Просування росіян сповільнилося, їхні втрати зменшилися. Три місяці війни на картах та в інфографіці

Втрати території, втрати ворога

З інфографіки можемо побачити, що ми і далі втрачаємо територію, хоча ця динаміка й сповільнилася. Останні кілька тижнів графік не такий стрімкий, як це було ще восени 2024 року. А більш вертикальна лінія на графіку означає швидше просування.

На жаль, зі сповільненням темпів просування ворога зменшилася й кількість убитих росіян. Це може означати, що вони менше атакують, і свідчить про патову ситуацію.

Ймовірно, у Росії закінчуються резерви, тому темп атак (і відповідно кількість ворожих смертей) падає. Але, як бачимо з попереднього досвіду, Путіна влаштовує наступ із поточним рівнем втрат, отже, варто очікувати, що він відмобілізує нових бійців й інтенсивність наступу відновиться.

Для України було б краще, щоб темпи просування сповільнювалися, а втрати ворога зростали. Це означало б, що ми стали вбивати окупантів ефективніше, а отже, мали б шанс вийти з патової ситуації й ускладнити ситуацію для Кремля.

За останні три місяці намітилася ще одна позитивна тенденція: ЗСУ за кілька успішних, хоч і невеликих контратак відбили невелику територію.

На початку лютого могла скластися думка, що росіяни таки видихалися. І ніби й справді фіксувалося зменшення їхньої активності. Якщо в грудні налічувалося більше ніж 6 тисяч атак ворога, то в січні вже 5 тисяч, а за чотири дні лютого менш як 400.

Але потім все понеслося зі ще більшою силою. Так, за даними українського Генштабу, 15 лютого загальна кількість штурмових дій збільшилася у два з половиною (!) рази — з 99 до 250 бойових зіткнень. Активні штурмові дії ворога тривають буквально в ці хвилини.

Якщо інтенсифікація штурмів не призведе до захоплення нових територій або приведе до повільнішого захоплення, ніж раніше, це буде позитивний сигнал для України. Чи це станеться, ми побачимо згодом.

Нездоланний Покровськ

Росіяни вдаються до тієї самої тактики — продавлювання по флангах, охоплення, перерізання шляхів сполучення з паралельним штурмом “у лоб” населеного пункту.

Усе це було застосовано і на Покровському напрямку, проте зараз ми можемо побачити, як цю тактику ворога вдалося зламати. Спочатку на одному фланзі біля Даченського, а потім і на іншому в районі Піщаного українські війська частково обламали гостряки російської “клешні”, яка мала відрізати місто від шляхів сполучення.

Позитивні зрушення сталися завдяки генерал-майору Михайлові Драпатому

До речі, такі позитивні зрушення сталися після приходу до керування цим напрямком генерал-майора Михайла Драпатого. Нагадаємо, 26 січня 2025 року командувача Сухопутних військ ЗСУ Драпатого призначили за сумісництвом керувати оперативно-стратегічним угрупованням військ “Хортиця”.

Це ще одне свідчення того, що професійність вищого командування має велике значення. Адже до приходу Драпатого Покровський напрямок здавався абсолютно безнадійним і наші війська, попри всі посилення, хаотично відступали. Тож було б логічно, щоб Зеленський дав Драпатому всю повноту влади в ЗСУ.

Курахівська “кишеня”

На сусідньому Курахівському напрямку ситуація не така оптимістична. З втратою Курахового й наступом росіян із півдня утворилася своєрідна “кишеня” в районі селища Дачного. Оборонятися тут було складно, адже ворог одночасно атакував із півдня, півночі й заходу.

Ще один напрямок, де динаміка останнім часом складалася не на користь України, — південь Донбасу: ворогу таки вдалося окупувати Велику Новосілку. Очевидно, росіяни планують діяти тут у тому самому режимі, що й раніше: тиснути з півдня на північ, перерізаючи шляхи сполучення.

Загалом тактику ворога можна охарактеризувати як “кавалок тіста”, коли ви хочете стиснути тісто в кулаці, а воно все одно якось пролазить між пальцями. Як тільки росіян вдається зупинити на одному напрямку, вони починають проповзати на іншому.

Звісно, такій тактиці сприяють надзвичайно розтягнута лінія зіткнення і недостатня кількість людей по всій довжині фронту.

Плацдарм на Осколі

Ще один напрямок, де дії росіян можуть мати небезпечний розвиток, — Харківщина. Тут чітко простежуються їхні зусилля створити плацдарм на правому березі Осколу.

На жаль, частково їм це вдалося зробити: у районі селищ Дворічна, Фиголівка, Западне. Вочевидь, найближчим часом росіяни спробують закріпити тут свій успіх.

Логіка їхніх подальших дій цілком очікувана: рух із півночі на південь вздовж Осколу.

Тим більше що південніше, у районі Лозової, у них теж є певне просування, були навіть спроби кавалерійським наскоком дістатися до самого Куп’янська, проте закінчилося це епохальним розгромом.

Але спроби продовжити свій рух тут росіяни, певно, робитимуть і далі.

Також спостерігаються штурмові дії окупантів у районі Тернів. Певні успіхи вони мали в Макіївці та Іванівці. Вочевидь, росіяни розглядають можливість наступу в бік Лимана. Але мріяти, як то кажуть, не заборониш.

Торецьк і Часів Яр

Переможні реляції ворога про нібито повне захоплення Торецька не підтверджуються реальною ситуацією. Українці й далі боронять місто, хоча, здається, ситуація тут справді дуже динамічна й отримати чітку карту наших і ворожих позицій на сьогодні практично неможливо.

Тривають запеклі бої і в Часовому Яру. Останнім часом узагалі не чути про якесь просування ворога безпосередньо в місті.

Усе це, вочевидь, підважує плани росіян оточити з різних боків чергове українське місто — цього разу йдеться про Костянтинівку.

Певно, не треба бути військовим генієм, щоб розуміти, що одночасним рухом із Торецька й Часового Яру росіяни планували чи планують досі звично охопити з флангів це місто. Але, як то кажуть, не так сталося, як гадалося. У Торецьку й Часовому Яру зараз точаться запеклі бої, і плани російського Генштабу лишаються на рівні мрій.

втрати ворога війна карти окуповані території хід війни