Зелені гіганти: Китай і Америка змагаються в гонці енергетичних технологій

Вчені закликали до масштабного елітарного проекту, який би об’єднав розвиток технологій - від космічного сектору до генної інженерії. Ден Сяопін погодився, і зазначив, що «заходів потрібно ужити негайно». Проект отримав кодову назву «Програма 863» - на честь року і місяця свого заснування.

У наступні роки уряд вкладав мільярди доларів в лабораторії, університети і підприємства, що займались найрізноманітнішими проектами, від клонування до підводних роботів.

Згодом, у 2001 році, китайські чиновники різко посилили один напрямок: енергетичні технології.

Причини цього очевидні: зараз Китай - колись найбільший експортер нафти у Східній Азії - випускає більш ніж дві тисячі автомобілів на добу та імпортує мільйони барелів палива. Енергетична безпека країни залежить від флотилії танкерів у далеких морях.

До того ж Китай донедавна отримував майже 80% своєї електроенергії з вугілля, яке зробило повітря більшості районів країни жахливо забрудненим і прискорило зміну клімату, що також може підірвати стабільність майбутнього Китаю.

А у найближчі роки темпи підвищення рівня моря загрожуватимуть державі більшою кількістю біженців, ніж у Бангладеш.

У 2006 році китайські лідери подвоїли свій внесок у новітні енергетичні технології - збільшивши фінансування наукових дослідженнь і спрямовуючи кошти на розробку вітряків, сонячних панелей, будівництво гідроелектростанцій і інших поновлюваних джерел енергії – суми були більшими, ніж у Сполучених Штатах.

Китай подвоїв сумарну потужність вітрових електростанцій у 2006, наступного року подвоїв її знову, і так само в наступному році.

В Китаї практично не було сонячної енергетики в 2003 році - через п'ять років країна виробляла більше сонячних елементів, ніж в будь-якій іншій країні, отримавши в якості клієнтів іноземні технологічні компанії, які були зацікавлені в іноваціях.

В якості голови КНР Ху Цзіньтао, політичний спадкоємець Ден Сяопіна, в жовтні цього року заявив, що Китай повинен «перехопити ініціативу в рамках нового раунду глобальної енергетичної революції».

Китай є настільки великим, і зростає так швидко, що в 2006 році обігнав Сполучені Штати у виробництві парникових газів.

Якщо рівень викидів в Китаї продовжуватиме рости з темпом останніх тридцяти років, то в найближчі тридцять років країна виробить їх більше, ніж Сполучені Штати за всю свою історію.

Отже, питання полягає вже не в тому, чи Китай готовий відігравати певну роль у боротьбі зі зміною клімату, але в тому, як його енергетика вплине на решту світу.

Девід Сандалоу - помічник держсекретаря США у питаннях політики і міжнародних справ з департаменту енергетики - буває в Китаї щомісяця.

Він свідчить: «Обсяг китайських інвестицій в екологічно чисту енергію є неймовірним. Якщо США не матимуть аналогічного внеску, ми не будемо конкурентоспроможними у секторі чистих технологій в наступні роки і десятиліття».

Китай зробив так багато в сфері чистих технологій ще й завдяки протекціонізму - до недавнього часу вітряні електростанції були зобовязані використовувати турбіни виключно місцевого виробництва. Вимога вступила в силу в 2003 році - до того часу, як вона була скасована (через шість років) китайські вітряки вже домінували на місцевому ринку.

Політика працювала аж занадто добре: кількість електростанцій зростала настільки швидко, що, згідно з оцінками, від двадцяти до тридцяти відсотків від їх числа фактично не виробляли електроенергії. Місцеві чиновники, як з'ясувалося, винагороджувались не за те, скільки електроенергії вони виробили, а за те, скільки було встановлено устаткування.

Перспективи майбутнього користування енергією сонця і вітру для Китаю здаються настільки привабливими, що часто забувається менш райдужний факт: найближчим часом вугілля нікуди не подінеться.

Навіть найбільш оптимістичні прогнози згодні з тим, що Китай і Сполучені Штати у недалекому майбутньому залишаться його основними споживачами. Зараз Китай спалює більше вугілля, ніж Америка, Європа і Японія, разом узяті.

Хуліо Фрідман, експерт з питань енергетики в Ліверморській національній лабораторії поблизу Сан-Франциско, впевнений:

«Рішення, які Китай і США приймуть у вугільній галузі в найближчі п'ять років, будуть визначати майбутнє енергетики цього століття».

У 2001 році в рамках «Програми 863» був запущений проект «чисте вугілля». Яо Цян, професор теплотехніки Університету Цинхуа в Пекіні, очолював його. Його мета була простою: стимулювати інноваційні ідеї у такий ризикований і дорогий спосіб, який приватні компанії просто не змогли б собі дозволити.

Уряд не намагався визначати, які технології будуть переважати. Скоріше, Яо бачив свою місію у переконанні, що перспективні ідеї матимуть шанс здійснитися за будь-яких умов. «Якщо уряд нічого не робить, це означає, що технологічний розвиток приречений», - сказав він.

Субсидії з «Програми 863» надходили у такі місця, як Науково-дослідний інститут теплової енергетики, заснований у місті Сіань, центрі вугільнодобувного регіону Китаю.

«Ефект був колосальним, - згадує Сюй Шінен, головний інженер інституту. - Взяти, приміром, наш проект експериментальної електростанції, що, в разі успіху, буде працювати з дуже низьким рівнем викидів. Без «Програми 863» цю технологію було б відкладено на роки».

Після того, як дорогий американський проект з очистки вугілля FutureGen провалилися, Китай заснував свою власну версію - GreenGen. Якщо він відбудеться, як планувалося, то в 2011 році Китай буде мати найбільш високотехнологічну вугільну електростанцію в світі.

Коли в 2003 році Ху Цзіньтао закликав Китай прийняти «наукову концепцію розвитку», він розумів: модель, коли економічний й індустріальний розвиток здобувався за будь-яку ціну, вичерпала себе.

Чим більше впроваджується технологій, тим дешевшим стає виробництво, і це може призвести до революційних змін. Генрі Форд не винаходив ні автомобіль, ні конвеєр. Він просто вдосконалив їх, поєднавши і зробивши можливим випуск першого доступного в світі автомобіля.

Таким же чином, технологія, яка є надто дорогою, щоб бути рентабельною на Заході, може стати економічно вигідною у Китаї. DVD-плеєри і телевізори з пласким екраном були розкішшю, доки китайське виробництво не зробило їх повсякденням.

До теперішнього часу багато найбільш перспективних енергетичних технологій - від сонячних батарей до систем, які зберігають вуглець у виснажених нафтових свердловинах - є предметами розкоші, але поєднання китайського виробництва і американських інновацій дає настільки сильний ефект, що Кевін Зінґер, колишній менеджер із Goldman Sachs, назвав це «моделлю Apple».

«Потрібно розробити бренд, дизайн і технологічне наповнення, а потім іти до того, хто може виготовити товар надійно і дешево». Кілька років тому Зінгер зацікавився виробництвом електричних автомобілів. Детройт (де розташовані основні виробничі потужності американських автозаводів - ZaUA.org) розвивається надто повільно, щоб не підривати свій основний бізнес, а американські проекти на кшталт Fisker і Tesla планують продавати електричні автомобілі за ціною більш ніж $80 тисяч штука.

Зінґеру ж ішлося про інше.

«Наші автомобілі повинні бути набагато простіші й дешевші, ніж ті, що виробляють сьогодні», - каже він. Весною 2008-го, Зінґер став генеральним директором Miles Electric Vehicles - невеликої компанії з виробництва електричних автомобіля в Санта-Моніці, яка хотіла б розширитись, тож він вирушив на пошуки китайського партнера.

Зінґер опинився в Тяньцзіні, в компанії Lishen Batterу. Десять років тому Японія домінувала у світі літій-іонних батарей, але в 1998 році китайський уряд вирішив надолужити згаяне. Lishen Battery отримали мільйонні субсидії і сотні акрів землі для будівництва заводу. Компанія виросла до двохсот п'ятдесяти мільйонів доларів щорічних продажів, працюючи з такими клієнтами, як Apple, Samsung і Motorola.

У минулому році «Програма 863» надала Lishen Battery $2,6 мільйона доларів на розвиток будівництва електричних автомобілів. Тоді тут і з'явився Зінґер - щоб підписати вигідну угоду.

Нині він очолює дочірню компанію під назвою Coda Automotive, яка використовує запчастини з Америки та Німеччини і шасі, ліцензоване у Японії. Якщо все піде за планом, Coda стане першим повністю електричним серійним седаном в Сполучених Штатах вже наступної осені - за цілком демократичною ціною в $32 тисячі доларів.

Слоганом бренду є «модель для мейнстриму» - альтернатива ексцентричним і дорогим електричним авто Заходу.

Проте Америка має тенденцію до переоцінки своїх суперників. Так само як у Японії 20 років тому, досягнення Китаю в галузі науки і техніки затьмарюють деякі більш глибокі проблеми.

У 2004 році група американо-китайських вчених звинуватили «Програму 863» у кумівстві, вливанні грошей в липові проекти і неіснуючі лабораторії.

Коли критики програми опублікували свої скарги китайською мовою у додатку до журналу Nature, уряд заборонив цей журнал.

Менш ніж через два роки було виявлено, що Чень Цзінь, наукова зірка Шанхайського університету, який отримав більше десяти мільйонів доларів у вигляді субсидій для виробництва мікрочіпів для китайського конкурента Intel, підробляв результати досліджень.

Цей факт підтвердив думку багатьох китайських вчених: китайська система науки пронизана плагіатом, фальсифікованими даними і конфліктами інтересів.

Після скандалу з Чен Цзінем до «Програми 863» були внесені зміни. Програма почала оголошувати тендери через Інтернет, щоб залучиити більшу кількість дослідників. А щоб уникнути конфлікту інтересів - почала призначати експертів у випадковому порядку.

Але ці заходи не зможуть вирішити більшої проблеми: система, яка дозволила Китаю освоїти виробництво вітряків і сонячних батарей, не обов'язково забезпечить Китаю винаходи енергетичних технологій, які ще ніхто не представив.

Кількісний розмах не є заміною якісного прориву, і китайська бюрократія заважає його появі. У 1999 році уряд заснував фонд для розвитку малого інноваційного бізнесу, але бюрократична система надавала кошти лише безрииковим проектам.

«Вони стурбовані тим, що це громадський фонд, і якщо результати виявляться не дуже високими, громадськість буде казати: «Гей, ви втрачаєте гроші, - говорить Лань Сюе, декан Школи публічної політики при Університеті Цінхуа. - Але будь-який венчурний капіталіст скаже: «Це природно, що ви будете мати багато невдач».

Фінансування не є єдиним бар'єром на шляху інновацій. Є ще більш глибоке питання: чи може існувати жива наукова культура без можливості вільного висловлення своєї точки зору.

Тим часом в Америці адміністрація Обами зараз виправляє помилки свого попередника в енергетичній сфері. Пакет субсидій, затверджений у лютому, надає більш ніж $38 млрд Міністерству енергетики на інноваційні енергетичні проекти, в тому числі $400 млн для ARPA-E - агенції, яка виступила проти енергетичної політики Буша.

Оголошуючи про відкриття ARPA-Е у квітні, Обама пообіцяв збільшити інвестиції в галузь досліджень і розробок до рівня, небаченого з часів «Зоряних війн».

«Нація, яка очолить сферу екологічно чистих джерел енергії, буде нацією, яка йтиме попереду у глобальній економіці. Я вважаю, що Америка може і повинна бути цією нацією», - сказав Обама.

Однак навряд чи одна нація зможе домінувати в інноваційній енергетиці.

Згадані вище Сoda і Науково-дослідний інститут теплової енергетики - гібриди західної інженерії та китайського виробництва. Жодна країна ще не освоїла водночас винахід і низьку вартість виробництва екологічно чистих технологій.

Все більш очевидним стає те, що переможці в галузі нової енергетики - а відповідно, й економіки - будуть використовувати переваги своїх партнерів.

екологія сша економіка Китай світ енергетика