Одеса під снігом: 10 годин пішки з роботи додому

«Коли стало зрозуміло, що додому я сьогодні на транспорті не потраплю, я вирішив заночувати в офісі», - говорить одесит Ігор.

Таких як він, було чимало, адже Одеса розтягнулася на 30 км - йти далекувато.

Наш співрозмовник продовжує: «Мій колега пішов додому пішки. Прийшов під ранок». Люди йшли вервечками, протоптуючи один за одним доріжки у заметах. Цього дня дорога додому зайняла у людей від двох до десяти годин.

Дорога життя

Микола вийшов із друкарні, де працював печатником, о четвертій вечора. Він ніколи не одягався надто тепло, цей по-спортивному стрункий тридцятирічний чоловік. На ногах – кросівки, на плечах – легка курточка, простоволосий.

Побачивши, що трамваї, маршрутки, тролейбуси завмерли, вирішив йти додому пішки. Легко сказати, пройти потрібно було чи не півміста.

За нормальної погоди ця прогулянка зайняла б у нього більше години, та ще й отримав би задоволення. Але вибору не було – наближався вечір, тож він вирішив добиратися додому.

Там, у спальному районі міста у маленькій квартирі на нього чекала дружина і двоє малих дітей з застудою - по дорозі ще потрібно було зайти до аптеки.

Швидко йти не виходило. Снігу вже намело по коліна, і рухатись крізь кучугури було важко. Першими до колін промокли ноги. Втішало, що він не один рухається пішки – люди, що йшли в одному напрямку, намагалися триматися гуртом, адже сніг йшов щільною завісою і вже на кілька метрів попереду нічого не було видко.

Від холоду трохи рятувала цигарки - втім, вони швидко намокали.

На півдорозі Микола ледь не загубився. Хотів скоротити дорогу і він пішов навпрошки через безлюдну гору – Чумку. Вийшовши на гору, зрозумів, що не знає, куди ж іти далі.

Швидко темнішало, тож треба було виходити будь-куди, аби ближче до людей. Якось опинився біля зоопарку, і вздовж огорожі, провалюючись у замети, таки вийшов на Чорноморську дорогу, по якій рухалося чимало таких, як він, і йти стало легше.

Рухаючись один за одним, люди витоптали вузьку стежинку. Справа – цвинтар, зліва – тюрма. Посередині – вузенька стежинка, яку, мабуть, запам’ятають усі, хто там був, як дорогу життя.

До аптеки він того вечора так і не потрапив. Єдине, що вдома: «Чаю, благаю». Головне, що дружина і діти дочекалися вдома батька - хай замерзлого і стомленого, але живого. Він йшов додому 7 годин.

Власники автомобілів опинилися не в кращій ситуації. Утворився гігантський затор, який рухався із швидкістю …100 метрів за годину. Часто дорога додому, яка по порожній дорозі займала якихось 20 хвилин, тривала 8-10 годин.

Очистка доріг від снігу ускладнюється тим, що на вулицях досі стоять полишені власниками автомобілі. Їх доводиться переставляти за допомогою евакуаторів, а це значно сповільняє роботу.

Деякі авто стоять просто на трамвайних рейках - через це частково припинилась робота трамваїв, та й не всі тролейбуси змогли наступного дня вийти на маршрути.

Хітом безвідповідальності стали полишені машини «Швидкої допомоги».

Загалом, робота громадського транспорту й досі частково паралізована. Виявилося, що автобуси «Богдан» і «Еталон» не спроможні їздити у морозну і сніжну зиму. Щоправда, переважно це сталося тому, що їхні власники заощадили на зимовій гумі і їздять на літній, та ще й лисій. Хоча усі автобуси «МАЗ» - на ходу.

Багаті допомогли бідним

Попри стереотипно негативне ставлення до власників джипів, вони виявилися відповідальними громадянами. У той важкий вечір водії джипів охоче приходили на допомогу тим, хто не міг вибратись із кучугур.

Андрій – власник СТО на Пересипу, побачивши, як згущаються снігові хмари, вирішив розвезти своїх працівників по домам, оскільки маршрутки щільно стояли одна за одною, не маючи змоги зрушити з місця.

Андрій посадив повну машину хлопців і вирушив у бік об’їзної дороги. Хурделиця замітала усі сліди, швидко темнішало.

На світло потужних фар позашляховика з невеликого замету, що виявився жіночим авто, вийшла молода жінка і попросила: «Хлопці, допоможіть добратися до міста. Замерзаю. Мотор заглох - пальне скічилося».

Взявши дівчинку на причепа, хлопці дотягли її до міста, потім провели до будинку.

Втім, одразу роз’їхатися по домівкам не виходило – на дорогах чекали інші водії у своїх машинах, для яких хурделиця могла стати смертним вироком.

Наші СТОшники потрапили додому аж під ранок – разом зі своїм шефом вони допомагали вибратися тим, хто потрапив у біду.

- А хто ж, як не ми, - дивувався керівник СТО, відповідаючи на моє запитання.- Адже в облаштування цього джипу вся бригада вклала чимало зусиль – врешті машина у бойових умовах показала, на що вона здатна.

Не тільки машина - головне, що люди показали, на що вони здатні.

Оперативно була створена гаряча лінія допомоги через одеський Інтернет-форум, приймалися дзвінки з проханнями про допомогу і власники джипів сміливо вирушали у снігові замети.

Як завжди, в подібних випадках цивільним допомагала армія. 28-а окрема спеціалізована бригада шостого армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ розчищала дороги в місті та навколо Одеси.

В наступні дні почалися проблеми з хлібом.

Надія, продавчиня продовольчого магазину на околиці Одеси, на питання покупців, коли ж привезуть хліб, лише знизує плечима.

- Хліба немає, і коли буде – невідомо. Купуйте борошно, та печіть самі – пропонує, - поки борошно та сухі дріжджі не скінчилися.

Народ купує сухарі або борошно і розходиться. Машини з хлібом не можуть під’їхати до невеликих магазинів на другорядних вулицях - особливо у приватному секторі, який займає в Одесі чи не половину усієї території міста. У такі місця вже направлена снігозбиральна техніка і під’їзди розчищаються.

Вже 17 грудня одесити вийшли з лопатами, щоб прибирати снігові замети навколо своїх будинків. Щоправда, лопати стали в Одесі товаром №1 і подорожчали втричі, як часник з лимонами під час грипу.

Снігозбиральна лопата, яка тиждень тому коштувала 40 гривень, сьогодні тягне на 120. Народні умільці рекомендують - гарна снігова лопата виходить з половинки корпусу системного блоку комп'ютера.

Cьогодні одесити можуть порадити один одному: готуй лопату влітку, а взимку – човна. Тим більше, що рівень води у навколишніх ріках та лиманах значно піднявся, і після танення снігів очікується наступне стихійне лихо - повінь.

Зате діти задоволені

Сніг зазвичай випадає в у нашому місті дуже рідко - йде недовго й одразу тане. Як правило, про сніг одеська дітлашня знає з телевізора і картинок. А тут таке щастя! Велетенські кучугури!

У парках, на схилах, яких у місті чимало, вже влаштовані гірки, де на санчатах, клейонках та інших підсобних пристроях катаються дорослі та діти – тим більше, що розпорядженням міського голови усі школи відправлені на карантин у зв’язку з грипом.

До того ж підприємствам рекомендовано надати працівникам відпустки. Тож треба ловити момент, грати у сніжки, ліпити фортеці та снігову бабу, поки є така можливість.

Тим часом одеські синоптики не прогнозують покращення погодних умов. У Гідрометцентрі Чорного та Азовського морів стверджують, що мороз, сильні пориви вітру, хурделиця та снігопад відновляться найближчим часом.

Головне управління МНС в Одеській області наполегливо рекомендує утриматися от виїздів автотранспорту.

одеса одещина снігопад стихія самоорганізація