Ксенія Ляпіна: Україна стане африканською державою, якщо малий бізнес не розвиватиметься
Народний депутат Ксенія Ляпіна загартувалася в правозахисній діяльності, відстоюючи власний дрібний бізнес в середині 90-х рр.. До того як стати народним депутатом вона активно займалася громадською діяльність і нині зізнається, що, не дивлячись на депутатський мандат, нікуди не може від неї дітися.
Тай з рештою робочий кабінет Ксенії Ляпіної в комітетах Верховної Ради більше схожий на робоче місце громадської активістки – на столі ноутбук і купи документів, а в кутку кімнати гори поліграфії про те, як боротися з бюрократами і чиновниками. А брак гуманітарних знань, математик за освітою, Ксенія Ляпіна компенсує перечитуванням історичних матеріалів на порталі ZaUA.org.
Розмовляв Юрій Палійчук
ZaUA.org: В партії „За Україну!” Ви займаєтеся захистом прав дрібного бізнесу. Чому Ви обрали для себе цей напрямок роботи?
Я займаюся цим вже 15 років і це світоглядний вибір. Мале підприємництво є тією рушійною силою, яка має зсунути з місця питання розбудови середнього класу – тих самодостатніх людей, які не стоять з, протягнутою до держави, рукою. Адже там, де є середній клас, там розподіл суспільних благ робиться в інтересах національного підприємництва.
Якщо в Україні головним утворювачем національних багатств будуть транснаціональні корпорації, то це буде, м’яко кажучи, африканська модель. Якщо це буде дуже маленька частинка національної олігархії, то це буде латиноамериканська модель. А якщо середній клас буде рушійною силою в цьому процесі, то це буде модель європейська. Я за модель європейську і переконана, що глибокі національні коріння для такого шляху розвитку в нас є. Саме хутірське господарство було основою сільськогосподарського розвитку України і це була основа маленького бізнесу.
Наше завдання зробити такі умови, щоб малі підприємці могли виростати до середніх, а середні до великих. Тоді ми будемо мати справедливу систему розподілу національних благ.
Талант підприємця багато років знищувався Радянським Союзом і він нині потребує особливої уваги і зусиль по відновленню. Я не буду кривити душею і говорити, що за роки незалежності в цьому плані нічого не зроблено – були певні кроки зроблені, може навіть і не усвідомлюючи.
Нещодавно в Україні презентовано працю „Рушійні сили небажаних реформ”, - Ксенія Ляпіна дістає товстеньку роздруківку дрібним шрифтом із однієї з куп документів на робочому столі. – Це аналітичний твір дослідників українських та європейських дослідників.
Ці дослідники, розмірковуючи над долею всіх перетворень, які були в Україні, прийшли до висновку, що їхньою рушійною силою були об’єктивні фактори. Власне так само було і з малим бізнесом – робилися кроки і щодо спрощеної системи оподаткування і щодо запровадження регуляторної політики. Ці речі витворювалися непланово – без розуміння навіщо і без убудованості в якусь загальну стратегію держави. Вони робилися як відповідь на гострі проблеми хаотичним шляхом.
ZaUA.org: З чого ви почали займатися захистом малого бізнесу, адже 15 років тому Ви ще не були народним депутатом?
До того як я стала народним депутатом, я 10 років займалася громадською діяльністю. А почала її з того, що ми з чоловіком малий свій маленький інтелектуальний бізнес – ми займалися програмним забезпеченням. Це були наші власні розробки і бізнес мав маленькі обсяги. В нас тоді не було фінансових коштів, а був лише наш розум і розуміння, що можна пропонували споживачам.
Але ми стикнулися з тим, з чим стикаються всі дрібні підприємці, - тисом з боку податкової, з штрафами і з тим, що треба боротися за себе. Тоді ми прийшли в асоціацію „Єднання”, яка в середині 90-х була дуже активна в Києві, і розпочали там свою діяльність задля захисту власної справи. А потім ми допомагали іншим, таким же як ми, підприємцям.
ZaUA.org: Ваш колишній бізнес по програмному забезпеченню, мабуть, і пояснює те, що Вас часто можна побачити з ноутбуком – і за робочим місцем в сесійній залі, і за трибуною, коли Ви доповідаєте законопроект?
Мені так зручніше. Нащастя і WI-FI (бездротовий інтернет, - ред.) в залі як правило нормально всюди працює. Мені легше працювати з ноутбуком. Я люблю, щоб в мене все було в комп’ютері з можливістю б в будь-який момент відкрити потрібний документ. Це значно розширює можливості.
ZaUA.org: А якими сайтами Ви користуєтеся?
При роботі із законопроектами в першу чергу користуюся законодавчою базою через систему „Рада”. Нащастя така база є безкоштовною для всіх користувачів і в ній є вся база законодавства. Може вона складна в пошуку, але вона принаймні є, і головне – вона безкоштовна.
В інформаційному плані я користуюся сайтами „Українська правда”, „Кореспондент” і „Ліга”. Ну і звичайно користуюся порталом ZaUA (посміхається), який мені подобається як ресурс, де можна щось почитати з метою розширення свого світогляду. Мені дуже подобаються статті з історії, тому що моя освіта не є гуманітарна. Перша – це прикладна математика, а друга – правове регулювання економіки. Тому, власне, я відчуваю брак гуманітарної інформації і я читаю на ZaUA статті, які стосуються аналізу історичних подій.
ZaUA.org: Нещодавно завдяки Вашій поправці до законопроекту щодо протидії поширенню порнографії вдалося усунути приховану спробу введення цензури для блогерів. А самі Ви ведете блог?
Я, нажаль, не веду блог. Але поки що це усвідомлений вибір, бо практично всі блоги політиків обсадженні паразитними системами, які фінансуються штабами опонентів.
ZaUA.org: Ви маєте на увазі штабних «коментаторів»?
Так. Вони заходять на блоги політиків і, м’яко кажучи, паскудять там. Тому я думаю завести блог на Twitter , де немає паразитарних коментарів, які спотворюють картину громадської думки. Тай просто не приємно з цим брудом мати справу, тому що коментарі, проплачені штабними касами, часто дуже брудні.
ZaUA.org: Майже рік тому Ви зареєстрували у Верховній Раді два законопроекти – щодо запровадження мораторію на перевірки малого бізнесу на період кризи та щодо мораторію на підвищення податків. Яка їх доля, на якому етапі розгляду вони зараз перебувають?
Ми практично всі їх положення реалізували. Тільки в інших законопроектах. Законопроекти, які зареєструвала депутатська група „За Україну!”, мали політичні настороження з боку інших фракцій. Тому їх ідеї я імплементувала в якості поправок до інших, так званих, антикризових законопроектів. В них реалізована ідея мораторію на перевірки та ще ряд антикризових заходів, які ми подавали.
ZaUA.org: Чому Ви пішли таким шляхом, а не наполягали на розгляду законопроектів за Вашим авторством?
Тому що в залі народні депутати не так звертають увагу на ідеї законопроектів, як на їх авторів. В залі присутня дуже потужна політична складова і кожна фракція хоче мати в своєму активі ті чи інші здобутки. Тому більше шансів на проходження мають ті законопроекти, які подаються групою авторів з різних фракцій. Тоді кожна фракція зараховує прийняття певного закону собі в актив.
ZaUA.org: А за якою схемою у Верховній Раді блокують законопроекти політичних опонентів?
Проблеми як правило виникають не на рівні першого читання законопроекту в профільному комітеті, бо в комітеті є можливість впливати. Проблема в Погоджувальній раді керівників фракцій і комітетів. Цей орган ніби є широким, але домінуючими там є найбільші політичні сили. І саме там вирішується що саме буде виноситися на порядок денний засідання Верховної Ради. Тому дуже багато законопроектів, які розглянуті комітетами, роками не потрапляють в сесійний зал через те, що Погоджувальна рада їх ніколи не вносить. Якщо ти не належиш до якихось потужних груп, які в Погоджувальній раді мають слово, то твої законопроекти мають ризик довго не потрапляти в сесійний зал.
ZaUA.org: А хто має вагоме слово в Погоджувальній раді?
Це в першу чергу ті, хто відносяться до найбільших парламентських фракцій, в яких є велика кількість голосів, і таким чином можна тиснути цим на інших. Крім того їхні ж представники переважно є головами комітетів. Таким чином найбільш чисельні фракції найкраще представлені на Погоджувальній раді керівників фракцій та комітетів. Вони і визначають порядок денний. Тому коли була ідея, що опозиція мусить бути якось інституціолізована і мати право формувати якийсь альтернативний порядок денний – це хороша ідея, тільки вона повинна бути імплементована в регламент.
ZaUA.org: А слова однієї фракції, навіть, не з числа двох найбільших, хіба не достатньо, для того, щоб хоча би внести законопроект до порядку денного Верховної Ради?
Теоретично цього ніби достатньо. Але практично – може бути, що ні. Фракція може наполягати, але якщо найбільші політичні сили вважаю за непотрібне розгляд документу, то його можу внести в самий кінець порядку денного, де він буде стояти роками. Тому потрібно домовлятися з найбільшими фракціями, які мають найбільше впливу.
Ну і позиція керівництва Верховної Ради тут теж є ключовою – якщо воно захоче, то може внести до порядку денного будь-який законопроект.
Коли ж мова йде про лобістський, в гіршому значенні цього слова, законопроект, то тоді фракції шукають свій інтерес вже не електоральний, а дуже конкретний шкурний інтерес.
Лобісти подають свої законопроекти через дві потужні фракції – БЮТ і Партії регіонів, тобто ті, які мають подавляючу більшість.
ZaUA.org: А це лобісти ззовні, чи зсередини Верховної Ради?
Вони нероздільні – у нас нероздільний бізнес і влада.
Ключові лобісти мають своїх представників у найбільших фракцій, бо з малими їм немає сенсу домовлятися, коли всього дві фракції мають разом більше 300 голосів.
Маючи своїх людей у цих фракціях, вони розкладають яйця по різних кошиках.
ZaUA.org: Нещодавно прийняли законопроект про держзакупівлі, який називають корупційним і вже встигли охрестити новою тендерною палатою. В чому заключається корумпованість нового закону?
Нажаль, було ухвалено вкрай негативне рішення, яке знову підриває довіру до державних закупівель. В нас з ними велика проблема і вже скільки років ми не можемо скласти таку схему, яка би містила в собі запобіжники корупції. Схема, яка діяла до 2005 року, також була корупційною. Чому в 2005 році всі спочатку підтримали створення Тендерної палати? Тому що тоді здавалося, що це громадський інструмент проти корупції, яка там сильно вкорінилася. Потім виявилося, що громадський інструмент може виявитися псевдо громадським і також може бути носієм корупції. Його також скасували.
Зараз ввели невідомо який сурогатний орган колективної безвідповідальності з повноваженнями щодо оскарження держзакупівель, який знову закладає підвалини для корупції в цій сфері.
Ключовою рушійною силою в прийняті цього закону в цей раз виступила Партія регіонів, хоча в минулому такою силою був БЮТ.
На сам кінець запитую в Ксенії Ляпіної про пачки з літературою в її кабінеті. „Це дуже цінний посібник для громадських організацій про те, як боротися із владою”, - каже вона. Нардеп витягую з паперової упаковку примірничок і дає мені. Це путівник „Регуляторна політика для неурядових організацій”, який вийшов за її редакції. „Ось тут є типовий взірець адміністративного позову, - відкриває вона на одній із сторінок, - Він був взятий за основу, коли ми допомагали підприємцям судитися з урядом проти незаконного стягування додаткових податків”.
„Від громадської діяльності вже нікуди не дітися”, - посміхається Ксенія Ляпіна.
