Мораль з матюками: Богдан Бенюк обматюкав дівчину, захищаючи НацКомМор (+АУДІО)
Декорації падали на глядачів, глядачі і актори сипали матом, Андрухович з Подерв’янським читали свої твори. Так тепер борються з цензурою, моральною, бля…
Нецензурщину від моралістів і аморальщиків вислуховувала: Антоніна МАЛЄЙ
Фото: жж-юзер boga4
В п`ятницю ввечері слизькі подільські дороги були заповнені яскравим натовпом. Він зливався в єдину ріку, що сунула в Могилянку, де Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Лесь Подерв’янський та Андрій Бондар створювали рух опору Національній експертній комісії (скорочено НЕК, далі НацКомМор, як влучно охарактеризували комісію письменники).
Власне народ йшов не стільки на акцію скільки на літературні читання – яблуку не було де впасти. Сцена була декорована елегантними зображеннями людей, в яких «цензура» закрила чорними прямокутниками руки, ноги чи валізи.
Картини звисали зі стелі на шнурах і періодично, від протягів, з шелестом падали на підлогу, вносячи невеличке сум`яття в те, що відбувалось на сцені.
А на сцені відбувалось цікаве – Андрухович зачитував уривки із своєї ще не завершеної книги про міста.
Андрій Бондар соромив Тараса Шевченка за його ненормативну лексику і пропонував НацКомМору навіть на пам`ятниках знищити цитати «негідного» автора, а Лесь Подервянський, зберігаючи залізний спокій, постійно підливав собі і друзям щось із великого термоса (цікавим відвідувачам він пояснив, що це просто трав`яний чай).
Роль Сергія Жадана, який не зміг приїхати до Києва, по черзі виконували то Андрухович, то Бондар, читаючи його вірші.
Подерв`янський пив чай і читав нудну і вже досить стару свою п’єсу «Блєск і ніщєта пі…в».
В результаті тригодинного вечора читань, «стьобу» та дискусій щодо ворога, тобто НацКомМору, письменники запропонували варіант боротьби, який можна прочитати в ЖЖ Андрія Бондаря.
«Харе пі…ть, коли видадуть карабіни?»
Найцікавіша частина вечора почалась, коли публіка включилась в обговорення проблеми, а на сцену понесли записки із питаннями. Дехто з залу запитував «Кого мочіть першим?» і рішучо пропонував «Харе пі…ть, давайте карабіни!», хтось просто цікавився декораціями «Чому падає ця х…ня позаду?».
Слухачі виявилися без жодних моральних комплексів і посипалися запитання типу: «Як на стіні написати «х…й», щоб це не виглядало тупо?» (Андрухович: готичним шрифтом, щоб надати йому гостроту). «Так купатись чи не купатись?» (Подервянський: «Купатись, і при тому голяка, бо краще шкодувати за тим, що ти зробив, ніж навпаки).
Подя, як називали тут метра, зазначив, що для нього не існує поганих чи хороших слів, всі слова він розцінює як інструментарій. Якщо людина не вміє ним користуватись, то нема різниці, говорить вона матом чи вишуканими висловами.
Хоча в той же час сказав, що навряд чи використання мату є ознакою свободи, адже в «совку» свободи не було, а всюди лунали одні матюки.
Публіка розслабилась і отримувала задоволення від спілкування. Частіше письменники відповідали влучно і смішно, інколи по-дитячому наївно. Зайшла мова і про політику, тож всі троє трохи поагітували за Ющенка.
Бенюк від імені НацКомМора: «Я нє пра тєбя, блядь, гаварю!»
Одного моменту хтось помітив у залі Богдана Бенюка, одного з НацКомМору і адресував йому питання, тож актора запросили на сцену захищати честь його контори.
Звичайно, всі оцінили те, що він єдиний з членів комісії завітав на акцію, та в цілому виглядав Бенюк дуже блідо.
Він розказав антисемітський анекдот, нащось підсумувавши, що «всі ми одної крові», і згадав Васю, тобто голову комісії Василя Костицького добрим словом («Це для вас він Вася!», слушно зауважив Андрухович).
Далі пан Бенюк за прикладом політиків ударився у класичну говорильню: комісія робить правильні речі, тільки вони лежать в якійсь іншій площині, ніж оце тут обговорюють (що за загадкова площина, Бенюк не уточнив), про глибини української моральності, про захист дітей (хоча чомусь завдяки НацКомМору фільми і книги стають недоступні для всіх українців, незалежно від віку).
Коли дівчина біля сцени спитала, чи бачить він тут в залі дітей, Бенюк, зненацька набичившись, сказав у мікрофон: «Я нє пра тєбя, блядь, гаварю!».
Очевидно, він хотів пожартувати, але жарт не вдався, стало дуже неприємно, по залу пройшло зневажливе «фу-у», та знайшлись все ж ті, хто радісно заржав і заплескав.
Юрій Андрухович відреагував зауваженням, що гарно ставиться до пана актора, тому його заяви письменники спустять на гальмах.
Обговорюючи «Васю» журналістка з СТБ заявила, що Василь Костицький вимагає від телеканалу покарати трьох журналістів, за те, що подали його інтерв`ю не повністю, а скорочено. Він назвав це аморальним («пан Костицький напевно думає, що він як мінімум Маркс», - пожартував Юрій Бондар).
На фоні таких заяв спіч Бенюка про глибини і площини здався як мінімум непереконливим, а діяльність НацКомМору безглуздою.
Якою вона, власне і є. Бо дійсно непривабливі явища, такі вульгарні клоуни в прайм-тайм на основних телеканалах, всюдисущі голі «зірки», на яких постійно дивляться діти, й тому подібні речі в поле зору «Васі» чомусь не попадають.
Альона Соколинська: Збираюсь подавати на Бенюка до суду
- Після згадки Бенюка про дітей («Але діти, діти - сказав на сцені пан Бенюк - їм цього не можна!»), я голосно його запитала: «До чого тут діти?». Я справді була здивована - навіщо члени НЕК в ситуаціях, зовсім далеких від теми дитячого виховання, завжди говорять про дітей, для яких існує окрема література.
Адже члени НЕК висловлюють зауваження до зовсім не дитячих письменників і все одно постійно кажуть про дітей, прикриваючи ними необхідність цензури. Я просто хотіла почути логічну відповідь від людини, яку до цього епізоду вважала принаймні розумною.
Коли він мене у відповідь обматюкав, я відчула приблизно таке, якби на мене вилили бочку, але не води. Це було вимовлено гучно в мікрофон, він на мене особисто ще й пальцем вказав, ніби я щось зробила непристойне. Думаю, кожен, хто уявить себе на моєму місці, може здогадатись які в мене були відчуття.
Я була шокована, на мене наче напав агресивний маніяк, та ще й зробив це привселюдно.
Коли актор повернувся на місце, я підійшла до нього, ще не дуже розуміючи, як реагувати на подібне, напевно десь внутрішньо все ще очікувала на вибачення, не знаю.
Але пан Бенюк посміхався і був очевидно дуже гордий своїм ВИСТУПОМ. Отже я сказала йому, що він відповість за свої слова. На це він погодився, наскільки я пам’ятаю, сказав: «Добре!». Він був в дуже доброму гуморі. Тепер я збираюсь подавати до суду, як тільки знайду хорошого юриста, бо доказів і свідків вистачає.
Детальніше ознайомитись із явищем під назвою Національна комісія з питань моралі можна тут
