Віртуальна реальність, альпінізм і йога. Як у "Лісовій поляні" лікують психіку ветеранів
"Стоять у кімнаті дорослі мужики, починають перебирати пальцями, показувати дулі, водночас треба ще стежити за диханням. Голос із колонки каже: "А зараз я торкатимуся до вашого чола", — Валентин Плітчук весело копіює монотонний голос із терапевтичних сеансів. — Ходить якийсь чувак і всіх мужиків торкає за спину. Тоді я думав, що не вистачає тільки халата й м’яких стін".
Валентин — військовий, який протягом трьох тижнів проходить реабілітацію в Центрі психічного здоров’я та реабілітації "Лісова поляна". Він пройшов довгий шлях від депресії й тривоги до відновленої віри в людей і в перемогу.
Розповідаємо про лікування ментального здоров’я військових у "Лісовій поляні", роль суспільства у відновленні ветеранів, а також про те, що кожен із нас може зробити, щоб військові могли повернутися до нормального життя після фронту.
Комплексне відновлення
На околицях Києва в оточенні пожовклих дерев, річки й осіннього туману стоїть старенька, але доглянута модерністська будівля — реабілітаційний центр "Лісова поляна". На відкритих балконах сушаться випрані речі кольору хакі, біля них курять молоді хлопці. Зграйки хлопців і дівчат курять і біля входу.
Навіть у дощову листопадову суботу в "Лісовій поляні" людно — сьогодні тут тренінг для військових психологів.
— Часто працюєте на вихідних? — цікавлюся в головної лікарки Центру Ксенії Возніциної, стрункої жінки з рудим в’юнким волоссям.
— Останнім часом постійно, — відповідає вона.
"Лісова поляна" — єдине в Україні місце, що спеціалізується на комплексному відновленні психічного здоров’я ветеранів і допомозі людям, які пережили контузію, полон чи тортури.
У Центрі є зали для фізіотерапії, адже, як пояснює Возніцина, важка психічна травма впливає на фізичне здоров’я — нервову й ендокринну системи. Тут використовують комплексні підходи до лікування психічних травм.
"Нарнія"
Крім фізіотерапії та роботи з психотерапевтами в програмі лікування може бути йога для сну (від його розладів страждає багато військових), східні практики, як-от акупунктура, біосугестивна терапія (про неї трошки згодом) і нейрофідбек-терапія, коли за допомогою ігор і віртуальної реальності пацієнти вчаться розуміти й керувати своїми емоціями.
Пацієнт програє в комп’ютерній грі, якщо відчуває тривогу
Під час нейрофідбек-терапії пацієнт одягає пов’язку, що зчитує сигнали мозку, і занурюється у віртуальну реальність. Він програє в комп’ютерній грі, якщо відчуває тривогу, і виграє, коли розслабляється. За допомогою цієї терапії людина навчається розслаблятись і краще розуміти, як опанувати себе в стресовій ситуації. А також зрозуміти, що викликає найбільшу тривогу, спостерігаючи, як реагує мозок на думки про певні події чи проблеми.
Друга половина дня, після процедур, — це час для дозвілля. На першому поверсі "Лісової поляни" в радянських декораціях стоїть кілька столів для гри в пінг-понг, більярд і шахи. У внутрішньому телеграм-каналі клієнтам щодня пропонують кілька різних активностей, зокрема заняття зі стрільби з лука та штурмового альпінізму, реконструкції середньовічних битв, арттерапія (аргентинське танго, співи, малювання, ліплення). Регулярно проводяться вистави, концерти й лекції.
Багато активностей проводять у "Нарнії" — це перша кімната в Центрі, яку відремонтували (далі відновили реабілітаційне крило, а частина приміщень ще очікує фінансування на ремонт). Тож одразу за радянськими коридорами, освітленими жовтими лампами розжарювання, вас зустрічає суперсучасна зала, залита білим світлодіодним світлом. Крім активностей для пацієнтів тут проводять і навчання для фахівців. І саме тут за кілька годин Ксенія Возніцина читатиме лекцію про контузію.
"Тіло може стати для нас потужною опорою або ж найбільшою перешкодою в подоланні наслідків психотравматичних подій, — зазначено в посібнику "Лісової поляни" "Модель Центру відновлення психічного здоров'я для постраждалих від війни". — Людина не може відпустити ментальне чи емоційне переживання, бо в неї перенапружені м’язи, але водночас не може розслабити м’язи, бо напруження постійно зростає через стрес, спричинений спогадами про травматичні події".
Завдання фахівців "Лісової поляни" — розірвати це замкнене коло.
Фізична активність дає змогу розвинути пластичність мозку, а це, своєю чергою, допомагає пацієнтам із контузією. Постійний рух також сприяє зменшенню проявів депресії й тривожності, полегшує симптоми ПТСР і допомагає підвищити впевненість у собі.
Додаткові методи — масаж, акупунктура, йога, медитація та інші практики. Важливою частиною реабілітації є відпочинок.
Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія — під наглядом психотерапевта пацієнт досліджує, як травма впливає на його життя, вчиться заспокоювати себе, проявляти здорові емоції і врешті пережити травму.
Когнітивно-процесуальна терапія — терапевт допомагає зрозуміти, які шкідливі думки викликає в людини пережита травма (наприклад, самозвинувачення) і як їх позбутися.
Пролонгована експозиція — людина вчиться не уникати травматичних спогадів, а справлятися з ними.
Десенсибілізація та опрацювання травми рухом очей EMDR — під час терапії пацієнт згадує травматичну подію, а в цей час його мозок стимулюють за допомогою візуальних, слухових чи тактильних подразників, наприклад, махають перед ним руками чи вмикають певні звуки. Це допомагає пацієнтам впоратися з травмою та напруженістю.
Наративно-експозиційна терапія спрямована на створення детальної хронологічної біографії пацієнта в співпраці з консультантом і трансформування фрагментарних спогадів про травматичний досвід у цілісну та послідовну історію (наратив). Цей звіт згодом може бути використаний у судових процесах у сфері захисту прав людини (за згоди пацієнта). У "Лісовій поляні" працюють експерти, які збирають докази про воєнні злочини росіян.
Інтерперсональна терапія для лікування клінічної депресії допомагає зрозуміти та змінити способи взаємодії з іншими людьми й відповідно поліпшити стосунки з ними.
Тілесно-орієнтована терапія допомагає дослідити й усунути тілесні прояви ПТСР, як, наприклад, напруженість м’язів, психосоматичний біль, проблеми зі сном.
Усі ці практики доповнюються нейрофідбек- та біосугестивною терапією (про яку розповідав Валентин Плітчук).
Застосовуються також майндфулнес (практика безоцінного усвідомлення, яка вчить пацієнтів бути "тут і зараз"), менеджмент когнітивних функцій за програмою CogSMART (допомагає відновитися пацієнтам із черепно-мозковими травмами), віртуальна реальність (під час лікування ПТСР, наприклад, пацієнт повертається в ситуацію, яка спровокувала його стан, щоб навчитися долати стрес).
Спокій і чисте ліжко
У будні життя в "Лісовій поляні" вирує ще активніше. У залитій сонячним світлом великій залі пахне булочками, як у шкільній їдальні, метушиться багато людей.
Саме тоді ми й познайомилися з Валентином Плітчуком, веселим і говірким дужим хлопцем у навушниках, який розповів про свій досвід проходження біосугестивної терапії. Він тільки-но повернувся зі спортзалу й мав час поспілкуватися перед процедурами.
"У мене була депресія, і мені не хотілося нічого взагалі, ділиться Валентин. — Навіть коли опинився в тилу, головою все одно був десь не вдома. Бувало таке, що сиджу за святковим столом, а думаю тільки про те, що хтось мені зараз подзвонить, викличе, треба буде кудись летіти, бігти і зараз почнеться… гм… армійський секс".
Зараз Валентин працює в команді з керування дронами. У Центр потрапив за направленням начальства: йому було дедалі важче контролювати свої емоції. Він охоче погодився, адже проблеми з ментальним здоров’ям позначалися і на його стосунках із рідними. Тут Валентинові пообіцяли тепле чисте ліжко й запевнили, що його ніхто не турбуватиме.
У "Лісовій поляні" військовий отримав значно більше, ніж чисте ліжко: відчув натхнення й повернув собі віру в людей і в перемогу. "Я бачу, що в людях зберігся запал, тож ми будемо далі боронити нашу неньку Україну", — каже він.
Перші заняття асоціювалися з психіатричною лікарнею
Наш співрозмовник зізнався, що "Лісова поляна" змінила його ставлення до психологічного здоров’я і відкрила багато нового. Хоча перші заняття з біосугестивної терапії (метод терапії, за допомогою якого через навіювання та фізичний контакт знімається стрес) асоціювалися з психіатричною лікарнею.
Під час сеансу біосугестивної терапії пацієнти сідають у коло. З колонки лунає спокійний голос, по кімнаті ходить людина, яка торкається до пацієнтів. Ця терапія допомагає зняти гострі психосоматичні прояви (наприклад, фізичний біль і напруженість у тілі), а також поліпшити психологічний стан пацієнта.
Хоча процедура здавалася Валентинові дивною, але зрештою його самопочуття поліпшилося.
Тепер він із легкістю й гумором розповідає, як його змінила війна. Як він спочатку став замкнутим і пригніченим та як у "Лісовій поляні" вдалося повернути собі відкритість і веселу вдачу.
Парадокс контролю
Стежити за всіма активностями й не пропускати сеанси лікування клієнтам Центру допомагають кейс-менеджери. Цієї професії немає в переліку офіційних професій України, тому, можливо, ви про неї не чули раніше. Зарплата їм надходить не з державних коштів, а з гранту від фонду "Відродження".
Поки біля входу в Центр тривають телезйомки, туди стікаються новоприбулі. Один із них запитує мене, де тут приймальня. На вході його зустрічають кейс-менеджерки Тетяна Козяровська і Наталія Тимощенко.
Кейс-менеджерки допомагають військовим стежити за графіком процедур, радять, підтримують, мотивують відвідувати різні додаткові заняття.
Людям, які пережили полон і тортури, важко відчувати контроль над собою
Усе це важливо робити делікатно, не порушуючи особистих кордонів пацієнта, пояснює заступниця директора з психологічного напряму "Лісової поляни" Тетяна Сіренко.
"У людей, які пережили полон і тортури, виникає парадокс контролю. Вони дуже важко переносять контроль над собою. Якщо їм здається, що в них немає вибору, що їх змушують ходити на процедури, що потрібно дотримуватися суворого графіку лікування, можуть зрештою зовсім відмовитися від лікування. А парадокс полягає в тому, що ці пацієнти одночасно відчувають потребу контролювати все і всіх навколо, тому з ними треба розмовляти, переконувати, пояснювати всю специфіку й необхідність певних процедур", — каже Сіренко.
За межами "оази" все інакше
Повага — це слово, яке постійно зринає в розмовах з Валентином і персоналом клініки. І якщо працівники "Лісової поляни" чітко усвідомлюють, що ветерани потребують поваги, то за межами "оази" все зовсім інакше. Це помітив і Валентин: "До того як я потрапив сюди, мені здавалося, що людина людині вовк".
Лікар за спиною пацієнта назвав його "дебілом"
Тетяна Козяровська і Наталія Тимощенко, які допомагають військовим впоратися з лікуванням, розповіли, що супроводжують їх на процедури й поза межами Центру. І траплялися випадки, коли за межами клініки військові стикалися з образами і хамством на свою адресу, потім їх доводилося заспокоювати.
Наприклад, нещодавно Наталія почула, як лікар за спиною пацієнта назвав його "дебілом". Військовому, яким опікується Тетяна, нагрубили в реєстратурі поліклініки.
"Ветерани — люди із загостреним почуттям справедливості, тому дуже різко реагують на те, до чого більшість призвичаїлася. Я в шоці від того, що люди в тилу дозволяють собі зневажливе ставлення до військових, хоча п’ють своє лате з мигдалевим молоком саме завдяки тим, хто зупинив ворожу армію", — каже Ксенія Возніцина.
Лікарка розповідає, що її дуже обурило, коли почула в поїзді, як жінка голосно висловлювала незадоволення тим, що військових пропустили поза чергою. Така поведінка ранить і пригнічує ветеранів.
Як допомогти ветеранам повернутися в суспільство?
Поради від персоналу "Лісової поляни"
- Ставтеся до ветеранів із повагою — це найголовніша і найпростіша порада, яку варто взяти на озброєння кожному. Не нав’язуйте свою допомогу, не займайте місце для людей з інвалідністю на паркінгу, поважайте їхні кордони. Якщо ви бачите незнайомого ветерана на публіці, можна висловити йому подяку, приклавши долоню до серця.
- Стримуйтеся і намагайтеся уникнути конфлікту, якщо такий назріває.
- Не уникайте спілкування й обговорення травматичного досвіду людини, якщо вона вирішила з вами поділитися своєю історією, вислухайте її.
- Намагайтеся підтримати людину, не жаліючи, але й не героїзуючи її надмірно і нещиро. Особливо якщо ваш співрозмовник пережив полон чи тортури. Уникайте слів "подвиг" і "героїзм" (підійде щось нейтральніше, як-от "бойовий досвід"), але й не називайте людину "бідненький/бідненька". Не кажіть "Я тебе розумію", "Ти мусиш…", "Усе буде гаразд" — ці фрази не підтримають людину. Уникайте тем, що можуть спровокувати сильну емоційну реакцію: не запитуйте, чи вбивала людина, чи страшно їй було. У чутливих розмовах уточнюйте, чи комфортно людині спілкуватися на тему війни, полону або тортур.
- Якщо йдеться про близьку людину, переконайте її звернутися по кваліфіковану допомогу, коли помічаєте проблеми з ментальним здоров’ям.
Цей матеріал створено Texty.org.ua за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.