Нова проросійська зірка політики в Німеччині Сара Ваґенкнехт. Комуністка з правою риторикою

Сара Ваґенкнехт, яка багато років була прихильницею марксизму й бажала відновлення колишньої НДР, тепер пропагує “творчий соціалізм” вкупі з популізмом, підозрюється у звʼязках із Росією та висловлює проросійські погляди.

2023 рік у Німеччині ознаменувався створенням нової політичної партії BSW, що в цій переважно консервативній країні буває нечасто. Її лідерка Сара Ваґенкнехт одразу увійшла до пʼятірки найпопулярніших тамтешніх політиків. І хоча вона дещо втратила позиції в перші тижні 2024-го, змістившись на восьме місце, проте залишається яскравим явищем у німецькій політиці.

Хай там як складеться подальша доля BSW, вона точно матиме суттєвий вплив на німецьку політику у виборчому сезоні 2024–2025 років, під час якого на Німеччину чекають вибори до Європарламенту та Бундестагу. Оскільки BSW — партія виразно лідерського типу (назву можна перекласти як Блок Сари Ваґенкнехт), спробуємо розібратися, хто ж така ця Сара й чого можна очікувати від неї Німеччині та Україні. Про всю складність ситуації йтиметься далі.

У виборчому сезоні 2024–2025 років на Німеччину чекають вибори до Європарламенту та Бундестагу

Перш ніж зануритися з головою в дитинство, родину та політичні погляди Сари, погляньмо, хто перед нами. Ми бачимо жінку, якій цього року виповниться 55. Впевнена в собі (і за характером, і завдяки власним досягненням), приваблива, вражає своїм інтелектом, та й загалом перебуває в розквіті політичної кар’єри.

Не буде перебільшенням сказати, що Сара нині переживає другу молодість чи навіть друге народження: новий чоловік, нові політичні амбіції, новий рівень суспільного та професійного визнання — все це сталося в її житті впродовж останніх 10 років.

Якщо спробувати підібрати два слова, які найкраще охарактеризували б Сару, то це інтелект і воля. Третім словом було б амбіції. Четвертим досвід. Важко уявити більш небезпечного суперника. І більш ненадійного союзника.

Складна одиначка

Дитинство Сари було непересічним і цілком може стати ключем до розуміння деяких аспектів особистості майбутнього топового політика Німеччини.

1969-й був щедрим на історичні події. Саме цього року на весь світ гримить фестиваль “Вудсток”. У повітря вперше піднімаються Боїнг-747 і Конкорд, на які чекає дуже різна доля; винайдено Unix, починає працювати ARPANET, мережа, з якої пізніше постане відомий нам інтернет.

Цього самого року світ спостерігає за кульмінацією космічної гонитви між СРСР і США: радянський космічний апарат Венера-5 здійснює посадку на далеку планету, в той час як американський астронавт вперше в історії ступив на поверхню Місяця.

Скоєно замах на життя радянського генсека Леоніда Брежнєва, спалахує збройний прикордонний конфлікт між китайськими й радянськими військами за острів Даманський, перша в історії сутичка між двома державами соціалістичного табору, Ґолда Меїр стає першою жінкою прем’єр-міністром Ізраїлю, до влади в Лівії приходить Муаммар Каддафі, а в ФРН — Віллі Брандт.

Радянська могутність вичерпувалася, ліберальні тенденції набирали обертів, глобалізація робила перші обережні кроки.

У родині іранського студента та німкені з НДР народжується Зарга Ваґенкнехт

Тим часом у липні 1969 року в родині іранського студента та німкені з НДР народжується Сара Ваґенкнехт. Хоча якщо бути точним, то не Сара, а Зарга (або Захра). Це імʼя арабського походження означає “квітка” й набуло популярності в Ірані з приходом мусульманства, оскільки так звали дочку пророка Мухаммада.

Нині коректна вимова саме “Сара”, хоча пишеться Sahra. Коли Сара була ще немовлям, її батько вирушив у подорож на батьківщину, в Іран, щоб ніколи не повернутися.

Поки матір була зайнята роботою в державній галереї мистецтва, малу Сару виховували дідусь і бабуся. Втім, у них також було не дуже багато часу, і Сара часто залишалася вдома сама вже в чотирирічному віці. Вона вперто відмовлялася йти до дитячого садка, бо їй там було нудно, натомість, рано навчившись читати, проводила вільний час за книжками.

Печать відлюдниці лежала на Сарі й пізніше. Коли вона відвідувала школу в Берліні після переїзду до матері, однолітки дражнили її через виразно “ненімецьку” зовнішність. Сара не залишалася в боргу: вона була гостра на язик і мала що відповісти. Може здатися парадоксальним, але пізніше, будучи зрілим політиком, Сара займе виразно антимігрантську позицію.

Будучи зрілим політиком, Сара займе виразно антимігрантську позицію

Після закінчення школи Сара отримала не дуже добру (як для НДР) характеристику, де вказувалося, що вона складна особистість і не вписується в колектив. Ще в шкільні роки стала членкинею Союзу вільної німецької молоді, молодіжної комуністичної організації НДР.

У старших класах школи вважала себе переконаною марксисткою і досить критично ставилася до тих практик НДР, які, на її думку, не мали сенсу з погляду марксизму.

Найбільша катастрофа в житті Сари

Сара прагнула вивчати філософію і відповідно до прийнятої в ті часи практики мусила відпрацювати два роки на бюрократичній посаді в Університеті Гумбольдта, перш ніж почати навчання.

З необхідних двох років їй вистачило терпіння перекладати папірці рівно на три місяці. На деякий час шлях до університетської освіти був закритий. Сара читає праці філософів, зокрема Геґеля, і заробляє на життя, викладаючи російську мову. Влітку 1989-го вона вступає до лав правлячої партії НДР. Її мотивацією було зберегти й змінити НДР. Проте було вже запізно: лише за кілька місяців впаде Берлінський мур і комуністи зазнають принизливої поразки.

Показовою була реакція Сари на саму історичну подію. 9 листопада 1989 року, день, коли впав Берлінський мур, вона провела вдома, читаючи “Критику чистого розуму” Канта.

Так Сара намагалася відшукати пояснення цієї неуникненної катастрофи в думках філософа, знайти розраду власним переживанням, що, поза сумнівом, супроводжували крах країни, яку вона любила. У ті роки Сара захищала існування Берлінського муру, називаючи його злом, але необхідним злом. Нині вона змінила свою думку і більше не вважає це зло необхідним.

Сара захищала існування Берлінського муру, називаючи його злом, але необхідним злом

Загалом у перші роки після падіння муру, коли в громадян НДР з’явилася можливість виїжджати за межі країн соцтабору, Сара не мала жодного бажання відвідувати ненависну їй капіталістичну Західну Німеччину, натомість вона присвятила час подорожам до Парижа, Афін і Рима.

Західний Берлін вона відвідує лише раз, щоб купити книжку. А далі їде до Єни, міста свого дитинства, щоб вивчати філософію та сучасну німецьку літературу в місцевому університеті.

Вона робить ще одну спробу вступити до Університету Гумбольдта в 1990 році, і їй це вдається. Проте закінчити його їй не судилось. Об’єднання Німеччини суттєво вплинуло на університет, і не найкращим для Сари чином.

За її словами, вона не мала підтримки щодо обраної нею магістерської теми. Якою ж була тема? Вплив Геґеля на філософію Карла Маркса. Завершувати роботу над цією темою вона поїхала геть із чужої тепер Німеччини до Нідерландів — у Гронінгенський університет, де й захистилася в 1996-му.

Пізніше, у 2012 році, вже будучи депутатом Бундестагу, вона розпочне роботу над дисертацією на тему “Межі вибору. Рятівні рішення і базові проблеми в розвинених країнах” в Університеті Хемніца (НДР) і захистить її в 2013-му. Загалом із 1995 по 2021 рік Сара стала авторкою і співавторкою понад 20 публікацій на політичну та науково-філософську тематику, де йшлося переважно про критику капіталізму.

Сара Ваґенкнехт сприйняла припинення існування НДР як особисту трагедію, катастрофу. І це перший (але не останній) аспект, який зближує її з Володимиром Путіним: той не раз називав розпад СРСР найбільшою катастрофою XX сторіччя.

До речі, осіб із такими антикапіталістичними настроями відстежували радянські та російські спецслужби й пропонували їм взаємовигідну співпрацю (докладніше про це читайте в статті Вирощують агента 10, 20 років. Як росіяни вербують політиків і науковців на Заході).

Однак якщо для Путіна трагедією був не так перехід до капіталізму, як розпад Радянського Союзу на окремі держави, то для Сари трагедією було саме домінування капіталістичних практик через обʼєднання НДР із потужнішою в усіх сенсах капіталістичною ФРН.

Не варто робити далекосяжних висновків із цього порівняння: воно аж ніяк не означає, що Сара Ваґенкнехт прагне вивести Східну Німеччину зі складу ФРН і відновити НДР, але це може краще пояснити її зв’язок із Росією та її керівництвом.

Народження політика

Замість того щоб опустити руки, Сара береться до справи. Правляча (і єдина) політична партія НДР, членкинею якої вона стала в 1989-му, вже в 1990 році припиняє своє існування і трансформується в нову партію під назвою PSD (Партію демократичного соціалізму, яка згодом трасформується в сучасну Die Linke, тобто "Ліві").

А вже з 1991-го Сара Ваґенкнехт є членкинею виконавчого комітету PSD. За спогадами тодішнього очільника rолишній східно-німецьких комуністів (PSD) Ґреґора Ґізі, у середині 1990-x Cара вирізнялася небаченою для молодої політикині консервативністю лівих поглядів, яку можна описати як радикальний марксизм, перевершуючи в цьому старожилів марксистського політичного крила: “То було дивовижно: ця молода жінка хотіла повернути до життя стару НДР”.

Вона навіть мусила на вимогу Ґізі залишити керівництво партії на п’ять років, оскільки той просто не міг працювати з нею. У цей час, із 1991 по 2010 рік, Сара очолює Комуністичну платформу, об’єднання консервативних комуністів та їхніх симпатиків всередині партії, які за класифікацією Федерального бюро захисту Конституції Німеччини були не чим іншим, як лівими екстремістами.

Навіть у її власній партії багато хто, зокрема й керівництво, вважав сталіністську риторику цього крила абсолютно неприйнятною. Це була друга точка дотику з поглядами Володимира Путіна, відомого симпатією до радянського диктатора.

Від початку політичної карʼєри Сара була в опозиції до будь-яких спроб реформувати колишню Комуністичну партію НДР, чим лише підтверджувала свою шкільну репутацію складної одиначки, закоханої в марксизм, яка погано вписується в колектив.

Однак із часом завдяки впертості й наполегливості в неї зʼявилися прихильники всередині партії, що дало їй змогу відігравати більшу роль у партійному житті та навіть претендувати на посаду віцеголови партії, яка тоді вже називалася Die Linke (Ліві).

Перша спроба Сари балотуватися до Бундестагу була від у 1998 році в Дортмунді й закінчилася невдало. Німецький парламент підкорився їй аж через 11 років, 2011-го, у землі Північний Рейн – Вестфалія і вже від Die Linke — парадоксально, але саме в одній із західнонімецьких земель.

Перший чоловік. Шахрай Ральф Німайєр

Портрет Сари Ваґенкнехт був би неповним, якби ми обійшли увагою її найближче оточення, яке може як впливати на погляди політика, так і виражати погляди, які не є публічними.

Найцікавішим персонажем із кола спілкування Сари, безсумнівно, є її колишній чоловік Ральф Томас Німайєр, із яким політикиня прожила 16 років, із 1997-го по 2013-й. Цей шлюб припав на перший період політичної кар’єри, який можна умовно визначити як ідеалістичний, або період становлення.

Ральф Німайєр був людиною складною, займався переважно тим, що випробовував життя, і життя платило йому тією самою монетою.

Народжений у сімʼї чиновника, він вперше з’являється на обрії, коли на початку 1990-х займається графоманією, яку публікує через самвидав. Його попервах аполітична писанина з часом починає набирати відчутно політичного, а саме лівацького, забарвлення, і що далі, то більш радикального.

Ральфу дали три роки і чотири місяці у справі щодо 46 випадків шахрайства

У 1996-му суд Кельна засудив Ральфа до трьох років і чотирьох місяців ув’язнення у справі щодо 46 випадків шахрайства й заборонив йому працювати фінансовим радником протягом п’яти років. Відсидівши лише рік, Ральф вийшов на волю умовно-достроково й одразу ж одружився із Сарою Ваґенкнехт. Про характер їхніх стосунків промовисто свідчить той факт, що побралися вони 5 травня, у день народження Карла Маркса.

У 2002-му Ральфа знову засудили на півтора року за шахрайство: цього разу вирок був умовним, тож в’язниці вдалось уникнути.

У 2011-му Ральф приєднався до дружини, вступивши до партії Die Linke, і, звісно ж, пробував балотуватися до Бундестагу, але успіху не здобув. Приблизно в цей самий час Сара вже має близькі стосунки з колишнім лідером Die Linke та PSD Оскаром Лафонтейном, про що згодом той заявить публічно.

У 2013-му Сара і Ральф розлучаються, але зберігають, за словами Сари, теплі стосунки. Через чотири роки після розлучення, у 2017-му, Ральф залишає комуністрів і переходить, хоч як дивно, саме до мейнстрімних соціал-демократів. Утім, там його політична кар’єра теж не мала успіху.

У 2021-му Ральф намагається спіймати політичну удачу за хвіст на хвилі антиковідних протестів, приєднавшись до маленької партії антиваксів під назвою dieBasis.

З нею він також зробив кілька спроб пройти до Бундестагу, але всі вони закінчилися провалом. Загалом усе як завжди, з однією відмінністю: dieBasis була партією правого, а точніше правопопулістського, спрямування, помічена в антисемітизмі та ревізіоністських поглядах на Голокост.

Ральф балотувався від лівих, але потім перейшов до крайніх правих і зрештою виїхав до Росії

Картину доповнює той факт, що провідний кандидат dieBasis був заарештований у грудні 2022 року як член правотерористичної організації “Патріотичне обʼєднання” у справі змови з метою державного перевороту в Німеччині. Цікавий факт: незадовго до приєднання до dieBasis Ральф з’являється як промовець на кількох демонстраціях антиваксів, де закликає до солідарності між лівими й правими. Згодом політичним втіленням такої солідарності стане партія BSW — Блок Сари Ваґенкнехт.

Станом на 2022 рік Ральф був представником відомого маргінального руху “Рух громадян Райху”, який не визнає існування держави Німеччина і вважає, що вона була утворена незаконно (докладніше про цей рух, який ще називають рейхсбюргери, читайте в нашій статті тут).

У червні 2022-го Ральф заявив, що заснував уряд у вигнанні й прагне до перемовин із Володимиром Путіним після колапсу адміністративних структур Німеччини. У вересні 2022-го він вирішив поїхати до РФ на перемовини в статусі “канцлера в екзилі”.

Це все могло б здатися жартом або блазнюванням, якби його не прийняли в Кремлі. Але Ральф таки приїхав до РФ і навіть мав зустрічі з якимись російськими чиновниками: домовлявся про мир між РФ та Україною, а також вів перемовини про дешевий газ від Газпрому. Після повернення він проголосив, що влада уряду Шольца добігає кінця.

У той самий час керівництво “Патріотичного об’єднання” намагалося використати Ральфа для зв’язку з Кремлем, щоб заручитися підтримкою РФ. До арешту учасників “Патріотичного об’єднання” за звинуваченням у державному перевороті лишалося кілька місяців.

Одночасно з арештом учасників змови проти Ральфа було порушено справу за підозрою в підробці з метою державної зради: його підозрювали в тому, що він намагався передати іноземній державі фальшиву інформацію, яка могла становити загрозу для державної безпеки ФРН.

У лютому 2023 року Ральф підключається до ютуб-ефіру на державному каналі Лукашенка, де як “канцлер в екзилі” розповідає, що німецькі політики забули про інтереси громадян і думають лише про постачання зброї.

У березні 2023-го в помешканні Ральфа було проведено обшук. У цей час сам Ральф був у Москві в прямому ефірі Russia Today, позиціонуючи себе як лідер німецької опозиційної групи й останній варіант для контакту РФ у Німеччині.

Після цього в Німеччині Ральф не з’являвся: його останній ефір відбувся в січні 2024-го, цього разу з Китаю. Під час ефіру він жваво коментував фермерські протести в Німеччині й роздавав поради протестувальникам.

Любитель розкоші Оскар Лафонтейн. Другий чоловік

Другий чоловік Сари Ваґенкнехт не такий яскравий, як перший, однак не менш цікавий у контексті розвитку Сари як політикині.

Знайомтесь, Оскар Лафонтейн. Свого часу палкий критик Гельмута Коля. Лідер партії SPD (Соціал-демократична партія, одна з основних партій Німеччини) кінця 1990-х. Міністр фінансів в уряді Ґергарда Шредера, щоправда, ненадовго. Так, того самого Ґергарда Шредера, який і донині є особистим другом Путіна й членом правління Газпрому. Із середини 2000-х Оскар ненадовго очолив Die Linke, де й познайомився ближче із Сарою Ваґенкнехт. Знайомство переросло в близькі стосунки, а ті, своєю чергою, у шлюб. Пара побралася у 2014-му.

Оскар запам’ятався тим, що у 2005 році, будучи на чолі Die Linke і говорячи про мігрантів, вжив термін нацистських часів Fremdarbeiter.

Будучи на чолі партії Die Linke і говорячи про мігрантів, вжив термін нацистських часів Fremdarbeiter

І хоча пізніше він стверджував, що це була обмовка, провідні письменники Німеччини звинуватили його в спробі загравати з правим електоратом (пам’ятаєте заклики Ральфа до єднання правих і лівих?).

Також Оскар відомий тим, що не цурається жити в розкоші, у своєму заміському маєтку, який жартівливо прозвали палацом соціальної справедливості.

На його думку, це жодним чином не йде врозріз із його соціалістичними ідеалами. Він вважає, що “політики мають не бути бідними, а боротися з бідністю”. Свою битву з бідністю Оскар переконливо виграє. До речі, це в них із дружиною спільна риса.

Статки Сари Ваґенкнехт оцінюють у 3 млн євро, вона найбагатший депутат Бундестагу

Торік німецькі медіа оцінили статки Сари Ваґенкнехт у 3 млн євро, що зробило її найбагатшим депутатом Бундестагу. Лише за 2023-й, за оцінками преси, вона отримала 750 тис. євро у вигляді гонорарів від книжок та публічних виступів.

У цьому контексті згадується випадок, коли відомого німецького журналіста викрили на тому, що він писав книжку про Путіна за гонорар у розмірі 600 тис. євро від російського олігарха.

Проте щодо Сари таких розслідувань не було.

А що Оскар? Він теж не цурався літературної праці. У 2022 році видав книжку “Амі, вже час йти”, де Амі — сленгова назва американців, а сама назва — адаптація антиамериканського слогана початку 1970-х. І хоча в назві міститься звертання до американців, воно є радше риторичним, оскільки сама книжка промовляє до європейців і передусім німців.

Оскар видав книжку “Амі, вже час йти”, де Амі — сленгова назва американців

Вона спрямована проти НАТО, США, а також критикує військову допомогу Україні з боку Німеччини. Основна теза — Європі варто вийти з НАТО й таким чином покінчити з впливом США на континент. Ця книжка стала бестселером у Німеччині.

Ще один цікавий момент, який варто згадати, — колонка 2013 року, у якій Оскар жорстко критикує відновлювану (якщо конкретно, вітрогенеруючу) енергетику, буцімто вона руйнує німецький культурний ландшафт.

Така позиція зовсім не характерна для лівого табору, але досить добре резонує з правими поглядами. Пізніше негативне ставлення до зеленої енергетики стане частиною програми Блоку Сари Ваґенкнехт.

Друге народження Сари

Новий етап у політичний кар’єрі Сари Ваґенкнехт розпочався у 2011 році, коли вона стала заступником голови парламентської фракції Die Linke. Далі була посада співголови фракції, а також стрімке накопичення політичного капіталу як лідера парламентської опозиції.

У березні 2019-го Сара раптово оголосила, що через проблеми зі здоров’ям не очолюватиме керівні партійні установи, а через шість місяців склала повноваження лідера парламентської фракції. Її наступницею стала Аміра Мохаммед Алі, яка через п’ять років разом із Сарою залишить Die Linke, щоб стати співголовою новоствореного Блоку Сари Ваґенкнехт.

На виборах до Бундестагу в 2021-му Сара йшла першим номером у землі Північний Рейн – Вестфалія, хоча вже тоді деякі члени правління Die Linke закликали її зняти свою кандидатуру.

Річ у тім, що напередодні виборів вийшла друком її нова книжка “Самовпевнені”, у якій вона критикувала громадські організації й рухи класично лівого спрямування, зокрема Fridays for future, Black Lives Matter та Indivisible, як занадто самовпевнені. Але Сара вже мала таку високу репутацію, що, навіть незважаючи на цю критику, вона посіла перше місце в списку з підтримкою 61% голосів.

Цього разу її депутатський термін у Бундестагу 20-го скликання супроводжувався скандалами. Через суперечливі заяви про російську війну в Україні, які Сара зробила вже після повномасштабного нападу РФ, деякі однопартійці навіть вимагали виключити її з фракції.

У травні 2022-го Сара Ваґенкнехт звинуватила Україну у виході з переговірного процесу з РФ після терору російських військ у Бучі, закликавши продовжити переговори й досягти перемир’я. На той момент війська РФ щойно відійшли з Київщини, Сумщини та Чернігівщини, але вже захопили Ізюм і все ще перебували на підступах до Харкова й російській армії був конче потрібен час на перегрупування.

Коли 8 вересня 2022-го з трибуни Бундестагу Сара закликала Німеччину скасувати санкції проти РФ, “найбільшого енергетичного партнера Німеччини”, вона отримала аплодисменти від частини депутатів Die Linke і від частини депутатів AfD. Після цієї промови з лав партії вийшло 809 членів, найбільше за всю історію існування Die Linke.

Впродовж наступних місяців Сара і далі виголошувала промови на підтримку російських цілей у війні проти України й організовувала різні громадські акції з вимогами перемир’я.

Аж доки у квітні 2023 року газета Washington Post не опублікувала матеріал, у якому йшлося про наявність у журналістів секретних документів, які підтверджують російські плани організувати в Німеччині широку коаліцію, що включала б правих і лівих екстремістів, з метою проведення загальнонімецьких протестів проти федерального уряду та його підтримки України.

Сара заперечила будь-які зв’язки з РФ, але Spiegel опублікував докази того, що вона перебуває в постійному контакті зі своїм колишнім чоловіком Ральфом, який, своєю чергою, мав постійний контакт із РФ.

У відповідь на це викриття, а можливо, відповідно до своїх давніших планів Сара полишила спроби вплинути на політичний курс Die Linke і вже через шість місяців заснувала власну політичну партію, у якій поєдналися ліві економічні й праві соціокультурні погляди, — Блок Сари Ваґенкнехт. Але ця партія варта окремого тексту.

Сара полишила спроби вплинути на курс Die Linke і заснувала власну партію

Наостанок коротко про політичні погляди Сари. Чому коротко? На мою думку, її погляди значною мірою залежні від інтересів Кремля, тож аналізувати їх окремо не має великого сенсу. Але все ж таки.

Сара Ваґенкнехт виступає за “творчий соціалізм” в економічній політиці — це такий соціалізм, де немає ні планової економіки, ні капіталізму, але є ринкова економіка. Незрозуміло, як це все має працювати, тому без творчого підходу точно не обійтися.

Сара також підтримує ще масштабніші соціальні пільги та привілеї включно з традиційною темою збільшення пенсій і зменшення пенсійного віку. Це все має фінансувати “творчий соціалізм”. Тобто погляди на економічну політику досить популістичні.

Якщо говорити про сімейні цінності, то тут Сара неочікувано має прогресивні погляди, підтримуючи визнання Німеччиною одностатевих шлюбів.

Сара, на відміну від решти політиків лівого спектра, не підтримує політику “відкритих дверей” і запрошення трудових мігрантів у Німеччину, оскільки вбачає в цьому користь індустріальних еліт, які таким чином можуть знижувати заробітну плату. Як без мігрантів наповнювати німецький ринок праці, щоб було кому будувати “творчий соціалізм”, також не дуже зрозуміло.

Тож міграційну політику також можна назвати популістичною, але цього разу в дусі правого популізму. До речі, погляди на політику в питаннях біженців і шукачів притулку в Сари практично ідентичні з тими, які сповідує AfD. Так само ставлення Сари до політики ідентичності та інклюзивності скептичне й наслідує підходи AfD.

Куплять чи ні?

Сьогодні Сара Ваґенкнехт багато в чому успішна політикиня, але навіть більшою мірою успішний політичний продукт.

Особисті таланти Сари, такі як гострий інтелект, чудові ораторські здібності, наполегливість та антисистемний шарм, допомогли створити привабливий політичний продукт із вивіреними наративами, заточеними під особливості часу. До послуг Сари такі важливі політичні зв’язки її соратників та підтримка впливових осіб як у Німеччині, так і за кордоном.

Єдина проблема: ціна цього успіху — власні політичні погляди Сари. Це вже не та наївна й безкомпромісна фанатка марксизму, якою вона була ще 20 років тому. Сара прагне не просто успіху, їй потрібна вирішальна перемога, і заради неї вона готова йти на жертви.

Так, ніби Морфус запропонував їй вибрати між двома пігулками: переконання чи перемога. І вона зробила свій вибір. Тепер питання лише в тому, який вибір зроблять німецькі виборці й чи куплять цей красиво упакований політичний тортик, на вершечку якого замість вишеньки причаїлася вовча ягідка.

Ми дізнаємося це вже цього року.

Яка ситуація сьогодні? За результатами опитування, проведеного INSA 15–19 січня 2024 року, партія BSW набирає 7% по Німеччині загалом і здобуває значне представництво в Європейському парламенті.

За результатами опитування 16 січня 2024 року від того самого інституту INSA на виборах до парламенту федеральної землі Тюрингія BSW набирає 17% голосів і посідає третє місце після AfD (31%) та CDU (20%).

До парламенту федеральної землі Бранденбург BSW набирає 13% голосів і посідає четверте місце після AfD (28%), CDU (18%) та SPD (17%).

бундестаг праві ліві популізм загроза німеччина Сара Ваґенкнехт