Якщо завтра війна - як обороняти Схід України (Частина 2)
Нагадаємо, в першій частині статті був зроблений висновок, що для протидії прямій військовій агресії на Сході необхідні зміни в стратегії та дислокації Сухопутних військ України.
В ролі українського Сунь Цзи виступив: учасник спільноти ZaUA.org Олександр ПІНЧУК
То якою ж має бути стратегія ЗСУ для протидії агресії?
Для відповіді на це питання визначимо ключові особливості сценарію прямою військової агресії на Сході України.
Перевага супротивника в раптовості нападу. Складність надійного попереднього визначення напрямків ударів агресора для ЗСУ, в тому числі і через наявність у супротивника значних повітряно-десантних сил. Неможливість забезпечення превентивного удару внаслідок суто оборонної доктрини України.
Велика перевага ймовірного супротивника на землі в живій силі, техніці та засобах ураження. Обумовлює складність забезпечення надійної оборони ЗСУ.
Велика перевага агресора в повітрі. Складність ефективної протидії супротивнику з боку Повітряних сили України через велику кількісну перевагу останнього, в тому числі і в наземних засобах ППО великого радіусу дії в прикордонній смузі.
Неможливість забезпечити прикриття всього східного кордону внаслідок браку сил Сухопутних військ України.
Неготовність супротивника до ведення тривалих широкомасштабних бойових дій в Україні внаслідок обмеженості фінансових та військових ресурсів, чинників зовнішнього політичного тиску та внутрішнього тиску громадської думки. Потреба в досягненні швидких результатів. Максимальний для супротивника термін активних бойових дій – 1 місяць.
Неприйнятність для агресора великих втрат серед власних військових та цивільного населення України з причин зовнішнього політичного тиску та внутрішнього тиску громадської думки.
Високі шанси на утримання контролю над регіоном по завершенню конфлікту за прийнятного рівня зусиль та витрат. Загалом приязне відношення мешканців Сходу до Росії. Необхідність швидкого та відносно безкровного військового успіху для збереження втрат іміджу агресора в регіоні на прийнятному рівні.
Достатність контролю над Сходом для досягнення політичних цілей супротивника. Відсутність потреби в повній окупації України чи повному знищенні її військового потенціалу.
Найближчим до сценарію прямої військової агресії є сценарій 2 - прикордонний конфлікт
. В розділі „Формування та застосування” для цього сценарію зазначене: „ ... прикриття державного кордону одночасно або послідовно на кількох ділянках у кризових районах (протягом одного місяця в умовах правового режиму воєнного стану) ...”.
Відразу зазначимо головне, прикрити весь східний кордон України для сценарію прямої військової агресії абсолютно неможливо. Щоб довести це, перейдемо до дислокації Сухопутних військ, адекватної наявним військовим загрозам. На думку автора, вона має бути наступною.
Пояснення та аргументація.
Шостий армійський корпус (6 АК), в складі однієї танкової, двох механізованих, артбригади та полку реактивної артилерії, забезпечує прикриття Харківської, Луганської та Донецької областей та безпосередньо міст Харків та міської агломерації в Донецькій та Луганській областях. Механізовані та танкова бригади з частинами посилення забезпечують утримання ключових населених пунктів.
Восьмий армійський корпус (8 АК), в складі однієї танкової, двох механізованих, артбригади та полку реактивної артилерії, прикриває північно-східний напрямок та шлях на столицю. Механізовані бригади утримують місто Суми та місто Глухів, важливий транспортний вузол. Танкова бригада з частинами посилення утримає ключовий транспортний вузол регіону – місто Конотоп, забезпечує глибину оборони та є резервом.
Тринадцятий армійський корпус (13 АК), в складі чотирьох механізованих бригад, механізованого полку, артбригади та полку реактивної артилерії, забезпечує прикриття західного кордону, концентруючи основні сили в ключових точках:
? Чернівецька область, де існує певна напруженість з Румунією щодо румуномовної меншини;
? Одеса, прикриваючи головний український порт та мегаполіс Півдня з боку Румунії, від ударів з моря та з боку невизнаного Придністров’я.
Основні частини корпусу дислокуються в Центральній Україні, утворюючи стратегічний резерв для 6 та 8 АК та прикриваючи Київ і Центральну Україну (в т.ч. з боку Білорусі). Використання переважно облаштованих раніше місць дислокації в Центральній Україні дозволить зменшити витрати на перебазування.
95-а окрема аеромобільна бригада з Житомира передислоковується в Крим, на посилення оборони півострова.
19-а ракетна бригада (озброєна тактичними ракетами „Точка-У”) передислоковується з Хмельницького в Кременчук, на лівий берег Дніпра та ближче до східного кордону. Обладнане місце дислокації іншої ракетної частини дозволить зменшити витрати на перебазування.
Добре видно, що навіть зосередивши на східному напрямку два армійські корпуси з трьох наявних, можливо прикрити лише кілька ключових міста Сходу.
Варіант одноешелонної побудови оборони 8-м АК, з метою прикрити ширшу ділянку, розглядати не варто. Це позбавить корпус резервів, а отже й можливості вести стійку оборону. Що неприпустимо, оскільки він прикриває напрям на столицю.
Варіант з подальшим „розмазуванням” військових частин в тонку лінію вздовж східного кордону взагалі позбавлений сенсу. У випадку агресії така оборона буде швидко зім’ята та розчленована на вузьких ділянках прориву. Що переросте в розгром всього східного угрупування Сухопутних військ України.
З урахуванням цих особливостей, на думку автора, єдина ефективна стратегія що прийнятна для Сухопутних військ України – стратегія оборони ключових міст Сходу. Наявні сили та засоби мають бути розташовані відповідно до схеми дислокації, наведеної вище.
Проаналізуємо цю стратегію щодо особливостей сценарію прямої військової агресії на Сході.
Перевага супротивника в раптовості нападу.
Такі міста як Глухів та Суми, Харків, Луганськ та Донецьк є ключами для оволодіння Сумською, Харківською, Луганською та Донецькою областями відповідно. Проілюструємо це на прикладі Харківської області.
Те, що без оволодіння Харковом про жоден контроль над Харківською областю не може бути й мови, чудово видно вже з карти. В місті проживає половина всього населення області, близько 1,5 млн. мешканців. А з урахуванням передмість – ще більше. В ньому зосереджена переважна більшість промислового, економічного та фінансового потенціалу області. Мегаполіс є центром всіх транспортних шляхів регіону. Без оволодіння Харковом практично неможливо здійснювати просування військ вглиб України, адже їх постачання буде вкрай ускладнене.
Таким чином, захищаючи саме Харків, ЗСУ значною мірою позбавляють супротивника переваги несподіваності нападу. Адже для встановлення контролю над регіоном, агресору все одно буде необхідно захопити місто. Без цього його попередні дії не матимуть принципового значення, а подальші будуть неможливі.
Велика перевага ймовірного супротивника на землі.
На східному театрі наявна велика перевага російських військ в живій силі, техніці та засобах ураження. До того ж, нападник завжди може сконцентрувати сили на ключових напрямках, що додатково збільшить його перевагу. Це практично не залишає шансів ЗСУ на успішну оборону в полі.
Але оборона міста - це зовсім інший вид бойових дій. За сучасними уявленнями, для успішного штурму міста потрібна принаймні 6-ти кратна перевага атакуючої сторони. Але й вона не гарантує успішного штурму. Отже, дана стратегія практично нівелює перевагу ймовірного супротивника на землі..
Велика перевага агресора в повітрі.
Є серйозною проблемою. Згадаємо лише останні найбільші військові операції.
1. Операція „Буря в пустелі” союзних сил проти Іраку в 1991 році.
2. Операція „Союзна сила” НАТО проти Югославії в 1999 році.
3. Вторгнення в Ірак 2003 року.
4. Війна на Кавказі 2008 року.
Перша з них була переважно повітряною операцією, друга - виключно повітряною, в третій авіація відігравала дуже важливу роль. Ну, а щодо останньої, то напевно всі ще пам’ятають кадри бомбардувань Грузії росіянами.
Та за умови дислокації військових частина безпосередньо в місті та передмістях, цю перевагу доволі нескладно звести нанівець. Річ в тім, що найбільш вразливими війська є на марші, коли вони витягуються в довгі, слабко захищені з повітря колони, що добре помітні та шлях яких просто передбачити. Адже вони вимушені рухатись суто вздовж доріг та прикриваються переважно засобами ППО малого радіусу дії самих військових частин.
За реалізації стратегії оборони ключових міст цей недолік відсутній. Адже сухопутним частинам немає потреби здійснювати тривалі марші в прикордонній зоні. Їх основні частини дислокуються безпосередньо в ключових містах, що вже мають сильну ППО, або ж цю ППО доволі просто організувати засобами середнього(С-300, Бук-М1) радіусу дії. А наявні ще й засоби протиповітряної оборони самих бригад. Причому їх ефективність на заздалегідь підготовлених оборонних рубежах буде значно вищою. Отже, така стратегія дозволяє нівелювати перевагу агресора в повітрі.
Неможливість забезпечити прикриття всього східного кордону.
За такої стратегії не є критичною проблемою. Для пояснення цього знову звернемось до карти Харківської області. Очевидно, що немає принципового значення чи захопить супротивник, наприклад, міста Вовчанськ, Золочів чи Чугуїв. Якщо Харків буде збережений, це не матиме значення.
Неготовність супротивника до ведення тривалих широкомасштабних бойових дій.
Необхідність отримання контролю над містом передбачає його штурм. Штурм підготовленого до оборони міста, яке захищають чисельні та добре підготовлені військові частини, робить необхідною повну блокаду міста, ретельну та тривалу підготовку штурму. Все це вимагає великих витрат часу. Тривалим є й сам штурм.
Виходячи з досвіду першого та другого штурму Грозного, що здійснювались російською армією, зробити все це за один місяць практично неможливо. Слід приймати до уваги, що одночасно можливий штурм лише одного міста та блокування і підготовка до штурму іншого. Це максимум. На більше в агресора просто не вистачить сил.
При цьому сили ЗСУ, блоковані в цих містах будуть відносно невеликими, на рівні двох бригад. Це даватиме змогу Сухопутним військам України проводити активні дії проти агресора на землі та створювати загрозу деблокади міст. Що ще більш ускладнюватиме задачу для супротивника. Отже, така стратегія робить неможливим досягненням супротивником швидкої перемоги.
Неприйнятність для агресора великих втрат.
Бій у місті є одним з найскладніших видів бою. За умови вмілої та стійкої оборони, вести його без значних втрат для атакуючої сторони практично неможливо. Для успішного штурму противнику необхідно буде використовувати важке озброєння, бронетехніку, артилерію та авіацію.
Це робить майже неминучими значні втрати серед цивільного населення. А тривале ведення бойових дій робить невирішуваною задачу приховування цих фактів від міжнародної громадськості та громадськості Росії. Тим більше, що захисники будуть всіляко сприяти поширенню такої інформації. Отже, за стратегії оборони ключових міст, іміджеві втрати Росії як на міжнародній арені, так і серед російських громадян досягнуть неприйнятного рівня.
Високі шанси на утримання контролю над регіоном по завершенню конфлікту.
Відповідно до цього пункту, зберегти симпатії мешканців Сходу буде дуже важко. Адже люди не схильні любити загарбників, а особливо тих, хто зазіхає на їх життя та майно. І поширення таких настроїв відбуватиметься саме серед мешканців ключових міст – найбільш чисельної та впливової категорії населення Сходу. Отже, і за цим критерієм пряма військова агресія стає для Росії неприйнятною.
Завдяки такі стратегії можна реалізувати і деякі інші переваги.
1. Дислокуючись саме в ключових містах, частини ЗСУ матимуть можливість до найменших дрібниць вивчити населенні пункти які їм, можливо, доведеться обороняти. Подібне знання місцевості надасть їм велику перевагу в обороні.
2. Війська матимуть високу мотивацію. Адже вони захищатимуть СВОЇ міста. Багато військовослужбовців будуть уродженцями саме цих міст, в них проживатимуть родини контрактників та офіцерів і т. ін. Це сприятиме стійкості оборони.
3. Стратегія зовсім не передбачає „стоянія в крєпостях”. Механізовані частини, дислоковані в містах, матимуть всі можливості для активних дій в своєму районі відповідальності. В тому числі і наступальних. Звичайно, в разі наявності відповідних умов для їх ведення.
Отже, можна зробити висновок, що стратегія оборони ключових міст Сходу робить пряму агресію для Росії неприйнятною. Застосування такої стратегії стало б дієвим інструментом стримуванням проти реалізації східним сусідом цього сценарію.
Ціна питання
Вартість перебазування військових з'єднань оцінити важко. Але слід враховувати наступне.
По-перше, вартість значно зменшиться за перебазування іншої частини на місце, де раніше базувалась частина аналогічної структури та призначення.
По-друге, навіть на нових місцях, як правило, є певна інфраструктура радянського періоду що ще знаходиться на балансі Міністерства оборони і яку після облаштування можна використати з помірними витратами.
По-третє, передислокація абсолютно необхідна, оскільки нинішня схема робить утримання більшості частин Сухопутних військ повністю позбавленим сенсу. Якщо цього не робити, доцільніше та чесніше просто розформувати більшість наявних з'єднань, спрямувавши зекономлені кошти на інші оборонні проекти.
Виключно з метою вказати на порядок необхідних сум, на думку автора, подібна передислокація обійдеться в суму від 1 до 2 млрд. грн. та може бути повністю завершена протягом двох років.
