Ротний у 23. Андрій Скібін дбає про “плюшки” для своїх і відпускає відпочивати за кордон

“Я не знаю, але воно просто в мене виходило і все! — пояснює він. — Я їх (росіян. — Авт.) вбиваю, вони вмирають, усе максимально ефективно і просто”.

Торік, у 23-річному віці, він став командиром роти ударних БПЛА.

Андрій сидить на своєму робочому місці, поки ми спілкуємося, стежить на монітором. Спостерігаю за ним: він говорить про важкі, страшні речі, при цьому не втративши м’якості й душевності. Йому явно подобається те, чим він займається, — бути корисним, захищати. Подобається й тим, хто поруч.

Вибудовування системи

Ті, хто прийшов у роту від самого початку, створили команду й вибудували систему роботи.

Як це вдалося? Ця рота була однією з перших окремих рот у межах проєкту “Армія дронів”. Тобто в них були тільки дронщики. Підрозділ з’явився взимку 2023 року і навіть назви тоді ще не мав. Перший командир і перші люди підрозділу робили його з нуля. Часто не знали, як підступитись, а налагодити треба було всі сфери функціонування роти. На початку були страхи, що вся ідея з “Армією дронів” не вдасться, намагалися робити все якнайкраще, показувати високі результати.

Виходило не все й не відразу. Але потрібна тональність була задана вже тоді.

Врешті вдалося створити справжню команду, що означає рівномірне навантаження, розподіл функцій, свободу дій у процесі виконання завдань, але й відповідальність за результат. Тепер окремі люди приходять і йдуть, але загальний системний підхід лишається.

Енергія молодого командира

Скібін, прийшовши в команду, підсилив її енергійністю та адекватним підходом до керування. Бійці розповідають про нього: о 6-й ранку він уже відписує в чаті роти, о 10-й вечора ще доробляє справи. Він уміє вирішувати проблеми. Детально пояснює послідовність дій. Не ставить нереальні цілі. Рівномірно розподіляє завдання. І спонукає постійно розвиватися.

— У нас тут так: якщо зупинишся, не ставитимеш питання і не вчитимешся, то дуже скоро відстанеш від того, що відбувається в підрозділі. Потім приїдеш на бойову і не покажеш результат. І тоді я чи мої заступники спитаємо: “А що ти робив тиждень? У нас нова плата ініціації, інший вид ретрансляторів чи нова партія дронів. Чому ти не поцікавився, як працювати з ними?”. Якщо людина не показує результат, то буде відповідна реакція від мене.

Так, є свобода, але є й відповідальність.

З коридору смачно потягнуло свіжозмеленою кавою (так, у них є кавомашина). У кімнату заходить військовий, він з іншого батальйону:

— Я так послухав вас із коридору. Слухайте, а можна до вас у підрозділ? Вогонь як у вас тут все!

— Які переваги служби в підрозділах БПЛА? Як би ви пояснили це тим, хто взагалі не хоче мобілізуватись або вагається?

— Зрозуміло, що в армії багато кому не подобатиметься. Ти не вдома, ти багато працюєш, ти на війні, тебе можуть вбити, ти постійно заморюєшся. Але ж не все так погано. У мене пілоти отримують кайф від того, що знищують ворогів, роблять це дуже ефективно і в них є “жирні” цілі. Пілот знищив САУшку, і в нього вже в очах вогонь, він хоче ще й ще.

Якщо не вийде пілотувати дрони, можна спробувати інші напрями: збірка і ремонт, 3D-моделювання, власні розробки (інженер Андрій розробив плату ініціації підриву. — Авт.), виготовлення вибухових сумішей, програмування.

Більше дронів, більше комунікації

На ящику з-під великого нічного дрона “Вампір” сидить Дмитро, інженер роти. У роті він від часу її заснування. Долучається до розмови:

— Як Скіба прийшов, у нас стало більше дронів, більше волонтерської допомоги, більше комунікації з волонтерами, іншими підрозділами, бригадами, виробниками. Ми почали одразу більше літати. Почали розвивати “Мавіки”, бо до цього тут не літали на них. І відповідно стало більше розуміння, що взагалі відбувається в інших. Ми почали здійснювати більше вильотів і знищувати в рази більше ворожої техніки.

— У функціонування роти багато людей вкладає свій життєвий досвід, — додає Андрій. — Є ті, хто найкраще знається на боєкомплекті. Є ті, які пройшли піхотні підрозділи і можуть краще ідентифікувати, чи макет, чи справжню техніку бачать пілоти, або підказати, як і де може маскуватись артилерія. Є ті, хто розбирається, як правильно облаштувати позицію.

Виплати за знищену техніку

— Скіба, розкажи про виплати за знищену техніку, — нагадує йому Дмитро.

— Так, ще одна “плюшка” — додаткові виплати за знищену ворожу техніку. На жаль, багато де в інших підрозділах, бригадах навіть не чули про таке. Я у своїй бригаді порушую це питання на дуже високому рівні. Коли прийшов у підрозділ, найперше зайнявся саме цим. Ми із заступником постійно думаємо, які ще можна запропонувати привілеї і бонуси пілотам.

Преміальні отримує кожен відповідно до своїх завдань. Пілоти більше, так само як і інженери, які покращують дрони і які завжди на зв’язку з пілотами, коли ті на позиціях.

Андрій відволікається на монітори. Він на прямому зв’язку з пілотами, щось підказує їм. І раптом розпливається в усмішці, згадавши щось приємне:

— А ще в армії можна прославитися. От Маркіян у нас зірка. Я думаю, йому теж приємно, що ми його так просуваємо, хвалимо. І він ще більше старається. У нашої роти є офіційні сторінки в телеграмі, інстаграмі, і це круто. Люди там дивляться нашу роботу, пишуть приємні слова нашим бійцям і донатять.

Командир дає підлеглим завдання, які більше підходять конкретній людині.

Каже:

— У мене був один боєць, я його вчив на fpv — у нього не виходить, вчив на “Мавіках” — не виходить, на великих дронах — теж ні. І він зараз водій, це в нього чудово виходить, чітко возить людей, круто ремонтує машини. Звісно, у мене є й немотивовані люди. Але так у будь-якому підрозділі. Я їх ставлю не на ключові завдання.

Свіжі ідеї в підрозділі всіляко вітаються:
— Якщо ти придумаєш, як краще нищити ворога, і ідея буде робочою, тебе в усьому підтримуватимуть, — пояснює командир. — Дістати гроші — окей, дістати специфічний боєкомплект — дістанемо.

Енергія командира заряджає бійців. “Скіба такий: «Давай, зв’язуйся з тим, роби це, пробуй те!»” — розповідає інженер Дмитро. І всі справді починають щось робити.

Відпустки за кордоном

Цього літа Андрій з’їздив у відпустку за кордон. Не завдяки своїй командирській посаді. Це право кожного військовослужбовця України. Але командири часто або не довіряють своєму особовому складу, або не хочуть чи не вміють займатися необхідними для цього папірцями. І тому багато військових навіть не знає, що вони мають таке право.

Андрій Скібін готовий дозволити поїхати за кордон своїм підлеглим, але тільки тим, які мають добру репутацію.

Інженер Влад скоро поїде у відпустку до своєї сім’ї в Данію. Інженер Дмитро теж наміряється гайнути восени кудись у Європу.

Андрій, пілот дронів, підхоплює:

— Я теж у наступну відпустку за кордон поїду. Наш командир дозволяє, бо якщо нормальний підрозділ, то все нормально робиться. А якщо не нормальний, то я співчуваю тим, хто там служить.

— Які документи потрібні для такої відпустки?

— Все доволі просто. У рапорті на відпустку військовослужбовець вказує, що проводитиме її в такій-то країні. Бере із собою цей рапорт, військовий квиток і витяг із наказу, щоб показати на кордоні. Це реально, навіть будучи військовослужбовцем, навіть у цей час, коли йде війна, можна так робити.

— Хто дає дозвіл?

— Військовий пише рапорт командирові підрозділу, а той клопоче перед командиром бригади. Але треба мати хорошу репутацію, звісно. Якщо людина, наприклад, щодня ниє, що не хоче служити, а потім проситься у відпустку за кордон, то таке я не підпишу. Треба, скажу грубо, просто не бути “окунєм”.

— А як ви зʼїздили? Де були?

— Я взагалі вперше за кордоном був. В Іспанії. Тепер раз на рік хоча б їздитиму кудись за кордон.

Запитую, чи є розваги тут, неподалік місця дислокації, бо перед інтерв’ю мені у двох словах сказали, що тут навіть грають у футбол.

Від моніторів до мене повертається Віталій. У нього немає кисті руки — ампутація після поранення. Але й з однією рукою він вправно пілотує дрони і виконує інші завдання. Каже:

— Це я граю у футбол. Нещодавно були змагання, то командир навіть зі зміни відпускав раніше, бо ми з хлопцями тренуємось.

Також є можливість поїхати в місто, поїсти піци, покурити кальян. У нашій роті проблем із цим я не бачу, а мені є з чим порівнювати. Є певна свобода. Немає такого, що тебе затягнули з усіх боків і не дають дихнути вільно.

дрони зсу армійське життя командири армія