Наживо чи дистанційно? Плани Міносвіти повернути максимум шкіл до очного навчання викликають палкі дискусії
Особливо це стосується шкіл на окупованих територіях.
Як писали Texty.org.ua, в Україні значна частина шкіл працює дистанційно. Враховуючи карантин, це вже п’ятий рік такого навчання. І це вкрай погано для дітей. Добре, що Міносвіти розуміє цю проблему. Але в умовах війни бувають ситуації, коли скасувати дистанційку неможливо. Це стосується прифронтових, окупованих територій, а також навчання тих українських дітей за кордоном, які віддають перевагу українській школі.
Особливої уваги потребують окуповані території. Там діти і батьки значно ризикують, відвідуючи українську школу. Тому треба вкрай обережно поставитися до змін, які можуть зачепити окуповані території, й зробити все, щоб зберегти навіть класи з мінімальним наповненням і вчителів, які там викладають. Адже для дітей в окупації вчитель української школи — це контакт із вільною Україною, це особлива довіра, тому важливо не порушити цей крихкий баланс.
Також потрібно за будь-яку ціну зберегти можливість повноцінної онлайн-освіти для українських школярів, які перебувають за кордоном. Частина з них пішла до місцевих шкіл, але частина навчається за українською програмою онлайн. Тут не стоїть питання безпеки і загроз, тому можна діяти вільніше в питанні оптимізації витрат.
Через ці виклики повернення до звичної живої школи викликає бурхливі дискусії. Не всі вчителі згодні відмовитися від уже напрацьованої й зручної практики. Тож після першої спроби МОН скоригувало свої плани.
Передані освітянам для проведення занять онлайн ноутбуки. Фото із соцмереж освітян, 2023 рік
Курс на офлайн, перша спроба
Міністерство освіти спочатку підготувало проєкт наказу № 850, який, власне, і мав відсіяти заклади з дистанційною формою освіти. У наказі чітко й однозначно зазначалося, що основною формою навчання є очна форма із застосуванням змішаного навчання.
Згідно з пропонованими новаціями школи з дистанційною формою навчання зможуть продовжити свою роботу лише за наявності щонайменше 20 дітей у кожному класі та щонайменше одного класу на кожній із паралелей.
Були прописані умови навчання для учнів, які займаються дистанційно за кордоном. Таке навчання відбуватиметься за скороченою освітньою програмою: українознавчий компонент і перезарахування оцінок з інших предметів, які вивчалися в школі за кордоном.
Тут варто нагадати, що батьки багатьох учнів, які нині навчаються за кордоном, скаржилися на подвійне навантаження на дітей: спочатку діти вчаться в місцевій школі, а потім мають прослуховувати дистанційно навчальну програму в українській. Але в ЄС є різні країни, одні вимагають обов’язково відвідувати місцеві школи, а інші ні.
Ще одне нововведення — учні, які виїхали з окупованих територій і живуть нині в Україні, будуть відраховані зі шкіл, у яких вони до того навчалися дистанційно. Тепер вони мають піти на очну форму навчання до школи за своїм фактичним місцем проживання. Переїхав, наприклад, учень із сім’єю з Бердянська до Ічні, що на Чернігівщині, отже, йде вчитися до місцевої ічнянської школи. Винятки можливі лише тоді, коли в населеному пункті, де мешкає переселенець, узагалі немає шкіл або місць у школі.
Звісно, проєкт наказу № 850 викликав доволі жваве обговорення й критику. Можливо, саме це стало причиною його скасування, як зауважили в самому Міносвіти.
Спроба № 2
Натомість Міністерство освіти і науки України видало новий наказ № 1112. Положення нового наказу достатньо тісно переплітаються з положеннями скасованого № 850. Хоча є і відмінність: у поясненнях до нового наказу в Міносвіти одразу зауважують, що всі зміни будуть запроваджені лише через рік — із 1 вересня 2025-го. Проте є і зауваження, які радше схожі на прозорі натяки на те, що наказ можна не виконувати: “Якщо області готові до імплементації окремих компонентів із цього навчального року, то можуть їх розпочинати”. Звісно, і цей наказ викликав критику з боку передусім освітян, які займаються дистанційною освітою.
Добре, що відтермінували
Про новації МОН Texty.org.ua вирішили поговорити з представницею тієї категорії освітян, яких заплановані зміни зачеплять безпосередньо. Олена, вчителька однієї зі шкіл на Херсонщині, яка сьогодні працює лише дистанційно. Населений пункт, у якому містилася її школа, досі окупований.
Олена: Наша школа досі прописана на окупованій території. Директор перебуває в Україні, я в Чехії, ще один завуч у Фінляндії. Але в роботі нам це не заважає. У нас на сьогодні понад 700 учнів, більшість із них за кордоном. Наш населений пункт майже з перших годин повномасштабного вторгнення окупований, тому всі масово виїжджали за кордон уже через Крим. І нині ми розкидані по різних частинах світу. На окупованих територіях залишилася третина наших учнів. На підконтрольних Україні територіях у нас навчається близько 50 дітей.
— Як ви оцінюєте плановані МОН зміни?
Не всі батьки налаштовані залишатися за кордоном. Хтось хоче мати повноцінну українську освіту.
Конкретно моя донька територіально перебуває в Чехії. Зараз вона в десятому класі. Вчилася за проєктом “Інтелект України”. Це поглиблене вивчення математики, англійської мови. Ініційовані МОН зміни обмежують тих дітей, які за кордоном, бо всі вони повинні будуть вчити лише український компонент.
Тобто в одинадцятому класі, якраз тоді, коли мала бути посилена підготовка до НМТ (національного мультипредметного тесту), моя дитина від держави Україна може претендувати лише на українську мову та історію України. Але не на поглиблену математику, яку вона вивчала з першого класу, чи поглиблену англійську.
Багато учнів від нас спершу відрахувалося, а тепер вони повертаються, тому що за кордоном, де особливо складні мови, як-от німецька, данська, діти, які не тягнуть мову, не можуть опанувати навчальний матеріал. І вони сидять по два роки в адаптаційних класах. Там, де, наприклад, розповідається про культуру Німеччини, вчать ту саму мову, але не рухаються далі в навчанні.
— Але ж багато хто був незадоволений саме тим, що діти вчаться за повною програмою одночасно і в школі країни проживання, і в українській школі.
Є наказ МОН ще від 2023 року, у якому все це дуже класно прописано. Там написано, що обласні управління та департаменти освіти визначають школи в областях, створюють перелік шкіл, які мають саме ці класи. Дитина може обрати скорочену програму, якщо вона проживає за кордоном.
— А що з дітьми з окупованих територій?
У нас є кругла відмінниця, абсолютно всі синхронні онлайн-уроки дитина відбула. Її батьки ховали, щоб вона не ходила до російської школи. Інші змушені були ходити на російські уроки, але після російської школи приходили до нас на синхронні, казали, ура, ми нарешті можемо вільно дихати, ми можемо говорити, бо там не можна, там такого немає. І зараз ми їм повинні — причому не МОН, а ми — сказати про те, що, дорогі діти, наша школа не зможе з вами далі займатися. І це останній рік, коли ми їх зможемо вчити за повною програмою.
— Я так розумію, це не лише ваша проблема?
Усе лівобережжя Херсонщини працює дистанційно. Наприклад, у Скадовській громаді таких аж вісім закладів. У нас три. У сусідній громаді, здається, ще два заклади.
— Як ви плануєте працювати цей навчальний рік?
У МОН зробили дуже грамотний хід — відтермінували дію наказу, знявши таким чином напруження. За рік підтягнуть нормативку. І такого спротиву вже не буде, бо за цей рік люди змушені будуть шукати своїм дітям щось певніше, стабільніше.
Цей навчальний рік, мабуть, через суспільний розголос нам вдасться розпочати для всіх своїх класів. А що буде далі, побачимо.
Для дітей з окупації дистанційне або індивідуальне навчання
Texty.org.ua також звернулися до Міністерства освіти і науки України, щоб там прокоментували ситуацію та розповіли, чи планує держава пропонувати якісь варіанти дітям, які навчаються за кордоном і на окупованих територіях. Далі наводимо відповіді МОН.
— Яка кількість шкіл із дистанційною формою навчання на сьогодні?
2266 станом на початок 2023/24 навчального року.
— Скільки із цих шкіл офіційно зареєстровано на окупованих територіях?
Кількість шкіл на ТОТ (тимчасово окуповані території) — 930. Працювали минулого навчального року (переважно онлайн) — 356. На простої — 574.
— Яка кількість дітей на сьогодні перебуває на дистанційній формі навчання?
Сьогодні майже 600 000 дітей здобуває освіту дистанційно в Україні, ще понад 390 000 — це діти, які перебувають за кордоном, але і далі навчаються в українських школах дистанційно.
— Чи можливо для дітей, які перебувають за кордоном, і далі дистанційно вивчати всі предмети української школи, а не лише дисципліни українознавчого компоненту?
Цього навчального року діти, які перебувають за кордоном, можуть навчатися за повною програмою дистанційно. Але також у них є опція обрати українознавчий компонент.
— Яка форма навчання можлива для дітей, які нині перебувають на окупованих територіях, наступного навчального року? Чи обов’язковою для них буде форма патронажної (індивідуальне навчання із залученням учителів. — Texty.org.ua) освіти? Чи можливе заняття для цих дітей у дистанційних класах або школах із дистанційною освітою?
Діти, які перебувають на ТОТ, зможуть і далі навчатися в дистанційних класах, якщо це дозволяє безпекова ситуація. Оцінку безпечності ситуації даватимуть учителі та батьки дитини. Також учні на ТОТ можуть перейти на індивідуальну форму навчання (педагогічний патронаж) із застосуванням дистанційних технологій. МОН надасть рекомендації щодо роботи за педагогічним патронажем і приклад індивідуального розкладу.
Насамкінець Texty.org.ua все ж таки хотіли б іще раз звернути увагу на долю учнів з окупованих територій. Фактично українська школа, освіта — це те, що дуже міцно пов’язує молоде покоління українців в окупації з їхньою батьківщиною. Поки що до кінця незрозуміло, чи не призведе сам перехід на іншу форму навчання або відокремлення від колективу через індивідуальну освіту до зменшення кількості учнів української школи в окупації, їх відсторонення та розриву зв’язків зі своїми однокласниками й друзями, які виїхали з окупації чи за кордон. Якщо через реорганізацію ці діти залишаться за “бортом” нашої освітньої системи, це дуже послабить позиції України на окупованих територіях.
