Проблеми ЄС - у тому, що він запровадив євро замість марок, песет і лір
Проблеми Греції з дефіцитом бюджету змусили євро трохи поступитися іншим валютам - міністри фінансів країн-членів ЄС пообіцяли допомогти грекам, але економісти з тривогою дивляться на інші країни "на периферії Євросоюзу". Лауреат Нобеля в галузі економіки Пол Кругман пише в "Нью-Йорк Таймс" про те, що краще б замість євро були драхми і пеcети.
Підготувала: Оксана ДУТЧАК
Мене стурбували повідомлення про неприємності з євро, які майже винятково концентруються на європейських боргах і дефіциті - створюючи враження, що вся справа в марнотратстві урядів.
Такі повідомлення водночас підтримують переконання і наших власних яструбів дефіциту, які хочуть скоротити витрати, незважаючи на масове безробіття, та які наводять Грецію як приклад: ось що станеться, якщо ми їх не скоротимо.
А правда полягає в тому, що брак фінансової дисципліни не є єдиним - чи навіть основним - джерелом проблем у Європі.
Та навіть в окремо взятій Греції, чий уряд дійсно був безвідповідальним (і приховував свою безвідповідальність за допомогою креативної фінансової звітності).
Ні. Правда, яка стоїть за проблемами Європи – це не марнотратство політиків, а самовпевненість еліт, які змусили ЄC прийняти єдину валюту до того, як континент був готовий до такого експерименту.
Взяти, до прикладу, Іспанію, яка перед кризою видавалась ідеальною фінансовою країною.
Монета в 1 євро грецького карбування. Афінська сова -
античний символ мудрості, якої не вистачило нинішньому
мінфіну Греції
Її борги були невеликі – 43 відсотки ВВП в 2007, у порівнянні з 66 відсотками в Німеччині.
Її бюджет наповнювався. І вона мала взірцеве банківське законодавство.
Але зі своєю теплою погодою та пляжами, Іспанія була також Флоридою Європи – і, як і Флорида, вона переживала величезний житловий бум.
Фінансування цього буму значною мірою надходило ззовні країни: приходили гігантські потоки капіталу з Європи, зокрема з Німеччини.
Як результат – швидке зростання в поєднанні зі значною інфляцією: між 2000 та 2008 роками ціни на товари та послуги всередині Іспанії зросли на 35%, у порівнянні з 10% в Німеччині.
Завдяки зростанню цін іспанський експорт ставав дедалі менше й менше конкурентоспроможним. Але кількість робочих місць продовжувала зростати завдяки житловому буму.
Потім бульбашка луснула.
Безробіття в Іспанії стрімко зросло - і бюджет опинився в глибокому дефіциті. Але потік канцелярського чорнила від політиків — який був спричинений частково тим, що економічний спад понизив доходи, а частково терміновими витратами, спрямованими на пом’якшення удару від кризи – був результатом, а не причиною проблем Іспанії.
І уряд Іспанії мало що може зробити, щоб покращити ситуацію. Центральною економічною проблемою країни є те, що ціни вийшли за межі тих, що є в решті Європи.
Якби Іспанія зараз мала свою стару валюту, песету, вона б могла швидко подолати цю проблему за допомогою девальвації – скажімо, знизивши цінність песети на 20% відносно інших європейських валют.
Родина з трьох громадян могла прожити тиждень за ці гроші
Але Іспанія вже не має власних грошей.
І це означає, що вона може повернути конкуренто- спроможність тільки за допомогою повільного, важкого процесу дефляції.
Далі - якби Іспанія була американським штатом, а не європейською країною, все було б не так погано.
З одного боку, ціни не вийшли б так за межі середніх: Флорида, яка вільно могла залучати робітників з інших штатів і таким чином стримувати ріст витрат на робочу силу, ніколи не переживала нічого подібного до інфляції в Іспанії.
З іншого боку, Іспанія автоматично отримувала б багато допомоги під час кризи: житловий бум у Флориді також луснув, але Вашингтон продовжує присилати чеки соціального забезпечення та медичного страхування.
Але Іспанія не є американським штатом, і тому вона має великі неприємності. Греція, звичайно ж, має ще більші неприємності, тому що греки, на відміну від іспанців, були дійсно безвідповідальними у фінансових питаннях. Однак Греція має малу економіку, проблеми якої є важливими в основному тому, що вони впливають на більші економіки, такі як іспанська.
Отже, негнучке євро, а не дефіцитні витрати, лежить в основі кризи.
Все це не повинно бути великою несподіванкою.
Задовго до появи євро економісти попереджали, що Європа не готова до єдиної валюти.
Але ці застереження ігнорувались – і от прийшла криза.
І що тепер?
євро. Оця монета на той час дорівнювала десь Є1,5
Скасування євро майже нереальне. Абсолютно.
Як висловився Баррі Айхенгрін із університету Берклі, спроба повернутися до національної валюти ініціює «матір всіх фінансових криз».
Тому єдиний вихід – це рух уперед.
Для того, щоб змусити євро працювати, Європа має рухатися далі до політичної єдності - таким чином, щоб європейські країни ставали більш схожими на американські штати.
Але найближчим часом цього не буде.
Впродовж наступних кількох років ми, скоріш за все, будемо спостерігати болючий процес зведення кінців із кінцями.
Йдеться про фінансову допомогу разом із попитом на жорсткий аскетизм на тлі високого рівня безробіття. Все це буде підтримуватися болючою дефляцією, про яку я вже говорив.
Неприємна картина. Але важливо розуміти природу фатального недоліку Європи.
Так, деякі уряди були безвідповідальними – але фундаментальною проблемою була зверхність, самовпевнене переконання, що Європа може змусити єдину валюту працювати, незважаючи на вагомі підозри, що вона не готова до цього.
