“Небесна кара” в Білогорівці. Як батальйон БПЛА випробовує і вдосконалює FPV-дрони та скиди
Білогорівка наче великий смертоносний виробничий полігон, де постійно випробовують нові партії саморобних FPV-дронів, розвідують нові частоти, вдосконалюють РЕБ і шукають ідеальну формулу для ефективних скидів.
Ми поспілкувалися з бійцями батальйону безпілотних систем “Небесна кара” 54-ї ОМБр про те, що відбувається на одній із найвпертіших ділянок східного фронту поблизу селища Білогорівка на Луганщині, де понад два роки тривають бої.
Стратегічне значення
Білогорівка потрібна росіянам, щоб оголосити про контроль над Луганщиною. І вони постійно оголошують про захоплення цієї ділянки, хоча ЗСУ і далі її утримують.
Це легендарне місце, що є ключовою точкою в битві за Донбас ще з травня 2022 року, коли українці знищили там більш як тисячу росіян і десятки одиниць ворожої техніки під час спроби переправитися через Сіверський Донець (докладніше про це тут).
Улітку 2022 року селище окупували росіяни, восени воно було звільнене і вщент зруйноване боями. Відтоді російська армія невпинно обстрілює і бомбардує цю ділянку. Але, попри шалений тиск, лінія фронту на цьому клаптику практично не рухається, тривають щоденні виснажливі бої буквально за кожен окоп.
Тутешні крейдяні горби мають стратегічне значення для оборони Сіверська та доріг у напрямку Краматорська й Слов’янська. Перепад висот на відстані двох-трьох кілометрів може сягати 150 метрів, і це допомагає тримати оборону.
Підтримати збір на FPV-дрони для бійців батальйону “Небесна кара” 54-ї ОМБр можна тут.
34-річний командир розрахунку БПЛА з позивним Вертушка і 25-річний оператор FPV-дронів Бобер кажуть, що росіяни щодня пробують намацати слабкі ділянки в обороні. Іноді їдуть на мотоциклах із люльками, зазвичай не доїжджають. Але їх заміняють нові й нові. І так щодня. Час від часу на горизонті зʼявляються цілі колони техніки, які також потрібно знищувати.
Нічні атаки
Над цим клаптиком землі, де відстань між українськими і ворожими позиціями може бути 200–300 метрів, постійно висять наші й ворожі розвідувальні БПЛА, кружляють у пошуках цілей FPV-дрони. Бійці кажуть, що в росіян приблизно вдесятеро більше і тих, і тих. Вони можуть проникати на 15 кілометрів углиб від лінії зіткнення, і ця відстань весь час зростає. У росіян це відбувається швидше.
Нещодавно новою загрозою для оборонців стали російські FPV, що атакують і вночі. Висовуватися з нір у світлу пору на цій ділянці й раніше було надзвичайно ризиковано.
“Вони реально кошмарять, не дають висунутися ні вдень, ні вночі, — розповідає Бобер. — Їдеш отак серед ночі, чуєш команду “Небо!”, кидаєш машину серед поля, біжиш у посадку і сидиш там хвилин 15–20”.
Через постійні обстріли побудувати якісь капітальні укріплення тут неможливо. Позиції на нулі — це похапцем вириті нори.
У росіян більше людей
“Росіяни постійно намагаються атакувати практично на всіх ділянках”, — розповідає Вертушка.
Він родом із Сахалінської області, пішов у військо добровольцем із перших днів повномасштабного вторгнення, брав участь в обороні Києва, пізніше перекваліфікувався на оператора безпілотних систем. Має дві вищі освіти: економічну і спортивну, професійно займався тхеквондо.
“Останнім часом вороги часто пробують зайти дуже малими групами, буквально по двоє-троє, непомітно пробратися до наших окопів, — каже боєць. — Тут багато кущів і дерев, горби, тож треба пильнувати. У росіян на цій ділянці зараз значно більше людей, ніж у нас, і їх багато вмирає під час вилазок, але штурми не припиняються. Вони мають також потужну артилерійську підтримку. Якось за два дні ми нарахували більше ніж 150 прильотів неподалік наших позицій: летять артилерійські снаряди, міни, КАБи. Наша артилерія також відповідає, але це, скажімо, 7–8 снарядів у відповідь на 70–80 ворожих”.
Дуель батарейок
“Коли наш і ворожий розвідувальні “Мавіки” зустрічаються в повітрі, — розповідає Вертушка, — обидва зависають і відбувається дуель батарейок: чий перший впаде, той і програв. Ніхто не садить свій дрон, щоб не викрити власні позиції. Ми дуже радіємо, коли вдається виграти таку дуель. У нас “Мавіків” значно менше, ніж у росіян.
Загалом відчувається, що в них і виробництво простих FPV-дронів поставлено на потік. Велика кількість розбивається, промахується. Але їх дуже багато, вони атакують роями. Ми посилаємо FPV, лише впевнившись, що є ціль, тоді як росіяни просто піднімають їх у повітря і вже шукають цілі по ходу польоту”.
Саморобні скиди
Скиди для дронів бійці часто роблять самі, керуючись власним досвідом, які з них є найефективнішими: щоб були легкими і мали великий радіус ураження.
“Наприклад, є міна 60-ка, що розлітається на багато осколків, але вона важка, містить чавун, — розповідає Вертушка. — А є її аналоги “ручної роботи”, зроблені з алюмінію, начинені пластидом і більше ніж тисячею алюмінієвих кульок, вони ефективніші”.
4–5 годин сну
Робочий день операторів БПЛА зазвичай триває з 4-ї ранку до 10-ї вечора, влітку довше, бо ночі короткі. Спати виходить не більше ніж 4–5 годин на добу — відчувається брак людей.
“Більше людей — це можливість утримувати більше позицій”, — каже наш співрозмовник, скромно замовчуючи, що це також можливість мати більше щоденних годин сну.
Бобер
Оператор БПЛА з позивним Бобер велику війну зустрів у Марʼїнці, у протитанковому розрахунку, де служив за контрактом після закінчення аграрного університету.
Ситуацію під Білогорівкою порівнює з Купʼянським напрямком: каже, і там, і там “постійно пруть вороги”.
Розвідники бачать, коли колона вирушає в наш бік із Лисичанського МТЗ, потім артилеристи їх тут зустрічають.
Бобру знадобилося десять днів, щоб опанувати професію оператора БПЛА. Спочатку він вчився літати на крилі Avenger Bomber.
“Класна штука, — каже він. — Залітає в тил на глибину до 40 кілометрів і робить точні скиди з 50-метрової висоти: з десяти випадків вісім влучань. Але іноді вони не повертаються: їх або збивають росіяни, або давлять РЕБами. З часом це стало траплятися частіше”.
Інший розвідувальний БПЛА — Puma американського виробництва — Бобер опанував уже за півтора місяця. Серед мінусів апарата називає замалу швидкість, зате піднімається на три кілометри і має потужну камеру.
Наступний етап — опанування FPV. Вже після 10 годин навчання боєць успішно підняв і посадив дрон, хоча навчання зазвичай триває 40 годин.
“Разів десять-двадцять спробував підняти й посадити — і все, вже відправили мене на тиждень із бойовим розрахунком на позиції дивитися, як вони працюють. І вже на восьмий день дали в руки пульт FPV — лети, кажуть, працюй”.
І відправили під Білогорівку.
Економія
“У перший день, коли ми приїхали, саме штурм був, а в нас “Мавік” не працював — не могли його підняти через перебої зі звʼязком. Врешті артилеристи дуже точно відпрацювали, впоралися й самі. Але звʼязок — поширена проблема деяких позицій у цій місцині: чи то через перепади висот, чи то через ворожі РЕБи”.
Бобер розповідає, що бійці економлять дрони на випадок несподіваних атак із колонами техніки.
“От у мене на тиждень лише 30 дронів, приміром, і треба їх розтягнути, але при цьому утримувати позиції. Насипаємо по кілька штук на день”.
Росіяни за цей час можуть випустити й сотню дронів. Іноді ворожа піхота під час спроби атакувати підривається на своїх же мінах, закладених під час відступу у 2022 році. Бійці в таких ситуаціях радіють нагоді зекономити боєприпаси.
РЕБ
Є ще проблема з РЕБами: у росіян раніше зʼявляються оновлені частоти, і від їхніх дронів важче захиститися. Якось українська РЕБ не спрацювала і фугас прилетів у машину, вдарившись об борт, — бійці чудом вижили.
“Але ми теж перелаштовуємося, вже протестили нові частоти, пролетіли нормально, не заглушили”, — запевняє наш співрозмовник.
FPV-дрони, які вони отримують, зазвичай від різних виробників, із різних міст, їх треба постійно тестувати. А ще їх занадто мало. Проблеми з постачанням частково вирішують власними силами: щось налаштовують, щось ремонтують.
“Один-два дрони з кожних десяти, які нам привозять, браковані. І от ми з г…на і палок, тобто з кількох бракованих, збираємо один нормальний”.
Більшість FPV-дронів, які отримує його розрахунок, зібрані кустарним чином, їх передають волонтери.
“Шрайк” та інші
Зрозуміти, хороший чи поганий був дрон, у бойових умовах теж непросто.
“Якщо дрон не падає одразу, то потім важко зрозуміти, чому він упав: чи росіяни РЕБом задавили, чи в самому дроні проблема.
Але ми все фіксуємо, щоб збирати цей досвід, складаємо звіти: як летів, як поніс снаряд, яка була картинка, яка дальність, заглушили — не заглушили, влучив — не влучив. Потім передаємо звіти волонтерам, які постачають нам ці дрони.
У всіх цих дронів немає брендів, але є прізвиська. Найкращі з тих, що нам привозили, називаються “Шрайки”, вони в мене всі долітали до цілі. Ще є “одесити”, в Одесі збирали, теж непогані. “Хантери” ще були, “Дарвіни” — маленькі такі, наче жучки. Я під Купʼянськом їх багато відправляв, поки у ворогів ще РЕБ була не така потужна. Мій розрахунок тоді багато накришив там танків, БМП і піхоти. Зараз приблизно половина з них не долітає. У росіян влучає приблизно кожен пʼятий FPV, але й дронів у них на порядок більше, ними всіяні поля”.
Заглушені РЕБами дрони по обидва боки фронту підбирають і уважно вивчають, щоб урахувати всі помилки й цікаві знахідки.