“Ще трішки — і поцілило б у будинок”: репортаж із місця прильоту ракети в Києві

Добрий ранок

Поки в усьому цивілізованому світі люди готувалися до звичайного робочого дня, кияни рятувалися від ракет.

Я не чула тривоги, але о шостій ранку почула, як моєму хлопцю хтось подзвонив. Згодом приглушений вибух десь вдалині, за містом. Я зрозуміла, що телефонувала мама. Вона прокидається рано-вранці й завжди дзвонить, щоб попередити про обстріл Києва. Наше місто знову стало мішенню.

Через пів години після її дзвінка ракети почали вибухати не в передмісті, а в самій столиці. Блакитне передсвітанкове небо розривалося червоними спалахами — десь поміж хмарами сили української ППО боролися з ворожими “іксами” й “іскандерами”.

Наслідки російської ракетної атаки по Києву

Десятки вибухів, затишшя, а потім новини: ракети та їх уламки влучили в житлові райони столиці, постраждало більше ніж 20 людей. Росіяни також атакували Павлоград на Дніпропетровщині й Харків.

У Харкові через прямий ракетний удар обвалився під’їзд багатоповерхового будинку. Внаслідок атаки на місто постраждало більше ніж 50 людей, восьмеро померло. Серед них 21-річна дівчина, лише на рік молодша за мене. А за кілька годин спікер Путіна Дмитро Пєсков цинічно заявив, що росіяни не б’ють по мирному населенню.

Червоний легковик

У Києві уламки ракет впали на цивільну інфраструктуру в кількох районах. Я рушаю до спорткомплексу “Локомотив”, що міститься неподалік столичного вокзалу. Частина будівлі, розмальованої яскравими зеленими й червоними смужками (це кольори однойменного футбольного клубу), зруйнована аж до фундаменту. Поруч на тротуарі валяються шматки черепиці, скла, цегли, червоної й зеленої плитки.

Біля спорткомплексу інтерв’ю журналістам дає чоловік у кепці, довгому пуховому пальті, спортивних штанях і кросівках. На пальті яскраве червоно-зелене лого футбольного клубу. Це директор спорткомплексу Олександр Єгоров.

Коли стався приліт, Єгоров саме поспішав на ранкову нараду. Дехто з працівників комплексу вже був на роботі, однак частина затрималась у метро й заторах, які утворилися під час повітряної тривоги. У комплексі вже збирались і його відвідувачі, які прийшли позайматися спортом. Вони разом із працівниками рушили на мінус перший поверх, фактично в підвал, перечекати ракетну небезпеку.

Надзвичайники розгрібають завали спорткомплексу

Але саме в цю будівлю прилетіло. Судячи з пошкоджень, це був уламок ракети, адже слідів пожежі, що виникає після вибуху ракети, я не побачила. Він влучив прямо в будівлю, у підвалі якої сховалися люди. Це їх врятувало. Хоча навіть у цьому випадку двох людей госпіталізували.

“Ось машина жінки, яка зараз у лікарні, вона приїхала на ній сюди, — показує Єгоров на червоний легковик, що стоїть біля спорткомплексу. — Жінка тільки припаркувалась, і почалися вибухи, вона одразу пішла в укриття”.

Незадовго до нашої розмови з Єгоровим я бачила, як волонтери заклеювали цю машину плівкою — її також пошкодило вибухом.

Жінка приїхала на цьому авто позайматися спортом. Волонтери заклеюють його плівкою

У будівлі, в яку влучила ракета, у холодну пору року відбувається більшість тренувань.

“Там був тренажерний, тенісний, баскетбольний, волейбольний і футбольний зали, всі роздягальні, офісне приміщення. ДСНС поки що не дозволяє нам зайти всередину, щоб забрати особисті речі, але руйнування дуже серйозні. Нас попереджають, що будівлю, можливо, не вдасться відновити”, — розповів Єгоров.

Розлита кава

Одразу біля спорткомплексу міститься ще кілька будівель: гуртожиток для працівників Укрзалізниці, Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну і житлова багатоповерхівка. Ці та ще кілька будівель поруч постраждали від вибухової хвилі.

Маленька цегляна будівля гуртожитку навпроти спорткомплексу стоїть без вікон. Тут мешкало близько сотні людей (працівників залізниці з родинами), але всіх їх евакуювали після обстрілу й згодом відпустили додому.

Поруч житловий будинок, біля якого стоять його мешканці. Вони із сумом дивляться вгору, на свої оселі. Чотирнадцять поверхів і десятки розбитих вікон. З подвір’я можна підглянути за чиїмось до цього ранку спокійним життям: на балконах сушиться білизна, на вітрі хитаються заплутані жалюзі, з голих шибок визирають чиїсь меблі, які вже припорошує снігом.

Біля запаркованих машин стоїть молода жінка в спортивному костюмі, яка говорить по телефону. Це Катя, мешканка багатоповерхівки. У момент вибуху вона з п’ятирічною донькою і своїм братом була у квартирі. Під час тривоги пішла з дитиною в глиб оселі, подалі від вікон. І саме перед прильотом задрімала.

Житловий будинок біля стадіону

— Я прокинулася від вибуху. Бачу, як мій брат летить, дитина плаче, кричить, питає, де ми тепер житимемо, — розповідає Катя. — А я в цей момент, як дурна, кажу, що все нормально, все добре, нічого не трапилося. Зараз ми прибираємо квартиру, дитина в садочку, вже трохи заспокоїлася. Діти це легше переносять, ніж ми, дорослі.

“Я в цей момент, як дурна, кажу дитині, що все нормально, все добре, нічого не трапилося”

— А як ваш брат?

— Каву розлив, розізлився через це.

Збиралася на пари

Поки ми говоримо з Катею, у Києві знову оголошують повітряну тривогу. У жінки починають трястися руки, але вона стримує себе й продовжує розмову. Інші мешканці будинку біжать в укриття — ризикувати знову вони не хочуть.

Біля будинку надзвичайникам і мешканцям допомагають дві місцеві волонтерські організації: LOS SOLOMAS і Солом’янські котики. Якщо в Солом’янському районі трапляється приліт, вони кидають клич про допомогу в своїх соцмережах. І всі, хто хоче допомогти, можуть доєднатися просто на місці. Із собою бажано мати рукавички, решту інструментів дадуть.

Волонтерки допомагають прибирати уламки скла

Марія і Дарина — дві волонтерки, які прибирають, навіть попри нову ракетну небезпеку. Їх запрошують піти в підвал, вони дякують, але продовжують роботу. Марія, юна дівчина з довгим світлим волоссям, тримає мішок із купою скла. Подвір’я будинку повністю засипане осколками впереміш із льодом.

У Києві знову оголошують повітряну тривогу. У жінки починають трястися руки, але вона стримує себе

Невдовзі сюди мають приїхати машини з плитами з тирси. Будинок не аварійний, тож тут можуть і далі жити люди. Плитами затулять вибиті вікна, доки не вставлять нові.

Марія, яка живе в Солом’янському районі, розповідає, що волонтерить уже вдруге, тож одразу після прильоту й закінчення тривоги готувалася їхати допомагати. Вона скоординувалася зі своєю подругою Дариною.

Дарина живе далеко звідси, але все одно приїхала. Вона студентка коледжу, що міститься біля спорткомплексу. Зранку збиралася на навчання, але приїхала вже на прибирання уламків скла.

“Викладачі, студенти — всі в шоці, — каже Дарина. — Навчання перевели в дистанційний формат як мінімум на тиждень. Але я бачу, що будівля коледжу серйозно постраждала — ось там велика тріщина, — дівчина показує на рожевий фасад. — А ще тріщина пішла на стіні з іншого боку”.

Вибите скло й тріщина на фасаді коледжу

— Що потрібно тим, хто хоче волонтерити? — запитую в дівчат.

— Бажання, — відповідають Дарина і Марія в унісон.

— А тут вже мішки, рукавички, чай, каву — все дадуть, — пояснює Марія.

Мешканці будинку

Біля сірого будинку, попри тривогу, метушиться купа людей. Туди-сюди снують працівники ДСНС, які розгрібають завали спорткомплексу, волонтери, які прибирають двір, і поліцейські, які фіксують пошкодження. Запитую в одного з працівників поліції, скільки квартир пошкоджено.

“Поки що не можу вам сказати точно”, — пояснює чоловік у формі.

Навіть через кілька годин після прильоту постраждалі мешканці ще оформляють документи на допомогу від держави.

Ірина, літня мешканка будинку з яскравим помаранчевим волоссям, винесла зі своєї квартири купу скла. А ще на смітнику опинилася велика ваза із синіми квітами, яка через вибухову хвилю впала й розбилася. Ваза стояла на кухні, де за кілька секунд до прильоту була й сама Ірина. Почувши звуки роботи ППО, жінка вирішила вийти в коридор.

У квартирі Олени, сусідки Ірини, теж вибило вікна. Живе на 14-му поверсі. У момент прильоту стояла біля вікон — збиралася на роботу, готувала сніданок. Побачила яскравий спалах — і в квартирі вибило вікна. Потім Олена з вікна побачила руйнування в спорткомплексі.

“Я спочатку не усвідомила, що туди впала, мабуть, збита ППО ракета (київська влада й ДСНС не уточнили, на спорткомплекс упала ракета чи її уламки. — Ред.), — розповідає Олена. — Думала, що це росіяни навмисно вдарили, як і по “Локомотиву” в Харкові (у вересні 2022 року росіяни поцілили по спортивному комплексу “Локомотив” ім. Г. Кірпи в Харкові. — Ред.). Там був такий шикарний спорткомплекс. А тут же стільки діток і дорослих тренується, я з вікна це бачу”.

Під час розмови з Оленою я відчуваю трав’яний запах корвалолу, який вона, мабуть, випила раніше, щоб заспокоїтися. Жінка розповідає, що дуже перенервувала під час прильоту.

“Це така жахлива історія, і в мене такий стрес, я навіть до кінця не усвідомлюю, що сталося. Лише зараз думаю про те, що це був ранок, люди збирались і йшли на роботу, — каже Олена. — Ще трішки — і ракета могла б поцілити в наш будинок. І постраждало б ще більше людей”.

київ війна обстріли міст приліт ракета