“Контузія”. Чому найпоширенішу травму військових не лікують і не дають за неї виплати

“Я дуже мало пам’ятаю той день. Він ніби стерся зі спогадів, — згадує Артур момент, коли дістав струс мозку. — Було сонячно. На наші позиції постійно прилітало з різного озброєння, тому це вже не дуже лякало. У нас була заміна чергування на посту, я вже майже дійшов до свого поста, і тут пролунав вибух.

Влучило десь поруч, і від вибуху дерев’яний паркан розлетівся в усі боки”.

Артур не зрозумів, що сталося. У той момент, коли від вибуху в нього почало шуміти у вухах, він присів додолу. За кілька секунд , коли військові зрозуміли, що з усіма все відносно добре, вони кинулися в приміщення. Там Артур усвідомив, що дзвін у вухах не припиняється.

Військовий командир відмовився погодити евакуацію Артура з лінії зіткнення, адже “таких, як він, дуже багато”.

Артура якийсь час дуже нудило, він майже нічого не чув, але воював далі. Лише за кілька днів його й кількох інших військових відвели на дводенний відпочинок. Там він звернувся до лікарів, а вони направили його в шпиталь.

Зараз військового турбують запаморочення і часткова втрата слуху на одне вухо. Це називається “посткомоційний синдром”. А ще Артур не зміг отримати виплату за цю травму. Ускладнень можна було уникнути, якби відразу правильно продіагностували травму й просто дали відлежатися в спокої кілька днів.

Хаос у термінології

Те, що помилково називають контузією, тобто травмою голови внаслідок вибухової хвилі, — це легка черепно-мозкова травма, або ж струс мозку.

Є й інші неправильні назви цієї травми, які звучать науково, але плутають і командирів, і лікарів. У деяких військових частинах легку черепно-мозкову називають акубаротравмою або цефалгічним синдромом.

“У 2014 році в нас було дуже мало фахових знань із цієї теми. І в медичних документах або нікому не записували діагноз “легка черепно-мозкова травма”, або записували з неправильною назвою”, — пояснює Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів “Лісова поляна”, одна з небагатьох медиків, яка займається черепно-мозковими травмами, отриманими на війні.

Є кілька стадій ураження головного мозку.

Контузія — це неправильна назва, зазначає Ксенія Возніцина. Адже contusio з латини перекладається як “забій”. Це ушкодження тканин без порушення їх цілісності (може бути забій м’язів, шкіри, навіть кісток). Забій головного мозку — це важча травма, ніж струс мозку, вже наступна стадія травмування. Від забою головного мозку військовий не може просто “проблюватися в окопі” й піти далі в бій.

Але чомусь забій головного мозку в пострадянських країнах називають забоєм, а легку черепно-мозкову травму, отриману внаслідок бойових дій, — контузією.

Неправильне лікування

За радянською традицією для лікування контузії, тобто легкої черепно-мозкової травми, часто призначають дорогі препарати — ноотропи й нейропротектори (крапельниці або таблетки).

Такі ліки обіцяють побороти наслідки “контузії”: покращити пам’ять, концентрацію, позбавити від головного болю та проблем зі сном. Однак через сумнівну ефективність ці препарати не використовують у західних країнах для лікування черепно-мозкових травм.

Інша проблема — препарат L-лізин, один із найпопулярніших неопротекторів, спричиняє запалення вен, адже він на спиртовій основі.

“Недавно сталася жахлива ситуація: мені подзвонили й сказали, що дівчині з легкою черепно-мозковою травмою призначили ці крапельниці й буквально вбили вени. Їй намагалися вколоти ці ліки, там було, мабуть, 15 невдалих постановок катетера. У неї всі руки в синцях і запаленнях”, — розповідає Марія Назарова, інструкторка з тактичної медицини Національної асоціації екстрених медичних техніків США та Української військової-медичної академії.

Ми вже згадували, що легку черепно-мозкову травму також помилково називають акубаротравмою або цефалгічним синдромом.

Акубаротравма — травма органів слуху під дією тиску. Це не синонім струсу мозку. Акубаротравма може виникати внаслідок легкої черепно-мозкової травми, але не завжди.

Деякі військові частини називають струс мозку акубаротравмою і, як наслідок, відпускають на лікування тільки тих військових зі струсом мозку, в яких є ушкодження барабанної перетинки, розповіла нам анонімно бойова медикиня. Через це військові не отримують необхідного лікування.

Цефалгічний синдром — це просто головний біль. Достатньо випити таблетку аспірину, і він минає. Коли так називають струс мозку, знецінюють реальні наслідки травми і позбавляють військових можливості отримати нормальне лікування та виплати.

“Цефалгічний синдром — це не діагноз і явно не причина для списання з війська”, — каже Марія Назарова.

Як правильно лікувати?

Струс мозку не можна вилікувати ліками. Військовим із цією травмою потрібно кілька днів відпочинку в спокої поза зоною бойових дій — лише так можуть відновитися нейронні зв’язки, втрачені внаслідок травми.

“Протягом трьох — п’яти днів треба уникати шуму, нових вибухів. Дуже важливий також когнітивний (розумовий. — Ред.) відпочинок. Не можна, наприклад, постійно сидіти в телефоні, адже від цього мозок постійно навантажуватиметься, використовувати слухові й зорові аналізатори. Людина має справді відлежатись і відпочити від усього”, — каже Ксенія Возніцина.

Пацієнтам із цією травмою також можуть призначити симптоматичне лікування — знеболювальні й протиблювотні препарати. І їх зовсім не треба призначати в крапельницях, адже більшість пацієнтів із легкою черепно-мозковою травмою можуть без проблем приймати таблетки.

В ідеалі військового має оглянути невролог, а якщо пацієнт відчуває психологічний дискомфорт після травми, то ще й психолог.

Командування деяких військових бригад іде назустріч військовим зі струсом мозку й організовує для них спеціальні місця відпочинку. Там вони можуть відновитись, але не займати місце в лікарні, звільнивши його для військових із важчими травмами та пораненнями.

Іноді бойовим медикам, які чудово розуміють, що нейропротектори і ноотропи військовим не допомагають, все одно виписують ці ліки, щоб командири відпустили бійців на лікування.

“Ми не можемо відправити військового після легкої черепно-мозкової травми (струсу мозку, в народі контузії) назад на позиції, адже знаємо, що він там не лежатиме і не відпочиватиме, навіть якщо командир дозволить, а шанс на його дозвіл невеликий. Тож я можу закрити очі на концепт “прокапатися”, коли це єдина умова, щоб людину відпустили з позицій трошки відлежатись. Але треба капати людину не L-лізином, а звичайною водою”, — каже Марія Назарова.

Сама по собі легка черепно-мозкова травма, якщо після неї відновитися, не страшна. Але без відновлення у військових, у яких ці травми нашаровуються, може виникати посткомоційний синдром.

Він становить найбільшу небезпеку й може турбувати людину ще довго після повернення до цивільного життя, не давати якісно жити. Цей синдром може спричиняти проблеми зі сном, зниження слуху, метеочутливість, агресивність, виникнення суїцидальних думок, схильність до залежностей, порушення пам’яті, труднощі з концентрацією та багато інших неприємних симптомів.

Без виплат

Недооцінення ризиків цієї травми призводить до виникнення ще однієї проблеми — військові не можуть отримати виплати за лікування.

Головна проблема з виплатами за “легку черепно-мозкову” полягає в тому, що її часто не зафіксовують у формі 100, пояснює юристка Правозахисного центру для військовослужбовців “Принцип” Анастасія Володенкова.

Форма 100 — це документ, у якому бойовий медик фіксує травму чи поранення і факт того, що вони були отримані під час бойових дій. Цю форму заповнюють одразу після поранення, і вона допомагає військовому отримати виплати в майбутньому.

“Іноді військові не розуміють, що в них легка черепно-мозкова травма, або поруч немає бойового медика, який міг би зафіксувати обставини поранення у формі 100.

Ця травма має властивість нагадати про себе через кілька місяців і вилитись у щось серйозніше. Але через те, що первинно вона не була зафіксована, військові не можуть отримати довідку про обставини отримання травми. А саме від цієї довідки залежать соціально-правові гарантії, на які може розраховувати військовий”, — каже Анастасія Володенкова.

Зміни

Легку черепно-мозкову травму не просто так називають автографом війни — на фронті ця травма трапляється мало не в кожного військового. Але якщо кожного з них відправляти навіть на короткочасне лікування, кого ж тоді ставити на їхнє місце? Нікого. Людей не вистачає, тож військові змушені переносити цю травму на ногах.

Деякі військові, розуміючи, що в них легка черепно-мозкова травма, самі відмовляються йти на відпочинок, адже не хочуть залишати своїх побратимів.

Зараз на фронті необхідно більше людей, зокрема й для того, щоб військові зі струсом мозку мали змогу відновлюватися.

Також потрібно, щоб лікарі називали й лікували легку черепно-мозкову травму правильно. Попри те що деякі бойові медики і неврологи публічно говорять, що нейропротектори й ноотропи — це сумнівні препарати, люди і далі збирають на них кошти.

Ксенія Возніцина розповіла, що “Лісова поляна” регулярно проводить для медиків тренінги і лекції на тему легкої черепно-мозкової травми у військових. Потрібно масштабувати такі навчання й напрацювати ефективний механізм лікування цієї травми.

контузія виплати військовим армія