Ключ до підриву російського ракетобудування — металообробка. Більшість верстатів імпортні

Що формує виробництво ракет у Росії?

Попри безпрецедентно широкі санкції, Росія лише збільшила виробництво ракет. Це означає, що цілеспрямованість і реалізація обмежень були вкрай неефективними для підриву російського військового виробництва. Виготовлення ракет передусім може обмежуватися потужностями металообробки, а не постачанням мікросхем. Саме дуже великі можливості точної металообробки зумовлюють російську військову перевагу.

Точна механічна обробка стала вузьким місцем російської військової промисловості

Починаючи з 2003 року Путін радикально розширив російські механічні потужності, замінивши радянські верстати з ручним управлінням на верстати з ЧПУ (Числове програмне управління), імпортовані із Західної Європи та Східної Азії. Оскільки цей імпорт сформував російську базу для виготовлення ракет, військове виробництво було підсаджене на постійну голку запасних частин, витратних матеріалів та програмної підтримки від союзників США.

У результаті точна механічна обробка стала вузьким місцем російської військової промисловості.

Наскільки Росія залежна від імпорту?

На це питання може бути вкрай важко відповісти. Дуже специфічна структура ринку машинобудування ускладнює підрахунок для державного апарату. З цієї причини владні відомства зазвичай публікують дуже нерівномірні та високоагреговані дані, порівняння яких майже неможливе для зовнішніх дослідників. За відсутності кращої альтернативи ми змушені вдаватися до офіційних самооцінок, які доступні лише для посткримського періоду (після 2014 року).

Власна оцінка РФ

Спираючись на офіційні оцінки РФ, ми можемо описати довоєнний стан російського ринку розкрійних верстатів за формулою 90 на 90:

● понад 90% верстатів було імпортовано;

● понад 90% було закуплено військовими виробниками.

Ця формула слугує першим наближенням, спрямованим на те, щоб зрозуміти дві ключові характеристики російського ринку верстатів: майже цілковита залежність від імпорту в поєднанні з надзвичайним рівнем мілітаризації.

У 2014–2016 роках Міністерство промисловості та торгівлі РФ оцінило залежність від імпорту на рівні понад 90% у вартісному виразі та понад 60% у кількісному. Хоча ці оцінки, найімовірніше, занадто оптимістичні, вони слугують найкращим наявним наближенням до реальності.

Мілітаризація російських підприємств

Ще в 2013 році «Ростех» оцінював, що військова промисловість закуповує 80% металорізальних верстатів у Росії. Ця оцінка докримської епохи, мабуть, занижує поточну частку військового споживання.

Починаючи з 2014 року російська обробна промисловість пройшла через поступову мілітаризацію. Підприємства подвійного призначення неухильно збільшували частку військової продукції, зменшуючи частку цивільної. Відповідно вони поповнювали парк обладнання, орієнтованого на військове виробництво, насамперед металорізальними верстатами.

2014 — початок 2022 року. Часткова мобілізація

Військові виробники зазвичай віддають на аутсорсинг цивільній промисловості формування та лиття. Тоді як процеси різання передаються на аутсорсинг цивільним дуже рідко. У другій половині 2022 року виробничий сектор був ефективно мобілізований.

По-перше, підприємства подвійного призначення ще більше зменшили випуск цивільної продукції, зосередившись на товарах військового призначення.

По-друге, військові виробники все частіше передають на аутсорсинг дедалі ширший спектр виробничих процесів.

Середина 2022 року і дотепер. Загальна мобілізація

Усі процеси металообробки включно з різанням дедалі частіше передаються на аутсорсинг цивільним виробникам. Тому ми можемо підрахувати, що в 2014–2021 роках на військову промисловість припадало 90% закупівель верстатів.

З початком повномасштабного вторгнення та подальшою мобілізацією російської промисловості частка військового споживання мала б зрости майже до 100%.

Зараз можна сміливо припустити, що будь-який металорізальний верстат, компонент або витратний матеріал, які постачаються до Росії або виробляються нею, можуть і будуть використовуватися для цілей військового виробництва.

Хто експортує до Росії?

Росія втратила свою верстатобудівну промисловість. У 2000-х роках Західна Європа була майже безальтернативним постачальником, особливо у високотехнологічному секторі.

Починаючи з 2010-х років поступове поліпшення ситуації в Східній Азії дало Росії змогу частково диверсифікувати свої ланцюги постачання.

До кінця десятиліття постачання зі Східної Азії майже зрівнялося із західноєвропейським, принаймні кількісно. Проте якісний розрив зберігається. Якщо тайванське та південнокорейське виробництво вважалося досить якісним приблизно до 2014 року, то китайське було переважно небажаним до 2022-го.

Оскільки Китай має обмежені можливості задовольнити попит на російську військову продукцію, імпорт із країн — союзників США відіграє ключову роль у підтриманні російського військового виробництва на плаву.

Російська пропаганда розкриває карти

Хоча російська ракетно-космічна промисловість працює в режимі секретності, часто цим нехтують, коли йдеться про пропаганду військової величі. Нарощування воєнного потенціалу є головним джерелом національної гордості, а отже, і легітимності режиму.

Отже, влада й самі виробники відчувають тиск, адже мають створити картинку добре оснащеної, модернізованої військової промисловості для широкої аудиторії. Це робить федеральні та регіональні телеканали, а також соціальні мережі основним джерелом візуальних свідчень про російське військове виробництво.

санкції проти рф імпорт зброї ракети рф виробництво