп і завершуючи молоком, м’ясом та фруктами. Загалом у 2020-2023 роках фірма брала участь у понад 55 тендерах, але постачання здійснювала лише Університету Шевченка. Ба більше: схоже, компанію й було створено для торгівлі саме з КНУ ім. Шевченка. Про це свідчить щонайменше один красномовний факт: фірму було зареєстровано у грудні 2019 року, а вже через місяць вона виграла тендер від університету на постачання яєць.

Інша фірма, яка привернула тим, що торгує переважно з КНУ ім. Шевченка, — ТОВ “Онікс Клуб”. Компанію було зареєстровано в жовтні 2019 року, й вона одразу ж подала свою першу пропозицію. У січні 2023-го університет уклав з фірмою великий договір на закупівлю м’яса на понад 0,5 млн грн.

Ще дві компанії, які мали найбільші суми контрактів на постачання продуктів харчування КНУ у 2022 році, — приватне підприємство “Компанія Алсі” та ТОВ “Інкометрейд”. Тобто теж фірми з “орбіти” директорів центрів харчування університету.

У 2022 році “Інкометрейд” підписала 25 контрактів КНУ на суму майже 5 млн грн. А від 2017-го фірма встигла укласти близько 70 контрактів з університетом на постачання овочів, м’яса, напоїв, макаронних виробів, олії та печива на суму понад 20 млн грн. Проте з іншими публічними замовниками фірма не була такою активною — вона мала лише кілька контрактів на 3600 грн та 5000 грн.

До того ж люди, пов’язані між собою, або такі, що мали однакові прізвища, з’являлися й в інших фірмах, що торгували з КНУ.

Багаторічні підряди

Як свідчать публічні закупівлі КНУ ім. Шевченка, закупівлі продуктів харчування для університету — це певний “закритий клуб”, де впродовж багатьох років продукцію постачають або переважно фірми, у яких працюють родичі, або пов'язані між собою особи.

Схема роботи через мережу компаній, пов’язаних з директорками двох Центрів харчування КНУ й між собою, працює роками. Ще у 2015-му студентське об’єднання “ШеваПил” опублікувало допис про компанію “Стелла-2”, зареєстровану на Аллу Барбару, яка від 2009 року постачала продукти харчування лише для КНУ ім. Шевченка.

Тоді журналісти сайту “Наші гроші” помітили серед товарів незвичні для студентської їдальні продукти, як-от червону ікру, лосося, філе палтуса. А гуртові ціни на деякі інші позиції було завищено в 1,5 раза за ринкові роздрібні. До того ж номер телефону компанії збігався з номером Центру харчування №2.

Пізніше ТЕКСТИ повідомляли, що студентів КНУ та засновників “ШеваПил” Володимира Коваля й Івана Кучерявого було відраховано з університету. Тогочасний проректор Володимир Бугров зазначав, що відрахували студентів через академічну заборгованість. Проте за даними УП, хлопці були переконані, що це політична розправа керівництва університету через розголос фактів корупції з боку адміністрації КНУ ім. Шевченка.

Фірми — нові, люди — ті самі

Після резонансу в інформаційному просторі у 2016 році адміністрація КНУ розірвала договори з ПП “Стелла-2”. Пізніше “ШеваПил” помітили, що компанія змінила назву на “Ранок К” та з новим власником Сергієм Козієм і далі брала участь у тендерах університету. Тоді компанія вказувала, що її комерційним директором стала Оксана Самофалова — донька директорки Центру харчування КНУ №1.

Окрім перейменованої компанії “Стелла-2”, також з’явилися й інші фірми, пов'язані з керівництвом центрів харчування, які вигравали тендер за тендером від вишу.

І хоча деякі компанії, що були помічені ще 8 років тому, перестали брати участь у торгах КНУ ім. Шевченка, з’явилися нові фірми, які почали вигравати тендери на мільйони гривень. Нинішній уже ректор університету Володимир Бугров, який у 2015 році був проректором і тоді заявляв, що “ШеваПил” відкрив деякі можливі проблеми в університеті, досі нічого з цим не зробив.

Юрист “Центру протидії корупції” Олексій Бойко пояснює, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює заборону на участь у тендерах, коли тендерну пропозицію подає учасник конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника. А за порушення законодавства передбачено й адміністративну, й кримінальну відповідальність.

В університеті нам зазначили, що директорки не є уповноваженими особами щодо здійснення закупівель, вони лише займаються організацією якісного та своєчасного харчування осіб, які навчаються в університеті, співробітників і сторонніх відвідувачів.

У телефонній розмові Колесник Надія розповіла, що Колісник Олександр не є її сином, а Захарова Тетяна — аж ніяк не невістка. Ми кілька разів спробували сконтактувати також і з Самофаловою Людмилою, щоб отримати коментарі щодо дочок і зятя, які працювали в компаніях, які здобували багатотисячні тендери від університету, проте відповіді не отримали й досі.

Що маємо в результаті?

Отже, є багато компаній і людей, пов’язаних між собою, які отримували чимало закупівель продуктів харчування КНУ: від соди до сосисок. Фірми, які змінюють назви та директорів через 3-6 років: “Стелла-2” — на “Ранок-К”, “Проект Сузір’я” — на “Фронт Сайд”, “Орхідея Україна” — на “Просто Україна”, “Інкометрейд” — на “Клайм Люкс”, “Сіос Плюс” — на “Малейхарп”. А також є дві незмінні директорки Центрів харчування КНУ. Змінюються президенти, премʼєр-міністри, ректори університету, але Надія та Людмила й далі роками очолюють Центри харчування університету.

До того ж і директорка Самофалова, і директорка Колесник писали позитивні відгуки на компанії, де працювали родичі, зокрема на фірму “Ранок-К”, у якій працювала донька Самофалової.

Інші моделі харчування для університету

Чому закладам освіти не віддати функцію забезпечення харчування професійним підрядникам?

Орест Степаняк, керівник Національної асоціації громадського харчування та офісу реформи шкільного харчування, розповідає, що університети можуть обирати різні підходи, зокрема вже є й така практика. Університет може використовувати аутсорсинг, коли їжу готують працівники приватного або комунального підприємства на основі кухні закладу освіти. У такому разі з підприємством укладають договір про постачання послуг, а харчоблок переходить до нього в оренду. Або варіант кейтерингу, коли заклад освіти має договір із підприємством, яке доставляє свої вже готові страви.

Тобто в системі публічних закупівель Prozorro виш може замовляти закупівлю не сировини, а послуги з організації харчування: або з використанням матеріально-технічної бази університету, або доставлення готової їжі.

Однак нові моделі організації харчування ефективно працюють, коли в середовищі немає високих корупційних ризиків і наявна конкуренція між фірмами, готовими надавати послуги кейтерингу за ринковими цінами.

Проте університети могли б узагалі не надавати послуг харчування самостійно. Вони можуть доручити це незалежним компаніям.

університет корупція закупівлі інфографіка

Знак гривні
Знак гривні