Бідність, багатство і смерть Майкла Джексона (Пиркало просвіщає Зікору)

Зікора: Привіт, Лондон! Щось народ хвилюється з приводу смерті Джексона. А хто він був? Співав щось добре, розумне, вічне? Що про це кажуть у Лондоні?

Пиркало: Тут вся ця історія розгортається, як телесеріал. Одне тягне інше. З журбою радість фактично обнялась. Із п’ятниці майже на всіх ФМ-радіо тільки й чути пісні Джексона. І в принципі це якось дуже ностальгійно.

Король у віці 20 (ліворуч) і 50 років

Зікора: Тобто, говориш, у вас як серіал. Це як? Людям боялись повідомити про його смерть? Як у Союзі с Брежнєвим – пам’ятаєш такого?

Пиркало: Ну, як я можу забути стару жабу Брежнєва. Тоді на три дні скасували "Вечірню казку", я була дуже зла. Це зародило в мені антирадянщину. Але про смерть Джексона не те що боялися повідомити, а, здається, повідомили, ще коли точно не ясно було, чи це кома, чи вже того…

До речі, поки мейнстримові ЗМІ розкачувалися, видзвонювали якихось "говорящих голів", переписували підводки і сюжети, найоперативнішим знову виявився твітер.

Світлана Пиркало розповідає Антону Зікорі, чому ж довкола смерті якогось співака на Заході здійнявся такий ажіотаж

Зікора: Крутили траурну музику?

Пиркало: В смислі «Лєбєдіноє озеро»? Ні, крутили самого Майкла Яковича. У нього, слава Богу, виявилося достатньо пісень, щоб забити ефір багатьох ефемок.

Зікора: А я тут знайшов у Мережі:

«Помню клип. Ты вылез из могилы.

А теперь ты жаришься в аду.

Не нашлося в мире нашем силы,

Чтобы победить твою беду.

...Мальчиков любил. Какая гадость.

Или это просто был PR?

Песнями дарил ты людям радость

Ты был настоящий Super Star.

Но старухе в чёрном и с косою

Пофигу звезда ты или нет.

Ты летишь наполненный тоскою

Ну, а впереди, увы, не свет...»

Так собі?

Пиркало: Отаким і тут повний Інтернет. А хто автор цього блістатєльного шедевра?

Зікора: Падонаг с ніком SwordFire, тобто фактично анонімний автор.

Пиркало: Тобто можна вважать, шо пєсня народна падонговська. Можна співати її під музику "Біллі Джин". Ти знаєш таку пісню Майкла Джексона?

Зікора: Ні, не знаю. У мене взагалі важко складалися відносини с покійним. Я бачив його силует в одному московському готелі, де він торгував цим силуетом перед натовпом фанів. Це ж треба. Я, хто ніколи не любив Джексона і все, що з ним пов’язано, але майже бачив його. А один хлопець з нашої редакції п’є літрами «Кока-колу», їсти «Снікерси» як не в себе - i навіть не бачив його жодним оком. І вже не побачить. А я не люблю Джексона, я люблю Нью-Ейдж.

Кліп "Триллер", у якому Джексон "виліз із могили", не хотіли брати на MTV через те, що виконавець - негр. Це 1982 рік - ані Пиркало, ані Зікора ще навіть у школу не пішли

Пиркало: Нью-ейдж? Оце якраз і ріднить тебе із Майклом Джексоном. До речі, Урі Геллер, британський медіум угорсько-єврейського походження був найкращим друганом Джексона. Тепер дає всім інтерв’ю про те, як він убитий горем. А Урі Геллер - один із найвідоміших провідників Нью-Ейдж, тільки не в музиці, а в псевдомедицині.

Чувак уже поставив свій діагноз: "Майкл Джексон помер від стресу (перед серією з 50 концертів у Лондоні - СП), а кожен лікар вам скаже, що стрес - убивця". Тобто коктейль наркотиків, яким був наколотий Джексон, тут ні до чого. Це все стрес. Може, якби з ним був Урі Геллер, то приклав би до грудей кришталик - і полегшало б старині Майклу. А я не прихильниця Нью-Ейджа, я прихильниця пеніциліну.

Зікора: «Пеніцилін» – не дуже вдала назва групи.

Пиркало: Ти серйозно не знаєш, що таке пеніцилін? Найбільше медичне відкриття 20 століття, яке врятувало десятки мільйонів? Антибіотик, синтезований з верби, завдяки якому ми з тобою не помремо від крупозного запалення легенів.

Give It To Me з іще одним винаходом Миколи Яковенка: у 1995-ому король естради заанґажував тодішнього короля року - гітариста Guns`n`Roses Слеша - виступити разом

Зікора: У мене навіть мілкозного запалення не було. Тьфу-тьфу. Що у нас там із Майклом?

Пиркало: Значить, для тебе, як для людини, далекої від покійного стовпа цивілізації, я поясню в кількох словах, чому смерть Майкла Джексона є епохальною подією.

Тому що, мій юний друже, це не Майкл Джексон помер. Це померли ВІСІМДЕСЯТІ, які почали було відроджуватися. Остаточно померли піджаки з підкладними плечима. Бльостки і лосіни. Діскатєки із блискучими кульками. Майкл Джексон - це остаточний кінець ЕПОХИ, і для покоління 80-их на Заході це - перша ознака середнього віку, а за ним старості, яку не можна заколоти ботоксом чи запити віагрою, чи занюхати кокаїном.

Ось. Газета Таймс у 1984 році писала: "Майкл Джексон - підробка, згідно з московською газетою Совєтская Культура. Як альбом, так і відео "Триллера" - це грандіозні фальшивки шоу-бізнесу.

Кремль усе більше хвилюється, що "порожня і беззмістовна західна музика", за висловом однієї української газети, витіснить "славетні, натхненні радянські пісні", кінець цитати. Не знаю, про яку українську газету йдеться, але сентимент упізнаю.

Billie Jean - класика. Якщо ви навіть ніколи не слухали Джексона спеціально, то цю пісню ви чули точно. В останні роки Радянської України і перші роки Незалежності її крутили з кожного рупора - від "брехунця" до магнітоли в автомобілі "лада-вісімка". Джексон тут дуже юний і тільки вчиться човгати своєю "місячною ходою".

У мої підліткові роки на шкільних дискотеках (на інші я не ходила, бо там можна було ненароком втратити невинність раніше плану) переважно лунали більш ідеологічно витримані пісні. Кріс де Бург, усякі там Алєксадри Сєрови, «Ласковий Май» (ти, мабуть, не знаєш, і що це). В результаті всі переважно стояли під стінкою.

Зікора: Не пам’ятаю, що він співав, але цей Джексон дуже смішно хапав себе за гениталії під час виступів.

Пиркало: Еге ж. Отже, що ми знаємо про Михайла Яковича Яковенка (так би звали вищезгаданого співака на неньці-Україні)?

Народився в 1958 році, був сьомим із дев'яти дітей. Його мати шкандибала через хворобу, а батько мав нереалізовані мрії музичної слави.

Виховні методі папаші були непересічними: про постійні побиття добре відомо, а от учора я вичитала такий перл із дитинства майбутнього короля естради. Старий Джексон учив дітей закривати на ніч вікна. Щоб донести до них необхідність цього, він іноді надягав маску, простирадло, розфарбовував пику і залізав через вікно із дикими криками посеред ночі. Дітей після цього мучили жахіття.

Зікора: Типове дитинство у капіталістичному суспільстві з іграшками із відповідних матеріалів - суцільна пластмаса.

Пиркало: Я взагалі сумніваюся, що у нього були іграшки. Але вибір музичних сцен у нього також був сумнівний. Спершу діти виступали по стрип-клубах; у 9-річного Майкла навіть була спеціальна роль - лазити під столиками і зазирати тьотям під спідниці.

Типу це було дуже смішно, що дитина таке робить. І ти ще дивуєшся, що він хапав себе за яйця? Вони, мабуть, з дитинства хворіли від такої психостатевої травми… Пардон, не Яковича, а Йосиповича. Папашу звати Джозеф. Яків - це Джеймс і Джейкоб.

Зікора: Та яка різниця. Тобто вже яка?

Півтори тисячі в'язнів філіпінської тюрми Цебу танцюють під Джексонів "Тріллер"

Пиркало: …Потім гурт підписав контракт із лейблом "Мотаун" у 1969 році, коли Майклу було 11 років. Якщо ти бачив відео колективу "Jackson-5", то на них уже видно, яка це талановита людина. Без нього цей гурт був би звичайним прохідним поп-бендом.

Зрештою він почав сольну кар’єру, але люди, які його тоді знали, кажуть, що він тяжко переживав підлітковий вік: прищі, нескладність, статеве дозрівання. Папаша Йосип усе діставав його, що він потворний - дав же Бог родителя. Мабуть, коли я вперше його побачила, він уже почав реґресувати у зворотньому напрямку: не рости чи дорослішати, а впадати в дитинство, втрачати контроль над своїми розумовими функціями.

Воно й так подумати: якщо ти виходиш на сцену в 4 роки, то до 24-х ти на сцені вже 20 років. Це солідний стаж. Уже можна робити ювілейний концерт творчої діяльності в палаці Україна з Йосіфом Кобзоном.

Зікора: Кобзона я бачив недавно в «Україні», по роботі. Жах, що і казати. Але що такого зробив Джексон у музиці, теж зрозуміти не можу.

Пиркало: Штука в тому, що Джексон, хоч і навіжений, хоч і без контролю над реальністю, створив у музиці таке, що потім наслідувало ціле покоління. Він змінив звучання епохи, і за нашого життя з таких іконічних митців, мабуть, ще ніхто не помирав. А що в музиці зробив Кобзон, чи Лещенко, чи Лариса Доліна, чи на кого там наша мордата еліта любить ходити за дурні гроші, - цього я не знаю.

Джексон прославився найдорожчими кліпами в історії музики: в оцей от Remember the Time (1992 рік) було вкладено $2 млн, тут знімаються зірки Голівуду (Едді Мерфі) і спорту (Майкл Джордан)

Зікора: Але ЩО САМЕ зробив Джексон, знайшов нові ноти?

Пиркало: Джексон не винайшов нові ноти, але він озвучив ціле покоління. Billie Jean, Тhriller, I Want You Back, Don't Stop Till You Get Enough, Smooth Criminal - це все звуки, під які росло покоління 80-х, якому тепер 40-50 років. Можливо, це саме можна сказати і про Кобзона. Але мені якось завжди було дуже сумно від Кобзона.

Зікора: А мені було сумно і від Кобзона, і від Джексона.

Пиркало: А от тепер ти мені скажи: під що краще танцювати на дискотеці в 12 років, під Кобзона чи під Джексона? Чи, може, під Ніну Матвієнко? Я особисто, як і ти, люблю іншу музику. За кілька годин іду в Королівську оперу на "Бал-маскарад".

Редакція: Для того, щоб Світлана і Антон не розгубилися, втрапивши на дискотеку, вішаємо для них і для інших наших читачів і дописувачів відеоурок на тему "Як навчитися фірмовій "місячній ході" короля естради Майкла Джексона?"

культура зікоровщина чат естрада джексон Пиркало відходить епоха