Благоустрій по-англійськи: заборонити цар-паркани, дбати про автентику
Однакові автентичні будиночки, смарагдові газони, багато квітів — такий вигляд має в Англії більшість невеличких містечок і селищ, розкиданих навколо нечисленних мегаполісів. Як вдається підтримувати цю красу та англійськість пейзажу, як насправді живеться в цій гарній картинці й що варто запозичити українцям?
Про тонкощі англійського благоустрою нам розповіла письменниця з Одеси Марина Лінда, яка мешкає в передмісті Лондона.
Заввишки не більш як метр
В Англії дуже пишаються своїм вмінням створювати красу навколо себе. «Якщо ми свої присадибні ділянки намагаємося засадити чимось їстівним, то англійці — чимось гарним», — розповідає наша співрозмовниця. І цю красу вони не хочуть ховати від світу за високими парканами. Але навіть якби й мали таке бажання, їм цього ніхто не дозволив би. Адже, за британським законодавством, висота паркана не може перевищувати двох метрів, а якщо він біля дороги, то має бути не більш як метр заввишки.
Якщо ж не дотриматися цієї вимоги, місцева влада ухвалить примусове рішення про знесення огорожі. Немає обмежень тільки щодо висоти живоплоту, адже він вважається частиною екосистеми, сприяє озелененню території.
«Там, де ми живемо, більша частина будинків не має взагалі парканів. Люди почуваються в безпеці, тож не потребують цього. Якщо і є якась огорожа, то це, як правило, або живоплоти, або невеличкі дерев’яні парканчики, які ставлять як бар’єри для оленів. Вони в цій місцевості люблять заходити в садки і їсти квіти», — розповідає Марина.
До речі, це той досвід, який Україна могла б запозичити в Європи, адже протягом останніх років двометрові паркани на вулицях із приватними будинками в нас стали мало не нормою.
Кожному по кімнаті
Марина живе разом із сином, донькою та сестрою в мальовничому містечку Саннінгдейл, розташованому за 30 хвилин їзди потягом від Лондона. Орендують двоповерховий будинок, у кожного своя спальна кімната. Навіть якби хотіли зекономити й орендувати менше помешкання, їм це не вдалося б. За місцевими законами, дітям різної статі забороняється жити в одній кімнаті, у дорослих також має бути своє окреме приміщення для сну.
Саннінгдейл — одне з найпрестижніших передмість Лондона, адже окрім гарної природи й чистого повітря тут розвинена інфраструктура: кілька шкіл, дитячі садочки, поруч залізнична станція, звідки можна швидко доїхати до Лондона. Марина мешкає в Саннінгдейлі менш як рік. А раніше недовго жила в районі для багатіїв, де будинки коштують від п’яти мільйонів фунтів. І навіть там не було високих парканів.
«Були ворота, що замикаються, охорона, відеоспостереження. Але паркани були такі самі, як і скрізь», — згадує вона.
Уявити, що хтось зможе побудувати десятиметровий цар-паркан у центрі міста, як це сталося в Дніпрі у 2021 році, тут просто неможливо. І так не тільки в Саннінгдейлі.
Марина живе в одному містечку, працює в іншому, а дітей розвозить по двох школах, які також містяться в різних населених пунктах. Тож вона добре вивчила особливості місцевих краєвидів.
Автентика під охороною
Ще прискіпливіше, ніж до висоти парканів, за її словами, місцева влада ставиться до зовнішнього вигляду будинків.
«По всій Англії їздиш — і вони скрізь однакові. Тут дуже дбають про автентичність. Ти не можеш звести який завгодно будинок. Кожен проєкт потрібно узгоджувати. І якщо щось не відповідатиме архітектурним вимогам, ніхто не дасть добро на будівництво, — розповідає Марина. — Тому ви тут не побачите на одній вулиці “замок Волта Діснея” та хонку в стилі Януковича».
Якщо за зовнішнім виглядом будинків прискіпливо стежить місцева влада, то за тим, що відбувається в їх стінах, — орендодавці.
«Ми не маємо права зробити навіть дірку в стіні. До договору прикріплені фото, скільки отворів у стінах, що де розміщено тощо», — ділиться Марина.
Готелі для комах
А от щодо стану присадибної ділянки в договорі не було жодних побажань чи зауважень. Можливо, тому, що, коли Марина заселилася в будинок, ця територія була в досить занедбаному стані.
«Нам ніхто нічого не казав, наприклад, як часто ми маємо косити траву біля будинку. Але знаю, що тут намагаються в травні її не чіпати, бо вважається, що саме в цей місяць у живності, що населяє її, відбуваються якісь важливі життєві процеси. Тому хоча б у травні екоактивісти закликають влаштовувати своїм газонам “відпустку” від косіння. Також тут дуже популярні “багсхотелс” — готелі для комах. Скрізь можна побачити невеличкі “будиночки” з тростинок, деревинок тощо для комашок», — розповідає Марина Лінда.
Комфорт і дружня атмосфера
Життя наша співрозмовниця називає дуже комфортним. Скрізь обладнано простір для активного дозвілля: тенісні корти, велосипедні доріжки, дитячі майданчики, на яких обов’язково є зони для дітей різного віку.
Сусіди досить дружньо ставляться одне до одного й намагаються будь-яку проблему вирішити спокійно і з усмішкою.
«Якось під час урагану зламалося дерево на нашому подвір’ї і впало на сусідське. До нас прийшла сусідка з коробкою цукерок, мило про щось порозмовляла, а наприкінці цього традиційного small-talk сказала, що коли нам буде потрібна допомога прибрати дерево, яке впало, то вони з чоловіком залюбки її нададуть», — розповідає Марина.
Які є проблеми
Трьома ложками дьогтю в цій ідилії вона називає проблеми з вивезенням сміття, з паркуванням і дорогами.
«Сміття ми збираємо в спеціальні контейнери. У понеділок вранці їх потрібно виставити біля фасаду будинку, вміст забирає спеціальна служба, — розповідає Марина. — Але, по-перше, багато господарств і відповідно місць збору. Тож цього дня сміттєзбиральні машини блокують трафік, адже дороги дуже вузькі. Іноді вони взагалі не приїжджають, і тоді це дуже велика проблема. Сміття, яке не помістилося в контейнер, вони не забирають. А віднести його немає куди. Було б значно простіше, якби організували якесь місце, куди можна було б будь-коли приносити сміття, а потім його звідти централізовано забирали б».
Знайти місце для паркування — це проблема
Знайти місце для паркування — це проблема. У кожній родині, як правило, по два авто, нормального громадського транспорту немає, а паркомісць украй мало.
«На щастя, біля нашого будинку є місце, де можна ставити машину. І це прямо джекпот. Тому що в більшості будинків цього немає. Штраф за авто, залишене в непризначеному для паркування місці, дуже великий — 50–70 фунтів. Біля супермаркетів є безплатні паркінги, але на обмежений час. Наприклад, біля великого торговельного центру машину можна залишити тільки на три години», — ділиться Марина Лінда.
Третя ложка дьогтю, за словами українки, — це вузькі дороги, що мають лише по одній смузі в кожен бік. Їх часто ремонтують, це спричиняє обмеження руху, що може тривати місяцями.
«Працівники загороджують місце для проведення ремонту, ставлять тимчасовий світлофор. І часто буває так, що потім на певний час зникають із загородженої ділянки, там нічого не відбувається. Рух через це сповільнюється, виникають тягнучки», — розповідає вона.
300 фунтів за утримання будинку
Щомісяця на домоуправління в цій місцевості, де мешкає з родиною наша співрозмовниця, платять 300 фунтів (вартість оренди будинків тут стартує від 1500 фунтів за місяць). Ця сума покриває послуги поліції, пожежників, догляд за територією, вивезення сміття, ремонт доріг тощо.
