Л

Літні канікули на лінії фронту. У містечку Курахове мешкає близько 200 дітей

Дітей у прифронтових містечках і селах досі багато. Вони не завжди гуляють на вулиці, але вони там живуть. Це тривожно з огляду на те, що ми поступово відступаємо. Містечко Курахове в Донецькій області за 10 кілометрів від фронту не виняток.

Одного вечора в липні знайомлюсь із Сергієм, хлопчиком 11–12 років, який катається неподалік свого дому на зламаних роликових ковзанах. Він раз по раз падає. Замість спеціальних щитків для захисту зап’ясть на руках у нього гумові шльопанці.

Я вирішила знайти або купити для хлопця нові ролики. Пробую сконтактувати з його батьками. Один із його сусідів дзвонить до матері хлопця й переказує мою пропозицію надіслати ролики на відділення “Нової пошти”. Розмова закінчується безрезультатно. Мама хлопчика від подарунка відмовляється. Сусід пояснює , що вона не хоче давати своє повне ім’я та контакти, оскільки боїться примусової евакуації разом зі своїм сином.

Серед дітей, історії яких довелося почути за літні місяці цього року, шестирічна дівчинка, яка з родиною переїхала до Курахового з Мар’їнки, захопленої росіянами в грудні 2023-го. 27 червня цього року вона стала свідком російського ракетного обстрілу автостанції в Кураховому, який забрав життя чотирьох людей.

Десятирічного хлопчика я зустріла, коли прийшла подивитися на місце “свіжого” прильоту російської КАБ, яка впала за кількасот метрів від місцевої лікарні.

Хлопчик катався на самокаті поблизу будинків, пошкоджених вибухом. Будинок, де він живе, також постраждав від того вибуху. Говорила також із дітьми, які виходять на вулицю лише в супроводі батьків чи інших дорослих і не можуть відходити від дому, щоб у будь-який момент встигнути сховатися від чергового обстрілу. Загалом у Курахівській громаді в липні цього року мешкало 857 дітей, з них в самому Кураховому понад 200.

Хлопчик на самокаті приїхав подивитися на наслідки прильоту авіабомби
Хлопчик на самокаті приїхав подивитися на наслідки прильоту авіабомби

Курахове є центром об’єднаної територіальної громади, до якої окрім самого Курахового належать містечко Гірник, а також 26 сіл — на території деяких із них уже точаться бойові дії. До повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року в Кураховому проживало майже 60 тисяч осіб, зокрема 16 тисяч внутрішніх переселенців з інших частин Донецької області. За даними Курахівської міської ради, станом на початок липня 2024-го на території громади залишалося 13 тисяч осіб, зокрема 857 дітей.

Влітку 2024 року найбільша кількість дітей у Курахівській громаді — понад 200 в кожному випадку — живе в самому Кураховому, а також у містечку Гірник та селі Курахівка. Частина цих дітей — переселенці з інших районів Донецької області, на сьогодні вже окупованих росіянами. Їхні родини один раз уже були вимушені переїжджати і тепер можуть не мати грошей або бажання повторювати цей досвід.

Страхи батьків

Страх залишитися на новому місці без житла й стабільних доходів — головна причина для сім’ї залишатись у Кураховому.

Наталія (ім’я змінене), працівниця соціальної сфери, мама двох дітей, пояснює, чому вона та її родина досі залишаються в Кураховому. Головна причина — проблема з пошуком і винаймом житла в іншому місці.

Державні механізми евакуації гарантують можливість тимчасового поселення в гуртожитках чи інших подібних приміщеннях, але там незручно і мало місця.

Після евакуації крім гуртожитку ніде жити, тому люди залишаються під обстрілами

Зарплати її та чоловіка, каже Наталія, не вистачить на те, щоб орендувати окреме житло в іншому українському місті, а держава віднедавна обмежила грошову допомогу для внутрішніх переселенців. Вдома в обох із подружжя поки що є робота, також родина має власне житло.

Минулої зими Наталія з дітьми виїжджала з Курахового на кілька місяців до однієї із центральноукраїнських областей, щоб діти могли взимку жити в опалюваному приміщенні.

Через постійні обстріли в Кураховому взимку не було централізованого опалення і температура в багатоквартирних будинках була не набагато вища за температуру назовні, тому діти дуже хворіли.

Щоб виїхати з дітьми на кілька місяців із міста, Наталія взяла на роботі неоплачувану відпустку, але робити це регулярно вона не може. “На виїзді” сім’я також винаймала квартиру, на що витратила значну частину своїх заощаджень.

Освіта онлайн і брак спілкування

Окрім небезпеки дістати поранення чи загинути внаслідок обстрілу життя в містечку поблизу лінії фронту також означає погану освіту. Через небезпеку обстрілів діти, які залишилися в Кураховому, навчаються онлайн.

Враховуючи роки пандемії ковіду, для них уже чотири роки шкільного життя минули в режимі онлайн. Син Наталії до лютого 2022-го відвідував спортивний гурток. Тепер він цього робити не може. Додаткові заняття поки що має лише донька Наталії — вона відвідує заняття з малювання онлайн.

Під час літніх канікул діти матимуть лише ті заняття, які організують їм батьки чи інші родичі. Освітяни не ризикують щось проводити — через обстріли бояться збирати учнів в одному місці.

Наталія з Курахового каже, що їй пропонували безплатне перебування дітей у літньому таборі на Закарпатті. Але батьки мали оплатити проїзд із Донецької області й назад, а це для них сьогодні значні витрати.

Наталія погодилася б навіть на це, але боїться відпускати дітей у табір самих. “Я боюся ситуації, коли діти будуть далеко від мене під час війни. Якби мені дозволили бути десь поруч із ними в таборі, ми поїхали б усі разом”, — каже вона. Тому літо 2024 року її діти проводять у Кураховому, лише за 10 кілометрів від окупованих росіянами територій України.

За словами Наталії, принагідно родина намагається поїхати кудись у межах України, щоб діти мали досвід справжнього дитинства і щоб хоча б частково компенсувати їм життя в прифронтовому містечку.

Ми гуляємо лише поблизу будинку, щоб у разі обстрілів можна було швидко сховатися від шрапнелі

Діти проводять мало часу з однолітками й мало гуляють, хоча часом їх можна побачити на гойдалках або у дворах. “Мої діти виходять на вулицю лише в супроводі когось із дорослих, і ми гуляємо лише поблизу будинку, щоб у разі обстрілів можна було швидко сховатися від шрапнелі”, — пояснює Наталія. На вулицях Курахового можна побачити й інших дітей у супроводі дорослих, хоча деякі з них гуляють у товаристві однолітків без дорослих поблизу.

Прифронтова економіка

Попри те що з Курахового виїхала більшість населення, у місті досі доступні ключові послуги, хоча деякі з них з обмеженнями. Перебоїв із електропостачанням у прифронтовій зоні в липні було менше, ніж у Києві, хоча воду в містечку подають за графіком по 3–4 години двічі на день, а газопостачання припинили на початку 2022-го, коли обстрілом було пошкоджено місцевий газопровід.

У містечку працює кілька продуктових магазинів, де можна купити повний набір продуктів включно із солодкою випічкою та морозивом. Кількість робочих яток на місцевому базарчику значно зменшилася.

Хтось із продавців поїхав, а хтось не ризикує працювати там після кількох прильотів по самому базару й неподалік. Але в містечку досі працюють мініпекарні, які пропонують грузинську випічку.

Також тут є кілька магазинчиків, де можна купити іграшки й канцелярські товари. У місті працюють кілька кав’ярень і перукарні. Завдяки військовим зайнятість перукарів така, що про стрижку потрібно домовлятися завчасно, а в разі спізнення можна втратити свій запис на користь іншого клієнта.

Кава в місцевому закладі — одна з небагатьох розваг, доступна військовим, тому кав’ярні також не скаржаться на брак клієнтів.

Окрім закладів торгівлі в місті працює комунальна лікарня, хоча кількість персоналу тут тепер становить одну п’яту від кількості на початку 2022 року. Також працюють відділення Укрпошти, одне з трьох відділень “Нової пошти” і відділення Ощадбанку.

Місцеве підприємство забезпечує надання комунальних послуг, відділення ДТЕК забезпечує енергопостачання. Місцеві школи та дитсадки працюють онлайн, їх працівники отримують зарплату. Досі працює соціальна служба.

Голова міської військово-цивільної адміністрації Роман Падун каже, що планує переведення роботи міської адміністрації в режим онлайн та евакуацію її працівників, але в липні вони ще працювали стаціонарно. Окрім того, у містечку діють відділення поліції та міське ДФТГ, у якому зараз служать 34 людини.

Однак усі ці робочі місця не компенсують втрати промислових підприємств, які працювали в містечку до початку повномасштабного вторгнення: механічного заводу, заводу електросталі, елеватора та місцевої ТЕС.

ТЕС стала останньою жертвою російського вторгнення. Хоча потерпала від обстрілів від самого початку 2022-го, працювала вона до весни 2024-го. Але після того, як у березні росіяни стали прицільно бити по українських енергогенеруючих потужностях, вціліле на станції обладнання вивезли на інші підприємства компанії ДТЕК, якій належить станція. А працівникам пропонують нові робочі місця на підприємствах компанії в інших містах України, на що частина з них погодилася.

Часто люди залишаються вдома до того моменту, поки черговий обстріл не зруйнує їхнє житло

Але, навіть втративши роботу, у Кураховому можна отримувати певний дохід, здаючи в оренду житло військовим.

Тому багато сімей, імовірно, залишатиметься в місті, поки в ньому зберігатимуться основні ознаки нормального життя: електропостачання, робота магазинів та сполучення з іншими містечками Донеччини. Чи вціліє помешкання родини, також матиме значення. Досить часто мешканці прифронтових територій залишаються на місці до того моменту, поки черговий обстріл не зруйнує їхнє житло.

Обстріли посилюються

Хоча повільно і з великими руйнуваннями, але росіяни займають усе нові території.

Нині основний напрямок наступу — Донецька область. Прифронтові громади обстрілюються щодня всім арсеналом зброї.

У липні інтенсивність російських обстрілів Курахівської громади зросла. Останній значний інцидент — скидання трьох КАБ на центр Курахового 27 липня.

Роман Падун розповідає, що через частіші обстріли громади міська рада готує документи, які дадуть змогу визначити всю територію громади як територію обов’язкової евакуації дітей.

Але навіть такий статус не дає повноважень місцевій владі евакуювати дітей примусово, каже він. Залишаються лише вмовляння. Досвід показує, що, незважаючи на всі вмовляння, деякі родини з дітьми можуть залишатися в зоні бойових дій, навіть коли містечко майже цілковито перетвориться на руїни.

Телеграм-групи Красногорівки, містечка за 10 кілометрів від Курахового, яке росіяни майже повністю окупували на кінець липня, повідомляють про сім’ї з дітьми, “евакуйовані до Донецька” росіянами за останні тижні.

Українські поліцейські із загону “Білих янголів”, які евакуюють цивільних із зони бойових дій із ризиком для власного життя, такі новини сприймають болісно. “Навіть якщо родина так вже хоче до Росії, чому б їм було не виїхати туди звичайним шляхом і не наражати дітей на ризик загибелі від артобстрілів”, — каже Василь Піпа, один із “Білих янголів”.

війна Курахове літо обстріли діти

Знак гривні
Знак гривні