“Маріупольські” блогери-пропагандисти на обслуговуванні “білих гаспод”

Росія розгорнула по-справжньому масштабну піар-кампанію з “восстановления” Маріуполя. Це схоже на кампанію з піару відбудови зруйнованого росіянами ж Грозного, столиці незалежної Чечні. І ми можемо спостерігати, як уся ця піар-відбудова потроху перетворюється на дуже знайому історію про колонізаторів, які несуть світло затурканим аборигенам, “білих гаспод”, які приїхали просвітити темних тубільців.

На темі Маріуполя утворився і пасеться цілий прошарок блогерів-пропагандистів, як місцевих, так і приїжджих, які обслуговують російську пропаганду про Маріуполь. Усіх їх єднає чітка акцентованість на висвітленні зусиль Росії з відбудови Маріуполя.

Практично кожен зробив сюжет про новий мікрорайон “Невський”, про облаштування набережної чи будівництво філії Нахімовського військово-морського училища.

І список меседжів у них також один на всіх. Як-от перетворення Маріуполя на мільйонне місто-курорт.

Фрагмент пропагандистського відео “Мариуполь. Большой наплыв Туристов! Теперь уже курортный город”

Абсолютно фантастична ідея з огляду на те, що всю індустріальну базу міста “білі гаспада” зруйнували. Але ж людям треба продати хоч якусь позитивну історію. Ще одна спільність — у якийсь момент місцеві блогери починають мандрувати Росією і демонструвати своє просто-таки надлюдське захоплення всім побаченим.

Стара гра в осяйний імперський центр і шокованих “тубільців”, що прибули по “черевички” цариці. Нічого нового — ось тільки тепер це ютуб та інстаграм.

Талановита юнь

Анастасія Кожевнікова і Тимур Сеїдов, пара маріупольських ютуберів-пропагандистів, достатньо молоді, але вже мають вагому аудиторію і послужний список. В обох є свій ютуб-канал, де вони не втомлюються розповідати про успіхи окупаційної влади у відбудові Маріуполя.

Тут усе чудово: зведені нові та відремонтовані будинки, нова набережна і т. ін. Анастасія, щоправда, в одному з роликів розповідає про свій досвід життя в зруйнованому Маріуполі, але якось так, що абсолютно незрозуміло, хто ж це стріляв і зруйнував її будинок.

Тимур на своєму ютуб-каналі іноді може навіть покритикувати місцеву чи російську владу, але по-доброму. Приблизно так, як вивчений у колоніальній школі мешканець якоїсь європейської колонії міг би позбиткуватися, що варто було б “білим панам” частіше приїжджати до своєї колонії, щоб навести тут лад.

Тимур, наприклад, може прохопитися, що було б непогано переселитися до Маріуполя працівникам російської ДАІ зі своїми сім’ями, щоб навести тут лад на дорогах.

У якийсь момент пара пропагандистів вирушає у велику мандрівку Росією. До речі, заявлена причина поїздки вже доволі сатирична: вони хочуть купити потриману іномарку (бо ж попередні машини в них згоріли внаслідок влучення снаряда, випущеного невідомо ким), тому їдуть на російський Далекий Схід, щоб придбати потриману японську машину з правим керуванням.

Зрозуміло, що через санкції в Росії не можна придбати нову іномарку, крім китайських. А китайські чи тим більше російські авто Тимур чомусь не любить.

Тимур Сеїдов і голова бурятського Леніна

Звісно, у своїй мандрівці вони всюди охають і ахають. Щоправда, іноді не зовсім зрозумілий предмет їхнього захоплення. Так, приїхавши в бурятський Улан-Уде, пара поселяється на верхньому поверсі готелю. Звідти вони знімають краєвиди цього, за їхніми словами, прекрасного міста. І все… Чомусь немає відео прогулянки вулицями вечірнього Улан-Уде, бесід із його симпатичними мешканцями. Щоправда, ще показують пам’ятник — велетенську голову Леніна в центрі міста.

І більше нічого. Залишається хіба що повірити на слово маріупольським блогерам, що Улан-Уде — це місто мрії.

Затишні вулички Улан-Уде

Але все ж таки в Анастасії вийшло одне справді цікаве інтерв’ю з дружиною одного росіянина, який із сім’єю вирішив переїхати з російського Качинська до Маріуполя. Якщо коротко, це інтерв’ю просто іконічне створення образу “білих гаспод”, що відправилися в туземний край просвітлювати аборигенів. Згадування про частку “шо”, яка в’їдається в її чудову російську мову, про руїни міста, яке відбудовують росіяни.

Постійні натяки, що маріупольці мають бути вдячні за зусилля з відбудови. Але все це перекреслюється однією чудовою фразою жінки про те, що її чоловік, приїхавши в Маріуполь, заявив, “что больше не вернется в Качинск никогда”.

Згадування про частку “шо”, яка в’їдається в її чудову російську мову

Постає логічне питання: якою страшною має бути російська глибинка, щоб людина була згодна переїхати з неї до вщент зруйнованого війною міста і не хотіти повертатися назад?

Діма і Ліля

Ще одна сімейна пара з Маріуполя веде спільний ютуб-канал “Діма і Ліля”. Вони мають 69 тисяч підписників, але для них не дивина, коли деякі відео “злітають” до 200 і більше тисяч переглядів. За їхніми словами, до окупації вони працювали на “Азовсталі”, хоча вже тоді намагалися якось розвивати свій ютуб-канал, знімали відео про відпочинок.

Пропозиція про співпрацю в них на каналі висить і зараз. А як згадка про їхні потуги — серія матеріалів про відпочинок у Туреччині та Єгипті. Можливо, у якомусь іншому житті, де не було б російської окупації, Діма і Ліля й далі залишалися б порядними людьми: працювали б на “Азовсталі”, підробляли б на своєму ютуб-каналі, розповідаючи про черговий курорт десь в Анталії чи Хургаді. Але росіяни вирішили понести “русскій мір” в Україну, і життя Діми й Лілі докорінно змінилося.

Розгублений Діма розповідає про “разбитый город”, але чомусь забуває сказати, хто ж власне його руйнує. Скриншот із відео від 3 квітня 2022 року

Ось ми бачимо опублікований навесні 2022 року сюжет на каналі з цілковито розгубленими Дімою і Лілею. Вони стоять посеред зруйнованого війною Маріуполя й розповідають про те, що намагаються просто вижити. Зрештою подружжя втікає з міста.

Вони потрапляють в Астрахань, і їх наче хтось підміняє

А далі вони потрапляють в Астрахань. І їх наче хтось підміняє. Починаються безкінечні сюжети про прекрасне життя в Астрахані. Потім повернення додому, але подружжя вже чітко артикулює основні меседжі кремлівської пропаганди щодо Маріуполя. Зокрема, один із її наріжних каменів — “відбудову” Маріуполя. Тут блогери чітко дотримуються явно складеного не ними списку “перемог” російської влади в цьому місті.

Ось Діма і Ліля розповідають про зруйнований і нібито відновлений дитячий садок. Ну, зрештою, чому б блогерам не розказати про відбудову такого важливого елемента інфраструктури. Тим більше що, за словами Діми, він встиг навіть трохи попрацювати над його відновленням.

Але якщо трохи погуглити, то виявиться, що цей дитячий садок — справжнє медійне явище в російському пропагандистському середовищі. Бо на його “відкриття” приїжджав сам російський віцепрем’єр Марат Хуснуллін. І подію широко транслювали центральні російські пропагандистські медіа.

Заколисуючі голоси Діми і Лілі розповідають про “чудову” набережну, про відпочинок на Азовському морі, про зміни погоди. Лише не розповідають, як так сталося і завдяки кому, що вони залишилися без житла і без роботи. Хоча з огляду на їхню активність на ютуб-каналі нову роботу вони таки знайшли.

Walk Talk із Тули

Російський пропагандист Євгеній із ютуб-каналу з 590 тисячами підписників і претензійною назвою Walk Talk, вочевидь, є представником “білих гаспод”. Принаймні в приватних розмовах представляється як “Євгеній із Тули”. Певно, він справді з Тули, бо рефрени про Тулу в нього час від часу з’являються.

Зараз Євгеній береться за будь-які пропагандистські замовлення. Але розкрутився він завдяки Маріуполю чи радше тому, що з нього зробили росіяни. Перший матеріал на каналі розповідає про його нібито волонтерську поїздку до Маріуполя. Та й зараз він так переймається проблемами Маріуполя, що, здається, не вилазить звідти. Тому все ж таки може бути зарахований до маріупольського крила пропагандистів.

Треба віддати належне — Євгеній має певні пропагандистські здібності. Так, в одному з роликів він розповідає про кілька поламаних невідомими сміттєвих урн, встановлених російськими “визволителями”.

Випадково чи ні, але під час своєї розповіді Євгеній зустрічає пару літніх маріупольців, які розповідають йому, що, можливо, сміттєві баки пошкодили українські активісти, які чекають на звільнення міста від росіян і, звісно, ненавидять усе побудоване росіянами. Так буденна розповідь про кілька розбитих сміттєвих урн набуває зовсім інших фарб.

Євгеній демонструє сміттєву урну, за його версією, зламану проукраїнськими активістами

Проте в такого здібного пропагандиста, як Євгеній із Тули, бувають свої проколи. Наприклад, пояснюючи, чому маріупольці дуже повільно заселяють новий мікрорайон “Невський” (так, знову “Невський”, здається, кожен пропагандист у Маріуполі має розповісти про цей район), Євгеній зауважив, що маріупольці втратили під час війни всі свої меблі, домашнє начиння і тепер їм нічим заставляти порожні коробки виданих їм квартир. Грошей на те, щоб усе це придбати, у них також немає.

Можливо, ця його фраза лишилася б непомітною, якби в той самий “Невський” невдовзі не завітав сам Володимир Путін. Звісно, до його візиту готувалися, і власники квартир у новобудовах, поза сумнівом, проходили суворий інструктаж, що і як казати.

Але, певно, недавня атмосфера української демократії, а заодно й традиції критики влади зле пожартували з “неокріпшими” умами нових “росіян”, і власник отриманої квартири між безкінечними подяками взяв і ляпнув, що отримав порожню коробку, а все, що у квартирі, докуповував власним коштом.

Путін із цієї квартири швиденько пішов, а різні ліберальні російські медіа на кшталт “Дождя” одразу згадали, що один маріупольський блогер уже писав про проблеми з інтер’єром квартир. Довелося Євгенію робити пряме включення й пояснювати, що його слова перекрутили, і наводити ту саму цитату, завдяки якій він став відомий.

Цікаво, що включення він зробив чомусь не з міста його болю Маріуполя і не зі своєї можливої батьківщини Тули, а з набережної сонячного Геленджика, де невідомо як опинився. Але це вже інша історія.

“Мирные”

Такою самою амплітудою рухається ще один пропагандистський ютуб-канал “Мирные”. Цей проєкт веде не якась аматорка з Маріуполя, а професійна пропагандистка, “воєнкор”, працівниця російського “РИА Новости” Регіна Орєхова.

Зрештою, вже тільки те, що останні два роки вона систематично висвітлює (насправді дезінформує) ситуацію в Маріуполі, дає підстави включити її до списку маріупольських блогерів-пропагандистів. Там усе так само, як і в інших: нескінченні розповіді про російські новобудови, про кожен покладений росіянами камінець, показ вдячних місцевих мешканців.

Регіна розповідає, як вигідно вкладатися в “розрушку”

Але Регіна, певно, сама того не розуміючи, зробила на сьогодні вже мало не легендарний матеріал, який демонструє, наскільки “білі гаспада” Маріуполя і передусім вона сама далекі від будь-яких виявів людяності.

Називається цей матеріал “Шок-цены на квартиры в Мариуполе”. І розповідається в ньому, якщо узагальнити, про те, як вигідно вкладатися в зруйноване житло, у “розрушку” в Маріуполі.

Нагадаємо, йдеться про житло, у якому хтось жив, хтось загинув. І ось по цих квартирах, де залишилися речі їхніх господарів, Регіна ходить із якимись людьми, які називають себе ріелторами, і розповідає, як вигідно вкладатися в таке житло.

“Большая гостинная с выходом на лоджию”, — розповідає ріелторка Наталя про зруйновану квартиру в зруйнованому будинку. Скриншот із ютуб-каналу “Мирные”

Ось Регіна приходить із ріелторкою Наталею в одну з таких квартир. Всюди лежать речі людей, які тут жили, навіть у дитячій зібрані дитячі іграшки, якими вже ніколи не гратимуться діти. “Квартиру к продаже не готовили, даже не вывезли мусор”, — голосно обурюється блогерка, навіть не розуміючи, що, можливо, вже нікому вивозити звідси сміття, що, можливо, сім’я лежить закопана поруч у дворі будинку.

Якби у світі проводився конкурс на найбільш антилюдський, антигуманний ролик, то це відео, поза сумнівом, претендувало б на перші місця.

Але крім цього легендарного матеріалу Регіна наштампувала багато роликів про “восстановление” Маріуполя та його щасливих мешканців, де самі маріупольці виступають такими собі пасивними акторами для пропагандистів. Ще одне підтвердження давньої істини: відбери в людини все, що вона має, і потім можеш робити з нею все, що хочеш.

Відбери в людини все, що вона має, і потім можеш робити з нею все, що хочеш

Тому, коли на власників нового житла перед дверима чекають російські медійні пропагандисти, всі розуміють, що відповідати на запитання потрібно, і відповідати правильно. А почавши, люди мимоволі втягуються в цілком пропагандистську за змістом бесіду. Хтось намагається похвалити надане житло, а хтось уже хоче сказати кілька теплих слів і про тих, хто його надав, — про “білих гаспод” із Росії.

Але навіть подяки на камеру та дешевий гламур не можуть сховати всю потьомкінську убогість відбудови росіянами зруйнованого ними міста.

Такий вигляд має стеля в одній із квартир будинку в мікрорайоні “Невський”, що став візитною карткою “відбудови” Маріуполя. Вода з тріснутої труби в квартирі нагорі натекла в натяжну стелю квартири знизу, і стеля прогнулася до підлоги. Скриншот із ютуб-каналу “Мирные”

“...и сломаем хребет”

Блогерка й авторка ще одного пропагандистського ютуб-каналу “Маша с Мариуполя” Марія Чушикіна давно знана на ринку російської пропаганди.

Цю саму пропаганду вона “накидає” щедро й безапеляційно. Йде абсолютно чітко по “драбинці” заштатного маріупольського пропагандиста. Українські нацисти, які не давали жити і розвиватися місту, будинок її зруйнували, але нічого, тепер Росія взяла всіх під своє крило і все відбудує.

Згідно із заявами Маші все тепер у місті буде добре, а якщо десь на дорозі колесо її машини потрапить у яму, то Маша одразу ж відкоментує, що ця дорога “осталась еще от Украины”. Блогерством займається і її чоловік, але не так вдало, як вона, до того ж, за інформацією радника мера Маріуполя Андрющенка, він ще й пов’язаний із місцевим МГБ.

“Маша з Маріуполя” зі своїм чоловіком. Скриншот із її відео

Тобто перед нами образ російської пропагандистки, типовий просто до нецікавості. Але останнім часом серед пропагандистського хламу на її ютуб-каналі стали проскакувати дуже дивні матеріали. І пов’язані вони з тим, що в Маріуполі з’явилися “білі гаспада” в буквальному розумінні цього слова.

В’ячеслав Дацик — знана в російському бомонді людина. Професійний боєць, учасник ультранаціоналістичного руху “Слов’янський союз” (заявленою метою є створення Росії на чолі з титульною нацією. — Texty.org), свого часу займався розбоєм, грабував магазини мобільного зв’язку, був затриманий, поміщений у психлікарню, звідти втік до Норвегії, але потім повернувся назад.

За словами “Маші з Маріуполя”, саме Дацик із компанією сьогодні віджимає ринки й торгові точки в Маріуполі. А в її портфоліо з’являються ролики, наприклад, із такими назвами: “Вячеслав Дацик в Мариуполе! Приедем все дивизией, обосц*м и сломаем хребет!”.

У цьому ролику Маша та її чоловік плачуться, що Дацик назвав їх “ждунами”, у той час як вони чесно допомагали “нашим ребятам на фронте”. Загалом вимальовується картина, коли місцевий криміналітет змушений уступити наполегливішим колегам із Росії, ще й ідеологічно зарядженим.

“Нам сказали, что сломают хребет, обос…т, это как минимум некультурно”, — жаліється пропагандистам на Дацика представник місцевої “еліти”. Зрештою, це добре нагадування місцевим ютуберам-пропагандистам, до якого майбутнього в окупованому Маріуполі їм варто готуватися.

Майбутнього, де вони так і залишатимуться лише обслуговуючим персоналом, а права на будь-які активи ділитимуть між собою лише справжні “білі гаспада” з метрополії, навіть такі, як Дацик.

В’ячеслав Дацик

“Риба повертається”

Ми поговорили про відносно великих місцевих маріупольських блогерів. Але пропагандистська активність довкола цього міста не обмежується лише ними. Свій внесок у створення пропагандистського міфу про Маріуполь роблять ютубери меншого масштабу. Один із них — Ігор Коржов, автор ютуб-каналу The Korzhov Vlog, у минулому артист пісенного жанру.

Свої творчі нахили Ігор монетизував тим, що співав різні західні шлягери на круїзних туристичних лайнерах. На момент, коли росіяни почали руйнувати Маріуполь, він був у вільному плаванні. Проте це не заважає йому десь у своїй розповіді вставити, що ось ці, наприклад, будинки були зруйновані обстрілами з “Азовсталі”.

А ще на початку повномасштабного вторгнення в “Російській газеті” вийшла стаття про таких собі мешканців Маріуполя Коржова та його дружину кубинку Габі.

“10 месяцев назад Габи чудом спаслась из лап украинских нацистов, которые взяли ее в заложники в собственном доме. Ребята пережили настоящий ад, но в итоге благодаря "РГ" смогли воплотить свою мечту и переехать в Россию на ПМЖ”, — йдеться в статті “Російської газети”.

Щасливий власник новенького російського паспорта Ігор Коржов

Може, тому, що Коржов не був у минулому сталеваром, він якось набагато легше ставиться до теми деіндустріалізації Маріуполя і поширення міфу про його курортне майбутнє.

“В море появляется больше рыбы. Это здорово. Все потому, что заводы не работают, не травят море, воздух, жителей города. Море стало чище, город тоже. Класс!” — захопливо виголошує свою промову Ігор, за яку ще кілька років тому маріупольці точно вважали б його розумово неповносправним.

Прорашистський ютуб-планктон

А тепер перейдемо від більшої риби пропагандистської біосфери “Міфу про Маріуполь” до її менших мешканців, які теж важливі, подібно до океанського планктону, всіх цих рачків і мальків. Вони створюють такий собі інформаційний шум, щоб вже точно крізь нього не могли пробитися всякі вороги нового, “світлого” майбутнього міста.

Просто хрестоматійний приклад — ютуб-канал “Выжившие. Мариуполь”. Автор каналу — такий собі мешканець Маріуполя з переконаннями стандартного “ватника”, який унаслідок руйнування росіянами міста втратив усе і зараз якось виживає. На своєму ютуб-каналі він намагається наслідувати оптимістичний тон своїх старших товаришів по “перу”, хоча вдається це йому так собі.

Ось він розповідає, що підзаробити можна, якщо купити косу й косити траву. І, незважаючи на прагнення випромінювати оптимізм, із його слів постає образ колись великого міста, яке тепер заростає травою. “Сейчас большая проблема с травой в Мариуполе. Можно купить косу, давать объявления, думаю, найдется много желающих, потому что все вокруг поросло травой”.

Але, попри все, автор таки здається щиро переконаним, що Росія не кине і рано чи пізно все буде добре або як у Росії, де, на його думку, все справді добре. Так, на вихідних він їздить на закупи до Таганрога. За його словами, там усе дешевше, тому треба, щоб російські чиновники розібралися з місцевими маріупольськими “спекулянтами”. І тоді жити точно стане краще.

На день Росії авто каналу купує торт і виходить на одну з площ Маріуполя відзначити “свято”. На площі немає нікого. Блогер роззирається навколо, а тоді чесно зізнається, що сам до кінця не знає, як святкувати цей день. Але потім помічає, що коробка від торта підписана українською мовою. І тут починає просто сипати ідеологічними штампами. Життя знову набуває для нього якогось сенсу.

пропаганда маріуполь дезінформація ютуб