Рівно 20 років тому відбувся установчий з’їзд Української студентської спілки
Нове покоління українців може й забути сленгове слово «нефори» - похідне від російського словосполучення «неформальное объединение молодёжи», яке широко вживалося наприкінці 1980-тих років. «Нефорами» називали тоді молодих людей дуже широкого спектру – від анархістів, хіпі й до нині вже підзабутих «Карпатського лещатарського клубу», «Товариства Лева», київського «Щирого братства» та інших організацій, які на той час предивно поєднували культурницьке і просвітницьке спрямування з високою політичною активністю.
Студентську молодість згадував: Микола ПОЛІЩУК
Тоді, наприкінці горбачовської епохи, цих організацій існувала величезна кількість, росли вони немов гриби після дощу – сповнені якоїсь наївної, але в той же час прекрасної віри у можливість власними силами змінити життя на краще.
Однак на сьогоднішній день мало хто може згадати навіть назви тих тусовок. Окрім однієї – Української студентської спілки, яка міцно прописалася в шкільних підручниках та в фундаментальній «Історії України» Ореста Субтельного.
Сьогодні, через двадцять років її установчого з’їзду, що відбувався 8-9 грудня 1989 року, дуже цікаво переглянути ті гасла, навколо яких згуртувалася молодь.
Водночас спробуємо вирішити питання, що ж таки було первинне: чи епоха, яка потребувала нових ідей, створила Студентську спілку, чи самі рухи, подібні до УСС, формували епоху.
Загалом, установчі збори у червоному корпусі Київського університету двадцять років тому нічим не відрізнялись від зборів будь-якої націонал-демократичної сили тих часів.
Хіба що, на відміну від інших подібних зібрань, до Києва з’їхалися люди з різних куточків України, які вперше побачили один одного.
Традиційно було багато пафосу, особливо у виступах Шевченко, Бадзьо та іще кількох старих дисидентів, що взяли були собі за моду виступати на будь-яких зборах з приводу і без.
Декілька розвішаних у залі жовто-блакитних прапорів, які викликали дуже несхвальне ставлення з боку керівництва учбового закладу, нагадували збори якоїсь націоналістичної організації, яких на той час вже було немало.
За великим рахунком, приблизно так воно й було - бо окрім абстрактної ідеї незалежності України, самі учасники не знали, чим же їм тепер належить займатися. Хтось бачив УСС як культурний проект, хтось – як суто політичний, а Олесь Доній, зокрема, бачив нову організацію, як альтернативну студентську профспілку.
Таке різне бачення відбилося і в першому статуті УСС, де цілі та завдання спілки були визначені вкрай широко.
З одного боку, Спілка визначала своїм завданням «сприяння вирішенню соціальних та побутових проблем студентів» та «сприяння досягнення українською наукою світового рівня».
З іншого, ставилися завдання, які були б швидше притаманні політичним партіям: «підвищення суспільної, політичної, культурологічної активності студентів», «сприяння забезпеченню політичного та економічного суверенітету України».
В радянські часи окрім терміну «нефoри» існувало іще одне дивне словосполучення «громадсько-політична організація» - оскільки в пізні радянські часи функції громадських об’єднань та політичних партій не були так чітко розмежовані, як у нинішній Україні.
Навіть головна тодішня опозиційна політична сила – Народний рух України - не міг визначитися із своїм статусом.
Більше того: на великій раді Руху в місті Хуст взагалі було прийнято рішення про те, що НРУ буде розвиватися, як позапартійна структура, що об’єднує ряд громадських організацій.
В цьому плані і Українська студентська спілка була класичною «громадсько-політичною організацією» - виступаючи з одного боку з вузькими завданнями захисту прав та інтересів студентів, вона в той же час активно втручалася в політичні події, що відбувалися в країні.
Прийнято вважати (і певною мірою підручник Субтельного і фотоальбоми від «Смолоскипу» формують таку думку), що головним досягненням Української студентської спілки було відоме голодування на Майдані Незалежності.
Певною мірою це так і є: події 1990-го року стали першим масовим виступом проти комуністичної влади - причому першим, якого ця влада реально злякалася.
Постанова Верховної Ради щодо вимог голодуючих студентів була першим реально зримим досягненням неформальної публіки.
Mожна сказати, що успіх був випадковий, так як навіть сама ідея голодування виникла спонтанно.
Більше того, спочатку вона взагалі розглядалась, як акція солідарності з болгарськими студентами, які за кілька місяців перед цим також вийшли на майдани протестувати проти соціалістичного уряду.
І якогось стратегічного планування акції не було.
Можливо, саме через те досягнутий успіх не вдалося закріпити - тим більше, що слідом за першим голодуванням на Майдані почали демонстративно голодувати всі, кому не лінь, таким чином дуже профануючи саму ідею масових акцій протесту.
Однак, згадуючи про Студентську спілку, варто згадати не тільки голодування. УСС варто поставити в заслугу розвиток студентського самоврядування в ряді вузів України.
Cтудентський парламент Київського університету, Наукове товариство студентів та аспірантів – це була справа рук активістів УСС.
Багато було зроблено для налагодження контактів між молодіжними українськими організаціями різних країн, хоча через певні світоглядні відмінності між організаціями з України та діаспори (та навіть між УСС та Союзом українського студентства) якогось міцного координаційного органу створити не вдалось.
Але ніщо в цьому світі не вічне - і нині Українська студентська спілка живе переважно в спогадах колишніх її членів.
Попри те, що номінально структура з такою назвою існує, перебуває членом та партнером величезної кількості європейських молодіжних організацій, фактично, її діяльність помітна лише на сайті.
Занепад Студентської спілки зразка 90-тих закономірний, адже громадські організації у нас і так живуть небагато, а студентські, через постійну ротацію своїх членів - ще менше.
Можливо, це сталося через її занадто велику заполітизованість, коли - будучи втягнутою в політичні розбори - вона втратила контакт із потенційними своїми членами із студентського середовища. А може, просто закінчилась та сама епоха, лише посеред якої могли існувати організації, схожі на «ту» УСС.
В такому разі залишається зачекати і придивитися, що ж за нові молодіжні «неформальні об’єднання» будуть покликані до життя нинішньою добою.
