Мобілізація: що відлякує і що мотивує. Опитування Info Sapiens на замовлення Texty.org.ua
Логіка війни невблаганна, вона вимагає нових мобілізованих. Ми замовили в дослідницької агенції Info Sapiens соціологічне опитування, щоб зрозуміти, чи готові українські чоловіки мобілізуватися і далі та які страхи заважають це робити. Також ми запитали, якими джерелами інформації чоловіки послуговуються, щоб отримувати новини про хід війни.
За порадою соціологів ми погодилися на формулювання запитань з акцентом не на власній оцінці ситуації, а на тому, що думає людина про своє оточення. Соціологи запевнили нас, що в такому варіанті люди даватимуть чесніші відповіді, а не такі, яких очікує суспільство.
Інформаційні партнери:
Опитування провела дослідницька агенція Info Sapiens. Для дослідження була сформована вибірка, пропорційна чоловічому населенню віком 18–55 років у населених пунктах зі щонайменше 50 тис. мешканців. Вибірка пропорційна за регіоном і розміром населеного пункту довоєнного рівня згідно з даними Державної служби статистики станом на 1 січня 2022 року. У межах опитування було застосовано метод CAWI (панельне онлайн-опитування). Загальна кількість опитаних — 400 осіб.
Тож почнемо з головного.
Скільки чоловіків готові мобілізуватися
Загалом 35% чоловіків серед тих, хто не має броні та ще не служить, так чи інакше готові мобілізуватися.
Щоб краще зрозуміти настрої щодо мобілізації, ми з’ясували мотиви, які спонукають іти в армію, і мотиви, які лякають. У цій і наступній графіці відповіді всіх опитаних.
Основний мотив передбачуваний і зрозумілий.
Цікаво, що помста є значною мотивацією. І, хоч як дивно, третина чоловіків каже, що їх втомило повсякденне життя і, вочевидь, вони не проти змінити його на армійське. Які саме аспекти «буденного життя» втомили, ми не мали змоги уточнити. Якби в Україні проводилася кампанія із залучення до армії нових бійців, то ці мотиви варто було б ураховувати в рекламних матеріалах.
Половина опитаних декларує готовність служити, якщо надійде повістка. У якій формі вона має надійти: від патруля ТЦК на вулиці чи на пошту, ми не уточнювали.
Третину чоловіків втомило повсякденне життя, і, вочевидь, вони не проти змінити його на армійське
А от доходи не відіграють важливої ролі. Припустімо, коли йдеться про ризикування своїм життям, у силу вступають вищі мотиваційні речі, ніж гроші.
Хоча варто пам’ятати: найпопулярніші відповіді в цьому блоці можуть розглядатися респондентами як більш «соціально прийнятні», а отже, не обовʼязково відображати переконання самих респондентів (радше уявлення про те, що така відповідь правильна). Але це також важливо для розуміння того, що в українському суспільстві все ще зберігається високий рівень усвідомлення необхідності захищати свою країну та рідних.
Серед причин, які можуть відштовхувати людей від мобілізації, крім очевидної необхідності ризикувати своїм життям і здоровʼям та невизначеності строків служби також називають недостатнє матеріальне забезпечення, відсутність належного навчання та ймовірність потрапити до «поганого» командира.
Ми хотіли б звернути увагу на те, що ймовірність потрапити до «поганого» командира лякає більше, ніж полон. Це й зрозуміло, бо боєць цілковито залежить від командування, особисті свободи суттєво обмежені. І саме покращення якості командирів та відповідна система нагород і покарань для офіцерів могли б усунути цей страх. У нашому попередньому матеріалі ми аналізували вкрай важливі зміни в українській армії, які потрібні для перемоги.
Ймовірність потрапити до «поганого» командира лякає більше, ніж полон
«Попри декларовану цінність життя бійця, кількість втрат не входить в оцінку ефективності командирів. А, наприклад, кількість дисциплінарних та інших проваджень щодо особового складу входить. Тобто за запізнення бійця десь на ротації офіцер дістане по голові, але за надмірні втрати під час штурму чергової посадки йому нічого не буде. Це породжує вкрай погану атмосферу».
Страх неналежного навчання навіть більший, ніж страх потрапити до «поганого» командира. І це справді проблема для армії. Адже погано навчені бійці можуть загинути з більшою ймовірністю, ніж добре навчені. Часто «учебка», куди на місяць відправляють мобілізованих, є чистою формальністю. «Чого там нас вчили, то це бухати й динамити», — розповідає наш колега, який мобілізувався добровольцем рік тому.
Вкрай важливо змінювати систему армійського навчання, щоб мотивувати українців іти до війська.
«Ідея в тому, щоб американці чи британці створили структури й розробили методику навчання, а саме навчання проводили найкращі з наших бійців. Бо те, що є, попри певну еволюцію і покращення, вчить людей хоч і дещо модифікованого, але радянського способу мислення й ставлення до бійців».
Чи потрібна мобілізація
Важливо й те, що ухиляння від мобілізації засуджується суспільством.
Про це свідчить те, що більшість респондентів не погоджуються, що в суспільстві підтримують людей, які ухиляються або ховаються від мобілізації.
Щоправда, ще 19,5% не змогли дати чітку відповідь, а отже, не мають власної сформованої позиції. І це є маячком, що ставлення може варіюватися під впливом суспільних подій (як той самий конфлікт у селі Космач, коли місцева мешканка поскаржилася на побиття групою жінок через нібито співпрацю з ТЦК).
Але що таке «справедлива мобілізація»? Ми не мали змоги уточнити детальніше, що респонденти мають на увазі під «справедливою мобілізацією». Можливо, вимоги «справедливості» — це прийом, яким людина намагається виправдати свою неготовність воювати. Це питання треба досліджувати окремо.
Але є попередні опитування, які дають підстави припустити, про яку справедливість ідеться.
У суспільстві, як правило, чіткіше розуміння прикладів несправедливості. У лютому 2023 року Інститут соціології НАНУ провів опитування, у межах якого українців запитували про приклади соціальної нерівності (несправедливості), які були найбільш очевидними впродовж останнього року. Серед респондентів трохи більш як половина (53,6%) наводила приклади нерівності, повʼязаної з війною. Зокрема, нерівність у соціальному складі мобілізованих до ЗСУ (на це вказали 9%) і несправедливість щодо військових: відсутність ротації і відпусток, зменшення грошових виплат і скасування пільг (5%).
Ситуація на фронті та в суспільстві
З відповідей на запитання про те, як зміниться ситуація на фронті протягом наступних шести місяців, бачимо високий рівень невизначеності. І хоча щодо поточної ситуації більшість схильна давати стримано оптимістичну оцінку, щодо майбутнього 23% респондентів не змогли пристати на якусь чітку позицію, 36% вважали, що ситуація дещо або значно покращиться, 20% — дещо або значно погіршиться, 21% — що не зміниться.
Кожен четвертий респондент не дав відповіді на запитання, як ідуть справи в Україні. А серед опитаних, які відповіли, між тими, хто вважає, що справи йдуть правильно, і тими, хто з цим не погоджується, різниця відносно невелика. Що збігається з результатами загальнонаціональних опитувань, які демонструють поступове зменшення оптимізму серед населення.
Основними причинами погіршення ситуації називали корупцію в Міноборони, брак боєприпасів і втому суспільства від війни.
Можливе покращення повʼязували зі збільшенням військової допомоги від міжнародних партнерів, розширенням власного виробництва зброї та боєприпасів і згуртованістю українського суспільства.
Інформаційне середовище
Ми поставили низку запитань, щоб зрозуміти, у якому інформаційному середовищі перебувають чоловіки, що належать до мобілізаційного резерву.
З тим, що мобілізація потрібна, але має бути краща організація, погодилися 77% опитаних. 82% респондентів погоджуються з тезою, що мобілізація потрібна, але має бути справедливою.
Основне джерело інформації залишається незмінним: більшість опитаних чоловіків схильні дізнаватися всі новини в телеграмі.
Знайомі та близькі на війні
Так чи інакше більшість опитаних знають когось, хто служить у ЗСУ, і лише 4% не має в армії ні родичів, ні друзів.
Основні знахідки
- Два неочікуваних страхи перед службою в ЗСУ: неналежне навчання та «погані» командири.
- Серед тих, хто негативно оцінює майбутню ситуацію на фронті, майже половина повʼязує це з корупцією і лише 6% каже про брак кваліфікованих офіцерів.
- Ті, хто очікує покращення ситуації на фронті, майже такі самі надії покладають на власне виробництво зброї, як на зовнішню підтримку міжнародних партнерів.
- Абсолютна більшість українців погоджується з необхідністю мобілізації, і лише 30% вважає, що в суспільстві підтримують тих, хто прагне уникнути служби.
- Поточну ситуацію на фронті оцінювали переважно оптимістично, але щодо майбутнього розвитку подій і того, як ідуть справи в Україні, кожен четвертий українець утримувався від відповіді.