Військові лишилися без авто. Волонтер про хаос на кордоні через нові заборони на виїзд

Несподівані й не оголошені заздалегідь нові правила спричинили хаос у пунктах пропуску. Причому спочатку речник прикордонної служби спростовував зміни, але потім визнав, що інспектори на власний вибір можуть детальніше розпитувати про мотиви виїзду й просити додаткові документи. Він сказав неправду, бо нові документи, а це, як ми дізналися згодом від людей, що перетинали кордон, довідка з військкомату про відстрочку, вимагали тотально. Також ДПСУ не оголосила, яким документом керується, вимагаючи нові папірці. Ми направили запит, чекаємо на відповідь.

Ситуація в різних пропускних пунктах була різна, і на частині з них декого з чоловіків пропускали за старим набором документів.

На одному КПП дійшло до того, що, як повідомляли ЗМІ, заблоковані чоловіки на деякий час заблокували дорогу.

Наголошуємо, що йдеться про людей, які мали офіційні підстави для виїзду. Адже цілковите блокування виїзду чоловіків за кордон підриває і волонтерство, і економіку, і спосіб життя багатодітних сімей, які змушені жити на дві країни: діти за кордоном, а чоловіки мотаються туди-сюди.

Військові не отримали авто

Павло Кавюк, студент Чернівецького національного університету, 22 роки, пробував перетнути кордон, досі робив це постійно, далі пряма мова:

Мій батько священник, він займався волонтерською та капеланською діяльністю ще з часів Революції Гідності. З початку повномасштабного вторгнення ми з татом возили автомобілі для військових. Люди нас підтримали. Лише коштом батькової парафії, а це місто Кіцмань Чернівецької області, було придбано три десятки авто (про це повідомляло Суспільне).

Ми з татом возили автомобілі для військових

Зараз виникла потреба придбати черговий автомобіль для благодійного фонду. У мене були відповідні документи і від благодійного фонду, і від безпосереднього замовника — батальйону територіальної оборони Буковини. І так, я мав дозвіл на виїзд через систему “Шлях”. Автомобіль уже придбали, поставили на тимчасові номери, його лише треба було пригнати з Німеччини. Саме по авто це була моя перша самостійна поїздка.

Я та ще один волонтер приїхали на кордон автомобілем у ніч із п’ятниці, 29 грудня, на суботу в пункт пропуску Шегині. У дорозі ми вже знали про якісь термінові зміни, пов'язані з пропуском, із чатів. Звичайно ж, одразу стали шукати про це якусь інформацію на офіційних сайтах, але нічого не знайшли.

Коли заїжджали в пункт пропуску, то вже на КПП запитували військових, прикордонників, що відбувається і що це за такі новації. Але нічого конкретного так і не почули. Одні казали, що ми точно не виїдемо, що навіть через систему “Шлях” не випускають, інші — що таки зможемо. А були й такі, які самі не знали, що відбувається.

У самому пункті пропуску було все забито, велика кількість машин, багато хто розвертався, отримавши відмову. Дехто взагалі не розумів, на якій підставі йому відмовили у виїзді. Казали, що не пропускають багатодітних та інвалідів третьої групи, згадували про необхідність дозволів із ТЦК (про досвід отримання дозволу в ТЦК читайте наприкінці статті).

Дехто взагалі не розумів, на якій підставі йому відмовили у виїзді

У сам пункт пропуску, де вже безпосередньо паспортний і митний контроль, ми заїхали близько першої ночі. Побачили величезні черги й дуже довгі перевірки. Один автомобіль могли тримати до години. Заправка перед пунктом пропуску була забита рейсовими автобусами. За весь час вночі, поки ми там були, у пункт пропуску заїхало лише два чи три автобуси.

Коли ми під’їхали до пропускного пункту, у нас взяли документи для перевірки. Ми надали “Шлях”, відправного листа, коротше кажучи, всі потрібні документи. Усе це віднесли до старшого зміни, а через якийсь час до нього покликали й нас.

Ми зайшли в приміщення самого КПП. Виявилося, що до керівника була величезна черга. Здається, у цій черзі стояли всі чоловіки, які хотіли перетнути кордон.

Я їхав машиною ще з одним волонтером. Він показав прикордонникам свою декларацію про те, що завозив гуманітарну допомогу. Там був детальний перелік, що саме завіз. Він також займався перегоном авто, але декларації про це в нього на руках не було.

Йому відповіли, що цього замало, і він отримав відмову. Так само відмову отримав і я. Це попри те, що показав усі потрібні документи, розповів, що є волонтером і що ми їдемо по авто для військових. Нам було сказано, що в нас недостатньо документів і причин для перетину кордону. Саму відмову отримали приблизно о п’ятій ранку. Нагадаю, що в пункт пропуску ми прибули о першій ночі.

Але ми вирішили спробували ще раз, почекали, коли буде перезмінка, і близько восьмої ранку суботи поїхали знову в пункт пропуску. Але все було так само, як і минулого разу: дуже довгі перевірки та співбесіди.

Інша зміна випустила мого колегу

Хоча з цією зміною було трохи легше, вони не так тотально всім відмовляли. Моєму супутнику, поки ми чекали, надіслали підтвердження, що він уже переганяв авто з-за кордону, тому перетнути кордон йому все ж таки дозволили. А мене знову покликали на співбесіду до старшого зміни. Так само були питання, чому і куди їду. Я знову пояснював, що є волонтером, що маю всі потрібні документи, відкритий “Шлях”. На що мене запитали про договір на волонтерську діяльність із благодійним фондом. Такого договору в мене не було, після чого мені знову відмовили. Так і вийшло, що авто з Німеччини я так і не перегнав.

Через суд можна компенсувати збитки

Дмитро Назарець, адвокат:

Чинні правила перетину кордону (постанова КМУ від 27.01.1995 № 57), якими визначено категорії осіб, що мають право перетинати державний кордон під час воєнного стану, містять доволі розмите визначення таких категорій і вельми приблизний перелік документів, якими підтверджується такий статус (хоча варто зазначити, що й загальна заборона на виїзд чоловіків досі законодавчо не врегульована).

Жодним нормативним актом не визначені чіткі вимоги, які має виконати особа для виїзду, а також які саме документи потрібно подати для виїзду, ким вони мають бути видані та що саме мають містити.

Це все відкриває широкі можливості для корупції та свавільного трактування права особи виїхати за межі країни.

Суд може визнати, що вас не пустили протизаконно, але не може змусити прикордонників пропустити вас

Крім того, письмові відмови в перетині кордону, які видають прикордонники, не містять підстав для відмови, як і переліку неподаних документів, які, на думку службової особи, давали б право на виїзд. Також неможливо зафіксувати те, які документи були надані для виїзду (подаються документи з рук у руки без відмітки про прийняття, без переліку, а відеозйомка заборонена).

Звісно, все це унеможливлює напрацювання будь-якого досвіду чи судової практики. Під час судових оскаржень суди зазвичай визнають протиправними такі необґрунтовані відмови в перетині кордону, але ці судові рішення не є ефективним засобом відновлення порушених прав.

Суди також відмовляють у позовах, якими громадяни просять зобов’язати прикордонну службу випустити їх за кордон за певних умов та в разі надання певного переліку документів, позаяк юридично це справді неможливо з огляду на відсутність чітких правил і протиправну загальнодержавну політику перешкоджання виїзду чоловіків за межі України.

Та якщо суд визнає рішення про відмову в перетині кордону протиправним, то позивач має право на компенсацію завданої таким рішенням шкоди в цьому самому судовому провадженні. Відповідачем у таких справах є відповідна військова частина (прикордонний загін), службова особа якого підписала рішення про відмову.

Довідка з ТЦК на півтора місяця

Наш читач, підприємець, зателефонував у редакцію і розповів свою історію. Він багатодітний батько, останні роки постійно їздив за кордон у сімейних та бізнесових справах. Після повідомлень про те, що чоловіків почали раптово розвертати, вирішив піти у військкомат й оформити відстрочку, адже теоретично йшлося про уточнення даних про багатодітне батьківство.

Текст, який ви прочитаєте нижче, НЕ є інструкцією, що й за чим потрібно робити. Ми не аналізували юридичні аспекти історії, наводимо її лише як ілюстрацію того, з якими проблемами стикаються українці та як їх вирішують.

Далі пряма мова:

“Коли я прийшов, мені одразу запропонували пройти військово-лікарську комісію. Я подумав, що тут щось не те, і пішов у кабінет до військкома. Він мене зустрів підсміюючись і з питанням:

— А навіщо ти сюди взагалі прийшов?

— Прикордонники не випускають, — кажу, — на підставі якогось нового наказу.

— Ніякого наказу немає... Це вони собі там щось придумали, — відповів військком, вочевидь, натякаючи, що юридичних підстав для того, щоб вимагати довідки, у них немає.

У підсумку він подзвонив комусь із підлеглих і сказав прийти по документ про відстрочку без проходження ВЛК. Мене попросили зробити нотаріально завірені копії свідоцтва багатодітних батьків і свідоцтв про народження дітей. Того самого дня я прийшов по виписку про відстрочку.

Мені її видали підсміюючись: “Сподіваюся, прикордонникам вона підійде”. Видали на наступні шість тижнів, хоча батьком трьох неповнолітніх дітей я буду ще шість місяців.

Довідку видали на наступні шість тижнів, хоча батьком трьох неповнолітніх дітей я буду ще шість місяців

Та й не факт, що виданий папірець у підсумку задовольнить прикордонників, бо в ньому йдеться про відстрочку, але жодного слова про багатодітне батьківство та перевірку моїх даних щодо цього. Словом, дивна ситуація... Мій висновок такий: навіть якщо у вас є підстава для відстрочки, у військкомат варто йти з юристом або краще з юристкою.

Я планував їхати автівкою за кордоном, тому купив страховку. Звісно, вона згоріла, бо в зазначені дати я виїхати не зміг, втратив тисячу гривень. У страховій мене запевнили, що, за їхньою інформацією, багатодітних зі звичним пакетом документів пускатимуть без проблем до 7 січня”.

Підтвердження останньої інформації ми знайти не змогли й про актуальний стан справ на кордоні не знаємо.

У чому сенс?

Ми вважаємо, що мобілізацію потрібно проводити в заявленому Генштабом річному обсязі 450–500 тис. людей. Це близько 2 тис. осіб із кожної області щомісяця — не надто багато.

Але обмеження, які запровадила ДПСУ, жодним чином не вплинуть на успішність мобілізації: більшість тих, кого не пустили, їй поки що не підлягають. Ці дії радше погіршать показники, бо що більше обмежень, то менша довіра до держави й більше прихованого саботажу.

Можемо припустити, що нові правила з’явилися через те, що радикально зросла кількість липових документів. Але їх можна перевірити і через Дію, і через базу самих прикордонників, подивившись, скільки разів чоловік виїжджав і повертався через систему “Шлях” чи зіставивши, зі скількома дітьми виїжджав раніше (хоча тепер перестали випускати, навіть коли родина їде разом із малолітніми дітьми).

Збільшувати паперову бюрократію і навантаження на військкомати, коли їм потрібно виконувати основну роботу, немає жодного практичного сенсу.

Оновлено: 4.01.23 18:15

Поки стаття готувалася до публікації, від ДПСУ надійшла відповідь на наш запит, у якій, по суті, немає відповіді. Ми звернулися до Держприкордонслужби з проханням роз’яснити, на підставі якого саме документа під час перетину кордону можуть вимагати витяг із протоколу ТЦК або запис про відстрочку у військово-облікових документах.

На це у відомстві відповіли, цитуємо, що “законодавство України не покладає на Державну прикордонну службу України обов’язок надання роз’яснень щодо застосування нормативно-правових документів”. Водночас у Держприкордонслужбі уточнили, що “уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджувальних документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон”.

дпсу волонтери відстрочка кордон чоловіки мобілізація