БМП Bradley: легенда американського оборонпрому, яка потрібна українській піхоті
Американські бойові машини піхоти Bradley суттєво допомагають українській армії — головне, щоб піхотинці отримували їх вчасно і в достатній кількості. Ця техніка дає шанс здобути перевагу на полі бою. Bradley допомагають зберігати життя бійців, оскільки добре захищені й ефективні не лише безпосередньо для знищення ворогів, а й для підвезення піхоти та евакуації. Хоча правда й те, що росіяни все ж таки можуть їх підбивати — навіть найкраща зброя не буває бездоганною.
Першими ці БМП отримали у квітні 2023 року бійці 47-ї бригади. Екіпажі опанували їх лише за 25 днів під час навчання в Німеччині. А вже 8 травня інтернет облетів відеозапис успішного знищення бійцями бригади російського танка Т-80 за допомогою американської БМП Bradley. Оператор-навідник цього екіпажу пізніше згадував в одному з інтервʼю, що то був його перший бойовий постріл після тренування на симуляторі.
Не радянська БМП
Як розповів Texty.org.ua один з офіцерів-зампотехів, перше, що відразу впадає у вічі в БМП Bradley, — її абсолютна раціональність. Усе зроблено так, щоб функціонувало.
На місці механіка-водія стоїть монітор, який може видавати всю необхідну інформацію. Якщо механік-водій підготовлений, він може ініціювати сотню функцій.
На відміну від радянських БМП запуск двигуна максимально простий. Огляд із робочого місця механіка-водія дуже хороший, прилади спостереження розміщені високо. Коли сидиш «по-бойовому» із закритою кришкою, розумієш, що ти бачиш абсолютно все на 180°. На радянських БМП цього немає.
Під час руху, попри те що машина важка, потужності двигуна вистачає, щоб вона пришвидшувалася дуже енергійно. Гальмування також стрімке: достатньо прибрати ногу з педалі подачі пального — і вона відразу починає гальмувати, автоматично перемикаючись на нижчі передачі. Пригадаймо, як треба намахатися з перемиканням передач на БМП. Ще одна приємна річ — коли сідаєш на місце командира або навідника, освоївшись, розумієш, що ти головою нікуди не впираєшся і водночас усе обладнання під рукою.
Є певні особливості використання кулемета: він добряче захований перед командиром. Щоб до нього дістатися, поміняти ту саму патронну стрічку, треба перший раз звести, зняти з механічного запобіжника, відхилити монітор, відкрити стулки і до нього лізти. Це для нас знову ж таки незвично, але там патронна стрічка на 1250 пострілів, тобто не треба коробки міняти через 250 пострілів. На робочому місці навідника є запасні прилади спостереження, які дають панорамний огляд, а в командира взагалі огляд практично на 360°.
Прицільна стрільба
Приціл у M2 Bradley телевізійно-тепловізійний, комбінований з автоматом супроводу цілі. Тобто достатньо навести, захопити ціль, обрати режим ведення вогню і відкрити вогонь.
Як розповів навідник Петро, який пересів на M2 Bradley з БМП, «так, спочатку було складно, бо багато електроніки, але якщо серйозно ставитися до підготовки екіпажів і вчити їх, то машина грізна. Під час стрільби з місця я кладу всі постріли в коло 40–50 см, на швидкості до 30 км все збирається в 1 м. Тобто ціль буде уражена за будь-яких умов — стабілізатор працює добре. Бронебійні оперені підкаліберні 25-мм снаряди прошивають до 100 мм броні, тобто танки радянські типу Т-64, Т-72, Т-80 із товщиною борта 80 мм вона пробиває на дистанції 500 м і ближче».
Власне, ми бачили на відео, як екіпаж Bradley, наблизившись до ворога, розстрілював танк.
Водночас радянські снаряди в такому калібрі, які розроблялися 50 років тому для 30-мм гармат 2А42 і для 2А72, використовуються і тепер. M2 Bradley з 300 м у лоб це витримує, а з додатковим захистом тримає й постріли з РПГ-7. Це при тому, що ті самі БМП-1 і БМП-2 розстрілюються калібром 12,7 мм із того самого Browning на відстані 500 м.
Непогано показала себе ця БМП і в боях серед міської забудови. Завдяки можливості роботи гусеницями назустріч одна одній вона здатна розвернутися буквально на місці, на п’ятачку 4–5 м.
До того ж машина майже однаково захищена з усіх боків. Так, корма захищена від калібру 12,7 мм на відстані від 100 м. Завдяки цьому можна виконувати такі маневри, які на жодній бронетехніці не зробиш. Ну й апарель, яка відкидається, дає змогу викинути десант або забрати пораненого бійця буквально за якихось 8–10 с. Також слід ураховувати, що сама гусениця набагато стійкіша на підрив завдяки гумовим накладкам.
У разі ураження БМП Bradley екіпаж, як правило, залишається живим. Є численні приклади того, як після влучання дрона чи снаряда десант і екіпаж покидають машину й здатні самостійно рухатися.
Загалом M2 Bradley, попри поважний вік, дуже допомагає ЗСУ. Використання автоматичних гармат дає змогу викошувати атакуючих росіян із безпечних відстаней, особливо зважаючи на те, що вони зараз атакують або пішки, або на такому мотлоху, що дивуються навіть оператори БПЛА.
Легенда американського оборонпрому
Американська бойова машина піхоти M2 Bradley — такий самий легендарний виріб американської оборонної промисловості, як танки Abrams чи літак F-16.
Цю БМП було названо на честь генерала Омара Бредлі. Переоцінити її значення для американських сухопутних військ важко. До того ж добрий десяток країн світу активно купує її для своїх армій.
Довкола створення цієї БМП точилися численні суперечки, потім вони навіть потрапили в кіно, але насправді замість проєктованої «бляшанки» в бойових реаліях фактично зʼявився легкий танк. Конструкція Bradley максимально задовольняє низку взаємовиключних вимог. Це універсальне озброєння і добра захищеність за високої рухливості, плавучість, аеротранспортабельність. Завдяки компромісам БМП відповідає цим вимогам, які реалізовані фактично на межі можливостей.
Виробництвом Bradley займалася компанія FMC Ground Systems Division у місті Сан-Хосе (Каліфорнія). Згодом новіші модифікації розміщувалися на підприємствах транснаціональної компанії BAE Systems.
Екіпаж і зброя
M2 Bradley має традиційну для БМП схему: моторно-трансмісійне відділення розміщується попереду, а піхотинці — у кормовій частині корпусу. У складі екіпажу цієї бойової машини піхоти три особи: командир, навідник і механік-водій. Також вона здатна перевозити до семи осіб десанту.
Комплекс озброєння включає одноствольну автоматичну 25-мм (25×137 мм) гармату M242 Bushmaster із ланцюговим приводом виробництва компанії Hughes Helicopters. Можливі три режими вогню: одиночними пострілами та чергами з темпом стрільби 100 або 200 пострілів за хвилину, максимальна скорострільність — 500 пострілів за хвилину. Боєкомплект становлять 900 унітарних пострілів, із яких 300 (зазвичай 225 з осколково-фугасними й 75 із бронебійними снарядами) споряджені й складовані в башті, а 600 розміщені в боєзакладці в корпусі машини.
Окрім того, з гарматою спарений 7,62-мм кулемет М240С із боєкомплектом, що складається з 2340 набоїв, з них 800 споряджені в стрічки й складені в магазинні коробки башти, решта містяться в корпусі. Для боротьби з танками противника з лівого боку башти встановлена двозарядна ПУ ПТКР BGM-71 Tow, закрита броньованим кожухом. ПТКР має кумулятивну бойову частину калібру 127 мм, бронепробиття БЧ становить 630 мм (BGM-71С) або 900 мм (BGM-71D), швидкість польоту — 278 м/с, дальність стрільби — 65–3750 м. Наведення напівавтоматичне з передачею команд по двожильному кабелю.
Після пуску ПТКР оператор повинен утримувати прицільну марку на цілі, тому пуск можна виконувати лише після зупинки. У похідному положенні вона притиснута до борту й прикрита спереду бронещитком, у бойовому піднімається електроприводом у горизонтальне положення.
Швидкість і габарити
Габарити БМП дають змогу перевозити її транспортними літаками:
довжина — 6,44–6,45 м;
ширина — 3,2–3,6 м;
висота — 2,9–2,97 м.
Силовий агрегат — 8-циліндровий V-подібний дизельний двигун рідинного охолодження Cummins VTA-903T500 потужністю 500 к. с. (368 кВт).
Максимальна швидкість БМП:
66 км/год на шосе;
40 км/год на бездоріжжі;
7,2 км/год на плаву.
Запас ходу M2 Bradley — 483 км по шосе, місткість паливних баків — 662 л.
Модернізація
За час свого існування Bradley проходила численні модернізації, останні з яких на озброєнні в США: M2A2 ODS, M2A3 і M2A4. Усі ці машини вже отримали додаткове посилення бронювання, яке забезпечує захист від вогню 30-мм гармат у лобовій проєкції. Вага Bradley в цих версіях стартує від 27 т, БМП втратила можливість форсувати водні перешкоди вплав.
Bradley M2A2 ODS, що була модернізована за результатами операції «Буря в пустелі» 1991 року, отримала перший комплект інтеграції з автоматизованою системою управління і тактичну навігаційну систему.
У М2А3, яку продемонстрували у 2000 році, оновлено системи огляду через інтеграцію тепловізорів і панорами командира. Глобальне оновлення торкнулося системи управління вогнем, яка забезпечує автосупровід цілей й автоматично вираховує похибки, зокрема працює на випередження.
М2А4 має меншу масу, більшу рухливість завдяки посиленню двигуна та ефективне енергоживлення завдяки великій кількості електронних систем. Перші машини цієї версії армія США отримала лише у квітні 2022 року.
За останніми відкритими даними, загалом було випущено 9753 екземпляри БМП усіх модифікацій. На озброєнні американської армії близько 4000 Bradley в усіх версіях (включно з розвідувальною M3 Bradley), ще близько 2800 перебуває на зберіганні. Вартість однієї одиниці — $3,166 млн. Сьогодні різні модифікації цих бойових машин піхоти перебувають на озброєнні військ у Лівані, Греції, Хорватії, Саудівській Аравії, Україні.
Але нині ведуться розробки нової БМП з урахуванням, зокрема, досвіду російсько-української війни, під час якої швидко розвиваються технології і випробовуються на міцність усі досягнення оборонпрому.
