Чому Відень? Громадський транспорт і ще чотири фактори, які роблять життя у Відні комфортним
У рейтингах зручності міст, який проводить журнал Економіст, Відень регулярно посідає перше місце. Індекс визначають на основі понад 30 факторів, згрупованих у п’ять категорій: стабільність, охорона здоров’я, культура й довкілля, освіта й інфраструктура. Але індекс — це набір цифр, тому ми попросили українку, яка мешкає там уже рік, поділитися персональними спостереженнями, з чого складається комфорт цього міста.
Далі пряма мова нашої співрозмовниці, яка попросила не вказувати ім'я.
Перше і, мабуть, головне. Екологія
Сортування сміття і все таке є багато де, але у Відні чисте повітря й багато зелені. Це головне. Ти заморений, забіганий. У тебе багато роботи й різних побутових справ, але коли виходиш на вулицю, то стає легше, ти наче набираєшся сил. Думаю, це через чисте повітря й зелень.
Скрізь, окрім центру, тут дуже багато зелені. Коли повернуся до Києва, то також хотіла б дихати таким чистим повітрям, але, на жаль, у нас із цим усе значно гірше. Суджу не за офіційними показниками, а за своїм самопочуттям і за тим, болить голова чи ні. У Відні болить значно рідше.
Друге (тісно пов’язане з першим). Громадський транспорт
Що більше людей користується громадським транспортом, то менше машинами, отже, то чистіше повітря. Зручний громадський транспорт — це також економія часу. Тут щільна мережа громадського транспорту, переплетені приміські електрички, метро, автобуси й трамваї. Усе ходить чітко за графіком, хвилина у хвилину. Протягом дня можна зробити багато справ у різних частинах міста, користуючись лише громадським транспортом. Щоб вивчити, що і як їздить, мені знадобилося кілька місяців, але зараз я лише дивлюся на графік руху в спеціальному застосунку.
Тут щільна мережа транспорту, переплетені приміські електрички, метро, автобуси й трамваї. Усе ходить чітко за графіком
Наведу приклад. На 13:00 я приїхала в аеропорт зустріти колегу, на 13:30 мала заплановану зустріч у центрі міста, останньої миті її перенесли на 16:30. Тож я зустріла колегу, ми заїхали на центральний залізничний вокзал, залишили валізи в камері схову й вирішили з’їздити в передмістя Відня до невеликих гір, із яких відкривається неймовірний краєвид на столицю. Доїхали електричкою, метро й автобусом приблизно за 30–40 хв.
Там винороби просто на своїх виноградниках ставлять столи й продають вино. Був понеділок, — а це ж Австрія, — і вино не продавали. Після напливу народу на вихідні винороби відпочивали, тому ми годинку пройшлися, насолодилися краєвидом і спустилися до межі міста. Там сіли на трамвай, а потім пересіли на міську електричку й о 16:20 були в призначеному місці. Мій колега постійно боявся запізнитися, тож ми приїхали раніше.
Після зустрічі знову громадським транспортом поїхали забрати валізу. Колега за київською звичкою хотів викликати таксі, але транспортом було швидше й значно дешевше та екологічніше.
Я люблю київське метро за його надійність і передбачуваність. Але, на жаль, Київ не має такої розвиненої мережі транспорту, який ходить часто і за графіком. Ще нюанс — у Києві метро гучне й досить «тряске». На це не зважаєш, але коли їдеш тихо й м’яко, то менше втомлюєшся, наприкінці дня маєш більше сил, твоя продуктивність вища.
Третє. Медицина
Я у Відні супроводжую близьку людину з тяжкою хворобою. Тому бачу, що таке цифрова держава й що таке людяність лікарів. Ти приходиш за направленням до вузького спеціаліста, і він уже знає всю твою історію. Дату й час прийому визначено заздалегідь, ще на прийомі основного лікаря. Це про цифровізацію.
Ставлення дуже тепле й доброзичливе, але без панібратства й затягування часу. Про досвід лікування можу розповідати довго, але підсумую коротко: тут урятували близьку мені людину.
Якщо говорити про простіші хвороби, то теж усе зручно. Окрема історія із зубами — знайома їздила лікувати їх в Україну, у нас дешевше.
Четверте. Мова й одяг
Я добре розмовляю німецькою і вслухаюся в міські діалоги: як говорять батьки з дітьми, як спілкуються пари чи просто друзі або ділові партнери. Звертаю увагу на будову речень і вживання певних слів віденцями — і їх приємно слухати. Це багата й культурна мова.
Навіть пересічні розмови ведуться багатою й культурною мовою
Навіть якщо в соцмережах відбувається обговорення чогось неоднозначного, тон критиків зважений. Ще мені дуже подобається, як тут люди одягаються. Я люблю дивитися на красивих людей. Коли навколо всі вдягнуті красиво, але без виклику й не яскраво, коли чути гарну мову, то це підіймає настрій і спонукає розвиватися. Плюс невеличка цеглинка у фундамент психічної стійкості.
Пʼяте. Терпимість
Ти можеш бути будь-ким і на тебе ніхто криво не гляне. Один із наших лікарів — трансгендер, він найкращий у своїй спеціалізації. Уявляю, що казали б і як шепталися б про такого лікаря десь у Львові. Водночас тут консервативне суспільство, яке відзначає християнські релігійні свята й береже народні традиції. Терпимість до індивідуальних виявів дає відчуття свободи, образно кажучи, дихається легше, ти не боїшся осуду "бабусі" чи якогось вахтера. Але якщо порушиш тут правила на догоду своїм бажанням чи задоволенням, тебе швидко поставлять на місце. Це теж зручно — ніхто ніде не "бикує".
Зібрати досвід
Я не планувала переїжджати до Відня, так склалися обставини. Коли проводила свого колегу на поїзд до України, мені захотілося кинути всі ці зручності й повернутися. Коли завершимо лікування, то так, найімовірніше, і зробимо. Українці живуть у різних містах Європи, всюди є щось цікаве й варте запозичення. Тож слід ділитися цими спостереженнями, щоб після повернення ми змогли вибрати найкраще й адаптувати його до нашого життя.
