Пропаганда знає винних у терористичних атаках проти Росії. Моніторинг росЗМІ за 24–30 червня 2024 року

Коротко про головне

У березні 2024 року в концертній залі “Крокус Сіті Холл” у місті Красногорську під Москвою ісламісти розстріляли 140 людей. Напад став найбільшим терактом у Росії за кількістю жертв після теракту в Беслані 2004 року. Тоді пропаганда одразу звинуватила Україну та США в організації нападу, хоча відповідальність взяла ІДІЛ, а стріляли громадяни Таджикистану.

У червні маємо новий теракт ісламістів у Дагестані. Тут головними дійовими особами виявилися громадяни Росії, та ще й діти місцевого керівника. Тому пропаганді треба було пояснити, чому так сталося і хто справжній бенефіціар трагедії. Версії різні — висновок один. Винні зовнішні сили, адже в РФ радикального ісламізму бути не може.

Усі теракти в Росії координує Захід, терористів завозять або виховують організації, створені тим самим Заходом. Також пропаганда створює шаблон хорошого і поганого мусульманина. Якщо мусульманин за Путіна, отже, з ним усе гаразд, а якщо не підтримує російську владу, то це потенційний терорист.

Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Теракти в Дагестані

Увечері 23 червня бойовики напали на церкви та синагоги в Махачкалі та Дербенті. Загинуло щонайменше 20 людей. Публічних заяв організаторів атаки про її мотиви не було, але терористичне угруповання “Ісламська держава у вілаяті Хорасан” вітало атаку. Як пише Сергій Данилов із Центру близькосхідних досліджень, найімовірніше, терористи в Дагестані були замкненою групою і діяли самостійно.

Це вже друга акція ісламістів після теракту в “Крокусі”. Окрім того, 16 червня 2024 року група ув’язнених, що пов’язані з терористичною ІДІЛ, захопила в заручники працівників установи.

По факту російська влада зіштовхнулася з хвилею терористичних актів. Однак публічно визнати їй це важко. Як і офіційній російській пропаганді. Адже зараз іде війна проти України, тому вся увага має бути сфокусована на антиукраїнській та антизахідній пропаганді. Визнання реальних ворогів і загроз РФ відходить на другий план.

По гарячих слідах теракту в “Крокусі” Росія оголосила винних — Київ і Захід. Ми про це писали у своїх моніторингах тут і тут. Цього разу пропаганді довелося ще більше попрацювати, щоб звинуватити Україну, адже виникли труднощі: терористами виявилися російські громадяни, серед яких діти російських чиновників.

Одразу після вчинення терактів у Дагестані з’ясувалося, що серед нападників були близькі родичі очільника Сергокалинського району Дагестану Магомеда Омарова. Його одразу затримали й допитали, а згодом виключили з путінської партії “Єдина Росія”.

Пропаганда намагалася менше приділяти увагу громадянству терористів. Їх називали “вооруженные боевики”, “неустановленные люди”, “бандиты”, “террористы”, “боевики”, а потім вказували на етнічне походження — дагестанці. Але уникали прямо писати, що це громадяни Росії.

Інше питання — показати причини теракту. Треба було повідомляти лише те, що вигідно російській владі. Акцент було зроблено на тому, що терористи — фінансово забезпечені люди. “Меликов (Сергій Меліков — очільник Дагестану. — Ред.): устроившие теракты в Махачкале и Дербенте были обеспеченными людьми”.

Чому це важливо. Щоб продемонструвати, що в Росії немає соціально-економічних проблем. Адже радикалізм часто пояснюється саме бідністю та відсутністю прав у громадян. Тут російська пропаганда намагається довести, що в Росії із цим усе гаразд.

Також пропаганді довелося пояснювати, звідки в Росії з’явився радикальний ісламізм. Відповідь очевидна: це імпорт. РосЗМІ почали відстежувати маршрути подорожей терористів. І серед туристичних точок виявили Туреччину та Саудівську Аравію. Ось саме звідси, за версією пропаганди, радикалізм і проникає в Росію: “Активно взращивается благодаря проповедникам и имамам, которые обучаются в Турции или Саудовской Аравии, возвращаются домой или транслируют свои идеи с помощью соцсетей. Таким образом, религиозное учение, обычно подверженное множеству трактовок и интерпретаций, становится удобным для манипуляций общинами на расстоянии. В том числе этим давно пользуются и арабские, и турецкие, и западные спецслужбы”.

Під час Другої чеченської війни Володимир Путін також не раз повторював, що чеченців на злочини підбивають і підгодовують іноземні держави.

Бо в Росії він же не може існувати. Депутат Державної думи Олексій Журавльов так і заявив, що в РФ радикального ісламізму ніколи не було. Терористів та ідеї спеціально завозять вороги Росії.

Пропаганда навіть пояснює, чому саме в певну дату стався теракт. За задумом організаторів, це нібито для того, щоб відвернути увагу від удару американською зброєю по Севастополю (докладніше можна прочитати тут) або комплексно вдарити по Росії. РосЗМІ так і перераховують через кому: теракти в Дагестані, теракт у Севастополі.

Щодо організаторів пропагандисти так і не досягли згоди. Хтось звинувачує британські спецслужби, хтось американські, хтось НАТО, а хтось Київ: “За серийными прицельными терактами в Дагестане стоит Британия. Это вписывается в стратегию управляемой эскалации. Увы, это будет продолжаться. Давайте же наконец по-настоящему воевать с Западом”, “Депутат Госдумы от Дагестана Гаджиев считает, что за терактом в республике стоят спецслужбы Украины и стран НАТО”.

Логіка проста. Україна і Захід влаштували стрілянину в “Крокусі”, тепер у Дагестані. Та й узагалі радикальний ісламізм підживлюють західні спецслужби. У росЗМІ ж не раз пояснювали, що Вашингтон навіть створив “Аль-Каїду” та ІДІЛ, щоб їхніми руками воювати проти ворогів США.

Однак не всі пропагандисти воліють визначати цю лінію як головну. Поки що ЗМІ та російські ток-шоу і далі поширюють конспірологію, де головні винуватці в атаках — Україна та США. Російські соцмережі звинувачують і керівництво регіону.

Так звані воєнкори накинулися на вище керівництво Дагестану: “Дагестан с пугающим постоянством становится слабым звеном, помогая врагу осуществлять всё новые попытки раскачать всю Россию”. Керівництву згадали все: і виступи проти антикоронавірусних заходів, і невдоволення через встановлення вишок 5G, і літак з Ізраїлю, який заблокував розлючений натовп, який хотів знайти там євреїв, і, головне, виступи проти мобілізації в 2022 році: “Нет никакого стечения обстоятельств, нет никаких случайных совпадений — точкой напряженности раз за разом становиться один и тот же регион. Коронавирус. Вышки 5G. Мобилизация. Самолет из Израиля. Нападения на православный храм и синагогу”.

Висновок із такої оцінки ситуації очевидний: якщо люди не підтримують державну лінію поведінки, отже, винне керівництво і його треба міняти. Російські чиновники мусять по-іншому втілювати політику Путіна: “Жестче надо. Жестче”.

Як приклад наводять Чечню й очільника Чеченської Республіки Рамзана Кадирова. Його називають людиною, яка змогла навести лад у республіці: “Получается, что с радикалами боролись на Кавказе много лет, но реально эту историю отработала только Чечня”.

Особливо сподобалися пропагандистам слова Кадирова, що треба суворо карати не лише потенційних терористів, а й їхніх родичів: “Если есть подозрения малейшие (на терроризм), надо наказать род. Этот род должен знать, что они несут ответственность полную”.

Кадиров — приклад доброго мусульманина. Він же підтримує покарання всіх незгодних із владою. Він мобілізує чеченців на війну проти України.

Ось тут у російської пропаганди випливає й інша норма: є хороші мусульмани, які за Путіна і які не вчиняють терактів: “Кадыров в посте в телеграм-канале подчеркнул, что мусульмане не совершают теракты. Он отметил, что террористы не имеют отношения к религии”, і є погані мусульмани, які критикують російське керівництво. Вони проти мобілізації, вони не клеять на машини літери “Z”, а отже, це потенційні терористи.

А ще події в Дагестані форсували питання заборони носіння нікабів у Росії. Нікаб — мусульманський жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей. Дуже поширений у мусульманських країнах. А в Росії іслам хоч і поширена, але не головна релігія, тому носіння нікаба якось “не православненько”.

Кампанія розпочалася з того, що пропагандисти знайшли в сумці одного з терористів цей головний убір: “Никаб нашли в сумке одного из террористов в Дагестане. Он планировал воспользоваться никабом, чтобы скрыться после теракта”. І вже на початку липня муфтіят Дагестану тимчасово заборонив носити нікаби. Питання заборони цього головного убору довгий час дискутувалося в Росії, а теракт у Дагестані став приводом для її пришвидшення.

Про що писали ще

Дебати між Джо Байденом і Дональдом Трампом. Російська пропаганда минулого тижня дивилася телевізійні дебати між кандидатами в президенти США. У Росії такого змагання довгий час немає, тому вільна дискусія кандидатів — це справжній екшн: “Они не виделись четыре года с прошлых дебатов. Градус взаимной ненависти виден сразу”.

Росіяни присудили перемогу Дональдові Трампу. За цього кандидата російська пропаганда “держит кулачки”. Справді, виступ Джо Байдена був не найкращим. Але в російських ЗМІ це привід вкотре пророкувати розпад США.

Пропагандисти вирішили менше приділяти увагу наповненню виступів і сфокусувалися на стані здоров’я Байдена: “Шаркающей походкой до своей трибуны президент Байден шел, как на эшафот”.

Особливо їм сподобалися звинувачення Трампа на адресу родини Байдена: “Байден не затягивает с главным оружием — обвинением Трампа по уголовному делу. Трамп в ответ напоминает о сыне Байдена и про коррупционные скандалы семьи Байдена с украинской Burisma”. Це та Burisma, яку роспропаганда звинувачує в прямому фінансуванні терористів.

Історію про корупційний зв’язок родини Байдена з українською компанією російська пропаганда піднімає завжди, коли згадує американського президента. А тут про це згадав американець, та ще й на всі Сполучені Штати, тому це черговий привід для пропагандистів затягнути пісню, що вони завжди це казали, а отже, це правда.

Звільнення Ассанжа. 26 червня, після того як у суді визнав себе винним у порушенні законодавства США про шпигунство, на волю вийшов засновник WikiLeaks Джуліан Ассанж.

Російські пропагандисти надзвичайно раді новині. Ассанж для них приклад справжнього журналіста. “Сегодня он впервые за много лет на свободе. Почти на свободе. При всей ужасающей цене, которой это стоило, я ужасно рада. Лучший журналист современности будет жить” — так охарактеризувала його пропагандистка з RT (Russia Today) Маргарита Симоньян. Ассанж також працював ведучим шоу на RT.

Нагадаємо, що Едварда Сноудена, послідовника Ассанджа, якому останній допомагав втікати від силовиків після оприлюднення американських секретних документів, зрештою заховала Росія.

А поки що в росЗМІ роздумують над причинами звільнення Ассанжа. Для одних це результат таємних домовленостей: “Джулиан Ассанж может передать американскому правительству данные об источниках утечек секретных документов. Речь может идти о раскрытии имен и контактов информаторов, которые сливали WikiLeaks секретные документы”. Для інших це відчайдушний крок Байдена для підняття рейтингів: “США согласились оставить в покое создателя WikiLeaks Джулиана Ассанжа по одной-единственной причине: чтобы поднять популярность Джо Байдена и его администрации в демократических и левых кругах и попробовать таким образом избежать катастрофы на ноябрьских выборах”.

А ще прикладом ув’язнення Ассанжа пояснюють, чому на Заході не кажуть правду своїм громадянам, у той час як Росія — еталон свободи слова: “Цели, которые ставили перед собой его преследователи, в целом достигнуты. Мало кому захочется стать правдолюбцем ценою пяти лет за решёткой, бесконечных юридических баталий, подорванного здоровья и каждодневного ожидания физической расправы”.

Україна атакує мирні російські міста й села. Останнім часом ми фіксували, що в росЗМІ побільшало повідомлень на тему обстрілів російської території Україною. Це пояснюється кількома факторами. Україна ефективніше використовує свої можливості, такі як безпілотні літальні апарати, що уражають військові об’єкти та енергетичну систему Росії. Це мусить визнавати і пропаганда з огляду на палаючі нафтобази. Водночас росЗМІ багато пишуть про те, що Україна використовує проти Росії західну зброю. Наприклад, удари по Бєлгороду здійснюються з РСЗВ “Вампір”, а по Криму б’ють американською та британською військовими системами. Пропаганда таким чином звинувачує Захід у прямих атаках на Росію. Докладніше про це ми напишемо в наступному моніторингу російської дези.

Методологія

Для здійснення моніторингу дезінформації ми проаналізували близько 500 тис. новинних матеріалів, узятих із ~1000 російських сайтів. Дані для дослідження зібрала й надала нам компанія SemanticForce.

До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних і прикладах абзаців, що стосуються теми, й ґрунтуються наші висновки.

пропаганда дезінфомонітор росзмі дезінформація