«Кажу тільки правду!» Чому родичі зниклих безвісти шукають інформацію у ворожок та екстрасенсів
Який шлях проходять близькі зниклих безвісти, що звертаються до ворожок та екстрасенсів, і яку роль у цьому процесі відіграє держава?
«Магічне мислення», до якого вдаються родичі зниклих, часто є реакцією на стрес і безвихідь, у якій вони опиняються. Держава замість системної психологічної роботи з такими людьми (а їх десятки тисяч) фактично легітимізує ворожок та екстрасенсів, яких можна побачити навіть в ефірі єдиного телемарафону, що фінансується коштом платників податків.
Ми дослідили цю тему, поспілкувавшись із людьми, які шукають своїх родичів, із колишнім держслужбовцем, який допомагає таким людям, із психологинями та журналісткою, яка знає «кухню» екстрасенсів зсередини.
Станом на кінець вересня 2024 року до Реєстру зниклих безвісти за особливих обставин внесено 55 тисяч осіб.
«Чим ви можете допомогти»
«А чим ви можете допомогти?» — перше, що відповідають люди, коли я прошу поділитися історіями пошуку зниклих безвісти. Підписуюся на кілька груп, де шукають полонених і зниклих безвісти. Тепер моя стрічка складається з фотографій військових, про яких ніхто нічого не знає.
Погоджується поспілкуватися пані Людмила (ім’я змінено з етичних міркувань). Вона допомагає шукати брата свого чоловіка. Він пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення. 27 липня цього року виїхав на позиції, а 2 серпня зв’язок із ним зник.
«Нам повідомили, що був приліт і він вважається безвісти зниклим, — розповідає Людмила. — Спочатку сказали, що він, імовірно, загинув, але оскільки тіла немає, то його не можуть визнати загиблим. Іншого разу, коли ми поїхали у військову частину, сказали: “Не думайте, що він мертвий. Може, він десь поранений або в полоні”».
Людмила каже, що постійно дзвонить у ту частину, де служив брат її чоловіка: «Там уже знають, що то братова. Запитую, чи є якась інформація. Кажуть, немає ніякої. Боже мій милий! Ну що думати? Я не хочу вірити, що командир не знає, де ділася людина. Нам казали, що є один хлопець, він поранений, але ми не можемо дізнатися, де він, і номер командира нам не дають».
Вони разом із дружиною зниклого зверталися також і до поліції, і до Червоного Хреста, і на всі можливі гарячі лінії, і в лікарні. І все безрезультатно. Але продовжують пошуки.
Невизначена втрата
За словами Крістіни Бут, голови ГО «Бути», організації, яка підтримує людей у втраті, коли людина в полоні чи безвісти зникла, родичі переживають втрату, яку називають невизначеною. Дослідники класифікують два види такої втрати: присутність фізична, але відсутність емоційна і, навпаки, присутність емоційна, але відсутність фізична.
«Одна з наших учасниць програми «СяяТи», що спрямована на підтримку жінок, які проживають втрату, сказала, що ніби застрягла між двома світами. Зависла між минулим, теперішнім і майбутнім. Теперішнє стає дуже незрозумілим, бо воно тягнеться у два боки, чи то в минуле, де все було добре, чи то в майбутнє, де ти не розумієш, яким воно буде, — пояснює Крістіна. — У цьому стані буває складно зрозуміти, хто ти тепер: дружина чи вдова, матір двох дітей чи матір трьох».
Психологиня, травмотерапевтка, заступниця директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України Тетяна Сіренко додає, що людина в стані невизначеної втрати присвячує всі думки і дії пошукам. Усі активності в родині відкладаються на потім: весілля будемо грати, як тато повернеться з полону, тощо:
«Людині, яка не має ніякої інформації про рідного, важливо робити бодай щось, щоб повернути собі хоча б якийсь контроль. Тому вона безкінечно шукає інформацію на якихось ресурсах, звертається до офіційних інституцій, ходить на акції протесту тощо. Так виходить травматична енергія».
Але повноцінно прожити травматичну ситуацію неможливо, пояснює травмотерапевтка, бо вона не завершується. Що менше інформації, то менше зони контролю і більше безпорадності, більше потреби робити хоч щось.
«Сказали, що живий»
Саме в такому вразливому стані, коли випробувані всі реалістичні способи вирішення проблеми, люди можуть звертатися до магічного способу мислення.
«Це те, що насправді може завдавати шкоди, — застерігає Тетяна Сіренко. — Марні надії та обіцянки, які отримує людина, довше підтримують її в стані заперечення втрати, а іноді й викликають залежність, змушуючи ще і ще звертатися до ворожок, щоб підживлюватися новою інформацією. Відтак людина довгий час не може прийти до стадії прийняття чи горювання, трансформувати своє життя і рухатися далі».
Наша співрозмовниця Людмила каже, що вона, як і дружина зниклого, відчуває, що він живий. Зізнається, що, зневірившись у пошуках за офіційними і неофіційними каналами, вони зверталися і до священника — за порадою жінки, яка також шукала свого чоловіка.
Хоча їхати до батюшки було неблизько, вони поїхали. Розповідає, що той подивився на фото, на одяг зниклого, який вони привезли із собою, і сказав, що від нього йде енергетика живого.
«Сказав, що він живий, але поранений. Хтось знає, але приховує», — ділиться Людмила.
Священник помолився за зниклого і не взяв грошей за своє передбачення. Натомість екстрасенс на ім’я Олег, який сам знайшов Людмилу в одній із груп пошуку близьких, запропонував їй свою допомогу за дві з половиною тисячі гривень. Але вона відмовилася.
«Я кажу: “Ой, якби ви справді знайшли, я, може, і заплатила б, віддячила б, а так діло не піде. Я тобі заплачу, а ти на другий день мене заблокуєш. Бувай здоровий”. Мені не 20 років, трошки мозок думає. Може, й були люди, які повелися на таке, але я зразу зрозуміла, що тут щось не те. Люди за все хапаються, щоб хоч щось знати».
«Без обману. Кажу як є»
Щоб дослідити, як саме екстрасенси і ворожки зловживають психологічним станом родичів зниклих, підписуюся на сторінки деяких екстрасенсів. Тепер мій ранок починається зі сповіщення «Екстрасенс такий-то відмітив вас у коментарі». Стрічка в соцмережах окрім фото зниклих складається ще й із карт таро та відеопередбачень на кшталт «До кінця війни залишилося 13 днів». У групах із пошуку час від часу з’являються дописи й коментарі тих, хто обіцяє свою допомогу.
(Орфографію і пунктуацію збережено)
«Справжня Сертифікована Ясновидиця Медіум не Шахрайка. Допоможу знайти людину яка пропала безвісті або зникла бачу минуле теперішнє майбутнє скажу правду яка б вона не була не обманюю, ніколи лікую від важких хвороб тих, що навіть лікарі не можуть, вилікувати знімаю важку порчу прокляття, роблю. прив’язку, на людину приворот отворот ставлю блок сильний захист на людину та на ваш дім допоможу у всяких бідах допоможу у всьому звертайтеся будь ласка в особисті. передбачення минулого теперішнього майбутнього будь яким способом. Без обману!!! Кажу правду як є!».
Далі йдуть номери телефонів, телеграм і фейсбук-сторінка, яка, до речі, закрита. Номер належить Маргариті Беловій. У профілі телеграму зазначено: телеведуча, телезірка, ясновидиця, акторка, співачка, модель, богиня шопінгу. Гугл видає про неї відео за її участю в токшоу на каналі «Україна». Її запрошували на передачі як трансгендерну жінку. Пишу їй у телеграм, ніби в мене зник брат. Умисно роблю помилки. Вона теж не вирізняється грамотністю.
Далі відбувається такий діалог (пунктуація збережена):
— Передбачення платне, якщо вас влаштовує, то давайте працювати.
— А скільки коштує?
— 500 гривень коштує передбачення кажу тільки правду.
— А як мені узнати, що ви не обманюєте? Я дуже довіряю людям, але зараз стільки обманщиків. Хочу впевнитися, що ви не з них.
— Я точно уж не обманюю людей. Ніколи. І кажу тільки правду, — відповідає окремими повідомленнями.
— А гроші наперед нада? Чи після передбачення?
— Якщо сумніваєтеся то нічого не робіть і не замовляйте, — тисне у відповідь.
Я ще намагалася почути аргументи, які переконали б мене в ефективності ворожки, але врешті співрозмовниця відмовилася від подальшого спілкування.
«Людина в стресі, швидше за все, не ставитиме стільки запитань», — коментує нашу переписку психологиня Тетяна Сіренко. Бо я наче запропонувала свої правила гри, й у відповідь вона зманіпулювала: не вірите, не звертайтеся.
«Зараз або через рік»
У групі, присвяченій пошукам зниклих, є чимало інших чаклунів, мольфарів, екстрасенсів тощо. Серед них і Магдалена Мочіовські, яка називає себе мольфаркою, брала участь у перших сезонах телешоу «Битва екстрасенсів». Вона ставить слізні реакції під багатьма дописами родичів зниклих. Іноді пропонує в коментарях звертатися до неї по допомогу в приватні повідомлення.
Жінка під нікнеймом «Камила Ясновидящая» пише під схожими дописами: «Живий, більш детально пишіть в особисті повідомлення». «Шахрайка», — відповідає їй Мочіовські. Битва екстрасенсів як вона є.
Магдалена у відповідь на прохання знайти брата сказала надіслати фото, дату народження і 600 гривень на картку. Попередила, що черга в неї на рік наперед, половина звернень стосується пошуку безвісти зниклих. Але якимось дивом просто зараз має 15 хвилин і може зробити розклад. Одразу надсилає номер картки. Картка Таскомбанку, прізвище не видно. Поки я ставлю якісь запитання і сумніваюся, тисне, мовляв, немає часу, «чекають інші люди, яким справді потрібна допомога».
Магдалена також пише з помилками:
— Я можу багато що сказати. Я не роблю свою роботу безкоштовно. так що не заберайте час. на все добре.
— Вибачте, я трохи розгублена. Я завтра вам заплачу і скину фото. Добре?
— Ні. У мене немає часу. У мене місяць по хвилинах розписаний.
— Тобто або зараз, або ніколи?
— Чому ніколи, через рік.
— У мене просто грошей нема. Переселенські прийдуть завтра.
— Гарного дня.
Тут також бачимо класичну маніпуляцію, що спонукає людину швидко ухвалювати рішення.
«Якщо людині в стресі сказати, що або зараз гроші, або рік чекати, швидше за все, вона піде шукати гроші», — пояснює психологиня.
Ворожки в телемарафоні
Але ворожки й екстрасенси — це не лише купка шахраїв в інтернеті, а й розкручені телебаченням персони.
Наталія Яковлева, експродюсерка 16-го сезону телевізійного шоу «Битва екстрасенсів» та екскерівниця проєкту «Слідство ведуть екстрасенси», тепер створила власний проєкт «Бритва екстрасенсів», де вже показує, як вони дурять людей.
Наталія каже, що до екстрасенсів, які прославилися завдяки телешоу, справді стоять черги на місяці наперед. Їхні профілі часто клонують шахраї в соцмережах (як було, ймовірно, зі згаданою вище Магдаленою).
«Наскільки мені відомо, найдорожче коштує прийом у фіналістки телешоу Анни Єфремової — 18,6 тисячі гривень за 50 хвилин. Іноді екстрасенси пропонують дешевші “бліц-опитування”, щоб якомога більше людей зверталося», — розповідає Наталія.
Каже, що більш як сотня людей поскаржилася їй на Марію Тиху, у якої прайс 12 тисяч гривень за 30 хвилин, начебто вона брала з них гроші й блокувала. Деякі й далі чекають на ефір упродовж двох років, хтось скидав по 500 гривень і не дочекався відповіді на свої запитання в інстаграмі.
Секрет довіри до цієї ворожки, можливо, у тому, що її показують навіть у єдиному телемарафоні, вважає Наталія:
«Тиха постійно гадає, буде чи не буде контрнаступ, які будуть далі дії на фронті, — каже вона. — Я вважаю, це позорище на весь світ, що в нас у новинах і в телемарафоні ведучі на повному серйозі сидять і слухають, що на таро екстрасенси нагадають, поряд із військовим керівництвом, реальними експертами, політологами, науковцями».
Присутність магів в ефірі телемарафону поряд із новинами — це ніби сигнал, який дає держава, легалізує магів, нормалізує їхню діяльність. І люди думають: якщо по телевізору ворожать, то їм можна вірити.
12 вересня Наталія Яковлева створила петицію, щоб на державному рівні заборонили запрошувати екстрасенсів і ворожок для участі в єдиному телемарафоні, що фінансується коштом платників податків. Її можна підписати всім охочим, проте станом на 11 листопада зібрано лише 1,8 тисячі підписів.
Наталія каже, що більшість екстрасенсів використовують війну для власної наживи. І навіть ті, хто відповідає, що із запитами про військових не працює, пропонують інші «послуги».
«Дехто з екстрасенсів, як, наприклад, Макс Гордєєв, каже, що може безплатно визначити, чи жива людина, але насправді це лише маркетинговий хід. Бо далі вони пропонуватимуть ритуали, обереги, знімати порчі й так далі. Людина залишає свій контакт, потрапляє на цей гачок, одразу ж починається викачування грошей. Кажуть: “Бачу, що живий, але на ньому порча”. І далі вже мати, яка хвилюється і чекає сина з війни, віддає всі гроші, родичі навіть беруть кредити, позичають тощо», — розповідає Наталія.
Під відео, де Наталія викриває екстрасенсів, пишуть різні коментарі. Хтось підтримує, хтось докоряє тим, що вона ж сама працювала над популяризацією магів. А, наприклад, екстрасенса Яну Пасинкову виправдовують, бо вона нібито волонтерить. Але ніхто не перевіряє, чи ця інформація відповідає дійсності.
Сумно, що до поліції ошукані магами люди зазвичай не звертаються.
Наталія розповіла про дружину військового, яка набрала 200 тисяч гривень кредитів, щоб оплатити послуги ворожки, яку знайшла в тіктоці. Коли Наталія порадила звернутися в поліцію, та сказала, що боїться, бо поліція нічого не зробить.
Що з підтримкою від держави
Державні інституції пропонують родичам зниклих безвісти певний алгоритм дій, який далеко не очевидний для всіх: написати заяви на певні виплати і пільги, на внесення до Реєстру зниклих безвісти, запити до прокуратури, Координаційного штабу з пошуку зниклих, Червоного Хреста, омбудсмена.
Про системну психологічну підтримку родичів зниклих від держави не йдеться, цю прогалину закривають різні громадські організації. Але часто це локальні ініціативи, орієнтовані на певні групи людей (наприклад, лише на жінок, чи мешканців певного регіону, чи людей, чиї близькі в полоні).
Який усе це має вигляд на регіональному рівні, розповідає Петро Гурняк, який донедавна був представником Уповноваженого у справах зниклих безвісти в Тернопільській області. Потім його посаду скоротили. Нині, судячи з інформації на сайті МВС, представник Уповноваженого один на Тернопільську та Волинську області. Працюють координаційні штаби в регіонах.
Каже, що продовжував працювати і без зарплати. А тепер допомагає людям від громадської спілки «Асоціація сектору безпеки і оборони». І розраджує, і розповідає алгоритм дій: куди звернутися, які заяви написати, на які виплати вони мають право. А потім разом із ними шукає потрібну інформацію, номери телефонів прокурорів, подає запити, телефонує у військові частини і ТЦК, розбирається з процедурами виплат тощо.
Посада представника Уповноваженого є тепер у штаті поліції. Петро Степанович каже, що доводиться бути і психологічною, і юридичною підтримкою. Коли була посада уповноваженого, то був психолог і юрист. Тепер усе доводиться робити самому.
