Н

Надія посеред темної ночі. П’ять апокаліптичних сценаріїв, які не справдилися цієї зими

Мислевірус “все пропало”, здається, є одним із наріжних каменів російської пропаганди. Головне зараз на нього не повестися.

Кілька місяців тому, здавалося, на Україну випурхнула ціла зграя “чорних лебедів”. Обіцяний український контрнаступ плавно перейшов у російський, а українські соцмережі наповнилися апокаліптичними прогнозами та передбаченнями. Заговорили навіть про “ідеальний шторм” для України. Проте зараз, перебуваючи, здається, у самому серці цього “шторму”, можна констатувати, що знову, як і багато разів до того, апокаліптичним передбаченням так і не судилося справдитися.

Texty.org.ua проаналізували п’ять страхів, щоб зрозуміти, чому й цього разу всі теорії швидкого апокаліпсису так і не справдилися.

1. Російський наступ

“Страшний російський наступ”. Так, звісно, після очікувань весни й літа 2023 року, що Україна ось-ось досягне окупованого морського узбережжя, а то й вийде на кримський простір, ситуацію з повзучим російським наступом навряд чи можна було назвати оптимістичною.

Але ось уже кілька місяців росіяни нібито проводять штурмові дії, і єдине надбання, яким вони можуть похвалитися, — це цілковито зруйноване містечко Мар’їнка. Навіть анонсованого різними проросійськими блогерами на кшталт Арестовича взяття Авдіївки не сталося.

Звісно, Мар’їнка — одна зі знакових точок українського опору ще з 2014 року, але якщо це результат кількамісячних устремлінь величезної російської армії, наступу, який вже обійшовся росіянам у сотні одиниць спаленої техніки й тисячі вбитих солдатів, то це радше коливання фронту, а не перемога.

Про що, до речі, вже пишуть і відомі міжнародні медіа. За висновками Bild, Росія так само далека від своїх стратегічних цілей, — захоплення Куп’янська на Харківщині й Авдіївки на Донеччині, — як на початку зимової кампанії.

2. Удари по енергетиці

“Енергетичний колапс”. Напевно, одна з найпопулярніших тем, обговорюваних впродовж усього минулого року, — чи вдасться росіянам влаштувати колапс енергетичної системи. Змальовувалися справді страшні страшні картини, коли підточена обстрілами зими 2022/23 років українська енергетика просто мала впасти під ударами російських ракет.

Було багато питань і щодо готовності українських енергооб’єктів до можливих обстрілів. І ось половина зими вже позаду, зокрема й дні зі справжніми морозами, коли температура падала до мінус десяти градусів і нижче, а росіяни так і не пішли на масований удар по українській енергетиці.

Так, є точкові удари, десь є перебої з електрикою, але тотального краху енергетики ми так і не побачили. Звісно, тут треба завдячувати передусім досвідченій і сильній українській ППО. Росіяни не наважилися витрачати всі свої ракети на енергооб’єкти.

Можливо, результати бомбардувань минулої зими для них виявилися не такими, на які вони сподівалися. А може, навіть і критикована в нас підготовка до зимових обстрілів енергооб’єктів справила на них своє враження.

Головне ми зі світлом і з теплом.

3. Грошей не буде

“Союзники позбавлять нас своєї підтримки, а без неї Україна колапсує”. Коли біснувата купка трампістів заблокувала виділення грошей на зброю і для наповнення бюджету України це був саме той момент, щоб сказати, що ситуація справді катастрофічна.

І, до речі, зараз, попри певні позитивні згадки в медіа про можливе швидке поновлення домовленостей всередині американського політикуму, все ж таки не можна напевно сказати, коли це станеться. Тому, звісно ж, відкидати весь негативний ефект від призупинення допомоги ми також не можемо.

Але навіть у цій ситуації ми отримуємо боєприпаси зі США, які були оплачені з минулої допомоги, але виготовляються зараз, і це триватиме ще не один місяць.

Поза сумнівом, можливе недофінансування в десятки мільярдів доларів завдасть болючого удару і по курсу гривні, і по соціальних виплатах та зарплатах бюджетників, і по нашій обороноспроможності. Певно, варто буде пригальмувати реалізацію низки дорогих інфраструктурних проєктів, хоча їх доцільність у воєнний час і без того була під питанням.

Але зараз уже середина січня, Україна отримує лише “крихти” американської військової допомоги, а якоїсь тотальної руйнації ні військових спроможностей, ні української державної машини, ні соціальних виплат поки що не спостерігається.

Також, пори зусилля прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з блокування 50 млрд євро на відновлення України від ЄС, Брюссель готує резервний план на 20 млрд євро для України. Його можна схвалити без згоди Орбана.

Але важливо інше: у цій ситуації Україна не зможе вижити, якщо уряд і президент не покращать управління державою і не створять стимули для розвитку економіки. Їх змусить це зробити життя.

А ще, можливо, почнеться відхід від прихованого державного субсидування енергоносіїв для населення. Зараз люди платять менше, ніж коштують електроенергія, газ і гаряча вода. А галузі потрібні гроші і на усунення наслідків атак ворога, і на розвиток, і на підвищення стійкості до ймовірних майбутніх атак. Одним словом, доведеться зупинити вічну гру в низькі тарифи й підвищити їх. Це дасть стимул і людям для економії електроенергії, і бізнесу для розвитку енергетики.

4. Конфлікт між Зеленським і Залужним

“Україну зруйнує конфлікт між військовими та політиками”. Ще наприкінці минулого року градус напруження в певних політичних колах щодо українських військових просто зашкалював. Відставка ключових воєначальників і їхня можлива протидія здавалися просто неминучими.

Але, попри всі похмурі прогнози, військове керівництво країни і далі виконує свої функції. Взаємні приховані звинувачення між Зеленським і Залужним припинилися.

5. Третя світова

“Третя світова, війна на два фронти”. Минулої осені також багато апокаліптично говорили про початок третьої світової та відкриття “другого фронту” проти країн Заходу. Війна в Секторі Гази посилила побоювання, що світовим гравцям стане не до нас. Також ми лякалися можливого нападу Китаю на Тайвань із втягуванням у війну США. Тоді американці точно не мали б ні часу, ні ресурсів допомагати нам. Ось і вибори на Тайвані минули, і там переміг кандидат, який виступає радикально проти об’єднання з Китаєм, і нічого не трапилося. Хто пам’ятає радянські часи, той знає про 101 китайське попередження. Далекі азійські справи, попри наші страхи, зовсім не впливають на Україну, принаймні поки що.

Ще один конфлікт, який мав певні підстави перерости у великий регіональний, а саме ізраїльська операція в Секторі Гази, поки що триває і, до речі, справді поступово розширюється географічно. Але все ж таки зараз не реалізується найгірший сценарій — прямий збройний конфлікт між США та Іраном. Так, іранські проксі намагаються болюче “вкусити” американські бази в Іраку та Сирії, американці завдають ударів по проксі у відповідь. Але, погодьтеся, це все ж таки не прямий обмін ракетно-бомбовими ударами між цими двома країнами, у яких можуть бути не зацікавлені не лише наші західні союзники, а й сам Іран, який намагається утримувати напруження руками своїх проксі-сил в інших країнах.

І так, коли писався цей матеріал, США та Велика Британія завдали ракетних ударів по проіранських хуситах у Ємені.

Але знову ж таки це не висадка експедиційних сил. Американці й британці засвідчили, що не планують втягуватися в довгу війну. І ось уже минуло кілька днів після масованих ракетних ударів союзників по хуситах, а у відповідь можна спостерігати лише безкінечну браваду антиамериканськи налаштованих юзерів у соцмережах та багатотисячні мітинги в столиці Ємену Сані.

Іран запустив ракети по сусідньому Іраку, точніше, по столиці Курдистану “для знищення шпигунських центрів і зборів антиіранських терористичних груп”, йшлося про ізраїльський “Моссад”. Жоден американець не постраждав, і це вкладається в парадигму Ірану й США уникати прямої конфронтації.

До речі, буквально наступного дня після ударів по хуситах прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак прибув із візитом до України.

Звісно, цей матеріал у жодному разі не слід сприймати як спробу повернення до ситуації середини 2023 року, коли українці були сповнені оптимізму.

Але констатуємо, що, попри негативні обставини, Україна демонструє надзвичайну живучість як країна, а українці — як нація. Перед нами справді стоїть чимало глобальних проблем. Але, як показує досвід цієї зими, хоч якою була б проблема, вона не зможе зруйнувати нас як країну і стерти нас як націю. Чергового “апокаліпсису”, про що мріють наші вороги, точно не буде.

У нас велика країна, що має невиміряний запас міцності, а ми занадто вперті, щоб поринути в безодню. Треба просто ще раз побороти свої страхи перед черговим “апокаліпсисом” і робити те, що маємо та вміємо робити: виживати і битися.

пропаганда енергетична криза економіка війна

Знак гривні
Знак гривні